Рішення

від 16.01.2019 по справі 522/8355/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/8355/18

Провадження № 2/522/304/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді Бондаря В.Я.

за участю секретаря судового засідання Грищук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства АВТО ТЕСТ та Приватного підприємства АВТО ПЛЮС , за участю третьої особи ОСОБА_2, Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, про визнання припиненими трудових відносин,

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ПП Авто Тест та ПП Авто Плюс , де просить суд трудові відносини між ОСОБА_1 і Авто тест та Авто Плюс визнати припиненими з 02 травня 2018 року у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 27 серпня 2010 року його було призначено на посаду директора ПП Авто тест та ПП Авто плюс . Єдиним учасником вказаних підприємств є ОСОБА_3 У зв'язку з тим, що позивач втратив економічну чи будь-яку зацікавленість у перебуванні на посаді директора відповідачів, заявою від 17 квітня 2018 року позивач повідомив уповноважений орган відповідачів , єдиного засновник, ОСОБА_2 про своє бажання звільнитися за власним бажанням в порядку передбаченому ст. 38 КЗпП України. Уповноважений на звільнення директора орган відповідачів проігнорував повідомлення позивача про його звільнення і не розглянув по суті заяву позивача про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконав покладені на нього Статутом обов'язки по створенню нового виконавчого органу. Таким чином його право на звільнення з роботи з ініціативи працівника, передбачене ч. 1 ст. 38 КЗпП України, а також право щодо вільного вибору праці було порушено

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподіллено судді Приморського районного суду м. Одеси Бондарю В.Я.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Бондаря В.Я. від 21 травня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до ПП Авто тест та ПП Авто плюс про визнання трудових відносин припиненими у зв'язку зі звільненням за власним бажанням було залишено без руху.

31 травня 2018 року від представника позивача ОСОБА_4 надійшла заява про виправлення недоліків.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Бондаря В.Я. від 06 червня 2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ПП Авто тест та ПП Авто плюс про визнання трудових відносин припиненими

Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 26 червня 2018 року за ініціативою суду було залучено у якості 3-ї особи без самостійних вимог Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області. З метою повідомлення ДПІ у Приморському районі м. Одеси про час та місце розгляду справи у підготовчому засіданні оголошено перерву, розгляд справи призначено на 18 жовтня 2018 року.

У підготовче засідання 18 жовтня 2018 року відповідачі та 3-і особи не з'явилися належним чином не повідомлені. Розгляд справи відкладено на 16 січня 2019 року.

15 січня 2019 року від представника позивача ОСОБА_4 надійшла заява в якій просив суд розглянути справу за його та позивача відсутності, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а також вказав, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

У підготовче засідання 16 січня 2019 року сторони та 3-і особи не з'явились, про час та місце підготовчого та судового засідань повідомлялися належним чином шляхом надсилання судової ухвали та повісток на адресу, зазначену у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідачі та 3-і особи про поважність причин відсутності не повідомили, відзив та пояснення на позовну заяву не надали. Ухвалою від 16 січня 2019 року підготовче засідання було закрито. З урахуванням заяви представника позивача ОСОБА_4 від 15 січня 2019 року розгляд справи по суті було продовжено у судовому засіданні 16 січня 2019 року.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

При цьому суд зазначає, що відповідно до п.1 та п.2 ч.7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: юридичним особам та фізичним особам -підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання),що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку , рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою Судова повістка , які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п. 116 розділу Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку , у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З матеріалів справи вбачається, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою за закінченням терміну зберігання .

З пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з зазначенням причини за закінченням терміну зберігання можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його спливу було повернуто за зворотною адресою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання судових повісток відповідачами і 3-ми особами, та повернення їх до суду з відміткою за закінченням терміну зберігання є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідачів щодо їх належного отримання, тобто є власною волею відповідачів та третіх осіб.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідачі та 3-ті особи не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідачів за наявними в ній матеріалами.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідачів та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачамм відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідачів, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність у задоволені позову відмовити, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, 27 серпня 2010 року позивача, на підставі рішення про створення та діяльність ПП Авто плюс , призначено на посаду директора ПП Авто плюс . Також 27 серпня 2010 року позивача, на підставі рішення про створення та діяльність ПП Авто тест призначено на посаду директора ПП Авто тест .

Єдиним засновником ПП Авто плюс (код ЄДРПОУ 37279771) та ПП Авто тест (код ЄДРПОУ 37279808) є ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1), (а.с. 8-12).

17 квітня 2018 року позивачем було направлено заяву ОСОБА_2 про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з посад директора ПП Авто тест та ПП Авто плюс (поштове відправлення трек-номер 6500137050794) (а.с. 29).

08 червня 2018 року поштове відправлення за трек-номером 6500137050794 повернуто за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання ( http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku ).

Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів викладений у статті 16 ЦК України.

Особа, право якої порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, визначеним статтею 16 ЦК України.

Згідно із ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Згідно із ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Відповідно до ст. 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами: 1) працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються;2) працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи.

Статтею ст. 55 Конституції України передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів при розгляді трудових спорів судам необхідно неухильно додержуватися Конституції України, КЗпП і інших актів законодавства. Діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника визначено однією з підстав припинення трудового договору (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України).

Так, відповідно до приписів статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

У відповідності до ст. 63 ГК України одним із видів підприємств є приватне підприємств, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи). Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) засновником (наглядовою радою такого підприємства у разі її утворення), керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Згідно ст. 65 ГК України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону.

Ч. 4 ст. 128 ГК України передбачено, що громадянин здійснює управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або через керівника, який наймається за контрактом.

Особливою формою трудового договору, як вказано у ст. 21 КЗпП України, є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України

У п. 8 ст. 36 КЗпП України вказано, що підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Отже, директор приватного підприємства наймається на роботу виключно на підставі контракту і може бути звільнений достроково на підставах вказаних в контракті.

Звертаючись до суду з позовом про припинення трудових відносин з відповідачами, ОСОБА_1 водночас, не надано доказів здійснення ним дій, щодо свого звільнення як найманого працівника-керівника підприємств ПП Авто тест та ПП Авто плюс , направлення одного листа, яке, згідно матеріалів справи, ні відповідачі, ні треті особи не отримали, не може слугувати підставами вважати, що позивач виконав всі дії з метою звільнення з посади директора.

За таких обставин, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції, яка викладена у Постанові Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 643/11609/17.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2, АДРЕСА_2) до Приватного підприємства АВТО ТЕСТ (код ЄДРПОУ 37279808, м. Одеса, вул. Південна, буд. 26) та Приватного підприємства АВТО ПЛЮС (код ЄДРПОУ 37279771, м. Одеса, вул. Південна, буд. 26), за участю третьої особи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_3), Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 71), про визнання припиненими трудових відносин - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 28.01.2019 року.

Суддя В.Я.Бондар