Ухвала

від 21.02.2019 по справі 805/1703/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 лютого 2019 року

Київ

справа №805/1703/17-а

адміністративне провадження №К/9901/4258/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСІМЕНЕРГО паливно-енергетична компанія до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

В квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСІМЕНЕРГО" паливно-енергетична компанія звернулось до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькі області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000071201, №0000081201 від 20 січня 2017 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року позов задоволено: визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькі області від 20 січня 2017 року №0000071201 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕКСІМЕНЕРГО" паливно-енергетична компанія грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 8 348 610,00 грн., у тому числі 5 565 740,00 грн. за основним платежем та 2 782 870,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькі області від 20 січня 2017 року №0000081201 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕКСІМЕНЕРГО" паливно-енергетична компанія грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 422 177,00 грн. за основним платежем.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі відповідно до приписів пункту четвертого частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, Перший апеляційний адміністративний суд виходив з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням апеляційного суду, Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області звернулось до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою (зареєстрована в системі діловодства 13 лютого 2019 року), в якій просить скасувати ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2019 року як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, оскільки, на думку заявника, строк апеляційного оскарження у даному випадку пропущено з поважних причин, зокрема у зв'язку з відсутністю належного фінансування видатків бюджету, призначених для сплати судового збору, що зумовило повернення первісної апеляційної скарги, поданої у межах встановленого процесуальним законом строку. При цьому заявник посилався на те, що здійснив реалізацію наявного у нього права на повторне подання апеляційної скарги одразу після отримання фінансування для сплати судового збору, а тому й строк апеляційного оскарження підлягає поновленню в такому випадку.

Водночас за приписами пункту п'ятого частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Пунктом другим частини другої статті 333 КАС України встановлено, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту матеріалів касаційної скарги, а також судових рішень, ухвалених у даній справі судами попередніх інстанцій, та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається наступне.

Донецький окружний адміністративний суд розглянув дану справу у відкритому судовому засіданні та 27 листопада 2017 року прийняв рішення по суті позовних вимог.

15 грудня 2017 року набрав чинності КАС України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, пунктом 13 Розділу VІІ "Перехідні положення" якого передбачено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.

Відповідно до частини 2 статті 186 КАС України (в редакції, чинній на момент набрання законної сили рішенням суду першої інстанції) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Частиною 4 статті 189 КАС України було визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Аналогічні положення щодо залишення апеляційної скарги без руху в зв'язку з її поданням поза межами строку апеляційного оскарження (крім тривалості строку, протягом якого особа може усунути недолік апеляційної скарги) передбачено й в частині 3 статті 298 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) .

Вперше подана відповідачем апеляційна скарга ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року була залишена без руху у зв'язку з недоданням до неї документа про сплату судового збору. При цьому контролюючому органу встановлено десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення вказаного недоліку.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року встановлений судом строк продовжено за клопотанням відповідача на 20 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

У межах встановленого судом строку недолік апеляційної скарги усунуто не було, натомість заявлено клопотання про продовження цього строку, яке, однак ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року залишено без задоволення, а апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, як це передбачено положеннями частини другої статті 296, пунктом першим частини четвертої статті 169 КАС України.

23 листопада 2018 року до Першого апеляційного адміністративного суду повторно надійшла апеляційна скарга відповідача разом з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, яке було обґрунтоване тим, що обмеження фінансування видатків бюджету, призначених для сплати судового збору, унеможливило реалізацію права на апеляційне оскарження, а тому цей строк пропущено з поважних причин.

Однак наведені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження визнані судом неповажними, у зв'язку з чим, а також зважаючи на несплату судового збору, відповідно до приписів статті 298 КАС України ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху і встановлено десятиденний з дня отримання копії ухвали строк, упродовж якого податковий орган, зокрема, мав право вказати інші підстави для поновлення цього строку.

До закінчення встановленого судом строку відповідач подав клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження у якому як на поважні підстави для цього посилався на недостатнє (обмежене) фінансування видатків бюджету податкового органу, призначених для сплати судового збору, що, в свою чергу спричинило повернення первісної апеляційної скарги, поданої своєчасно, втім, з урахуванням наявного у заявника права на повторне звернення до суду апеляційної інстанції, цей строк підлягає поновленню.

Проте вказані відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження визнані неповажними, а тому відповідно до приписів пункту четвертого частини першої статті 299 КАС України ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі.

В той же час статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт шостий частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право учасників справи на апеляційний перегляд справи.

Механізм же реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Зокрема статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

У відповідності з положеннями частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки. (пункт четвертий частини першої, частина друга статті 299 КАС України).

Також статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.

Для цього відповідач як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З огляду на наведене відповідач не був позбавлений можливості протягом усього 2018 бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому мав право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення своєчасної сплати судового збору.

Окрім цього пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Відтак держава в особі органів влади (податкових органів зокрема), що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі, правильно застосував норми процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені податковим органом підстави для поновлення цього строку визнані неповажними.

За таких обставин касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту п'ятого частини першої та частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСІМЕНЕРГО паливно-енергетична компанія до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду