Рішення

від 11.01.2019 по справі 921/38/16-г/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 січня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/38/16-г/3

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Сиротюк К.В.

розглянув матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк "Укргазбанк", в особі відділення 100/17 АБ "Укргазбанк", вул. Княгиницького, 5А, м. Рівне, Рівненська область, 33001

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Плюс", вул. Березина, 2, м. Кременець, Тернопільська область, 47002

третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 - Пласт", вул. Березина, 2, м. Кременець, Тернопільська область, 47002; юридична адреса: вул. Байкова, 7, м. Київ, 03039

про звернення стягнення на предмет іпотеки

За участі представників:

Позивача: ОСОБА_5 - уповноваженого, довіреність №386 від 20.09.2017

Відповідача: ОСОБА_6 - уповноваженого, довіреність б/н від 15.06.2018

Третьої особи: не прибув

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) , здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд» .

ОСОБА_3 про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило. Клопотань про роз'яснення прав та обов'язків, відповідно до ст. 205 ГПК України, не надходило.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 банк "Укргазбанк", в особі відділення 100/17 АБ "Укргазбанк" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Плюс"; третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 - Пласт", про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 07.08.2017, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2017, у справі № 921/38/16-г/3 в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк "Укргазбанк", в особі відділення 100/17 АБ "Укргазбанк" було відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 13.03.2018 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 "Укргазбанк" задоволено частково; рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.08.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 у справі №921/38/16-г/3 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

30.05.2018 матеріали справи №921/38/16-г/3 повернуто на адресу Господарського суду Тернопільської області. За результатами автоматизованого розподілу судової справи №921/38/16-г/3 для її розгляду визначено суддю Гирилу І.М.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 01.06.2018 справу № 921/38/16-г/3 за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк "Укргазбанк", в особі відділення 100/17 АБ "Укргазбанк" до відповідача - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Плюс"; третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 - Пласт", про звернення стягнення на предмет іпотеки прийнято до провадження суддею Гирилою І.М.; постановлено розгляд справи № 921/38/16-г/3 здійснювати за правилами загального позовного провадження, зі стадії підготовчого засідання; підготовче засідання по справі № 921/38/16-г/3 призначено на 10:00 год. 20.06.2018.

Ухвалами Господарського суду Тернопільської області від 20.06.2018, від 18.07.2018 та від 06.08.2018 підготовче засідання було відкладено на 10:00 год. 18.07.2018, на 12:15 год. 06.08.2018 та, відповідно, на 10:00 год. 22.08.2018 з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

Окрім того, ухвалою суду від 18.07.2018 строк підготовчого провадження було продовжено на тридцять днів.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 06.08.2018 прийнято заяву Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк "Укргазбанк", в особі відділення 100/17 АБ "Укргазбанк" №50302/238/2018 від 11.07.2018.

Ухвалою суду від 22.08.2018 провадження у даній справі було зупинено на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, - до закінчення перегляду в касаційному порядку ОСОБА_7 Палатою Верховного Суду рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.07.2017 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2017 у справі №921/107/15-г/16.

Ухвалою суду від 04.12.2018 поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 14:30 год. 07.12.2018, яке в подальшому було відкладено на 14:30 год. 10.12.2018 з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

10.12.2018 відповідач звернувся до суду із заявою б/н від 07.12.2018 (вх. №22580) про призначення у справі судово-економічної експертизи. В обґрунтування даного клопотання зазначав, що заборгованість позичальника (третьої особи у даній справі) вже неодноразово була предметом судових розглядів, в ході розгляду яких суди досліджували питання наявності заборгованості за тілом кредиту, процентами, пенею, штрафом, періоди їх виникнення, повернення отриманих кредитних коштів тощо. Просив врахувати, що Кредитний договір, заборгованість по якому є предметом судового розгляду, укладено між позивачем та третьою особою у даній справі. Відповідач стороною вказаного правочину не був, кредитних коштів не отримував, до участі у справах, в яких предметом судового розгляду була заборгованість позичальника за вказаним Кредитним договором не залучався, інформацією про стан рахунків не володіє. Відтак, просив суд витребувати у позивача матеріали кредитної справи за Кредитним договором №19/2013/К від 10.07.2013, виписки по рахунках на яких обліковуються нарахування та сплата пені, виписки по рахунках, на яких обліковуються нарахування та сплата процентів, виписки по рахунках, на яких обліковуються нарахування та сплата штрафів, виписки по рахунках на яких обліковуються нарахування та сплата тіла кредиту та призначити у даній справі судову-економічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

"- Чи існує (існувала) заборгованість з нарахування пені за Кредитним договором №19/2013/К від 10.07.2013, укладеним ТзОВ "Газ-Пласт" та ПАТ КБ "Укргазбанк", станом на дату ухвалення Господарським судом Тернопільської області рішення по справі №921/17/16-г/5, тобто на 31.10.2017? Якщо так, то в якій сумі, за які періоди та яким чином вона нарахована і відображена в бухгалтерському обліку ПАТ АБ "Укргазбанк"?;

- Чи існує (існувала) заборгованість з нарахування штрафів за Кредитним договором №19/2013/К від 10.07.2013, укладеним ТзОВ "Газ-Пласт" та ПАТ КБ "Укргазбанк", станом на дату ухвалення Господарським судом Тернопільської області рішення по справі №921/17/16-г/5, тобто на 31.10.2017? Якщо так, то в якій сумі, за які періоди та яким чином вона нарахована і відображена в бухгалтерському обліку ПАТ АБ "Укргазбанк"?".

Окрім того, 10.12.2016 відповідач звернувся до суду із заявою б/н від 07.12.2018 про витребування матеріалів судових справ для огляду. Зокрема, просив суд, зважаючи на те, що заборгованість ТзОВ "Газ-Пласт" за Кредитним договором №19/2013/К від 10.07.2013 була предметом судового розгляду, зокрема у справі №921/17/16-г/5, яка розглядалась Господарським судом Тернопільської області, та справі № 910/10932/16, яка розглядалась Господарським судом м. Києва, витребувати останні для огляду.

Протокольними ухвалами суд від 10.12.2018, зважаючи на достатність наявних в матеріалах справи первинних банківських документів, необхідних для розгляду даного спору по суті, нескладність розрахунків, а також у зв'язку із тим, що усі судові рішення, на які посилається відповідач набрали законної сили, є загальнодоступними, долучені до матеріалів справи, а в силу приписів чинного процесуального законодавства суд наділений повноваженнями щодо надання оцінки встановленим в ході розгляду вказаних відповідачем справ обставинам, зазначені вище клопотання відповідача було залишено без задоволення. Окрім того, в підготовчому засіданні 10.12.2018 було оголошено перерву до 17:00 год. 10.12.2018, про що повноважних представників сторін повідомлено під розписку (в матеріалах справи).

В підготовчому засіданні 10.12.2018, після оголошеної перерви, яке відбулось за участі повноважних представників позивача та відповідача, судом виконано визначені ст. ст. 177 ГПК України завдання підготовчого провадження, закрито підготовче провадження та призначено справу № 921/38/16-г/3 до судового розгляду по суті на 14:30 год. 12.12.2018, про що постановлено відповідну ухвалу від 10.12.2018.

12.12.2018 відповідач звернувся до суду із клопотанням про долучення до матеріалів справи наданих ним в обґрунтування своєї позиції по суті позовних вимог міркувань щодо застосування процесуального законодавства та судових рішень б/н від 10.12.2018 (вх. №22768).

В судовому засіданні 12.12.2018 головуючий, у відповідності до норм ст. 201 ГПК України, відкрив судове засідання та оголосив про розгляд справи по суті в рамках загального позовного провадження, заслухав вступне слово позивача та відповідача по суті позовних вимог та оголосив перерву до 14:00 год. 04.01.2019, про що постановив відповідну протокольну ухвалу та повідомив під розписку повноважних представників (в матеріалах справи). Третю особу про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено відповідною ухвалою. Окрім того, протокольною ухвалою суду від 12.12.2018 клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи міркувань щодо застосування процесуального законодавства та судових рішень б/н від 10.12.2018, які судом розцінені як заява по суті справи, враховуючи їх подання без поважних причин з порушенням встановленого законом строку (під час розгляду справи по суті) залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 04.01.2019 розгляд справи по суті було відкладено на 14:00 год. 11.01.2019 з викладених у ній підстав.

10.01.2019 від відповідача надійшла заява про застосування наслідків пропуску строку давності б/н від 07.12.2018 (вх. №484). Згідно вказаної заяви відповідач просить: визнати строк звернення з позовом за Кредитним договором №19/2013/К від 10.07.2013 про стягнення пені за період з 07.05.2015 по 06.05.2016 пропущеним; застосувати наслідки пропуску строків давності для звернення до суду із позовом до ТзОВ "ОСОБА_3 Плюс" про стягнення пені за Кредитним договором №19/2013/К від 10.07.2013 за період з 07.05.2015 по 06.05.2016 та відмовити у задоволенні даного позову. В обґрунтування даної заяви посилається на те, що вимога про стягнення пені за період з 07.05.2015 по 06.05.2016 Банком подана 11.07.2018 (заява про зміну предмету позову №50302/238/2018 від 11.07.2018), а встановлений приписами чинного законодавства до цієї вимоги строк давності минув 05.05.2017.

В судовому засіданні 11.01.2019, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд з'ясував обставини справи, дослідив наявні у справі докази, заслухав заключне слово повноважних представників сторін.

Повноважний представник позивача в судове засідання 11.01.2019 прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, заяві №50302/23/2018 від 11.07.2018 та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази.

Повноважний представник відповідача в судове засідання 11.01.2019 прибув, в задоволенні позову просить відмовити. Просить суд врахувати, що рішення Господарського суду міста Києва, яке позивачем покладено в основу позовних вимог у даній справі, прийнято в серпні місяці 2016 року. Поряд із цим, заборгованість позичальника (третьої особи у справі) за Кредитним договором неодноразово була предметом судових розглядів. Так, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2017, яке залишено без мін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 у справі №921/17/16-г/5 встановлено, що в ході розгляду справи позичальник - ТзОВ "Газ-Пласт" та поручитель - ТзОВ "Газ-Пласт-Буд" станом на 09.10.2017 повністю сплатили заборгованість за Кредитним договором №19/2013/К від 10.07.2016 як по тілу кредиту, так і по процентах за користування кредитом, а також пеню. Відтак, вважає, що позов про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по цьому ж Кредитному договору є безпідставним. Окрім того, стверджує, що 04.08.2014 Банком було змінено строк виконання основного зобов'язання. Стверджує, що дані обставини встановлено в рішенні Господарського суду Тернопільської області від 05.04.2017 у справі №921/16/16-г/7. Таким чином, згідно умов Кредитного договору нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо повернення тіла може мати місце лише з серпня місяця 2014 року по серпень місяць 2015 року. Окрім того, при вирішення даного спору просить застосувати позовну давність, клопотання про застосування якої ним подано 10.01.2019 згідно заяви б/н від 07.12.2018 (вх. №484).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання 11.01.2019 явки свого уповноваженого представника не забезпечила, причин неприбуття не повідомила, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Слід зазначити, що усі процесуальні документи у даній справі надсилались судом як на юридичну, так і фактичну адресу ТзОВ "Газ-Пласт". При цьому, процесуальні документи, надіслані судом на юридичну адресу: вул. Байкова, 7, м. Київ, 03039 (витяг в матеріалах справи), повернуті підприємством зв'язку із відміткою пошти: "за зазначеною адресою не значиться". Ухвали суду від 01.06.2018, від 20.06.2018, від 18.07.2018, від 06.08.2018 та від 23.08.2018, надіслані судом на адресу фактичного місцезнаходження третьої особи: вул. Березина, 2, м. Кременець, Тернопільська область, 47002, отримані останньою.

За даних обставин, беручи до уваги, що усі процесуальні документи у даній справі у відповідності до вимог чинного законодавства були внесені судом до Єдиного державного реєстру судових рішень та, відповідно, оприлюднені на офіційному веб-порталі судової влади України, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень свідчать про отримання кореспонденції - ухвал суду від 01.06.2018, від 20.06.2018, від 18.07.2018, від 06.08.2018 та від 23.08.2018 адресатом - ТзОВ "Газ-Пласт", суд прийшов до висновку, що третя особа володіла інформацією про наявність в провадженні господарського суду даного судового спору, мала можливість ознайомитись з усіма ухвалами суду, а відтак була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, однак своїм правом брати участь в судових засіданнях не скористалась.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, зважаючи на те, що явка учасників справи не визнавалась судом обов'язковою, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представника третьої особи, за наявними у ній доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення повноважних представників сторін, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:

10 липня 2013 року між Публічним акціонерним товариством ОСОБА_1 банк "Укргазбанк", як Банком, та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Газ-Пласт", як Позичальником, укладено кредитний договір про надання кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії №19/2013/К (далі - Кредитний договір) , за умовами п. 1.1. якого ОСОБА_1 відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію з загальним лімітом в сумі 2 900 000 грн 00 коп., а Позичальник, в свою чергу, зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, встановленого в п. 1.3. Договору в розмірі 19% річних.

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору цільове використання (мета) кредиту: на поповнення обігових коштів.

Строк кредитування сторонами встановлений в п. 1.3. Кредитного договору. Так, згідно п. 1.3.1. Кредитного договору кредитна лінія відкривається з 10 липня 2013 року по 9 липня 2015 року. Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі у строки дії ліміту відповідного періоду та у сумі перевищення фактичної заборгованості по кредиту цього періоду над лімітом кредитної лінії наступного періоду, відповідно до Графіку зменшення загального ліміту відновлюваної кредитної лінії (додаток 1 до цього Договору) (п. 1.3.2. Кредитного договору).

Пунктом 3.3. Кредитного договору визначено, що нарахування процентів по Договору здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному в п. 1.1. цього Договору. При розрахунку процентів використовується метод «факт/факт» , виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році, враховуючи перший день та не враховуючи останній день користування кредитними коштами.

Проценти нараховуються Банком щомісячно, не пізніше останнього банківського дня місяця, за період з дати надання кредиту по останній календарний день місяця, в якому надано кредит, та надалі з першого дня по останній день місяця, в день повного погашення заборгованості по кредиту, в день повного дострокового погашення заборгованості по кредиту, в день дострокового розірвання цього Договору, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.3. Договору, за період з першого календарного дня місяця, в якому відбувається погашення кредиту, по день, що передує дню погашення кредиту.

Відповідно до п. 3.4. Кредитного договору проценти сплачуються Позичальником щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.3. цього Договору, та в день дострокового розірвання цього Договору. У разі якщо останній день для сплати (погашення) процентів припадає на вихідний або святковий день, то така сплата здійснюється у день, що передує такому вихідному або святковому дню.

За користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим Договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється в розмірі 24,0% річних.

Відповідно до п. п. 3.7-3.8 Кредитного договору нарахування процентів за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим Договором (прострочена заборгованість), здійснюється на суму фактичного щоденного залишку простроченої заборгованості по кредиту, виходячи з процентної ставки, зазначеної в першому абзаці цього пункту. У випадку, якщо Банком застосовані до Позичальника штрафні санкції у вигляді пені, остання розраховується Банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, по дату припинення цих обставив включно .

П. 3.9 Кредитного договору сторони передбачили, що за наявності заборгованості по кредиту та/або платі за кредит, Сторони встановлюють наступну черговість погашення Позичальником заборгованості: 1) прострочені комісії (якщо буде мати місце прострочення); 2) прострочені проценти (якщо буде мати місце прострочення); 3) прострочена сума основного боргу (якщо буде мати місце прострочення); 4) строкові комісії; 5) строкові проценти; 6) строкова заборгованість за основним боргом. Штрафи пені (у разі виникнення), які підлягають сплаті за порушення умов Договору, сплачується Позичальником окремо, на вимогу Банку.

Отримані від Позичальника грошові кошти ОСОБА_1 направляє на відповідні рахунки в день їх зарахування та має право самостійно приймати рішення щодо зміни черговості погашення заборгованості шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок по відповідних рахунках, при цьому, ОСОБА_1 інформує Позичальника у письмовій формі на його запит про застосовану черговість погашення заборгованості.

Згідно з п. 3.10 Кредитного договору у разі невиконання Позичальником умов п. 4.1 Договору, яким передбачено його обов'язок забезпечити щомісячне (95%) спрямування виручки від реалізації по безготівкових розрахунках на рахунки відкриті у Банку, процентна ставка за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, встановлюється в розмірі 22 % річних на період: на квартал наступний за останнім звітним кварталом, у якому Позичальник не виконав вимоги п. 4.1 Договору, який закінчується останнім календарним днем кварталу, в якому Позичальник виконав зазначені зобов'язання, та нараховуються і сплачуються такі проценти у порядку, визначеному п.п.3.3 та 3.4 Договору.

При розрахунку обсягу виручки від реалізації, що надійшла на рахунки Позичальника, відкриті в Банку, враховуються виключно надходження, у призначенні платежу яких зазначена оплата за надані/відвантажені Позичальником послуги/роботи/товари. При розрахунку обсягу виручки від реалізації, що надійшла на рахунки Позичальника, відкриті в інших банках, якщо Позичальник не надав додаткової інформації (наприклад, виписки по рахунках), яка б підтверджувала наявність надходжень на рахунки Позичальника, що не є виручкою від реалізації продукції, ОСОБА_1 враховує надходження на рахунки Позичальника відповідно до довідок про рух грошових коштів по поточних рахунках Позичальника (п. 4.2 Кредитного договору).

Відповідно до п. п. 6.1, 6.3 Кредитного договору у випадку порушення Позичальником зобов'язань по Договору (пов'язаним договорам), ОСОБА_1 має право відмовитися від виконання своїх зобов'язань, при цьому Позичальник зобов'язаний відшкодувати Банку збитки, а також сплатити штрафні санкції, пеню та інші видатки, понесені Банком за Договором.

За порушення визначених в Договорі строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами та/або комісій Позичальник зобов'язаний сплатити Банку неустойку (пеню), яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня. Розрахунок пені за прострочення виконання зобов'язань (щодо строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами) припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Сплата штрафних санкцій (неустойки, пені) за Договором не звільняє Позичальника від відшкодування збитків, завданих Банку, в повному обсязі.

П. 6.9 Кредитного договору сторони встановили, що строк позовної давності становить три роки , а до вимог про стягнення неустойки - один рік.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором (п. 9.11 Кредитного договору).

Додатком №1 до Кредитного договору сторонами погоджено графік зменшення загального ліміту відновлювальної кредитної лінії: з 10.07.2013 по 30.09.2014 - 2 900 000,00 грн; з 01.10.2014 по 31.10.2014 - 2 400 000,00 грн; з 01.11.2014 по 30.11.2014 - 1 900 000,00 грн; з 01.12.2014 по 31.12.2014 - 1 400 000,00 грн; з 01.01.2015 по 31.01.2015 - 900 000,00 грн; з 01.02.2015 по 28.02.2015 - 800 000,00 грн; з 01.03.2015 по 31.03.2015 - 700 000,00 грн; з 01.04.2015 по 30.04.2015 - 600 000,00 грн; з 01.05.2015 по 31.05.2015 - 500 000,00 грн; з 01.06.2015 по 30.06.2015 - 400 000,00 грн; з 01.07.2015 по 09.07.2015 - 200 000,00 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та третьою особою у справі виникли зобов'язання з кредитного договору, згідно якого, в силу ст. 1054 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) , банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад", якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 1 ст. 530 ЦК України визначає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання за Кредитним договором шляхом надання позичальнику, в порядку п. 3.1. Кредитного договору, кредитних коштів в сумі 2 900 000 грн 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальним ордером № TR.725146.5536.4147 від 10.07.2013, випискою по особовому рахунку позичальника №2063502183373.980 за період з 10.07.2013 по 31.12.2014.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст. 546 ЦК України).

П. 2.1. Кредитного договору визначено, що у забезпечення зобов'язань за цим Договором прийнято, зокрема, іпотеку об'єктів нерухомості, а саме: нежитлове приміщення, загальною площею 2028,21 кв.м, за адресою: вул. Березина, буд. 2, м. Кременець, Тернопільська область, що належить Іпотекодавцю - ТОВ "ОСОБА_3 Плюс"; земельна ділянка, площею 0,5 га, за адресою: вул. Березина, буд. 2, м. Кременець, Тернопільська область, що належить Іпотекодавцю - ТОВ "ОСОБА_3 Плюс".

Так, 10.07.2013 між ПАТ АК "Укргазбанк", в особі заступника директора Рівненської обласної дирекції - ОСОБА_8 (Іпотекодержатель), та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Плюс", в особі директора ОСОБА_9 (Іпотекодавець/Відповідач), укладено Договір іпотеки №19/2013/І від 10.07.2013 посвідчений приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованим в реєстрі за № 915, (надалі - Договір іпотеки ).

Відповідно до п. 1.1. Договору іпотеки останній забезпечує всі вимоги Іпотекодержателя, які випливають з Кредитного договору №19/2013/К від 10 липня 2013 року (а також договорів про внесення змін до нього), укладеного між Іпотекодержателем та ТзОВ "Газ-Пласт", згідно якого Позичальник зобов'язаний у порядку та на умовах, викладених у Кредитному договорі не пізніше 09 липня 2015 року повернути кредит у розмірі 2 900 000,00 грн, сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, виходячи з 19,0% річних, сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені Кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи з 24,0% річних, при настанні умов, передбачених п.п. 3.10 Кредитного договору, сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування у розмірі 22,0% річних, комісії, а також штрафи та пені у розмірі і випадках, передбачених Кредитним та цим договорами, відшкодувати Іпотекодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання Іпотекодавцем (Позичальником) умов Кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених Кредитним договором (п.1.1. Договору іпотеки).

Згідно з п. 2.1. Договору іпотеки предметом іпотеки: є нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 2028,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Кременецький район, місто Кременець, вулиця Березина, будинок, 2 та належить Іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно за індексним номером 4234979 від 31.05.2013; земельна ділянка, кадастровий номер: 6123480700:06:001:0100, площею 0,5 га, що знаходиться в Тернопільській області Кременецький район, місто Кременець, вулиця Березина, будинок, 2 та належить Іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно за індексним номером 4238966 від 31.05.2013.

Заставна вартість, згідно звіту про оцінку предмету іпотеки, який складено ТОВ "Кредитне Брекерське Агенство" від 03.06.2013, ринкова вартість предмету іпотеки визначено у розмірі 2 348 000,00 грн без ПДВ, у т.ч.:

- вартість земельної ділянки 348 000,00 грн без ПДВ;

- вартість нерухомого майна (будівлі, споруди) 2 000 000,00 грн без ПДВ (п. 2.2 Договору іпотеки).

Відповідно до п. 3.1. Договору іпотеки Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена - звернути стягнення на предмет іпотеки у разі: порушення Позичальником обов'язків, передбачених кредитним договором (п. 3.1.4.). У разі невиконання Позичальником умов кредитного договору (у тому числі порушення строку погашення кредиту, графіку погашення кредиту, строків сплати процентів за користування кредитними коштами) звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги за кредитним договором у повному обсязі, що визначаються на момент виконання цих вимог, включаючи проценти, комісії, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобов'язання, неустойку, необхідні витрати на утримання, звернення стягнення та реалізацію предмета іпотеки (п. 3.1.6).

Р. 6 Договору іпотеки сторони передбачили умови звернення стягнення на предмет іпотеки.

Цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим Договором. У випадку продовження строків виконання зобов'язань за Кредитним договором (шляхом укладення додаткових угод до нього), іпотека, передбачена цим Договором, зберігається до повного виконання вказаних зобов'язань ( п.7.1. Договору іпотеки).

Відповідно до долученого позивачем до матеріалів справи Висновку про вартість майна , який складено суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Кредитне Брекерське Агенство" від 03.02.2016,ринкова вартість предмету іпотеки становить 3 006 000,00 грн без ПДВ , у т.ч.:

- вартість земельної ділянки 629 000,00 грн без ПДВ;

- вартість нерухомого майна (будівлі, споруди) 2 377 000,00 грн без ПДВ.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

В силу вимог ч. 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки іпотекодержатель може скористатися правами, визначеними згідно з частиною першою цієї статті, або вжити заходів для збереження чи страхування предмета іпотеки у власних інтересах та за власний кошт.

Ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Ст. 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж 30-тиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положення частини 1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена частиною 1 цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

З матеріалів справи вбачається, що оскільки Позичальник за Кредитним договором (третя особа у справі) свої зобов'язання виконувала неналежним чином, 14 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся з претензією (вимогою) до ТОВ "Газ-Пласт" та до майнового Поручителя ТОВ "ОСОБА_3 Плюс" щодо повернення заборгованості за Кредитним договором №19/2013/К від 10.07.2013 протягом 10 днів від дати отримання претензії. При цьому, Банком зроблено застереження, що у разі несплати коштів, він має право звернутися через 15 днів після отримання претензії до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Претензія отримана відповідачем 29.12.2015, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, проте залишена без задоволення.

Слід зазначити, що звертаючись до суду із даним позовом позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором в рахунок погашення заборгованості Позичальника (третьої особи) за Кредитним договором №19/2013/К від 10.07.2013 року на загальну суму 3 950 240,37 грн, з якої: 2 900 000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 786 785,15 грн - прострочена заборгованість по процентах, 135 189,04 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, нарахована за період з 12.12.2014 по 11.12.2015, 10 866,18 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів, нарахована за період з 12.12.2014 по 11.12.2015 та 117 400 грн - штраф за невиконання умов договору іпотеки щодо страхування предмета іпотеки.

Поряд із цим, в процесі розгляду справи позивачем подано заяву за №50302/238/2018 від 11.07.2018, згідно якої предметом позову визначено звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки №19/2013/І від 10.07.2013 в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №19/2013/К від 10.07.2013 на загальну суму 1 256 021, 71 грн, з якої: 963 366 грн 98 коп. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 292 654 грн 73 коп. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, нарахована за період з 07.05.2015 по 06.05.2016.

Підставою позову визначено неналежне виконання Позичальником (третьою особою у справі) зобов'язань за Кредитним договором №19/2013/К від 10.07.2013 та наявністю непогашеної станом на день розгляду спору в суді стягнутої рішенням Господарського суду міста Києва заборгованості по пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 963 366 грн 98 коп. та пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 292 654 грн 73 коп., нарахованої позивачем за період з 07.05.2015 по 06.05.2016.

Приписами ч. ч. 4-5 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Пп. 4.4.4 п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" №1 від 24.11.2014 р. зазначено, що у разі якщо право звернення стягнення на майно пов'язане з невиконанням зобов'язання, забезпеченого іпотекою, судам слід встановлювати загальний розмір вимог кредитора та виходити з того, що обов'язковою передумовою звернення стягнення на предмет іпотеки є встановлення судом факту невиконання основного зобов'язання.

Невиконання зазначеної передумови відповідно до частини другої статті 35 Закону України "Про іпотеку" є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Як вже зазначалось вище, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається, зокрема, на неналежне виконання Позичальником взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором та рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2016 у справі №910/10932/16, яким позов Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Укргазбанк» задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Газ-Пласт» (03039, м. Київ, вул. Байкова, 7, код ЄДРПОУ 31879824) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, код ЄДРПОУ 23697280) 2 900 000 грн 00 коп. заборгованості за кредитом, 1 066 430 (грн 34 коп. заборгованості по процентах, 963 366 грн 98 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, нарахованої за період з 07.05.2015 по 06.05.2016, 292 654 грн 73 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, нарахованої за період з 07.05.2015 по 06.05.2016, 80 000 00 грн штрафу за порушення умов договору щодо страхування заставного майна, 79 536 грн 79 коп. судового збору.

Законом України "Про доступ до судових рішень" N 3262-IV від 22 грудня 2005 року, з наступними змінами та доповненнями, визначено порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства.

В силу приписів ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Ст. 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Зі змісту розміщеного на офіційному веб-порталі судової влади України рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2016 у справі №910/10932/16 вбачається, що підставою вказаного позову було саме неналежне виконання відповідачем - Позичальником за Кредитним договором (третьою особою у даній справі) умов Кредитного договору №19/2013/К від 10.07.2013.

З матеріалів справи вбачається, що 09.09.2016 Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ про примусове виконання рішення суду від 09.08.2016 у справі №910/10932/16.

23.03.2018 головним державним виконавцем Кременецького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва №910/10932/16 виданого 09.09.2016.

Позивач стверджує, що протягом 2017 року ТзОВ «Газ-Пласт» на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2016 у справі №910/10932/16 добровільно сплачено 2 900 000 грн заборгованості за кредитом та 1 066 430,34 грн заборгованості по процентах. Залишок заборгованості за вказаним вище виконавчим документом становить 1 363 246,18 грн, з яких: 963 366,98 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 292 654,73 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів, 80 000 грн - штраф за порушення умов договору щодо страхування заставного майна (згідно договору застави №19/2013/З від 10.2017.2013) та 79 536,79 грн - судовий збір.

Враховуючи наведене, зважаючи на те, що зобов'язання за Кредитним договором №19/2013/К від 10.07.2013 забезпечені Договором іпотеки №19/2013/І від 10.07.2013, ОСОБА_1 вважає, що має право на стягнення нарахованої за період з 07.05.2015 по 06.05.2016 пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 963 366,98 грн та пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 292 654,73 грн за рахунок предмета іпотеки.

Поряд із цим, судом встановлено, що заборгованість ТзОВ "Газ-Пласт" за Кредитним договором №19/2013/К від 10.07.2013 була предметом розгляду у інших судових справах.

Так, в межах розгляду справи №921/16/16-г/7 Господарським судом Тернопільської області встановлено відсутність підстав для стягнення нарахованих Банком за період з 12.12.2014 по 11.12.2015 сум пені за прострочення погашення кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів. Згідно розміщеної на офіційному веб-порталі судової влади України інформації рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.04.2017 у справі №921/16/16-г/7 набрало законної сили.

За даних обставин, зважаючи на те, що період з 07.05.25015 по 06.05.2016, за який позивачем в межах даної справи нараховано пеню як за несвоєчасну сплату тіла кредиту, так і за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, частково охоплює період з 07.05.2015 по 11.12.2015, який був предметом судового розгляду у справі №921/16/16-г/7, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення за період з 07.05.2015 по 11.12.2015 за рахунок предмета іпотеки 814 564,38 грн пені за прострочення погашення кредиту та 169 919,85 грн пені за прострочення сплати процентів .

Судом враховано, що з вказаною позицією погодився і Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у даній справі . Разом із тим, щодо зазначеного у вказаній вище постанові Верховного Суду розміру пені за прострочення погашення кредиту (135189,04 грн) та пені за несвоєчасну сплату процентів (10 866,18 грн), нарахованої Банком за період з 12.12.2014 по 11.12.2015, в судовому засіданні встановлено та не заперечено повноважним представником позивача, що у долученому Банком до позовної заяви розрахунку при визначенні загального розміру стягуваних санкцій допущено арифметичну помилку.

Оцінюючи правомірність позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по сплаті пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 12.12.2015 по 06.05.2016, суд відзначає наступне:

Відповідно до п. 6.3 Кредитного договору розрахунок пені за прострочення виконання зобов'язань припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З долучених позивачем до матеріалів справи банківських виписок по рахунку Позичальника вбачається, що Банком з 01.05.2015 по 31.10.2016 було зупинено нарахування відсотків за користування кредитом за Кредитним договором №19/2013/К від 10.07.2013. Нарахування відсотків поновлено Банком лише 22.11.2016.

З огляду на наведене вище, суд прийшов до висновку про відсутність в межах визначеного позивачем періоду підстав для стягнення за рахунок предмета іпотеки 122 734,88 грн пені за несвоєчасну сплату процентів, нарахованої Банком за період з 12.12.2015 по 06.05.2016.

Слід зазначити, що зазначені вище обставини щодо припинення Банком нарахування у період з 01.05.2015 по 31.10.2016 процентів за користування кредитом згідно Кредитного договору №19/2013/К від 10.07.2013 та відновлення їх нарахування лише 22.11.2016 встановлено також і у рішенні Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2017 у справі 921/17/16-г/5 , яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 та яке, згідно розміщеної на офіційному веб-порталі судової влади України інформації, набрало законної сили.

Оцінюючи правомірність позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по сплаті пені за несвоєчасну сплату тіла кредиту за період з 12.12.2015 по 06.05.2016, суд відзначає наступне:

Ст. 258 ЦК України, ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором). При цьому, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України.

Перебіг строку позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України строку, за який нараховуються штрафні санкції (правова позиція, викладена у п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

За умовами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання (ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вже зазначалось вище, умовами укладеного Кредитного договору сторони встановили строк дії кредитної лінії по 09.07.2015.

З долученого позивачем до заяви за №50302/238/2018 від 11.07.2018 розрахунку заборгованості по пені за несвоєчасне погашення кредиту вбачається, що останній проведено з врахуванням графіку повернення кредиту, який встановлений Додатком №1 до Кредитного договору та з врахуванням здійсненого часткового (на момент проведення розрахунку) погашення суми боргу.

Поряд із цим, відповідач стверджує, що Банком було змінено строк виконання основного зобов'язання в серпні місяці 2014 року. В обґрунтування даної позиціє посилається на судові рішення у справі №607/6626/15-ц та рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.05.2017 у справі №921/16/16-г/7.

Судом встановлено, що зважаючи на неналежне виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, у відповідності до умов останнього, ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом відповідачів: ТОВ "Газ-Пласт", ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором №19/2013/К від 10.07.2013.

Так, Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.11.2015 у справі №607/6626/15-ц стягнуто солідарно з ТОВ "Газ-Пласт" та ОСОБА_10, солідарно з ТОВ "Газ-Пласт" та ОСОБА_11, солідарно з ТОВ "Газ-Пласт" та ОСОБА_12 3 270 355,68 грн заборгованості за Кредитним договором №19/2013/К від 10.07.2013, з яких: строкова заборгованість за кредитом - 800 000 грн , прострочена заборгованість за кредитом - 2 100 000 грн , поточна заборгованість за процентами - 24 213,70 грн, прострочена заборгованість за процентами - 193 081,04 грн, пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 13 9202,75 грн та пеня за несвоєчасну сплату процентів - 13 858,19 грн.

Проте, рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 19.04.2016 скасовано рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.11.2015 у справі №607/6626/15-ц в частині вирішення позовних вимог за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк "Укргазбанк" до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Газ-Пласт", про стягнення заборгованості за кредитним договором, провадження у справі в цій частині закрито у зв'язку з об'єднанням в одному провадженні вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, а в іншій частині рішення суду залишено без змін.

Зі змісту судових рішень у справі №607/6626/15-ц вбачається, що 04.08.2014 позивачем було направлено на адресу Позичальника та Поручителів претензію про повернення заборгованості за Кредитним договором №19/2013/К від 10.07.2013, яка існувала станом на 04.08.2014.

Відтак, твердження відповідача про зміну позивачем строку виконання основного зобов'язання саме із 04.08.2014, на думку суду, є безпідставним.

Поряд із цим, зміст наведених вище судових рішень свідчить про те, що предметом судового розгляду була вимога позивача про стягнення (повернення) усієї суми кредиту за Кредитним договором №19/2013/К від 10.07.2013.

Згідно розміщеної на офіційному веб-порталі судової влади України інформації, провадження у справі №607/6626/15-ц Тернопільським міськрайонним судом відкрито 20.04.2015.

Наведене, на думку суду, свідчить про те, що саме звернення до суду із вказаним позовом є використанням позивачем належного йому права щодо дострокового повернення усієї суми кредиту, сплати належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасне погашення кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів.

Звернення з позовом про дострокове повернення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни (висновок, викладений у постанові ОСОБА_7 Верховного Суду у справі №310/11534/13-ц від 04.07.2018) .

Таким чином, суд прийшов до висновку, що з 20.04.2015 позивач на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку повернення кредиту (передбаченого Додатком №1 до Кредитного графіку погашення боргу). Відтак, саме із вказаної дати (20.04.2015) , в межах встановленого умовами Кредитного договору строку - один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто по 20.04.2016 , ОСОБА_1 вправі нараховувати пеню за несвоєчасну сплату тіла кредиту .

Нарахування пені за несвоєчасну сплату тіла кредиту після 20.04.2016, за період з 21.04.2016 по 06.05.2016 в загальній сумі 9 857,92 грн, на думку суду, є безпідставним.

Враховуючи наведене вище, суд за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", за період з 12.12.2015 по 20.04.2016, з врахуванням наведених позивачем у розрахунку даних щодо часткового погашення кредиту у вказаний період, провів перерахунок заявленої до стягнення суми пені за несвоєчасну сплату кредиту.

Згідно проведеного судом перерахунку, за період з 12.12.2015 по 20.04.2016 правомірним є нарахування пені за несвоєчасну сплату кредиту в загальній сумі 106 878 грн 93 коп. (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи).

Посилання представника відповідача на те, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2017, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 у справі №921/17/16-г/5, встановлено факт повної сплати Позичальником та Поручителем (ТзОВ "Газ-Пласт-Буд") станом на 09.10.2017 заборгованості за Кредитним договором, в тому числі і пені, суд вважає безпідставним, оскільки зі змісту судового рішення вбачається, що: " в процесі розгляду спору позичальник та поручитель станом на 09.10.2017 повністю сплатили заборгованість за Кредитним договором №19/2013/К від 10.07.2013 як по тілу кредиту, так і по процентах за користування кредитом , що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками по рахунку №2067902183373, №2068002183373, №№2069102183373 та №2063502183373, копії яких знаходяться в матеріалах справи". Обставини щодо сплати пені судом не встановлені.

Окрім того, зважаючи на те, що з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором Позивач звернувся ще 29 грудня 2015 року (згідно відтиску поштового штемпеля на конверті), подана Банком 16.07.2018 року заява за №50302/238/2018 від 11.07.2018 по своїй суті є заявою про зменшення розміру кількісних показників в частині визначеної при зверненні до суду суми простроченої заборгованості за кредитом, процентами та штрафом, та збільшенням їх розміру в частині нарахованої пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів, безпідставною, на думку суду, є і заява відповідача про застосування строків позовної даності.

Разом із тим, ч. 3 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Оцінюючи співмірність суми заборгованості за кредитом (правомірно нарахованої пені в сумі 106 878,93 грн) та вартості іпотечного майна (3 006 000 грн, згідно долученого позивачем до матеріалів справи висновку суб'єкта оціночної діяльності), беручи до уваги, що станом на день розгляду даного спору в суді заборгованість за Кредитним договором №19/2013/К від 10.07.2013 (основний борг та відсотки за користування кредитом) погашено в повному обсязі, що, на думку суду, свідчить про відсутність збитків для Іпотекодержателя, зважаючи на те, що у процентному співвідношенні розмір непогашеної заборгованості становить приблизно 3,56% від вартості предмета іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності, яку позивач просить встановити як початкову ціну продажу, враховуючи загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності та розумності, а також керуєчись однією з аксіом цивільного судочинства: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", що означає: "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права", суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягають задоволенню, оскільки вартість предмета іпотеки, є значно більшою за несплачену частину заборгованості (пені ) за Кредитним договором.

Одночасно суд зауважує, що застосовуваний спосіб захисту цивільних прав та інтересів позивача має відповідати критерію ефективності відновлення порушеного права, що є неприпустимим в разі запровадження істотного дисбалансу між правами та інтересами особи, яка просить застосувати такий спосіб захисту, та правами й інтересами іншої особи, стосовно якої такі примусові заходи належить застосувати. В разі встановлення істотного дисбалансу між правами й інтересами сторін спору, що матиме місце у спірних правовідносинах в разі задоволення поданого позову, суд встановлює порушення меж здійснення цивільних прав, оскільки в діях позивача наявні ознаки зловживання своїм правом (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26.09.2018 по справі №295/10621/13-ц та у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 по справі №6-340цс15 ).

Ч. 4 ст. 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

На думку суду, однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до вимог ст. ст. 123, 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 50, 73-79, 86, 123, 129, 232-233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне судове рішення, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді у період з 18.01.2019 по 24.01.2019, складено 25.01.2019.

Суддя І.М. Гирила