ПОСТАНОВА
Іменем України
24 січня 2019 року
Київ
справа №810/3871/17
адміністративне провадження №К/9901/62383/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РУБІН ГРУП
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 (суддя - Головенко О.Д.)
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2018 (головуючий суддя - Шурко О.І., судді - Василенко Я.М., Кузьменко В.В.)
у справі № 810/3871/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РУБІН ГРУП
до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю РУБІН ГРУП (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Білоцерківська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13.12.2016 № 00084414403 та № 0008451403.
Позов мотивовано тим, що Білоцерківська ОДПІ безпідставно дійшла висновку про те, що господарські правовідносини Товариства з його контрагентами не мали реального характеру, а висновки відповідача з цього приводу спростовуються наданими під час перевірки документами. Відтак, у відповідача не було дістав вважати що позивачем неправильно визначено його податкові зобов'язання та приймати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2018, у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із судовими рішеннями Товариство звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи, не дослідили реальність виконання укладених між позивачем та його контрагентами угод.
Білоцерківська ОДПІ у своїх запереченнях на касаційну скаргу вважає судові рішення законними та обґрунтованими, тому просила залишити касаційну скаргу без задоволеня.
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що Білоцерківською ОДПІ на виконання ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва проведено документальну позапланову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ АТП 1981 , ТОВ Кагарлик Агро Артіль , ТОВ Слобода М , ТОВ ТКМ і ДМ , ТОВ Відродження ЗГП за період з 01.01.2014 по 13.07.2016, за результатами якої складено акт від 30.11.2016 № 979/10-02-14-03-387937,
У висновках акта перевірки викладено висновки контролюючого органу про порушення Товариством абз. 1, 2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 58 126 грн.; та п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 52 314 грн.
На цій підставі Білоцерківською ОДПІ 13.12.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення №00084414403 та № 0008451403.
Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач мотивує тим, що укладені між Товариством та його контрагентами господарські договори реально не виконувались, не призвели до реальних змін у майновому стані позивача, відтак не давали підстав для формування податкової звітності з урахуванням цих операцій.
Питання, пов'язані з обчисленням податку на додану вартість, обчислення об'єкта оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 138, 139, 198, 201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.
Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.
Здійснивши системний аналіз доказів залучених до матеріалів справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи не спростовують висновків Білоцерківської ОДПІ про те, що господарські операції з ТОВ Кагарлик Агро Артіль та ТОВ Слобода М щодо покупки пшениці не мали реального характеру, не призвели до реальних змін майнового стану Товариства, а надані позивачем документи бухгалтерського обліку не підтверджують фактичне виконання договорів купівлі-продажу.
При цьому судами належним чином дано оцінку фактам, встановленим під час розслідування кримінальних проваджень та змісту вироку Кагарлицького районного суду Київської області від 30.03.2017 у справі № 368/140/17, враховано обставини, встановлені під час розгляду Київським окружним адміністративним судом справи №810/4309/16.
З огляду на це, судами першої та апеляційної інстанцій зроблено правильний висновок про те, що документи бухгалтерської звітності позивача, попри їх формальну відповідність вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , не дають підстав визнати помилковим висновок контролюючого органу про те, що угоди щодо поставки товару між позивачем та його контрагентами фактично не виконувалась і що мало місце лише їх документальне оформлення.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судові рішення, зводяться до переоцінки доказів, проаналізованих судами, не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РУБІН ГРУП залишити без задоволення, рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2018 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.А. Гончарова
Судді І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 24.01.2019 |
Оприлюднено | 27.01.2019 |
Номер документу | 79414047 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Гончарова І.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні