Ухвала

від 25.01.2019 по справі 805/1703/17-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

25 січня 2019 року справа №805/1703/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Блохіна А.А., суддів Сіваченка І.В., Шишова О.О., розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у справі № 805/1703/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСІМЕНЕРГО паливно-енергетичної компанії до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 805/1703/17-а з апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року - залишено без руху. Встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання до Першого апеляційного адміністративного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначити інші причини пропуску строку, якщо такі є, та надати оригінал квитанції про сплату судового збору. На адресу Першого апеляційного адміністративного суду від Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області надійшло клопотання про усунення недоліків з якого вбачається , що первісна апеляційна скарга була подана в строки, визначені процесуальним законодавством. В свою чергу, згідно кошторису ГУ ДФС у Донецькій області, кошти за кодом економічної класифікації видатків (КЕКВ) 2800 Інші поточні видатки , станом на момент первинного звернення до Донецького апеляційного адміністративного суду з апеляційною скарго, були відсутні у достатній кількості, для сплати судового збору. Суд апеляційної інстанції дослідивши доводи клопотання про усунення недоліків та матеріали справи вважають, що клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню шляхом відмови у відкритті апеляційного провадження. Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу. З матеріалів справи вбачається, що оскаржену постанову суду прийнято судом першої інстанції 27 листопада 2017 року. З апеляційною скаргою до суду першої інстанції податковий орган звернувся 23 листопада 2018 року. Тобто, апеляційна скарга подана з порушенням строку на апеляційне оскарження. Разом з апеляційною скаргою апелянт заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. В обґрунтування підстав для поновлення строку апелянт зазначив, що первісна апеляційна скарга була подана в строки, визначені процесуальним законодавством, проте за відсутності коштів на рахунках по сплаті судового збору, до неї не було додано доказів сплати судового збору. З приводу вищезазначених підстав, на які посилається податковий орган у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд апеляційної зазначає наступне. Так, відповідно до ч. 2 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору. Суддя-доповідач вказує, що особи які беруть участь у справі, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Поважними причинами, в свою чергу, визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними. З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансується з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ. Наведене кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, за змістом яких штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків. Отже, відсутність затвердженого кошторису суб'єктів владних повноважень й відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку. До того ж, неухильне виконання відповідачем покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків не повинно ставитись в залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності, зокрема, з приводу безспірного списання коштів з його рахунків на підставі виконавчих документів, оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними. Крім того, встановлений статтею 295 КАС України, яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень. При цьому, колегія суддів враховує, що вдруге апеляційну скаргу відповідачем було подано 23 листопада 2018 року, тобто майже через шість місяців після її первісного повернення судом апеляційної інстанції. Таким чином, наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції є неповажними, оскільки відсутність належного фінансування видатків, передбаченого для сплати судового збору не може свідчити про наявність поважних підстав, які б перешкоджали апелянту своєчасно звернутися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року К/9901/2670/17 у справі № 804/3801/16. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним відмовити у відкритті апеляційного провадження. Керуючись ст. 121, 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у справі № 805/1703/17-а. Повний текст ухвали складений та підписаний 25 січня 2019 року. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А.Блохін

Судді І.В.Сіваченко

О.О. Шишов