Постанова

від 08.07.2019 по справі 640/487/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/487/19 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Файдюка В.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Столяр В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання неправомірними дій та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просила суд:

- визнати дії старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бондаренка Максима Васильовича неправомірними, а постанову № 57116426 від 18.12.2018 про накладення штрафу в розмірі 1700,00 грн. - незаконною;

- скасувати постанову старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бондаренка Максима Васильовича № 57116426 від 18.12.2018 про накладення штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову. На думку апелянта, оскаржуване рішення винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, зміст апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, на примусовому виконанні державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бондаренка Максима Васильовича перебуває виконавче провадження № 57116426 з примусового виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду м. Києва № 752/22214/16-ц, виданого 23.07.2018, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов`язано не чинити ОСОБА_1 перешкод в участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 та визначено способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої ОСОБА_3 у відповідні дні та години та способи, зазначені у виконавчому документі.

Як встановлено судом першої інстанції, 13.12.2018 ОСОБА_2 подано державному виконавцю заяву (клопотання), яка зареєстрована у Голосіївському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві 13.12.2018 за № 30162, у якій вона повідомила, що станом на 13.12.2018 малолітня ОСОБА_3 захворіла і проводити зустріч із стягувачем неможливо.

Також у вказаній заяві ОСОБА_2 зазначила, що як тільки дитина одужає, вона надасть медичну документацію і з`явиться можливість планувати зустріч зі стягувачем.

14.12.2018 ОСОБА_2 подано державному виконавцю заяву (клопотання), яка зареєстрована у Голосіївському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві 14.12.2018 за № 30197, у якій вона повідомила, що станом на 14.12.2018 ОСОБА_3 хвора і зустріч із стягувачем проводити неможливо.

Також у вказаній заяві ОСОБА_2 зазначила, що після одужання дитини вона надасть медичну документацію і з`явиться можливість планувати зустріч зі стягувачем.

18.12.2018 ОСОБА_2 подано державному виконавцю заяву (клопотання), яка зареєстрована у Голосіївському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві 18.12.2018 за № 30393, у якій остання просила видати постанову про відкладення виконавчих дій з 18.12.2018 по 28.12.2018 у зв`язку з хворобою дитини та додала копію запису лікаря, засвідчену медичним закладом.

Також у вказаній заяві ОСОБА_2 зазначила, що зручний час та місце після одужання ймовірного 28.12.2018.

Проте, 18.12.2018 старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бондаренком М.В. винесено постанову у виконавчому провадженні № 57116426, якою накладено на боржника - ОСОБА_2 , штраф за невиконання рішення суду у розмірі 1700 грн.

Задовольнячи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано рішення суду з поважних причин.

Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

гідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як, зокрема обов`язковість виконання рішень (ст. 2 вказаного Закону).

Згідно ч. 1 ст. 18 цього Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 4 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Так, згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 63 вказаного Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною третьою ст. 63 цього Закону передбачено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження..

Також за нормами ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", що визначає відповідальність за невиконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Вказана стаття, як і спеціальний закон, не містить норм, які б звільняли боржника від відповідальності за невиконання без поважних причин рішення суду в залежності від тих чи інших обставин.

Поважними в розумінні наведених норм закону можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його волевиявлення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано державному виконавцю заяви від 13.12.2018,14.12.2018 та 18.12.2018, в яких було повідомлено, що малолітня ОСОБА_4 та проводити зустріч із стягувачем проводити неможливо.

Відповідно до частини другої статті 63 зазначеного Закону у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

З матеріалів справи вбачається, що 14.12.2018 старшим державним виконавцем складено два акта, в одному з яких зазначено, що він складений у присутності спеціаліста відділу захисту майнових та немайнових прав дітей ОСОБА_5 та зафіксовано, що під час перевірки виконання рішення суду боржника та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 не перебувають (на неодноразові дзвінки двері ніхто не відкрив); у другому акті не зазначено, що він складений у присутності будь-яких осіб, проте встановлено, що виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 з метою перевірки виконання рішення суду зафіксовано відсутність боржника та малолітньої дитини ОСОБА_3 за вищевказаною адресою, а також, що рішення суду не виконано.

Позивачем (боржником у виконавчому провадженні) 13 та 14 грудня 2018 року повідомлявся державний виконавець про ту обставину, що виконання рішення суду неможливе саме у зв`язку з хворобою малолітньої дитини та позивач у вказаних заявах (клопотаннях) зобов`язувалась надати медичну документацію.

У матеріалах справи містяться записи з історії розвитку дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які підтверджують звернення до лікарів та які були надані відповідачу 18.12.2018.

Також, з наявних у матеріалах справи довідок від 10.12.2018 № 5017 та від 29.12.2018 № 5427 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнена від занять, відвідувань дошкільного навчального закладу з 19.11.2018 по 10.12.2018 та з 12.12.2018 по 29.12.2018 відповідно.

Проте, з наданих записів історії розвитку дитини та довідок не вбачається, що дитині заборонено спілкування з людьми або дитина знаходить на карантинному режимі.

В зазначених довідках не зазначено, що спілкування з батьком може негативно вплинути на стан здоров`я чи психологічний стан дитини.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, вважає,що позивачем не виконано рішення суду не з поважних причин.

З сукупного аналізу викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2019 року - скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді В.В. Файдюк

А.Ю. Кучма