Ухвала

від 24.01.2019 по справі 910/362/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА 24.01.2019Справа №  910/362/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНЖУТ"    про забезпечення позову у справі За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНЖУТ" до  1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІ.ЮА", 2) Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про  визнання недійсними свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та зобов'язання вчинити дії Представники: без виклику сторін. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "КАНЖУТ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІ.ЮА" (далі - відповідач-1) та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - відповідач-2), в якому просить суд: - визнати свідоцтво України на знак для товарів і послуг № 100122 від 25.11.2018 недійсним повністю; - визнати свідоцтво України на знак для товарів і послуг № 100123 від 25.11.2018 недійсним повністю; - визнати свідоцтво України на знак для товарів і послуг № 100124 від 25.11.2018 недійсним повністю; - визнати свідоцтво України на знак для товарів і послуг № 121659 від 26.04.2010 недійним повністю; - визнати свідоцтво України на знак для товарів і послуг № 196682 від 25.02.2015 недійним повністю; - зобов'язати Міністерство   економічного розвитку і торгівлі України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 100122 від 25.11.2008 року та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність"; - зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 100123 від 25.11.2008 року та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність"; - зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 100124 від 25.11.2008 року та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність"; - зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 121659 від 26.04.2010 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність"; - зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі   України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 196682 від 25.02.2015 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що знаки для товарів і послуги зареєстровані за спірними свідоцтвами України № №100122, 100123, 100124, 121659, 196682 є схожими настільки, що їх можна сплутати з позначенням позивача зареєстрованим за свідоцтвом України № 94253 від 25.07.2008, у зв'язку з чим позивач вважає, що спірні знаки для товарів і послуг мають бути визнані недійсними повністю через невідповідність їх умовам надання правової охорони, передбачених ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку  загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.02.2019.   22.01.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНЖУТ" надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству економічного розвитку і торгівлі України до набуття рішенням суду у даній справі законної сили вносити до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг будь-які зміни, що стосуються правового статуту знаків для товарів і послуг за свідоцтва України №№ 100122, 100123, 100124, 121659, 196682, в тому числі, але не обмежуючись, щодо передання прав на знаки для товарів та послуг за вказаними свідоцтвами повністю або частково, щодо реєстрації ліцензійних  договорів за вказаними свідоцтвами, а також щодо припинення дії свідоцтв України №№ 100122, 100123, 100124, 121659, 196682 на знаки для товарів і послуг шляхом відмови власника свідоцтв України №№ 100122, 100123, 100124, 121659, 196682 від них повністю або частково та здійснювати пов'язані з цим публікації в офіційному бюлетені «Промислова власність». Заява обгрунтована тим, що відповідач-1 може здійснити в будь-який момент державну реєстрацію договору про передачу права власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ 100122, 100123, 100124, 121659, 196682 іншим особам, що призведене до необхідності залучення до участі у справі нових власників спірних знаків за  свідоцтвами України №№ 100122, 100123, 100124, 121659, 196682 та утруднить вирішення справи по суті і зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНЖУТ" про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд відзначає наступне. Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Так, відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору. Згідно ч. 2 ст. 1114 Цивільного кодексу України, факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього Кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації. Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи. Зазначена  відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи. Статтею 22 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не має права на повторну реєстрацію знака протягом трьох років після припинення дії свідоцтва згідно із пунктами  1-3 статті 18 цього Закону. Отже, невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі відчуження відповідачем-1 свідоцтв України № №100122, 100123, 100124, 121659, 196682 на знак для товарів і послуг «ТВ 1» (комбінований з зображенням), «ТВ і» (комбінований з зображенням), «ТВ-ай», «TVi», «TVi» (зображенням), «TVi» (зображенням) щодо товарів і послуг 16, 35, 38, 40, 41, 42, 48 класів МКТП з наступним поданням до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України заяв про реєстрацію відповідних змін. У такому разі, у випадку визнання свідоцтв України № №100122, 100123, 100124, 121659, 196682 на знак для товарів і послуг недійсними повністю, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України об'єктивно не матиме можливості виконати рішення суду, оскільки у Державному реєстрі свідоцтв на знаки для товарів та послуг будуть відомості про особу (осіб), якій (яким) передано право власності на свідоцтвами України № №100122, 100123, 100124, 121659, 196682, а не відомості про відповідача-1,  або взагалі будуть відсутні відомості про знак. Крім того, у випадку відмови відповідача-1 від знаків для товарів і послуг «ТВ 1» (комбінований з зображенням), «ТВ і» (комбінований з зображенням), «ТВ-ай», «TVi», «TVi» (зображенням), «TVi» (зображенням) за свідоцтвами України № №100122, 100123, 100124, 121659, 196682 ніхто інший, в тому числі і позивач, не матиме змоги протягом 3-х років здійснити повторну реєстрацію знаку після припинення дії свідоцтва. Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. У зв'язку з тим, що власник свідоцтв України № №100122, 100123, 100124, 121659, 196682 на знак для товарів і послуг «ТВ 1» (комбінований з зображенням), «ТВ і» (комбінований з зображенням), «ТВ-ай», «TVi», «TVi» (зображенням), «TVi» (зображенням)  може у будь-який час відмовитись або передати іншій особі право власності на свідоцтва повністю, суд приходить до висновку, що позивач обґрунтовано припускає, що права на знаки, які є предметом спору на момент прийняття рішення можуть перейти до іншої (інших) особи (осіб). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. При цьому, господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Враховуючи наведене вище, подана заява визнається судом обґрунтованою щодо вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом заборони  Міністерству економічного розвитку і торгівлі України до набрання рішенням законної сили вносити до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг будь-які зміни, що стосуються правового статуту знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ 100122, 100123, 100124, 121659, 196682, в тому числі щодо передання іншим особам прав на знаки для товарів та послуг за свідоцтвами України №№ 100122, 100123, 100124, 121659, 196682 повністю або частково; реєстрації ліцензійних  договорів за вказаними свідоцтвами, а також щодо припинення дії свідоцтв України №№ 100122, 100123, 100124, 121659, 196682 на знаки для товарів і послуг шляхом відмови власника свідоцтв України №№ 100122, 100123, 100124, 121659, 196682 від них повністю або частково та здійснювати пов'язані з цим публікації в офіційному бюлетені «Промислова власність». При цьому, обраний спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжитий судом захід до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову. У зв'язку з наведеним, подана заява щодо вжиття заходів до забезпечення позову визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України України, господарський суд міста Києва, - УХВАЛИВ: 1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНЖУТ" про забезпечення позову задовольнити. 2. До набрання рішенням законної сили у справі № 910/362/19 вжити заходи до забезпечення позову, а саме заборонити Міністерству економічного розвитку і торгівлі України вносити до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг будь-які зміни, що стосуються правового статуту знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ 100122, 100123, 100124, 121659, 196682, в тому числі щодо передання іншим особам прав на знаки для товарів та послуг за свідоцтвами України №№ 100122, 100123, 100124, 121659, 196682 повністю або частково; реєстрації ліцензійних  договорів за вказаними свідоцтвами, а також щодо припинення дії свідоцтв України №№ 100122, 100123, 100124, 121659, 196682 на знаки для товарів і послуг шляхом відмови власника свідоцтв України №№ 100122, 100123, 100124, 121659, 196682 від них повністю або частково та здійснювати пов'язані з цим публікації в офіційному бюлетені «Промислова власність». Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "КАНЖУТ" (01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 36-Б, ідентифікаційний код - 37995445). Боржник: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2, ідентифікаційний код - 37508596) Ухвала про вжиття заходів забезпечення позову набирає законної сили з 24.01.2019  та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 24.01.2022.    Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.                        Суддя                                                                                                                    Щербаков С.О.