Ухвала

від 21.01.2019 по справі 520/255/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/120/19

Номер справи місцевого суду: 520/255/19 1-кс/520/617/19

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2019 року м. Одеса

Одеській апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

слідчого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 11.01.2019 року про обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №120181600000000844 від 18.12.2018 року, -

встановив:

оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого СУГУНП вОдеській області ОСОБА_7 ,погоджене зпрокурором відділупрокуратури Одеськоїобласті ОСОБА_10 , у кримінальному провадженні №120181600000000844 від 18.12.2018 року, та відносно підозрюваного:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Великомар`янівки, Білгород-Дністровського району, Одеської області, українця, громадянина України, не одруженого, керівника громадської організації «Уперед до цілі», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави у сумі 1152600 (один мільйон сто п`ятдесят дві тисячі шістсот) гривень.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів, ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України за наступних обставин.

На початку грудня 2018 року, більш точний час та дату встановити не надалось можливим, ОСОБА_9 , будучи засновником та керівником громадської організації «Уперед до цілі» в м. Одеса, маючи на меті незаконне заволодіння чужим майном, з обмеження прав, законних інтересів цих осіб, погрозі пошкодження чи знищення майна, що перебуває в їх віданні, а також з пошкодженням майна, визначив об`єктом свого злочину ОСОБА_11 , який є приватним підприємцем та здійснює свою торгівельну діяльності на території Суворовського району м. Одеси.

Реалізовуючи свій злочинний намір, 05.12.2018 року ОСОБА_9 прибув за адресою: АДРЕСА_3 , за місцем розташування торгівельного павільйону ОСОБА_11 , з метою зустрічі з останнім.

Оглянувши павільйон та прилеглу територію, у зв`язку з відсутністю власника торгівельного павільйону на місці, ОСОБА_9 отримавши у реалізатора номер мобільного телефону зателефонував ОСОБА_11 ..

Під час телефонної розмови ОСОБА_9 запропонував ОСОБА_11 зустрітись, мотивуючи тим що він є активістом громадської організації та у нього виникли сумніви щодо законності розташування та будівництва торгівельного павільйону за адресою: АДРЕСА_3 , у зв`язку з чим їм необхідно вирішити питання щодо можливості проведення подальшої торгівельної діяльності та будівництва.

ОСОБА_11 , будучи впевненим в правомірності будівництва та маючи наміри надати для ознайомлення всі погоджувальні та дозвільні документи, що підтверджують законність ведення його підприємницької діяльності, погодився на зустріч з ОСОБА_9 та обговорив час та місце зустрічі.

Так, 05.12.2018 року у другій половині дня, прибувши на місце визначене ОСОБА_9 по вул. Ак. Заболотного на розі вул. Дніпропетровська дорога в м. Одесі, ОСОБА_11 зустрівся зі ОСОБА_9 та надав йому для ознайомлення всі необхідні документи.

ОСОБА_9 оглянувши надані документи повідомив, що наявність зазначених документів для нього немає значення, оскільки він, як голова громадської організації, контролює законність ведення «малого» бізнесу.

Крім того, ОСОБА_9 повідомив, що має змогу організовувати негласні збори, мітинги з числа цивільних громадян, що буде мати велику огласку серед громадськості, що також негативно вплине на ведення його підприємницької діяльності.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на заволодіння грошовими коштами, ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_11 , що для вирішення питання невтручання ним у діяльність останнього, необхідно виконувати умови, які будуть висунуті ним в найкоротший термін, а у разі відмови, попередив потерпілого про небезпечність наслідків, а саме пошкодження або знищення його майна (торгівельного павільйону), шляхом руйнування, або підпалу.

Надалі, о 10.10 год. 06.12.2018 року ОСОБА_9 зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_11 та дотримуючись заходів конспірації, повідомив, що з метою вирішення раніше обговорюваного питання, до місця розташування торгівельного павільйону підійде жінка, яка надасть йому вказівки та повідомить про вимоги щодо подальших його дій, які є обов`язковими для виконання, суто з метою недоторканості збереження цілісності власності потерпілого, життя та здоров`я самого потерпілого, та членів його родини.

Цього ж дня, близько 11.00 год. поблизу торгівельного павільйону розташованого за адресою м. Одеса, проспект Добровольського, 147/1 А до ОСОБА_11 підійшла жінка, яка представилась ОСОБА_12 та повідомила, що вона від ОСОБА_9 ..

