Постанова

від 17.01.2019 по справі 910/22089/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2019 р. Справа№ 910/22089/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/н від 20.09.18 (вх. №09.1-04.1/123/18 від 11.10.2018) Київського національного університету будівництва і архітектури на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2018

у справі №910/22089/17 (суддя - Пінчук В.І.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УКРГОЛОВСПЕЦБУД

до Київського національного університету будівництва і архітектури

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю ББГ-Сервіс

про стягнення 249 999,53 грн

та за зустрічним позовом Київського національного університету будівництва і архітектури

до товариства з обмеженою відповідальністю УКРГОЛОВСПЕЦБУД

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю ББГ-Сервіс

про визнання договору підряду недійсним

за участю представників учасників справи:

від позивача: Цермолонський І.М.; ордер серія РН-02/12 від 05.12.2018;

від відповідача: Федоренко С.М.; довіреність № 27-04/5 від 09.01.2018; Кришмарел Ю.А. довіреність № ордер серія КВ №008614 від 30.08.2018;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю УКРГОЛОВСПЕЦБУД звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Київського національного університету будівництва і архітектури 249 999,53 грн боргу за договором підряду б/н від 28.07.2015.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням Київським національним університетом будівництва і архітектури зобов'язань з оплати вартості виконаних робіт за договором підряду б/н від 28.07.2015, право вимоги за яким відступлено Товариством з обмеженою відповідальністю ББГ-Сервіс позивачу згідно договору № 03/10/2017 від 03.10.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 залучено до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю ББГ-Сервіс .

Київським національним університетом будівництва і архітектури подана зустрічна позовна заява про визнання недійсним договору підряду б/н від 28.07.2015.

Обґрунтовуючи звернення із зустрічним позовом відповідач (за первісним позовом) вказує на те, що договір підряду зі сторони Київського національного університету будівництва і архітектури підписаний неуповноваженою особою. Крім того, вказує на те, що договір підряду не зареєстрований в органах Державної казначейської служби України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 (повний текст складено 29.08.2018) первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Київського національного університету будівництва і архітектури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УКРГОЛОВСПЕЦБУД 249 999 грн 53 коп. боргу, 3 750 грн 00 коп. судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд на підставі приписів ст. ст. 11, 509, 525, 526, 599, 610-612, 629, 837 ЦК України, ст. 193 ГК України та встановлення обставин невиконання відповідачем за первісним позовом зобов'язань з оплати вартості виконаних робіт по договору підряду, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог первісного позову. В задоволенні зустрічного позову відмовлено з підстав встановлення обставин вчинення відповідачем (за первісним позовом) дій, які свідчать про схвалення спірного правочину, що у відповідності до ст. 241 ЦК України створює для сторони цивільні права та обов'язки.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач (за первісним позовом) - Київський національний університет будівництва і архітектури, 21.09.2018 подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу б/н від 20.09.18 (вх. №09.1-04.1/123/18 від 11.10.2018), в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі №910/22089/17 скасувати повністю та ухвалити нове про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічних позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні усіх обставин, що мають значення для справи. Так, за твердженнями апелянта судом першої інстанції не було прийнято до уваги доводи відповідача за первісним позовом про те, що спірний договір підряду не було зареєстровано в органах державної казначейської служби, як це передбачено Наказом Міністерства фінансів України Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України № 309 від 02.03.2012. Також апелянт зазначає, що спірний договір підписано не ректором КНУБА, а проректором з навчальної роботи та соціально-економічного розвитку, проте, згідно його посадової інструкції він вправі підписувати бухгалтерські, фінансово-економічні та інші документи, визначені наказом ректора інституту і лише за його вказівкою. Такого наказу ректором не видавався, а тому, на переконання скаржника, договір підряду є недійсним.

Указом Президента України Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд та утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

За актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 справу №910/22089/17 та апеляційну скаргу б/н від 20.09.18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2018 апеляційна скарга Київського національного університету будівництва і архітектури передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Мальченко А.О., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2018 поновлено Київському національному університету будівництва і архітектури пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2018, відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача за первісним позовом, встановлено позивачу за первісним позовом та третій особі процесуальний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, а також надано строк на подання заяв, клопотань, пояснень протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.

Письмового відзиву від позивача за первісним позовом та третьої особи не надходило, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 розгляд справи призначено на 06.12.2018.

Ухвалою від 06.12.2018 розгляд справи, на підставі ст. ст. 202, 216 ГПК України, відкладено на 17.01.2019.

Представники третьої особи в судове засідання не з'явились. При цьому, надіслані на адресу місцезнаходження третьої особи, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), ухвали суду повернуті відділенням поштового зв'язку з відміткою: за закінченням строку зберігання . Клопотань або заяв про зміну адреси до суду не надходило та матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 3, ч. 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що за змістом ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвали Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2018, від 20.11.2018 та від 06.12.2018 у даній справі було оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua), а тому третя особа мала змогу ознайомитися з текстом цих ухвал.

Разом із тим право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державною. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Отже третя особа не була позбавлена об'єктивної можливості дізнатися про рух апеляційної скарги, користуючись засобами поштового зв'язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо, однак наданими їй процесуальними правами не скористалися.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, вищевказане свідчить, що присутність уповноваженого представника третьої особи у судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги залежала від суб'єктивної поведінки даного учасника справи щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу та не була ним отримана. За наведеного, судова колегія не вбачає підстав для повторного відкладення розгляду апеляційної скарги у даній справі.

Водночас, суд констатує, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання розумних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників учасників справи судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третьої особи.

Представники відповідача за первісним позовом в судовому засіданні 17.01.2019 вимоги апеляційної скарги підтримали та просили рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову і задоволення зустрічних позовних вимог.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 17.01.2019 заперечив проти доводів апелянта та просив рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд виходить з наступних обставин справи.

28.07.2015 між Київським національним університетом будівництва і архітектури (відповідач за первісним позовом, замовник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю ББГ- Сервіс (третя особа у справі, підрядник за договором) укладений договір підряду (далі - договір підряду), згідно умов якого підрядник зобов'язався виконати власними силами, засобами та матеріалами капітальний ремонт приміщення КНУБА, а саме: актового залу для забезпечення навчально - виховного процесу у відповідності до завдання замовника.

Ціна договору становить 249999,53 грн разом з ПДВ (п. 2.1 договору підряду).

Згідно п. 3.1, п. 3.2 договору підряду оплата за виконані роботи проводиться шляхом безготівкового переказу коштів на банківський рахунок підрядника на підставі форм КБ - 2в (акт приймання виконаних робіт) та КБ - 3 (довідка про вартість виконаних робіт та витрати). Розрахунки за виконанні роботи будуть здійснюватися в 2016 році в рахунок кошторисних призначень по спеціальному фонду університету (власні надходження) на 2016 рік.

В п. 5.1 договору підряду сторонами узгоджено, що виконані роботи приймаються шляхом підписання уповноваженими представниками сторін Акту виконаних робіт за формою КБ-2 та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3.

Згідно наявного в матеріалах справи Акту приймання виконаних робіт за серпень 2015 року (форма КБ - 2в) та Довідки про вартість виконаних робіт та витрати за серпень 2015 року (форма КБ - 3), підписаних сторонами та скріплених їх печатками, роботи виконані на загальну суму 249 999,53 грн.

03.10.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "УКРГОЛОВСПЕЦБУД" (позивач за первісним позовом, новий кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "ББГ- Сервіс" (третя особа, первісний кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 03/10/17 (далі - договір уступки), згідно умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор повністю приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору і стає кредитором за договором підряду від 28.07.2015, укладений між первісним кредитором та Київським національним університетом будівництва і архітектури (відповідач за первісним позовом, боржник за договором).

В п. 1.2, п. 1.3 договору уступки сторонами узгоджено, що новий кредитор повністю отримує право вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за основним договором у сумі 249 999,53 грн. Право вимоги первісного кредитора на вказану суму підтверджується Актом виконаних робіт.

У листопаді 2017 позивачем за первісним позовом на адресу відповідача направлена вимога від 09.11.2017 про сплату коштів за договором підряду від 28.07.2015, яка залишена без виконання.

Підставою звернення з первісним позовом у даній справі стало те, що Київським національним університетом будівництва і архітектури не виконано зобов'язання з оплати вартості виконаних послуг згідно договору підряду, право вимоги за яким перейшло до позивача за первісним позовом згідно договору уступки.

Задовольняючи вимоги первісного позову про стягнення 249 999,53 грн заборгованості за договором підряду, місцевий господарський суд виходив з встановлення обставин невиконання відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань з оплати вартості виконаних робіт.

Суд апеляційної інстанції за результатами перегляду справи в апеляційному порядку дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом заборгованості за договором підряду, виходячи із наступного.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу . Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 статті 854 ЦК України унормовано, що у разі якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника,- достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до ст. ст. 514, 517 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом; первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Виходячи із місту вищенаведених норм права в їх сукупності, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відступлення права вимоги є правовою моделлю, завдяки якій відбувається заміна кредитора в зобов'язанні на підставі відповідного правочину. Заміна кредитора у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування такого зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом. Тобто, уступка вимоги (цесія) за своєю правовою природою не є самостійним правочином, оскільки вона залежить від основного юридичного факту, який її породжує, тобто основного договору.

Відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, підстава для набуття права звернення з позовом про стягнення заборгованості за договором підряду обґрунтована позивачем (за первісним позовом) тим, що згідно договору № 03/10/17 від 03.10.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю ББГ-Сервіс було відступлено право вимоги виконання відповідачем за первісним позовом зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт.

Колегія суддів, дослідивши зміст договору підряду від 28.07.2015, який був укладений між Київським національним університету будівництва і архітектури та Товариством з обмеженою відповідальністю ББГ-Сервіс , встановила, що в п. 12.6 договору сторонами правочину узгоджено умову щодо переведення зобов'язань і уступка права вимоги за цим договором можливі лише за письмового погодження сторін.

Частиною 1 статті 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтями 6, 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 4 статті 179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, сторони договору підряду, керуючись приписами ч. 1 ст. 516, ст. 628 ЦК України, на власний розсуд визначили умову щодо неможливості укладення договору відступлення права вимоги без письмового погодження боржником, недотримання якої, у даних правовідносинах, виключає можливість переходу до нового кредитора права вимоги, зокрема, з оплати вартості виконаних робіт.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості . Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.

Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що в силу приписів ст.ст. 42, 43 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання здійснюють свою діяльність самостійно й на власний ризик.

Оскільки договір відступлення права вимоги № 03/10/17 від 03.10.2017, укладений між позивачем та третьою особою з порушенням вимог ст. 512 ЦК України та всупереч умов договору підряду від 28.07.2015 року щодо прямої заборони передачі прав вимоги та будь-яких зобов'язань іншим особам без погодження обох сторін договору підряду він породжує взаємні права та обов'язки лише для сторін даного правочину, саме для ТОВ ББГ-Сервіс (третя особа у справі) та ТОВ Укрголовспецбуд (позивач у справі), однак з даного правочину не виникає обов'язку для відповідача у справі (КНУБА) перед ТОВ Укрголовспецбуд , оскільки відповідач не є стороною договору відступлення права вимоги і не надавав згоди на відступлення права вимоги за договором підряду інший особі.

Приймаючи до уваги те, що сторонами договору підряду було визначено умову щодо неможливості укладення договору відступлення права вимоги без погодження із боржником, що не суперечить приписам ч. 1 ст. 516, ст. 628 ЦК України, а також з огляду на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів щодо погодження інститутом уступки права, судова колегія дійшла висновку, що позивачем належними і допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України не доведено обставин наявності правових підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УКРГОЛОВСПЕЦБУД заборгованості за договором підряду. Порушення прав позивача за первісним позовом судом апеляційної інстанції не встановлено.

Вищенаведені норми матеріального права в сукупності із встановленими вище судом апеляційної інстанції обставинами залишені поза увагою місцевого господарського суду при постановлені оскаржуваного рішення, що зумовило прийняття невірного рішення про задоволення первісного позову.

Згідно з ч. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У відповідності до ч. 2 ст. 277 ГПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Колегія судів, з огляду на те, що місцевим господарським судом до спірних правовідносин не було застосовано приписи норм матеріального права, а також з урахуванням ч. 4 ст. 269 ГПК України, дійшла висновку про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 в частині задоволення первісного позову про стягнення заборгованості за договором підряду. Суд апеляційної інстанції в цій частині постановляє нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову.

При цьому, оскільки від відповідача за первісним позовом заява про визнання недійсним договору уступки права вимоги до суду першої інстанції не надходила, у суду апеляційної інстанції, в силу приписів ч. 3 ст. 237, ст. 275 ГПК України, відсутні повноваження щодо визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 03/10/17 від 03.10.2017.

В частині відмови в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору підряду Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що при вирішенні спору про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, підлягає встановленню наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, за результатами вирішення спору в судовому рішенні вказується в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з ч.1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення й може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільних прав та обов'язків юридична особа набуває і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

За загальним правилом правочини від імені юридичної особи вчиняються її органом або учасниками, які в силу закону (ст. ст. 237-246 ЦК України) мають право передавати свої повноваження іншій особі за довіреністю.

Обґрунтовуючи підстави недійсності договору підряду від 28.07.2015 Київський національний університет будівництва і архітектури посилається на те, що спірний правочин зі сторони відповідача за первісним позовом ректором - Куліковим П.М. не підписувався. Вказаний договір був підписаний проректором з навчальної роботи та соціально - економічного розвитку - Паньковим О.М. На підтвердження наведених доводів стороною до матеріалів справи було представлено зразок підпису ректора, завірений відділом кадрів Київського національного університету будівництва і архітектури.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ч. 2 ст. 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Оскільки суд не наділений спеціальними знаннями із встановлення автентичності підпису особи, а представлена відповідачем за первісним позовом довідка відділу кадрів інституту не може бути достатнім доказом в розумінні ст. 79 ГПК України щодо підтвердження факту невідповідності підпису ректора на договорі, судова колегія відхиляє доводи апелянта в цій частині як необґрунтовані та такі, що належними засобами доказування не підтверджені. Інших доказів стороною не представлено.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Виходячи із змісту вищенаведеної норми, як вірно було зауважено місцевим господарським судом, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Місцевим господарським судом на підставі матеріалів справи вірно встановлено, що відповідач за первісним позовом здійснив схвалення спірного правочину шляхом підписання Акту виконаних будівельних робіт № 1 від 31.08.2015 та Довідки про вартість цих робіт форми КБ-3 на загальну суму 249999,53 грн, які також містять відтиск печатки інституту.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Підпунктом 2.5 пункту 2 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відповідно до п. 64 Постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998р. "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію" , яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно п. 65 зазначеної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Приймаючи до уваги те, що матеріали справи не містять доказів в підтвердження факту втрати печатки Київського національного університету будівництва і архітектури або її підробку, чи інше незаконне використання третіми особами, судова колегія дійшла висновку, що спірний правочин є таким, що був схвалений стороною, а відтак відсутні підстави для визнання його недійсним згідно ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Також не можуть слугувати підставою для визнання недійсним правочину і доводи апелянта щодо відсутності обліку спірного договору в органах казначейства, оскільки цей обов'язок є адміністративно-правовим обов'язком відповідача за первісним позовом та залежить від виключної суб'єктивної поведінки останнього. Доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують уваги та відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права, а також неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Київського національного університету будівництва і архітектури та часткового скасування рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі № 910/22089/17 з викладенням його резолютивної частини в редакції даної постанови.

Судові витрати, понесені відповідачем за первісним позовом у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, частково покладаються на позивача за первісним позовом згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київського національного університету будівництва і архітектури на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі № 910/22089/17 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі № 910/22089/17 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРГОЛОВСПЕЦБУД" (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 51, офіс 29, код 20045482) на користь Київського національного університету будівництва і архітектури (01601, м. Київ, вул. Лаврська, 16, код 39002534) 5 624 (п'ять тисяч шістсот двадцять чотири) грн 98 коп судового збору, понесеного у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

5. Справу № 910/22089/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову до Верховного Суду в порядку, визначеному ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

С.Я. Дикунська

Повний текст постанови складено 24.01.2019