Постанова
від 17.01.2019 по справі 914/2867/16
ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2019 р. Справа №914/2867/16

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Кордюк Г.Т.

Хабіб М.І.

секретар судового засідання Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергокомплект", б/н від 18.04.2017 (вх. № ЗАГС 01-05/406/18 від 18.10.2018)

на рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2017, головуючий суддя Манюк П.Т., судді: Пазичев В.М., Фартушок Т.Б., повний текст складено 07.04.2017

у справі № 914/2867/16

за позовом: Першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі уповноваженого органу (позивача) Міністерства оборони України, м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергокомплект" (надалі ТзОВ "Західенергокомплект"), с. Малехів, Жовківський район, Львівська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (надалі ПАТ "Укрсоцбанк"), м. Київ

про витребування майна

за участю учасників судового процесу:

від прокуратури: Гарбарук В.А. - прокурор (посвідчення №045810 від 01.02.2017)

від позивача: Матлай І.Й. - представник

від відповідача: Талалаєва О.Ю. - адвокат (ордер ЛВ № 312 від 05.11.2018, договір б/н від 02.11.2018), Ганущин М.В. - адвокат (ордер ЛВ № 113787 від 07.02.2018, договір б/н від 25.10.2018)

від третьої особи: не з'явився

судовий експерт: Годлевський Д.О.

Відповідно до п.9 ч.1 Перехідних положень ГПК України в редакції від 15.12.2017 справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ВСТАНОВИВ:

08.11.2016 Військова прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі уповноваженого органу Міністерства оборони України звернулася до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до ТзОВ "Західенергокомплект" про витребування майна (із врахуванням заяви про зміну предмета позову а.с. 25-29 том ІІ).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.04.2017 у справі № 914/2867/16 позовні вимоги задоволено повністю. Витребувано з володіння та користування ТзОВ "Західенергокомплект" нерухоме майно - складську будівлю літ. Б-2, загальною площею 1209,5 кв.м (попередня площа 1188,3 кв.м), що знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська,24 (колишня адреса - вул. Лесі Українки,45). Стягувач: Міністерство оборони України. Боржник: ТзОВ "Західенергокомплект". Стягнуто з ТзОВ "Західенергокомплект" на користь Військової прокуратури Західного регіону України 1 378,00 грн судового збору. Стягнуто з ТзОВ "Західенергокомплект" в дохід Державного бюджету України 15 611,39 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що у господарській справі № 914/723/15 було встановлено факт недійсності договору купівлі-продажу з відчуження спірного нерухомого майна, що свідчить про вибуття спірного майна з володіння законного власника та поза його волею. В силу ст.35 ГПК України дані обставини не доводяться та не встановлюються під час розгляду справи № 914/2867/16. Враховуючи, що відповідачем не було повернуто в державну власність нерухоме майно, а також що останній без правових підстав користується ним, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність задоволення позову.

Не погоджуючись з даним рішенням, ТзОВ "Західенергокомплект" подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Зокрема, скаржник стверджує, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду із даним позовом. Також зазначає підстави для скасування рішення суду першої інстанції з посиланням на те, що ТзОВ "Західенергокомплект" є в розумінні ст.330 ЦК України добросовісним набувачем майна, оскільки, придбавши майно за результатами конкурсу та оплативши його вартість в повному обсязі, не може нести відповідальність за ДП МОУ Західвійськбуд за порушення ним порядку продажу державного майна. Відтак визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу недійсним, на думку скаржника, не тягне будь-яких юридичних наслідків для ТзОВ "Західенергокомплект". Крім того, апелянт звертає увагу на те, що предметом розгляду справи № 914/723/15, на яку посилається позивач, було нерухоме майно (реєстраційний номер1285545) площею 1188,3 кв.м. по вул. Лесі Українки,45 в с. Малехів Львівської області, яке було знищене, в зв'язку з чим було скасовано запис в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Натомість у власності ТзОВ "Західенергокомплект" з 2012 року зареєстроване нерухоме майно (реєстраційний номер 36844054) площею 1209,5 кв.м по вул. Київській,24, с. Малехів Львівської області, яке просить витребувати позивач у даній справі. Тобто, наявні відмінності по об'єктах у справах № 914/723/15 та № 914/2867/16.

Для з'ясування дійсних обставин справи, на підставі клопотання військової прокуратури Західного регіону України, 05.07.2017 ухвалою суду було призначено судову будівельно-технічну експертизу (а.с. 148-149, 193-195 том ІІ).

За результатами проведеної судової експертизи було дано висновок експерта № 3636 від 27.08.2018 (а.с. 55-75 том ІІІ). Експертом встановлено, що знищення складської будівлі літ Б-2, загальною площею 1188,5 кв.м за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Лесі Українки, 45 не відбулось . Об'єкт нерухомості - складської будівлі літ Б-2, загальною площею 1209,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська,24 є однією і тією ж будівлею за іншою попередньою адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Лесі Українки, 45, площею 1188,5 кв.м. Загальна площа даної будівлі змінилася з 1188,3 кв.м на 1209,5 кв.м за рахунок переобмірів та уточнення площ.

ТзОВ "Західенергокомплект" не погоджується з даним висновком, вважає, що в ньому міститься ряд неточностей, зокрема, що досліджені об'єкти є одним і тим самим об'єктом, лише мають різні реєстраційні номери, не погоджується з наведеною експертом підставою зміни площі, заявив повторне клопотання про призначення повторної будівельно-технічної експертизи (зареєстроване в канцелярії суду за вх№ 01-05/272/19 від 17.01.2019).

Слід зазначити, що представниками ТзОВ "Західенергокомплект" з аналогічних підстав заявлялося клопотання про проведення повторної будівельно-технічної судової експертизи (зареєстроване в канцелярії суду за вх№ 01-05/1625/18 від 20.12.2018), ухвалою суду від 20.12.2018, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, в задоволені клопотання було відмовлено.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Частиною 3 ст. 2 ГПК України визначено як основні засади (принципи) господарського судочинства, в числі інших, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та розумність строків розгляду справи судом (пункт 2 і 10 зазначеної частини).

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу відповідача про те, що відповідно до положень ч. 1 ст. 101 ГПК України , учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, проте таким правом відповідач не скористався.

Частиною 2 ст. 107 ГПК України передбачено, що за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.

Тобто, призначення відповідної експертизи є правом, а не обов'язком апеляційного суду в разі наявності сумнівів у правильності висновку судової комплексної будівельно-технічної експертизи №3636 від 27.08.2018, призначеної судом.

Стосовно зазначених заявником у клопотанні мотивів наявності у нього сумнівів у правильності висновку експерта, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки саме за клопотанням ТзОВ "Західенергокомплект" (зареєстроване в канцелярії суду за вх№ 01-04/1217/18 від 06.12.2018) було викликано в судове засідання судового експерта для надання усних пояснень щодо висновку.

В судовому засіданні 17.01.2019 судовим експертом було надано вичерпні відповіді на всі поставлені питання представників ТзОВ "Західенергокомплект" та наголошено, що дана експертиза проведена у відповідності до Закону України "Про експертизу" та Інструкції "Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень" .

Відтак, з огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, про відсутність сумнівів у правильності висновку експерта за №3636 від 27.08.2018 (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо), в зв'язку з чим відмовляє у задоволенні чергового клопотання заявника про призначення у справі повторної судової експертизи.

Крім того, суд наголошує на тому, що за змістом ст.104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Представники скаржника в судовому засіданні 17.01.2019 доводи апеляційної скарги підтримали повністю. На підтвердження своїх доводів до матеріалів справи долучили письмові пояснення (зареєстровані в канцелярії суду за вх№01-04/3393/17 від 19.05.2017), зведені заперечення (зареєстровані в канцелярії суду за вх№01-04/4493/17 від 05.07.2017).

Прокурор в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№01-04/4092/17 від 19.06.2017), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, в судовому засіданні представник проти доводів скаржника заперечив в усному порядку, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа явку уповноваженого представника в судове засідання 17.01.2019 не забезпечила, надіслала клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з перебуванням представника у відрядженні (зареєстроване в канцелярії суду за вх№ 01-04/304/19 від 17.01.2019).