Надалі сівши в автомобіль темного кольору, на якому приїхала ОСОБА_12 , остання повідомила ОСОБА_11 , що вимогою ОСОБА_9 є передача йому грошових коштів у розмірі 2000 доларів США, що є необхідним та обов`язковим для потерпілого, оскільки наміри та можливості ОСОБА_9 щодо закриття його бізнесу є реальними.

Не сприйнявши погроз знищення своєї власності з боку ОСОБА_9 реальними та не погодившись з вимогами щодо надання йому грошових коштів, ОСОБА_11 відмовився від подальшого спілкування та продовжив ведення своєї торгівельної діяльності без будь-яких обмежень.

Однак, з метою доведення реальності своїх погроз щодо можливості перешкодити проведенню законної підприємницької діяльності ОСОБА_11 , з метою отримання від потерпілого грошових коштів, 07.12.2018 року ОСОБА_9 , при невстановлених слідством обставинах, умисно, організував проведення зборів громадян, біля торгівельного павільйону потерпілого ОСОБА_11 , розташованого в АДРЕСА_3 , які будучи необізнаними щодо реальних намірів ОСОБА_9 та діючи згідно його вказівок, під час мітингу блокували звичайну роботу торгівельного павільйону, виказували незадоволення місцем розташування та своїми активними діями і вигуками залякували персонал, а також відвідувачів магазину.

Крім того, під час проведення зазначених зборів у обідній час 07.12.2018 рок невстановлена група чоловіків, під керівництвом ОСОБА_9 , який мав на меті залякування потерпілого з метою забезпечення виконання пред`явлених вимог щодо передачі грошових коштів у розмірі 2000 доларів США, будучи агресивно налаштованими, почали зривати зовнішню обшивку торгівельного павільйону, порушуючи цілісність стель будівлі, при цьому вигукуючи наміри повного демонтажу та руйнування магазину.

Лише після прибуття на місце співробітників поліції, протиправні дії невстановленої групи чоловіків були припинені.

ОСОБА_11 , усвідомлюючи наявність дійсних та реальних погроз ОСОБА_9 щодо пошкодження та знищення свого майна, знаходячись під психологічним тиском, після обідньої перерви 10.12.2018 року зателефонував невстановленій жінці на ім`я ОСОБА_12 та повідомив що вимушений погодитись з вимогами ОСОБА_9 щодо передачі йому грошових коштів за не перешкоджання проведенню своєї законної підприємницької діяльності.

Надалі, 13.12.2018 року ОСОБА_9 продовжуючи реалізацію свого умислу, зателефонував ОСОБА_11 та призначив останньому зустріч на 10 годин 00 хвилин 14.12.2018 в барі торгівельного центру «Екватор», який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Семена Палія, 103-Б.

Так, о 10.00 год. 14.12.2018 року знаходячись в приміщенні кафе, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Семена Палія 103-Б, під час обумовленої зустрічі, ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_11 , що має реальні наміри щодо перешкоджання його підприємницькій діяльності та у разі ненадання йому грошових коштів у сумі 2000 доларів США, він буде організовувати та проводити щодня збори активістів, а в подальшому шляхом пошкодження будівлі торгівельного павільйону та знищення товару, що в ньому знаходиться, припинить й підприємницьку діяльність потерпілого, що призведе до значних матеріальних збитків.

Надалі, на протязі тижня ОСОБА_9 систематично телефонував потерпілому та намагався зустрітись з ним, з метою доведення до кінця свого злочинного наміру направленого на отримання визначеної суми грошових коштів.

Під час заздалегідь обумовленої зустрічі о 12.00 год. 21.12.2018 року, ОСОБА_11 зустрівся зі ОСОБА_9 в барі торгівельного центру «Екватор», за адресою: м. Одеса, вул. Семена Палія, 103-Б, та під час розмови повідомив ОСОБА_9 , що у зв`язку з тяжким матеріальним становищем, він може надати йому лише частину від вимагаємої суми, а саме 800 доларів США.

Надалі потерпілий ОСОБА_11 виконуючи вимогу ОСОБА_9 та сприймаючи раніше висловлені погрози реальними, передав йому грошові кошти у сумі 800 доларів США(за курсом НБУ станом на 21.12.2018 становить 22616 грн.),поклавши їх, за вказівкою ОСОБА_9 , під столовий органайзер, який знаходився у центрі стола, за яким вони сиділи.

У цей же день, під час подальшої розмови ОСОБА_9 надав час потерпілому ОСОБА_11 для збору грошових коштів та повідомив що активні дії будуть припинені лише після отримання ним грошових коштів у повному обсязі.

Надалі, о 18.30 год. 09.01.2019 року за вимогою ОСОБА_9 потерпілий ОСОБА_11 прибув в бар торгівельного центру «Екватор», який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Семена Палія 103-Б, де зустрівся зі ОСОБА_9 .. Після нетривалої розмови ОСОБА_9 у завуальованій формі, жестами повідомив ОСОБА_11 про місце куди необхідно покласти грошові кошти, після чого піднявся з - за столу та пішов.

ОСОБА_11 виконуючи вказівки ОСОБА_9 поклав 1200 доларів США під столовий органайзер, встав та вийшов на вулицю.

Відразу, після того як ОСОБА_11 вийшов на вулицю, ОСОБА_13 , який не був обізнаний про дійсні наміри ОСОБА_9 , на прохання останнього, підійшов до столику, за яким раніше сиділи ОСОБА_11 та ОСОБА_9 та з - під органайзеру столу дістав грошові кошти у сумі 1200 доларів США (за курсом НБУ станом на 09.01.2018 року становить 33696 грн.), поклав їх у кишеню своїх штанів та вийшов на вулицю, де його чекав ОСОБА_9 , однак передати грошові кошти останньому не встиг, у зв`язку з його затриманням.

09.01.2019 року ОСОБА_9 затримано в порядку ст.207 КПК України та 10.01.2019 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненнізлочину, передбаченого ч.2 ст. 189 ККУкраїни.

11.01.2019 року слідчийзвернувся до слідчого судді з клопотанням, про застосування до ОСОБА_9 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави у сумі не менше 600( шістсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, так як застава визначена в іншому розмірі не здатна забезпечити виконання ОСОБА_9 , покладених на нього обов`язків.

При прийнятті рішення щодо обрання відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя прийняв до уваги те, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у скоєнні інкримінованого йому правопорушення, послався на існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме: те, що підозрюваний перебуваючи на свободі, може переховуватись від органу досудового розслідування або суду, знищити, сховати речові докази та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні; продовжити свою злочинну діяльність.

Крім того, слідчий суддя прийняв до уваги дані про особу підозрюваного ОСОБА_9 , врахував умисний та корисливий характер злочину у вчиненні якого він підозрюється, який відноситься до категорії тяжкого злочину, прийшов до висновку про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Посилаючись на вимоги п.2 ч.5 ст.182 КПК України, слідчий суддя визначив підозрюваному ОСОБА_9 заставу у сумі 1152600 (один мільйон сто п`ятдесят дві тисячі шістсот) гривень.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, та постановити нову, якою обрати ОСОБА_9 , запобіжний захід не пов`язаний з обмеженням волі з покладенням на нього обов`язків, передбачених п.5 ст.194 КПК України. Захисник вказує на необґрунтованість підозри та стверджує про відсутність заявлених в клопотанні слідчого ризиків. Також захисник вказує, що сама лише тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, не може виправдовувати його триманням під вартою. Крім того, захисник зазначає, що прийняті ухвалою слідчого судді зобов`язання відносно ОСОБА_9 , є нічим іншим, як обмеження прав та свобод, що є прямим порушенням ст.62 Конституції України.

Заслухавши суддю-доповідача; захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати; апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним єрішення,ухвалене компетентнимсудом згідноз нормамиматеріального праваз дотриманнямвимог щодокримінального провадження,передбачених цимКодексом. Обґрунтованимє рішення,ухвалене судомна підставіоб`єктивно з`ясованихобставин,які підтвердженідоказами,дослідженими підчас судовогорозгляду таоціненими судомвідповідно дост.94цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч.1 ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно підозрюваного, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і апеляційним судом.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали встановлено, що вирішуючи питання щодо обрання відносно ОСОБА_9 , найбільш суворого запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя в цілому дотримався вимог закону, які регламентують застосування запобіжного заходу.

В апеляційній скарзі та в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, сторона захисту стверджувала про відсутність обґрунтованої підозри ОСОБА_9 , у вчиненні інкримінованого йому злочину, але ці твердження захисника апеляційний суд вважає безпідставними, з огляду на таке.

Як убачається з наданих апеляційному суду матеріалів, ОСОБА_9 , обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, що підтверджується доказами, які існують на даній стадії досудового розслідування та долучені до клопотання, а саме: протоколом прийняттязаяви провчинене кримінальнеправопорушення,протоколами допитусвідків,протоколами допитупотерпілого;протоколами проведенняслідчого експерименту,обшуку,огляду місцяподії;протоколом освідуванняособи;заявою ОСОБА_13 про добровільнувидачу грошовихкоштів.

Розглядаючи апеляційну скаргу, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («Nechiporuk and Yonkalo v.Ukraine») від 21 квітня 2011року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

На думку апеляційного суду, обґрунтованість підозри ОСОБА_9 , у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, на даній стадії досудового розслідування, підтверджується зібраними по справі доказами, які долучені до матеріалів клопотання, які є достатні для висновку про обгрунтованність підозри.

Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання або продовження відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Згідно практики ЄСПЛ, зокрема згідно п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Слід зазначити, що у відповідності до положень ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі доказі в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК України.

Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті. При цьому підстав для визнання доказів недопустимими, які передбачені в ч. 2 ст. 87 КПК України, стороною захисту апеляційному суду не наведено.

Апеляційний суд вважає, що надані слідчим та прокурором докази, які містяться в матеріалах провадження, на даній стадії досудового розслідування, доводять обґрунтованість підозри ОСОБА_9 , у вчиненніінкримінованого йомукримінального правопорушення,та слідчим та прокурором надано відповідні докази на підтвердження існування ризиків, які знайшли своє відображення в оскаржуваній ухвалі слідчого судді.

Крім того, апеляційний суд приходить до висновку, що перебуваючи на волі ОСОБА_9 , може вживати дії, направлені на незаконний вплив на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом знищення речей і документів, які мають доказове значення по справі, а також продовжити злочинну діяльність, про що вірно зазначено в оскаржуваній ухвалі.

Апеляційний суд вважає що прокурором надано достатні та переконливі дані, які вказують на те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам та підтвердження відсутності обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які не є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а стороною захисту не надано жодного доказу, які свідчать про протилежне та спростовують ці твердження прокурора.

В зв`язку з наведеним, твердження сторони захисту про відсутність доказів щодо існування зазначених у клопотанні слідчого та в ухвалі слідчого судді ризиків, апеляційний суд вважає безпідставними та вважає обґрунтованими посилання слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, висновки які належним чином мотивовані та наведені в оскаржуваній ухвалі.

Разом з цим, апеляційним судом встановлені обставини, які тягнуть за собою скасування ухвали слідчого судді та прийняття апеляційним судом нової ухвали.

Так, приймаючи рішення про обрання альтернативного запобіжного заходу у виді застави та визначаючи розмір такого запобіжного заходу, слідчий суддя не врахував положень ст.182 КПК України, та не вірно визначив розмір застави, оскільки всупереч частині п`ятій зазначеної норми процесуального закону, приймаючи рішення про обрання альтернативного запобіжного заходу у виді застави, визначив розмір застави у визначеній грошовій сумі, а не у відповідному розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вислухавши прокурора щодо законності та обґрунтованості рішення слідчого судді в частині визначення розміру застави, апеляційний суд приходить до висновку про слушність доводів сторони захисту щодо невмотивованості рішення слідчого судді в цій частині, з огляду на таке.

У відповідності до вимог ч.ч. 4, 5 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

В той же час, слідчий суддя районного суду, визначивши заставу у розмірі 1152600 (один мільйон сто п`ятдесят дві тисячі шістсот) гривень, не навів в ухвалі жодної підстави, яку він вважає виключною, та яка давала можливість слідчому судді застосувати ч.5 ст.182 КПК України та визначити розмір застави, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, посилання слідчого судді про врахування при визначені розміру застави матеріального стану підозрюваного є безпідставними з урахуванням того, що це питання не було предметом дослідження в районному суді, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, апеляційний суд враховує позицію прокурора, який фактично не заперечував, що визначений слідчим суддею розмір застави є невідповідним майновому стану підозрюваного, але іншої інформації щодо майнового стану підозрюваного, прокурор або слідчий апеляційному суду не надали.

З огляду на зазначені вище обставини, апеляційний суд не може погодитися з визначеним слідчим суддею розміром застави та вважає його завідомо непомірним для підозрюваного, а тому ухвала слідчого судді не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню, з ухваленням апеляційним судом нової ухвали.

Скасовуючи ухвалу слідчого судді та ухвалюючи нове рішення за результатами розгляду клопотання слідчого, при визначенні розміру застави, апеляційний суд керується вимогами ч.4, п.2 ч.5 ст.182 КПК України.

Апеляційний суд вважає, що розмір застави повинен відповідати тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого на даному етапі досудового розслідування підозрюється ОСОБА_9 , та тим ступенем довіри щодо належної процесуальної поведінки підозрюваного, який підозрюється у вчиненні умисного корисливого злочину, пов`язаного із вимаганням з погрозою пошкодження чи знищення майна.

Крім того, апеляційний суд враховує те, що відповідно до підозри, яка на даній стадії досудового розслідування визнається апеляційним судом обґрунтованою, ОСОБА_9 вчинив інкриміновані йому дії використовуючи свій статус керівника громадської організації та ввівши в оману громадян, які не будучи обізнаними про мотиви та характер організованих підозрюваним під виглядом проведення громадської акції заходів, приймали участь в цих заходах, що свідчить про зухвалість дій підозрюваного, який переслідуючи свої корисні інтереси щодо вимагання та отримання грошових коштів від потерпілого, фактично маніпулював прагненням пересічних громадян сприяти в допомозі розслідуванню нібито незаконного функціонування об`єкту малої архітектурної форми, який належав потерпілому. Наведені обставини апеляційний суд визнає виключними та такими, які обумовлюють визначення розміру застави, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням наведеного, враховуючи данні щодо розміру шкоди, яка завдана потерпілому, обставини інкримінованого підозрюваному злочину та майновий стан підозрюваного, родичі якого за повідомленням захисника володіють земельними ділянками на яких займаються сільським господарством та мають від цього відповідний прибуток, апеляційний суд вважає за необхідне визначити такий розмір застави, який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Визначаючи розмір застави, апеляційний суд також враховує обставини вчиненого злочину, зокрема зухвалість протиправних дій відповідно до висунутої підозри, роль підозрюваного в інкримінованому йому злочині, а також приймаючи до уваги наявність ризиків можливого перешкоджання підозрюваним кримінальному провадженню та вважає, що розмір застави, визначений п.2 ч.5 ст.182 КПК України, на думку апеляційного суду, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. В даному випадку апеляційний суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 384200 (триста вісімдесят чотири тисячі двісті) гривень.

На думку апеляційного суду, саме такий розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, та не буде непомірним для підозрюваного, членів його сім`ї та близьких родичів, оскільки як зазначалося вище, за твердженням сторони захисту підозрюваний має міцні соціальні зв`язки.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

З огляду на зазначені вище обставини, ухвала слідчого судді в частині визначення розміру застави не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню, з ухваленням апеляційним судом нової ухвали.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника задовольнити частково, скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання слідчого.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 376, 404, 405, 407, 409, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 11.01.2019 року по кримінальному провадженню №120181600000000844 від 18.12.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, якою відносно підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 10.03.2019 року, з визначенням застави, як запобіжного заходу у розмірі 1152600(одинмільйон стоп`ятдесят двітисячі шістсот)гривень скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СУГУНП вОдеській області ОСОБА_7 ,погоджене зпрокурором відділупрокуратури Одеськоїобласті прокуратури ОСОБА_10 про застосуваннязапобіжного заходуу видітримання підвартою відноснопідозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком до 10 березня 2019 року.

Визначити підозрюваному ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави, як запобіжного заходу достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 200 (двохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у сумі 384200 (триста вісімдесят чотири тисячі двісті) гривень.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум (отримувач: Одеській апеляційний суд; код ЄДРПОУ отримувача 42268321; розрахунковий рахунок 37310086186720; МФО 820172; Банк отримувача: ДКСУ м. Київ; Призначення платежу: Згідно ухвали Одеського апеляційного суду від 21 січня 2019 року; Заставна сума за ОСОБА_9 ; (судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ).

Підозрюваний ОСОБА_9 звільняється з під варти після внесення застави.

У разі внесення застави зобов`язати підозрюваного після звільнення з під варти прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду протягом дії запобіжного заходу у виді застави.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_9 обов`язки, передбачені п.п. 1, 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає без дозволу слідчого (слідчих групи слідчих), прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, контактних номерів мобільного телефону; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному наслідки невиконання указаних обов`язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин та не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави, слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.

Строк дії ухвали апеляційного суду в частині застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та покладених на підозрюваного обов`язків становить до 10 березня 2019 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4