Постанова

від 16.01.2019 по справі 823/1498/17

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 823/1498/17

Провадження № 11-1133апп18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б. ,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 823/1498/17 за позовом ОСОБА_3 до державного реєстратора - приватного нотаріуса Шполянського районного нотаріального округу Черкаської області Білоуса Василя Пантелеймоновича (далі - державний реєстратор), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Сільгосптехніка , про визнання протиправним та скасування рішення

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року (судді Костюк Л. О., Кузьменко В. В., Троян Н. М.) ,

УСТАНОВИЛА:

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора від 20 червня 2016 року, індексний номер 30126578, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу про інше речове право: номер запису 15046746 від 20 червня 2016 року, згідно з яким зареєстровано право оренди земельної ділянки, а саме договір оренди землі від 9 червня 2016 року б/н, укладений між ОСОБА_3 і ТОВ Сільгосптехніка , за яким останнє орендує земельну ділянку площею 2,5391 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на адміністративній території Лебединської сільської ради Шполянського району Черкаської області.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що 14 вересня 2017 року їй стало відомо від головного бухгалтера ТОВ Сільгосптехніка про реєстрацію права оренди за ТОВ Сільгосптехніка на належну ОСОБА_3 земельну ділянку.

Позивач вважає, що при прийнятті рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки державний реєстратор допустив порушення чинного законодавства, оскільки провів реєстрацію на підставі чорнового варіанта договору, який містить закреслення та виправлення; до зазначеного договору не було додано копію паспорта, правовстановлюючі документи на земельну ділянку, витяг з Державного земельного кадастру; на всіх документах, зшитих і скріплених печаткою ТОВ Сільгосптехніка , абсолютно різні підписи, які державний реєстратор зобов'язаний звірити з оригіналом; акт визначення меж земельної ділянки, який зшитий з договором оренди, не містить дати і позивачем не підписувався.

Позивач зазначає, що недостовірність поданих документів та відсутність передбачених договором документів було достатньою підставою для відмови у реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ Сільгосптехніка згідно із Законом України від 1 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон № 1952-IV).

Суди попередніх інстанцій встановили такі обставини справи.

Уповноважена особа ТОВ Сільгосптехніка Гончаренко Г. П. звернулася до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у якій просила зареєструвати інше речове право - оренду земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться в адміністративних межах Лебединської сільської ради Шполянського району Черкаської області за ТОВ Сільгосптехніка .

Заява зареєстрована відповідачем 20 червня 2016 року о 22 год. 39 хв. 22 сек. за реєстраційним номером 17340298.

До заяви додані платіжні доручення про сплату адміністративного збору, оплату коштів за отримання інформації з реєстру речових прав на нерухоме майно, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ Сільгосптехніка , доручення ТОВ Сільгосптехніка на представника Гончаренко Г. П. з копією паспортних даних цієї особи, витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, лист відділу Держземагентства у Шполянському районі від 5 жовтня 2015 року № 27-28-0.8-3709/2-15, договір оренди землі від 27 серпня 2015 року з додатками.

20 червня 2016 року державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 30126578, за яким проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться в адміністративних межах Лебединської сільської ради Шполянського району Черкаської області за ТОВ Сільгосптехніка .

Не погодившись із таким рішенням з підстав відсутності належним чином оформлених відносин оренди землі, позивачка звернулася до суду із цим позовом.

Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 19 березня 2018 року адміністративний позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував рішення державного реєстратора від 20 червня 2016 року № 30126578 про державну реєстрацію за ТОВ Сільгосптехніка права оренди земельної ділянки площею 2,5391 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка належить ОСОБА_3

У задоволенні вимоги про визнання незаконним рішення відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 31 травня 2018 року рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року скасував, провадження в адміністративній справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, адже стосується спору про право.

Не погодившись із такими судовими рішеннями, ОСОБА_3 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить, зокрема, скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Обґрунтовуючи незаконність постанови апеляційного суду, скаржник вказує на публічно-правовий характер цього спору, оскільки він виник та пов'язаний зі здійсненням державним реєстратором владних управлінських функцій у зв'язку з виконанням повноважень та завдань, покладених на нього законом.

У запереченнях на касаційну скаргу ТОВ Сільгосптехніка та державний реєстратор зазначають про обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції про необхідність закриття провадження у справі, оскільки спір між її учасниками має цивільно-правовий характер, адже стосується речового права на землю.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 18 вересня 2018 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС, оскільки у своїй касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судове рішення у зв'язку з порушенням правил предметної юрисдикції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах, установлених статтею 341 КАС, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа, Велика Палата Верховного Суду виходить із таких міркувань.

Вимогами у цій справі є визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки, що пов'язане з порушенням права позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою відповідачем зареєстроване аналогічне право на ту саму земельну ділянку.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень .

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій, при цьому ці функції суб'єкт повинен здійснювати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (провадження № 12-58гс18).

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу.

Визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора Білоуса В. П. від 20 червня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з якими проведено державну реєстрацію за ТОВ Сільгосптехніка права оренди земельної ділянки, є підставою для припинення права оренди земельної ділянки.

За таких обставин позивачка має намір таким чином розірвати договір оренди від 9 червня 2016 року з підстав відсутності належним чином оформлених відносин оренди земельної ділянки. Крім того, після укладення спірного договору оренди земельної ділянки від 9 червня 2016 року у юридичної особи (ТОВ Сільгосптехніка ) виникли цивільні права, а саме права оренди земельної ділянки.

Оскільки спірні правовідносини пов'язані з цивільно-правовою угодою (договором оренди землі) та захистом порушених прав ОСОБА_3, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачки у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, а є способом захисту її приватних інтересів, а тому правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами цивільного права.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанцій не врахував того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача і ТОВ Сільгосптехніка щодо права на спірну земельну ділянку, яке підлягає державній реєстрації.

З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір у цій справі є спором про право цивільне, незважаючи на участь у ньому суб'єкта публічного права. Під час вирішення такого спору з'ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права оренди земельної ділянки, у зв'язку із чим зазначені вимоги є приватноправовими та підлягають розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Така правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постановах, зокрема, від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), 7 листопада 2018 року у справі № 821/406/17 (провадження № 11-962апп180) під час розгляду спорів у подібних правовідносинах, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для відступу від них.

Водночас Велика Палата Верховного Суду зауважує, що суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, помилково зазначив, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Проте з огляду на зміст позовної заяви, характеру спірних правовідносин, та обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, спір, що виник при врегулюванні договірних відносин, підлягає врегулюванню на підставі норм Цивільного процесуального кодексу України, в порядку цивільного судочинства.

Беручи до уваги наведене та враховуючи суб'єктний склад учасників справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Статтею 351 КАС визначено, що підставами для зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що суд апеляційної інстанції по суті ухвалили правильне рішення, з правильним застосуванням норм процесуального права, проте з помилковим роз'ясненням позивачу про звернення з позовом до суду господарської юрисдикції, а тому наявні підстави для зміни постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 рокув їх мотивувальній частині з викладених вище підстав.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 рокув частині встановлення предметної юрисдикції змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови та визначивши право позивача на звернення із цим позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

3. У решті судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко С. В. Бакуліна Н. П. Лященко В. В. Британчук Л. І. Рогач Д. А. Гудима І. В. Саприкіна В. І. Данішевська О. М. Ситнік О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич В. С. Князєв О. С. Ткачук О. Г. Яновська