Частиною 11 ст. 270 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Колегія суддів вважає, що дане клопотання не підлягає до задоволення з огляду на таке:

- знаходження представника банку у відрядженні не є обставиною, яку можна визнати поважною у розумінні статті 202 ГПК України . Крім того, третя особа була завчасно повідомлена ухвалою суду від 20.12.2018 про розгляд справи призначеної на 17.01.2019, тобто АТ Укрсоцбанк не був позбавлений можливості направити для участі у розгляді справи іншого представника;

- в попередніх судових засідання був присутній представник Банку та надав суду свої пояснення щодо поданої апеляційної скарги;

- явка представників учасників справи у судове засідання апеляційного господарського суду не визнавалася обов'язковою, а матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для такого розгляду і без участі представника Банку;

- справа розглядається вже тривалий час.

З огляду на викладене, а також на обмеженість процесуальних строків для розгляду спору, суд відхиляє клопотання про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, без участі повноважного представника третьої особи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд, встановив наступне.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом, перший заступник військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі уповноваженого органу - Міністерства оборони України до товариства ТзОВ Західенергокомплект про витребування з володіння та користування нерухоме майно - складську будівлю літ. Б-2, загальною площею 1209,5 кв.м (попередня площа 1188,3 кв.м), що знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська,24 (колишня адреса Вул. Л. Українки,45) (з урахуванням заяви про зміну предмета позову а.с. 25-29 том ІІ), свої вимоги обґрунтовує наступним.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.05.2015 у справі №914/723/15 було відмовлено повністю у задоволенні позову Першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" та ТзОВ Західенергокомплект про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.09.2003 № 18 та застосування наслідків недійсності правочину..

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2015, рішення Господарського суду Львівської області від 22.05.2015 у справі № 914/723/15 було скасовано, прийнято нове рішення яким позов задоволено. Зокрема, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 15.09.2003 № 18, укладений між ДП МОУ "Західвійськбуд" та ТзОВ "Західенергокомплект" щодо відчуження нерухомого майна - будівлі складу площею 1188, 3 кв.м по вул. Л.Українки,45 у с. Малехів Жовківського району Львівської області та зобов'язано ТзОВ "Західенергокомплект" повернути вищезгадане нерухоме майно до державної власності в особі Міністерства оборони України у господарське відання ДП МОУ "Західвійськбуд" (а.с. 39-51 том І).

Проте, ТзОВ "Західенергокомплект" рішення суду щодо повернення вищезгаданого нерухомого майна не виконало.

З метою проведення державної реєстрації права власності за державою спірного майна, Міністерство оборони України 22.07.2016 звернулося до державного реєстратора з відповідно заявою. Проте, 22.08.2016 державним реєстратором було відмовлено Міністерству оборони України у державній реєстрації права власності, у зв'язку з тим, що в Реєстрі права власності на нерухоме майно на будівлю складу площею 1188, 3 кв м. по вул. Л. Українки,45 у с. Малехів Жовкіського району Львівської області запис погашено з підстав знищення об'єкта . Додатково повідомлено, що за ТзОВ Західенергокомплект на праві приватної власності зареєстрована складська будівля літ. Б-2, загальною площею 1209,5 кв. м (попередня площа 1188, 3 кв. м.), що знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська,24 (колишня адреса Л. Українки ,45) (а.с. 63 том І).

Прокурор стверджує, що будівля складу площею 1188,3 кв. м та площею 1209,5 кв.м є одним і тим же об'єктом, на підтвердження чого посилається на довідку обласного комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 26.07.2016 № 2335 в якій зазначено, що у зв'язку з переобмірами та уточненням площ складської будівлі по Київській,24 в с. Малехів змінено площу до 1209,5 кв.м. Разом з тим, адреса вказаної будівлі змінена згідно з рішенням Малехівської сільської ради Жовківського району від 31.01.2006 № 525 (а.с. 18, 62 том І).

Зважаючи на те, що спірний об'єкт згідно з судовими рішеннями у справі №914/723/15 підлягав поверненню в державну власність, проте ТзОВ "Західенергокомплект" даний об'єкт не повернув, враховуючи, що площа будівлі (1188,3 кв.м) та її адреса (вул. Лесі Українки,45) були змінені, прокурор звернувся з даним позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до суду за захистом порушених прав та інтересів.

В свою чергу відповідач проти позову заперечує, при цьому стверджує, що об'єкт - будівля про яку йдеться у справі №914/723/15 та будівля про яку йдеться у справі № 914/2867/16 не є тим самим об'єктом, оскільки вони зареєстровані під різними реєстраційними номерами і, крім того, як вбачається із рішення державного реєстратора управління державної реєстрації Львівської міської ради від 22.08.2016 № 31038193 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, запис про будівлю складу площею 1188, 3 м.кв по вул. Лесі Українки,45 в с. Мелехів, в Реєстрі прав власності на нерухоме майно був погашений у зв'язку зі знищенням об'єкта. Також просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності (а.с. 45-50 том ІІ).

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Захист порушеного права особи, що вважає себе власником майна, яке було відчужене, можливо шляхом пред'явлення віндикаційного позову до набувача цього майна з підстав, передбачених ст. 387 та ст. 388 ЦК України.

Таким чином, предмет "віндикаційного" позову становить вимога не володіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.).

Важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває права власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).

У даному випадку йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов неволодіючого майном власника до не власника, який таким майном фактично володіє, але не на законних підставах.

Як зазначалося вище, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 у справі №914/723/15 було задоволено позов Першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ДП МОУ Західвійськбуд та ТзОВ Західенергокомплект про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.09.2003 № 18 та застосування наслідків недійсності правочину (а.с. 39-51 том І).

В ході розгляду вказаної справи було надано оцінку договору купівлі-продажу від 15.09.2003 №18, укладеного між ДП МОУ "Західвійськбуд" та ТзОВ "Західенерго-комплект", яким було відчужено будівлю складу, загальною площею 1188, 3 кв.м, інв. номер 201074, яке розташоване за адресою: вул. Лесі Українки,45, с. Малехів Жовківського району Львівської області, позначене на план-схемі розміщення будівель та споруд Філіалу ДП МОУ "Західвійськбуд" - 20 Управління начальника робіт під літерою "Б-2" та описане у звіті про експертну оцінку об'єктів нерухомості, що належать ДП МОУ "Західвійськбуд" станом на 30.06.2003 (а.с. 54-55 том І).

Також встановлено, що рішенням Малехівської сільської ради від 19.09.2002 №4 "Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна за ДП МОУ "Західвійськбуд" визнано право загальнодержавної власності на майно, яке є предметом договору та належить ДП МОУ "Західвійськбуд" на праві повного господарського відання. В статуті ДП МОУ "Західвійськбуд" зазначається, що воно засноване на майні Збройних Сил України, його майно є державною власністю, закріплюється за ним на праві повного господарського відання (пункт 4.2 статуту) і відчуження засобів виробництва, що є державною власністю здійснюється за погодженням з Органом управління майном у порядку, що встановлюється законодавством (пункт 4.4 статуту).

За результатами розгляду справи № 914/723/15 господарський суд дійшов висновку про відсутність доказів надання Міністерством оборони України дозволу на відчуження державного майна за вказаним договором, а отже, вибуття спірного майна поза волею власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі. В зв'язку з чим, було визнано недійсним договір купівлі-продажу від 15.09.2003 №18 та зобов'язано ТзОВ "Західенергокомплект" повернути вищезгадане нерухоме майно до державної власності в особі Міністерства оборони України у господарське відання ДП МОУ "Західвійськбуд".

В силу ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічні норми були передбачені в ст. 35 ГПК України (в редакції чинної на момент прийняття судом рішення).

З урахуванням того, що у справі № 914/723/15 було встановлено факт недійсності договору купівлі-продажу з відчуження спірного нерухомого майна, що свідчить про вибуття спірного майна з володіння законного власника та поза його волею, суд звертає увагу на те, що під час розгляду даної справи № 914/2867/16 вказані обставини не встановлюються та не доводяться знову з огляду на приписи статті 75 ГПК України.

Доводи скаржника про необхідність дослідження у даній справі обставин відчуження спірного майна щодо набуття його добросовісним набувачем, і що на його думку визнання недійсним такого правочину не тягне будь-яких юридичних наслідків для ТзОВ "Західенергокомплект", колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони суперечать ст. 75 ГПК України про преюдиційність судових рішень та виходять за межі предмету спору у даній справі.

Слід зазначити, що вказана вище постанова набрала законної сили, оскільки була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2015 у справі № № 914/723/15 (а.с. 45-51 том І).

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом згідно ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

За змістом ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

З огляду на аналіз вказаних норм закону, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню.

Суд звертає увагу, що судовим рішенням по справі № 914/723/15 не тільки було встановлено вищевказані преюдиціальні обставини у мотивувальній частині постанови, а і було вирішено зобов'язати ТзОВ "Західенергокомплект" повернути спірний об'єкт нерухомості.

Таким чином, резолютивна частина судового рішення по зазначеній справі вже є не преюдиціальними обставинами, а прямим обов'язком для виконання ТзОВ "Західенергокомплект".

Проте, в матеріалах справи відсутні докази повернення ТзОВ "Західенергокомплект" до державної власності в особі Міністерства оборони України зазначене в судовому рішенні нерухоме майно.

Натомість ТзОВ "Західенергокомплект" стверджує, що об'єкт, який був предметом розгляду у справі № 914/723/15 знищений, доказом чого є запис в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про погашення. А у власності ТзОВ "Західенергокомплект" з 2012 року зареєстроване інше нерухоме майно (реєстраційний номер 36844054) площею 1209,5 кв.м по вул. Київській, 24, с. Малехів Львівської області, яке просить витребувати позивач у даній справі. Наголошує на тому, що зазначені об'єкти є різними, в них різна площа, різна адреса та різні реєстраційні номери.

З метою з'ясування дійсних обставин справи, судом апеляційної інстанції було призначено судову будівельно-технічну експертизу (а.с. 148-149, 193-195 том ІІ).

За результатами проведеної судової експертизи було дано висновок експерта № 3636 від 27.08.2018 (а.с. 55-75 том ІІІ). Згідно якого, було встановлено, що знищення складської будівлі літ Б-2, загальною площею 1188,5 кв.м за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Лесі Українки, 45 не відбулось . Об'єкт нерухомості - складської будівлі літ Б-2, загальною площею 1209,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська,24 є однією і тією ж будівлею за іншою попередньою адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Лесі Українки, 45, площею 1188,5 кв.м. Загальна площа даної будівлі змінилася з 1188,3 кв.м на 1209,5 кв.м за рахунок переобмірів та уточнення площ.

Окрім того, дані обставини підтверджуються, зокрема:

- реєстровою справою р№ 1385545 (матеріали інвентаризаційної справи на складську будівлю літ.Б-2, загальною площею 1209,5 кв.м. (попередня площа 1188,3 кв. м), що знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська,24 (колишня адреса Л. Українки ,45) (оригінал якої було оглянуто в судовому засіданні, до матеріалів справи долучено копії а.с. 95-189 том І, 220 том ІІ);

- довідкою обласного комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 26.07.2016 № 2335 в якій зазначено, що у зв'язку з переобмірами та уточненням площ складської будівлі по Київській,24 в с. Малехів змінено площу до 1209,5 кв.м (а.с. 18 том І);

- рішення Малехівської сільської ради Жовківського району від 31.01.2006 №525 яким змінено адресу спірного об'єкта (а.с. 62 том І).

Слід зазначити, що зі змісту письмових пояснень відповідача вбачається, що останній не заперечує факту перебудови ним спірного об'єкта. Зокрема, відповідач зазначає, що ним було здійснено перебудову складу площею 1 188, 3 м.кв., проведено водо- та газокомунікації, каналізацію, огороджено будівлю парканом, станом на 2012 рік загальну площу складу було збільшено до 1 209, 5 м.кв., а його вартість склала 1 132 626, 00 грн.

Тобто, твердження відповідача про те, що об'єкт - будівля складу у справі №914/723/15 та у справі № 914/2867/16 не є одним і тим самим об'єктом, оскільки вони зареєстровані за різними реєстраційними номерами і об'єкт з площею 1 188, 3 м.кв вважається знищеним, суперечать визнаному ним факту перебудови цього ж складу.

Відтак, беручи до уваги вищенаведені матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що об'єкт нерухомості - складської будівлі літ Б-2, загальною площею 1209,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська,24 є однією і тією ж будівлею за іншою попередньою адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Лесі Українки, 45, площею 1188,5 кв.м. Загальна площа даної будівлі змінилася з 1188,3 кв.м на 1209,5 кв.м за рахунок переобмірів та уточнення площ.

Тобто, з встановлених обставин справи № 914/2867/16 вбачається, що саме ТзОВ "Західенергокомплект" не сприяло виконанню рішення у справі № 914/723/15 у визначеному законом порядку, як це вимагається ст. 129-1 Конституції України і не вживало до цього необхідних дій.

Внаслідок таких дій відповідача, що полягають у незаконному володінні приміщенням, позивач унеможливлений на реалізацію гарантованих законом прав щодо розпорядження своїм майном.

Таким чином, позивач має право витребувати приміщення від відповідача, який незаконно, без відповідної правової підстави на даний час володіє приміщенням.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем належним чином обґрунтовано підставність заявленого позову, відтак позовні вимоги про витребування від відповідача майна - складська будівля літ. Б-2, загальною площею 1209, 5 кв. м. (попередня площа 1188,3 кв. м), що знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська,24 (колишня адреса вул. Л. Українки, 45) - правомірно задоволені судом.

Щодо доводів скаржника про те, що прокурором обраний неправильний спосіб захисту права (речово-правовий замість зобов'язально-правового), суд вважає не обґрунтованими, оскільки Міністерство оборони України (позивач) не перебувало з відповідачем у зобов'язально-правових відносинах (не було стороною договору купівлі-продажу від 15.09.2003 № 18). За загальним правилом статті 387 ЦК України власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Посилання представників відповідача на те, що позбавлення його права власності на спірне майне суперечитиме правовим позиціям Верховного Суду щодо неможливості позбавлення права на майно, суд не вважає обґрунтованими, оскільки вказані твердження були предметом розгляду господарських судів при розгляді справи № 914/723/15.

Судом констатовано наявність підстав для витребування майна від відповідача у відповідності до положень ст. 387, ст.388 зазначеного Кодексу , оскільки, як встановлено у справі № 914/723/15 договір купівлі-продажу спірного майна був визнаний недійсним, відтак він не може свідчити про правомірність виникнення права власності у ТзОВ "Західенергокомплект". Доказів набуття права власності ТзОВ "Західенергокомплект" на спірне майно з якихось інших підстав судом не встановлено.

Вищенаведене не свідчить про порушення принципу пропорційності при поверненні у державну власність спірного майна, яке вибуло із такої власності незаконно та не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного позбавлення майна, закладеним у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, втручання держави в право ТзОВ Західенергокомплект на мирне володіння майном не суперечить сформульованим в усталеній практиці Європейського суду з прав людини критеріям правомірного втручання в це право.

Так, витребування майна з володіння відповідача відповідає критерію законності: витребування здійснюється на підставі норм ст. 387, ст. 388 ЦК України у зв'язку з неправомірним заволодінням майном держави.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності (а.с. 45-50 том ІІ), то колегія суддів зазначає наступне.

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України ).

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

При цьому, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Скаржник стверджує, що в даному випадку строк позовної давності потрібно обчислювати з моменту укладення договору купівлі продажу № 18 від 15.09.2003, проте колегія суддів з таким твердження не погоджується з огляду на таке.

Питання позовної давності при визнанні недійсним договору купівлі-продажу від 15.09.2003 № 18, що був укладений між ДП МОУ "Західвійськбуд" та ТзОВ "Західенергокомплект" при відчуженні нерухомого майна та зобов'язанні ТзОВ "Західенергокомплект" повернути вищезгадане нерухоме майно до державної власності в особі Міністерства оборони України у господарське відання ДП МОУ "Західвійськбуд" було предметом розгляду господарських судів при розгляді справи № 914/723/15. За результатами розгляду суди дійшли висновку про звернення прокурора із даним позовом в межах строку позовної давності.

Вказані обставини не встановлюються та не доводяться знову з огляду на приписи ч.4 ст. 75 ГПК України.

Крім того, при розгляді справи № 914/2867/16 судом встановлено, що ТзОВ "Західенергокомплект" в порушення вимог ст. 129-1 Конституції України не виконало судового рішення та не повернуло до державної власності в особі Міністерства оборони України зазначене в судовому рішенні нерухоме майно.

З матеріалів даної справи № 914/2867/16 вбачається, що 22.08.2016 державним реєстратором було відмовлено Міністерству оборони України у державній реєстрації права власності, у зв'язку з погашенням запису в Реєстрі права власності на нерухоме майно на будівлю складу площею 1188, 3 кв. м. по вул. Л. Українки, 45 в с. Малехів з мотивів знищення вказаного об'єкта. Разом з тим, у вказаному рішенні повідомлено, що за ТзОВ Західенергокомплект на праві приватної власності зареєстрована складська будівля літ. Б-2, загальною площею 1209, 5 кв. м. (попередня площа 1188,3 кв. м), що знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська,24 (колишня адреса вул. Л. Українки,45) (а.с. 63 том І).

Тобто в даному випадку, колегія суддів вважає, що право на витребування спірного майна - складської будівлі на підставі ч.1 ст.387 ЦК України у власника майна - Міністерства оборони України виникло з 22.08.2016, після відмови державного реєстратора у державній реєстрації права державної власності на нерухоме майно з мотивів знищення об'єкта .

З огляду на встановлені обставини по даній справі, суд апеляційної інстанції вважає, що для застосування строку позовної давності до спірних правовідносин у справі № 914/2867/16 відсутні правові підстави.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

В свою чергу прокурором та позивачем належними та допустимими доказами підтверджено свої доводи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

За змістом ст.129 ГПК України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України Про судовий збір (в редакції чинної станом на момент подання апеляційної скарги) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2017 на підставі ч.1 ст. 8 Закону України було відстрочено скаржнику (відповідачу) сплату судового збору в розмірі 17 172,53 грн до винесення постанови у даній справі (а.с. 88-89 том ІІ).

Враховуючи, що станом на момент винесення постанови у даній справі, ТзОВ Західенергокомплект вказаної суми судового збору не сплатило, колегія суддів вважає за необхідне достягнути зі скаржника в дохід Державного бюджету України 17 172,53 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись, ст.ст. 269, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2017 у справі № 914/2867/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 515,80 грн покладаються на скаржника.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Західенергокомплект (80383, Львівська обл., Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська, 24, код ЄДРПОУ 23884881) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УКуЛичак.р мЛьв./Личаківський/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: 34312206082065, код класифікації доходів бюджету: 22030101) 17 172,53 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки передбаченні ст.288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Кордюк Г.Т. Хабіб М.І.

Дата ухвалення рішення17.01.2019
Оприлюднено28.01.2019
Номер документу79428310
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —914/2867/16

Рішення від 29.10.2019

Господарське

Господарський суд Львівської області

Запотічняк О.Д.

Ухвала від 22.10.2019

Господарське

Господарський суд Львівської області

Запотічняк О.Д.

Ухвала від 08.10.2019

Господарське

Господарський суд Львівської області

Запотічняк О.Д.

Ухвала від 12.09.2019

Господарське

Господарський суд Львівської області

Запотічняк О.Д.

Ухвала від 03.09.2019

Господарське

Господарський суд Львівської області

Запотічняк О.Д.

Ухвала від 26.07.2019

Господарське

Господарський суд Львівської області

Запотічняк О.Д.

Постанова від 12.06.2019

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Берднік І.С.

Ухвала від 26.04.2019

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Берднік І.С.

Ухвала від 11.04.2019

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Берднік І.С.

Ухвала від 28.02.2019

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Берднік І.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні