Ухвала

від 25.01.2019 по справі 522/17048/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/17048/18

Номер провадження 2-з/522/54/19

У Х В А Л А

24 січня 2019 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Науменко А.В., дослідивши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Мір-ТБ про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

16.01.2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Мір-ТБ про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

23.01.2019 року від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій вона просила вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові рахунки та на майно відповідача, що знаходься у юридичної особи ТОВ Мір - ТБ , код ЄДРПОУ 31368567 адреса: 65107, АДРЕСА_1 в розмірі, що відповідає розміру відшкодування завданої матеріальної шкоди, яку позивач оцінюю 272 292,00 гривні (50 948,00 гривень - депозитний внесок, не повернутий позивачу, 121 344,00 гривень - відсотки за використання грішми та моральної шкоди у сумі 100 000,00 гривень), на загальну суму 272 292,00 гривень.

Заява про забезпечення позову розглянута без виклику сторін.

Проаналізувавши матеріали поданої заяви, вважаю, що у задоволенні такої слід відмовити з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту заяви позивач просить накласти арешт на арешту на грошові рахунки та на майно відповідача, що знаходься у юридичної особи ТОВ Мір - ТБ , код ЄДРПОУ 31368567 адреса: 65107, АДРЕСА_1 в розмірі, що відповідає розміру відшкодування завданої матеріальної шкоди, яку позивач оцінюю 272 292,00 гривні (50 948,00 гривень - депозитний внесок, не повернутий позивачу, 121 344,00 гривень - відсотки за використання грішми та моральної шкоди у сумі 100 000,00 гривень), на загальну суму 272 292,00 гривень.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Ст. 150 ЦПК України передбачає, що позов може забезпечуватися, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Положеннями ч. 3 ст. 153 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Пунктом 4 постанови № 9 від 22.12.2006 року Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.

Суд також повинен враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Господарського кодексу України забороняється незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб.

Пунктом 4 ст. 3 ЦК України свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, є засадою цивільного судочинства. Тому втручання державних органів у господарську діяльність підприємств не допускається.

Таким чином, виходячи з заяви позивача щодо забезпечення позову в обраний нею спосіб є непровомірним, оскільки арешт може бути вжити тільки на майно відповідача. Також арешт на кошти юридичної особи є втручанням в господарську діяльність підприємства.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Таким чином, суд дослідивши матеріали заяви вважає вимоги заяви позивача заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст.149-154, 353 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Мір-ТБ про відшкодування моральної та матеріальної шкоди - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Згідно з ст. 354 та відповідно до п. 8 та п.п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до апеляційного суду Одеської області.

Суддя А.В.Науменко

25.01.2019