Рішення

від 25.01.2019 по справі 640/487/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 січня 2019 року № 640/487/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Скидан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до про Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві визнання неправомірними дій та скасування постанови, за участю:

позивача - ОСОБА_1;

від позивача - ОСОБА_3;

від відповідача - не з'явився

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

- визнати дії старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бондаренка Максима Васильовича неправомірними, а постанову № 57116426 від 18.12.2018 про накладення штрафу в розмірі 1700,00 грн - незаконною;

- скасувати постанову старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бондаренка Максима Васильовича № 57116426 від 18.12.2018 про накладення штрафу в розмірі 1700,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що на примусовому виконанні державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бондаренка Максима Васильовича знаходиться виконавчий лист Голосіївського районного суду м. Києва № 752/22214/16-ц, виданий 23.07.2018, відповідно до якого позивача зобов'язано не чинити ОСОБА_5 перешкод в участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_6 та визначено способи участі батька ОСОБА_7 у вихованні малолітньої ОСОБА_6 В межах виконавчого провадження № 57116426 вказаним державним виконавцем винесено постанову від 18.12.2018 про накладення штрафу в розмірі 1700,00 грн на позивача, як боржника за невиконання рішення суду. Оскільки позивач повідомляла державного виконавця про неможливість добровільного виконання рішення суду, яке пов'язано з хворобою доньки, ОСОБА_1 вважає дії державного виконавця та постанову про накладення штрафу протиправними.

Ухвалою суду від 15.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/487/19 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та викликом сторін на 25.01.2019.

Позивач та її представник у судовому засіданні 25.01.2019 позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позові.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Витребуваних судом матеріалів виконавчого провадження суду також не надано.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 25.01.2019 замінено неналежного відповідача - старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бондаренка Максима Васильовича на належного - Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та її представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На примусовому виконанні державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бондаренка Максима Васильовича перебуває виконавче провадження № 57116426 з примусового виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду м. Києва № 752/22214/16-ц, виданого 23.07.2018, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов'язано не чинити ОСОБА_5 перешкод в участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_6 та визначено способи участі батька ОСОБА_7 у вихованні малолітньої ОСОБА_6 у відповідні дні та години та способи, зазначені у виконавчому документі.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.12.2018 ОСОБА_1 подано державному виконавцю заяву (клопотання), яка зареєстрована у Голосіївському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві 13.12.2018 за № 30162, у якій вона повідомила, що станом на 13.12.2018 малолітня ОСОБА_6 захворіла і проводити зустріч із стягувачем неможливо.

Також у вказаній заяві ОСОБА_1 зазначила, що як тільки дитина одужає, вона надасть медичну документацію і з'явиться можливість планувати зустріч зі стягувачем.

14.12.2018 ОСОБА_1 подано державному виконавцю заяву (клопотання), яка зареєстрована у Голосіївському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві 14.12.2018 за № 30197, у якій вона повідомила, що станом на 14.12.2018 ОСОБА_6 хвора і зустріч із стягувачем проводити неможливо.

Також у вказаній заяві ОСОБА_1 зазначила, що після одужання дитини вона надасть медичну документацію і з'явиться можливість планувати зустріч зі стягувачем.

18.12.2018 ОСОБА_1 подано державному виконавцю заяву (клопотання), яка зареєстрована у Голосіївському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві 18.12.2018 за № 30393, у якій остання просила видати постанову про відкладення виконавчих дій з 18.12.2018 по 28.12.2018 у зв'язку з хворобою дитини та додала копію запису лікаря, засвідчену медичним закладом.

Також у вказаній заяві ОСОБА_1 зазначила, що зручний час та місце після одужання ймовірного 28.12.2018.

18.12.2018 старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бондаренком М.В. винесено постанову у виконавчому провадженні № 57116426, якою накладено на боржника - ОСОБА_5, штраф за невиконання рішення суду у розмірі 1700 грн.

Не погодившись з постановою та діями відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За визначенням статті 1 Закону України від 02.06.2016 N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що виконавче провадження здійснюється з отриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно частини шостої статті 26 наведеного Закону за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Частиною першою статті 63 Закону N 1404-VIII визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини другої статті 63 зазначеного Закону у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно частини першої статті 75 вказаного Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Як вбачається з постанови старшого державного виконавця від 18.12.2018 у ВП № 57116426 про накладення штрафу на позивача, остання винесена на підставі акта державного виконавця від 14.12.2018 та відповідно до статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, з матеріалів справи вбачається, що 14.12.2018 старшим державним виконавцем складено два акта, в одному з яких зазначено, що він складений у присутності спеціаліста відділу захисту майнових та немайнових прав дітей ОСОБА_8 та зафіксовано, що під час перевірки виконання рішення суду боржник та та ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 не перебувають (на неодноразові дзвінки двері ніхто не відкрив); у другому акті не зазначено, що він складений у присутності будь-яких осіб, проте встановлено, що виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 з метою перевірки виконання рішення суду зафіксовано відсутність боржника та малолітньої дитини ОСОБА_6 за вищевказаною адресою, а також, що рішення суду не виконано.

При цьому обидва акта складено о 17:00.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивачем (боржником у виконавчому провадженні) 13 та 14 грудня 2018 року повідомлявся державний виконавець про ту обставину, що виконання рішення суду неможливе саме у зв'язку з хворобою малолітньої дитини та позивач у вказаних заявах (клопотаннях) зобов'язувалась надати медичну документацію.

При цьому у матеріалах справи містяться записи з історії розвитку дитини, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, які підтверджують звернення до лікарів та які були надані відповідачу 18.12.2018, тобто у день винесення постанови.

Зворотнього відповідачем суду не надано.

Крім того, з наявних у матеріалах справи довідок від 10.12.2018 № 5017 та від 29.12.2018 № 5427 вбачається, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, звільнена від занять, відвідувань дошкільного навчального закладу з 19.11.2018 по 10.12.2018 та з 12.12.2018 по 29.12.2018 відповідно.

Таким чином, на думку суду, позивачем не виконано рішення суду з поважних причин.

Оскільки статті 63 та 75 Закону України "Про виконавче провадження" підставою для винесення постанови про накладення штрафу на боржника визначають невиконання рішення саме без поважних причин, а в даному випадку судом встановлено наявність поважних причин у позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця про накладення штрафу ВП № 57116426 від 18.12.2018 в розмірі 1700,00 грн. та задоволення позовних вимог у цій частині.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бондаренка Максима Васильовича, суд зазначає, що ні у позовній заяві, ні в судовому засіданні позивачем не конкретизовано, які ж саме неправомірні дії відповідача позивач просить визнати неправомірними, з огляду на що та враховуючи, що виконавче провадження у спірних відносинах відбувається на підставі виконавчого листа Голосіївського районного суду м. Києва, виданого за наслідками розгляду цивільного спору, суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог у цій частині та відсутності підстав для їх задоволення.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання до суду даного позову було сплачено судовий збір в сумі 704,80 грн.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, суд дійшов висновку про необхідність відшкодувати останній 352,40 грн сплаченого судового збору за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бондаренка М.В. від 18.12.2018 ВП № 57116426 про накладення штрафу.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (03022, Київ, вул. Ломоносова, 22/15, код ЄДРПОУ 34999976) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко