Рішення

від 16.01.2019 по справі 636/1048/17

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 636/1048/17

Провадження № 2/645/253/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року місто Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.,

секретар судових засідань - ОСОБА_1,

за участю позивача - ОСОБА_2,

представників позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5 товариства - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Садівничого товариства Милосердя Товариства інвалідів Фрунзенського району м. Харкова, Голови правління Садівничого товариства Милосердя Товариства інвалідів Фрунзенського району м. Харкова Карталова ОСОБА_7, про визнання дій незаконними, визнання незаконними та скасування протоколу загальних зборів № 1 від 16.08.2014 року, визнання незаконним та скасування рішення про зупинення подачі напруги від 16.08.2014 року, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Садівничого товариства Милосердя Товариства інвалідів Фрунзенського району м. Харкова, Голови правління Садівничого товариства Милосердя Товариства інвалідів Фрунзенського району м. Харкова Карталова ОСОБА_7, в якому з урахуванням наданих 10.10.2018 року уточнень просив суд визнати дії незаконними, визнати незаконним та скасувати протокол загальних зборів № 1 від 16.08.2014 року, визнати незаконним та скасувати рішення про зупинення подачі напруги від 16.08.2014 року, зобов'язати вчинити певні дії, стягнути матеріальну та моральну шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є членом садівничого товариства Милосердя з 1992 року, що підтверджується членською книжкою. СТ Милосердя здійснює свою діяльність на земельній ділянці загальною площею 54 га в 415 ділянок, що згідно рішення № 53/71 від 17.03.1992 року Чугуївського виконавчого комітету районної ради народних депутатів Харківської області була надана йому в постійне користування для організації колективного саду. Розмір земельних ділянок, наданих в користування на кожного члена товариства становить 0,12 га. 11.11.1997 року позивач на підставі рішення виконавчого комітету Малинівської селищної ради народних депутатів Чугуївського району № 52/53 від 12.08.1997 року приватизував земельну ділянку № 159 в СТ Милосердя площею 0,12 га в межах згідно з планом, виданий державний акт на право приватної власності на землю. 18.10.2013 року позивачем здійснена державна реєстрація права власності на вищезазначену земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 200900963254), отриманий кадастровий номер: 6325455900:08:013:028, внесений запис про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: 3205640. Після оформлення права власності на земельну ділянку 16.11.2013 року позивач подав до СТ Милосердя заяву про виключення його з членів товариства. Позивач вказує, що у зв'язку із поданням до СТ Милосердя вищезазначеної заяви, на його адресу з боку керівництва СТ Милосердя стали систематично надходити погрози про відключення земельної ділянки від електропостачання, почався тиск та розпочались неправомірні дії. 11.03.2017 року головою правління СТ Милосердя ОСОБА_8 було неправомірно здійснено відключення земельної ділянки позивача від електропостачання, про що позивач дізнався 15.03.2017 року та відразу викликав поліцію та подав заяву до чергової частини Чугуївського відділу поліції, яка була зареєстрована в ЖЄО за № 1704 від 15.03.2017 року. Позивач вказує, що будь-яких пояснень щодо підстав відключення електропостачання на ділянці № 159 голова правління СТ Милосердя ОСОБА_8 позивачу не надав, ніяких попереджень щодо майбутнього відключення позивач також не отримував. За результатами розгляду заяви Чугуївським відділом поліції, позивачу надана відповідь, згідно якої кримінальне провадження відсутнє та запропоновано звернутись до суду за захистом своїх порушених прав. 19.05.2017 року позивач знову звернувся до Чугуївського відділу поліції з заявою про незаконне відключення електропостачання ділянки № 159. В результаті розгляду даної заяви поліцією від СТ Милосердя витребуване викопіювання із статуту СТ Милосердя , копія рішення загальних зборів СТ Милосердя від 16.08.2017 року, копія акту про відключення б/н від 11.03.2017 року, копію посвідчення № 1042 від 12.10.2016 року виданого ДП Східний ЕТЦ ОСОБА_8 на допущення до роботи в електроустановках з напругою до і вище 1000 В. Ознайомившись зі статутом загальних зборів СТ Милосердя та іншими наданими документами, позивач вказує, що в акті про відключення б/н від 11.03.2017 року підставою для відключення вказано рішення зборів та п. 11.6 Статуту, проте, вказавши підставою для відключення від електропостачання ділянки позивача рішення загальних зборів товариства, а не рішення правління, керівництво СТ Милосердя порушило вимоги п. 11.7 Статуту, а отже акт про відключення не відповідає вимогам статуту і здійснене відключення є незаконним. Згідно вимогам Статуту товариства, відключення позивача від електрозабезпечення мало бути здійснено на підставі рішення правління, що мало бути оформлене протоколом засідання правління з обов'язковою присутністю не менше 2/3 членів, присутність яких має бути підтверджена протоколом реєстрації, до протоколу загальних зборів обов'язково має додаватись протокол реєстрації його учасників, як підтвердження кількості зазначених в протоколі осіб, з зазначенням прізвища, ім'я, по-батькові учасника товариства, підписом учасника, проте протокол реєстрації учасників не наданий, а отже протокол загальних зборів товариства є незаконним, та не може бути підставою для відключення споживачу електроенергії від загальної електричної мережі. Також, позивач зазначає, що вказуючи в протоколі № 1 загальних зборів товариства припинення подачі ОСОБА_2 електричної енергії наявність в нього боргів перед товариством за платежами за період з 2009-2013 роки не відповідає дійсності. Безпідставно вказавши, що позивач має довготривалу заборгованість перед товариством, керівництво СТ Милосердя прийняло неправомірне рішення та на його підставі здійснило незаконне відключення ділянки позивача від електрозабезпечення. Крім того, в уточненій 10.10.2018 року позовній заяві зазначає, що 11.06.2018 року набрав чинності ЗУ Про ринок електричної енергії , яким врегульовано взаємовідносини між споживачами електричної енергії з електропостачальниками, операторами систем розподілу та іншими учасниками роздрібного ринку електроенергії. 11.08.2018 року позивач звернувся до Національної комісії, що здійснює державне врегулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Враховуючи вимоги чинного законодавства та роз'яснення НКРЕКП - Садівниче товариство як оператор малої системи розподілу (суб'єкт, який утримує та обслуговує електричні мережі) має право самостійно укладати договори зі споживачами на своїй території щодо користування електричною енергією.

Враховуючи зазначене, позивач просить визнати незаконними дії голови правління СТ Милосердя товариства інвалідів Фрунзенського району м. Харкова ОСОБА_8 про відключення від електропостачання абонента земельної ділянки № 159 ОСОБА_2; визнати незаконним та скасувати протокол загальних зборів СТ Милосердя товариства інвалідів Фрунзенського району м. Харкова № 1 від 16.08.2014 року; визнати незаконним та скасувати рішення про зупинення подачі напруги від загальної мережі ОСОБА_2 за невиконання п. 11.6 Статуту СТ Милосердя товариства інвалідів Фрунзенського району м. Харкова, прийняте на загальних зборах СТ Милосердя товариства інвалідів Фрунзенського району м. Харкова 16.08.2014 року; зобов'язати СТ Милосердя товариства інвалідів Фрунзенського району м. Харкова відновити постачання електричної енергії абонента земельної ділянки № 159 ОСОБА_2 шляхом підключення його ділянки до загальної мережі електропостачання; зобов'язати СТ Милосердя товариства інвалідів Фрунзенського району м. Харкова укласти зі ОСОБА_2 договір на користування електричною енергією з відкриттям особового рахунку позивачу, у відповідності до розділу ІХ Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 310.

Крім того, неправомірними діями голови правління СТ Милосердя ОСОБА_8 спричинені позивачу моральні та фізичні страждання. Позивач є людиною похилого віку, має хронічні захворювання, у зв'язку із вчиненням відносно нього протиправних дій, стан здоров'я позивача погіршився, що підтверджується відповідними медичними довідками. Проте, замість того, щоб відновлювати стан свого здоров'я, позивач впродовж кількох місяців вимушений звертатись до чисельних установ та організації, за допомогою, вимагаючи захистити його та його родину від свавілля СТ Милосердя . Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути на свою користь моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн.

Також, позивач зазначає, що незаконні дії керівництва СТ Милосердя призвели до того, що позивач та його родина не змогла посадити врожай, а саме через відсутність електричної енергії не працював насос для свердловини для підняття води на поверхню, у зв'язку із чим позивачем був отриманий збиток, який він оцінює в 4000,00 грн. та який просить суд стягнути з СТ Милосердя товариства інвалідів Фрунзенського району м. Харкова.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідачів на його користь судові витрати, які пов'язані з розглядом справи, а саме: оплату правової допомоги адвоката в розмірі 3000,00 грн.

З 28.03.2017 року справа перебувала в провадженні Чугуївського міського суду Харківської області та на підставі ухвали судді Чугуївського міського суду Харківської області від 13.06.2018 року ОСОБА_9 була направлена за підсудністю до Фрунзенського районного суду м. Харкова.

На підставі автоматичного розподілу справ вищезазначена цивільна справа була передана на розгляд судді Фрунзенського районного суду м. Харкова Горпинич О.В. та ухвалою суду від 13.07.2018 року призначена до розгляду в підготовчому судовому провадженні.

Ухвалою суду від 27.11.2018 року закрито підготовче судове провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 09.08.2018 року в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_4 про визнання явки обов'язковою відмовлено, в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_10 про залучення АТ Харківобленерго до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору відмовлено, клопотання представника позивача ОСОБА_4 про витребування доказів задоволено та витребувано докази, необхідні для розгляду справи.

30.08.2018 року на виконання ухвали суду від 09.08.2018 року АТ Харківобленерго надано до матеріалів справи витребувані докази.

Матеріали справи містять заперечення представника відповідача СТ Милосердя на позовну заяву від 13.06.2017 року, в яких зазначено, що ОСОБА_2 не є абонентом енергопостачальної організації, в нього відсутня проектно-кошторисна документація та електрозабезпечення. Відповідач здійснює всі роботи на електрообладнанні, яке належить відповідачу. Згідно з договором № 14434 від 13.09.2004 року з АК Обленерго відповідач має право, проте не зобов'язаний організовувати подання електроенергії тільки в садові будинки садового товариства. Приватне домоволодіння позивача знаходиться на приватизованій земельній ділянці та к числу садових будинків не відноситься, крім того 15.11.2013 року позивач добровільно вийшов зі складу членів СТ Милосердя , що дає підстави вважати позовні вимоги до відповідача не обґрунтованими. Також, у запереченнях вказано, що ОСОБА_8 рішенням правління від 09.04.2017 року звільнений від обов'язків глави за станом здоров'я. СТ Милосердя не може бути абонентом та не має права здійснювати торгівлю електроенергією, оскільки це не передбачено чинним законодавством. Відповідач вказував позивачу, що всі питання, починаючи від технічних умов проектно-кошторисної документації, установки сертифікованих приладів, йому необхідно вирішити з енергопостачальною організацією без використання електрогосподарства, яке належить СТ Милосердя , оскільки виконувати вищевказані роботи на території приватного домоволодіння позивача відповідач не має права. Стосовно майнової шкоди в розмірі 4000,00 грн. представник відповідача зазначає, що позивач не надає розрахунку понесеної вказаної шкоди та доказів, що вона була спричинена. Зважаючи на викладене, представник відповідача вказує, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Матеріали справи містять відзив на позовну заяву АТ Харківобленерго від 01.08.2018 року, відповідно до якого, АТ Харківобленерго заперечує проти позовних вимог, оскільки позов ОСОБА_2 не містить конкретних вимог до АТ Харківобленерго , що призводить до відсутності підстав для задоволення позову щодо товариства у зв'язку із невизначеністю предмета спору. Щодо вимог про внесення змін до договору, укладеного між АК Харківобленерго та СТ Милосердя зазначається, що 13.09.2004 року між АК Харківобленерго та СТ Милосердя , укладено договір № 14434 про постачання електричної енергії садовому товариству № 6 на території Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, зона № 8, проте відсутні правові підстави для задоволення вимог в частині внесення змін до договору, укладеного між товариством та СТ Милосердя , оскільки ОСОБА_2 не наділений правом вимагати в судовому порядку внесення змін до договору, в якому він не є стороною; до матеріалів справи взагалі не надано договір, в який позивач просить внести зміни; не доведено істотного порушення договору сторонами; обставини, якими сторони керувались при укладенні договору істотно не змінились. Також, позивачем не визначено чітких відомостей щодо змін, які необхідно внести до договору, не зазначено конкретно, які умови, пункти, в якій частині необхідно змінити в договорі, що унеможливлює задоволення такої позовної вимоги. Щодо вимоги про укладення тристороннього договору, враховуючи, що в Україні закріплений принцип свободи договору, вказана вимога не має законного підґрунтя та суперечить чинному законодавству, крім того, позивачем не надано до матеріалів справи проект договору, який він просить суд зобов'язати укласти.

Матеріали справи містять заперечення представника відповідача СТ Милосердя на позовну заяву від 08.08.2018 року, в яких представник відповідача вказує, що позивач зазначає, що є членом СТ Милосердя , а далі вказує, що 16.03.2013 року він написав заяву про добровільний вихід з членів СТ Милосердя , таким чином він не може посилатись на Статут СТ Милосердя оскільки не є його членом. Також, представник відповідача вказує, що ОСОБА_8 на момент подання позовної заяви позивачем вже не був главою СТ Милосердя , що підтверджено матеріалами справи. Також, позивач безпідставно посилається на те, що з вини відповідачів в нього погіршився стан здоров'я, проте доказів причинно-наслідкового зв'язку не надає, а вказані в медичних довідках захворювання існували у позивача ще до існування спору. Також, представник відповідача вказує, що вимоги позивача зобов'язати відповідачів укласти з ним тристоронній договір є незаконними, оскільки договір має укладатись в добровільній формі. СТ Милосердя є неприбутковою організацією та не має можливості утримувати спеціаліста, який би контролював та обслуговував приватне домоволодіння ОСОБА_2 Також, ОСОБА_2 на даний час не має бажання здійснити електрифікацію свого домоволодіння з виготовленням проекту та з врахуванням можливостей енергопостачальної організації без врахування коштів, матеріалів та електромережі СТ Милосердя . Представник відповідача зазначає, що мета даного спору - електрифікація домоволодіння позивача за рахунок СТ Милосердя, у зв'язку із чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Матеріали справи містять заперечення представника відповідача СТ Милосердя на позовну заяву від 08.08.2018 року, згідно яких представник відповідача підтримує всі раніше подані заперечення, доповнення до заперечень та подані в суд докази та звертає увагу суду на те, що в уточненій позовній заяві відповідачем вказується особа, яка на час подачі позову до суду не була головою СТ Милосердя , а отже позивач намагається притягнути до судового розгляду неналежних осіб та здійснює незаконний тиск на СТ Милосердя для спонукання до тих дій, які СТ Милосердя не може виконати. Позивач на сьогоднішній день не має проекту електрифікації його будинку, в нього відсутній сертифікований, опломбований спеціалістами енергонагляду електролічильник. Позивач не пояснює на якій підставі він вважає відповідачів учасниками енергоринку України. Відповідач не є регулятором розподілу електричної енергії, тому посилання позивача на те, що садове товариство є регулятором розподілу енергоринку є хибним. Вимоги позивача щодо спонукання відповідачів до підключення його домоволодіння до електричних мереж СТ та подачу до його домоволодіння електроенергії є хибними, так як укладання договорів може бути тільки добровільним, за згодою сторін. Такої згоди СТ Милосердя надати не може, так як у товариства відсутні спеціалісти, матеріали та інші можливості, щоб брати на себе такі зобов'язання та виконувати їх у законний спосіб. У зв'язку із викладеним, представник відповідача просить суд відмовити позивачу в його намаганнях спонукати відповідачів до незаконних дій, для виконання яких у відповідачів відсутні спеціалісти, матеріали і інші матеріальні і нематеріальні можливості.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представники ОСОБА_3, ОСОБА_4 підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та просили суд їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача садового товариства ОСОБА_6 заперечувала проти позову з підстав вказаних у відзиві та просила суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення сторін, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст. 55), Цивільному кодексі України (ст. 16), Цивільному процесуальному кодексу України (ст. 4).

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що відповідно до членської книжки, копія якої знаходиться в матеріалах справи ОСОБА_2 вступив до СТ Милосердя , у зв'язку з чим йому була надана у користування земельна ділянка за № 159, яка розташована на території СТ Милосердя (том 1, а.с. 5).

13.09.2004 року між СТ Милосердя та АК Харківобленерго укладено Договір про постачання електричної енергії № 14434, відповідно до умов якого АК Харківобленерго зобов'язалось постачати електричну енергію СТ Милосердя , а СТ Милосердя зобов'язалось оплачувати АК Харківобленерго її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами укладеного договору (том 2, а.с. 52-57).

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю, 11.11.1997 року ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Малинівської селищної ради Чугуївського району № 52/55 від 12.08.1997 року передана у приватну власність земельна ділянка № 159, площею 0,12 га. в межах згідно з планом. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 3328 (том 1, а.с. 6).

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 12114710 від 01.11.2013 року ОСОБА_2 здійснена державна реєстрація права власності на вищезазначену земельну ділянку та отриманий кадастровий номер: 6325455900:013:028, номер запису про право власності: 3205640 (том 1, а.с. 7).

Після оформлення права власності на земельну ділянку, 16.11.2013 року ОСОБА_2 подав до СТ Милосердя заяву про виключення його з членів товариства (том 1, а.с. 64).

Згідно акту б/н від 11.03.2017 року про відключення від електроенергії, власнику ділянки № 159 було виконано повне обмеження поставки електроенергії, виконане шляхом відключення від загальної мережі (а.с. том 1, а.с. 152).

Позивач ОСОБА_2 вказує, що СТ Милосердя в особі його голови, здійснило неправомірне відключення його земельної ділянки № 159 від електропостачання, з порушенням Статуту та діючого законодавства.

Представник СТ Милосердя зазначає, що відключення земельної ділянки ОСОБА_2 від електропостачання є правомірним, оскільки він не є членом товариства СТ Милосердя та на час відключення мав заборгованість за електричну енергію, що на підставі п. 11.6 Статуту товариства було підставою для відключення його від електропостачання.

Згідно із ст. 1 Закону України Про громадські об'єднання - громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Відповідно до ст. 11 Закону - статут громадського об'єднання має містити відомості про: 1) найменування громадського об'єднання та за наявності - скорочене найменування; 2) мету (цілі) та напрями його діяльності; 3) порядок набуття і припинення членства (участі) у громадському об'єднанні, права та обов'язки його членів (учасників); 4) повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління (далі - керівні органи) громадського об'єднання, порядок їх формування та зміни складу, термін повноважень, а також порядок визначення особи, уповноваженої представляти громадське об'єднання, та її заміни (для громадських об'єднань, що не мають статусу юридичної особи); 5) періодичність засідань і процедуру прийняття рішень керівними органами громадського об'єднання, у тому числі шляхом використання засобів зв'язку; 6) порядок звітування керівних органів громадського об'єднання перед його членами (учасниками); 7) порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об'єднання та розгляду скарг; 8) джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна громадського об'єднання; 9) порядок створення, діяльності та припинення діяльності відокремлених підрозділів громадського об'єднання (у разі їх створення громадським об'єднанням, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи); 10) порядок внесення змін до статуту; 11) порядок прийняття рішення щодо саморозпуску або реорганізації громадського об'єднання, а також щодо використання його коштів та іншого майна, що залишилися після саморозпуску, - для громадського об'єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи. У статуті громадського об'єднання можуть бути передбачені додаткові положення щодо утворення, діяльності і саморозпуску чи реорганізації громадського об'єднання, що не суперечать закону. Статут громадського об'єднання, яке має намір здійснювати діяльність без статусу юридичної особи (у разі, якщо наявність статуту такого об'єднання передбачена рішенням про його утворення), може не містити положень, передбачених пунктами 5-8 частини першої цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, СТ Милосердя Товариства інвалідів Фрунзенського району діє на підставі Статуту (нова редакція) (далі - Статут), що затверджений загальними зборами членів СТ Милосердя Протокол № 1 від 30.06.2013 року (том 1, а.с. 39 - 55).

Відповідно до п. 1.3.1 Статуту СТ Милосердя Товариства інвалідів Фрунзенського району є організацією добровільно об'єднаних громадян - землекористувачів, землевласників земельних ділянок, приватних чи наданих в користування в єдину територію із збереженням меж відокремленості їх ділянок на основі договірного, фіксованого членства для спільного ведення садівництва. При цьому виконання Статутних вимог Товариства - обов'язкове для всіх членів Товариства, які знаходяться на цій єдиній загальній території.

Відповідно до п. 11.1 Садівниче товариство є користувачем електричної енергії згідно угоди укладеної з АК Харківобленерго на постачання електричної енергії. Лінії електропостачання обліковуються на балансі Товариства і є його власністю.

Відповідно до п. 11.5 Статуту, плата за спожиту електроенергію проводиться самостійно членами садівничого товариства до 25 числа щомісяця згідно показників індивідуальних лічильників електричного живлення скарбнику садівничого товариства.

Відповідно до п. 11.6 Статуту Правління садівничого товариства має право вживати заходи дисциплінарного впливу на членів садівничого Товариства у вигляді відключення від мережі електропостачання в наступних випадках:

- за несвоєчасну сплату споживчої електроенергії за витоком 30 календарних днів від строку передбаченому у п. 11.5 Статуту;

- у разі встановлення фактів крадіжки електроенергії, або невідповідності показників лічильника фактично спожитої електроенергії;

- у разі самостійного підключення до колективної мережі електропостачання;

- у разі не виконання приписів комісії з енергозбереження у встановлений термін;

- у разі несвоєчасної сплати членських, цільових внесків на 30-й день від обов'язкової дати сплати.

Відповідно до п. 11.7 Статуту, відключення електричної енергії забезпечується головою правління товариства на підставі рішення правління та оформлюється актом про відключення, який складається у 2-х примірниках за участі електрика садівничого товариства. Акт з відключення містить дату відключення, підстави за яких сталося відключення, підпис електрика, який здійснив відключення. 1-й примірник надається порушнику, 2-й примірник зберігається у матеріалах правління.

Представник СТ Милосердя в судовому засіданні та в своїх відзивах, посилався на те, що ОСОБА_2 не є членом СТ Милосердя оскільки 15.11.2013 року добровільно вийшов із числа членів СТ Милосердя на підставі своєї заяви.

В матеріалах справи міститься копія виписки із протоколу № 1 засідання СТ Милосердя від 16.08.2014 року, відповідно до якої загальними зборами членів товариства у кількості 127 осіб була розглянута заява ОСОБА_2 про добровільний вихід із товариства та інформація правління про те, що ОСОБА_2 є недобросовісним платником (борги по внескам, встановленими загальними спільними зборами товариства за період 2009-2013 роки, складала 586,00 грн.), відмовляється виконувати рішення зборів, не дотримується норм статуту. Було постановлено задовольнити заяву ОСОБА_2 про добровільний вихід із товариства. Проголосували за одноголосно. Виписка з протоколу підписана секретарем Цап Л.І. та членом правління ОСОБА_6 (том 1, а.с. 63).

В матеріалах справи міститься договір про постачання електричної енергії укладений 13.09.2004 року № 14434 (том 2 а.с. 51-57), який укладений між АК Харківобленерго та Садівничим товариством Милосердя , згідно цього договору постачальник - АК Харківобленерго постачає електричну енергію споживачу - СТ Милосердя , який оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами. Пунктом 8 цього договору врегульовані стосунки із третьою стороною, об'єктивно присутньою у процесі забезпечення споживача електричною енергією. П. 8.1.1 договору передбачає, якщо до електромереж споживача приєднані в установленому порядку електроустановки споживачів (далі субспоживачів), стосунки між ними регулюються договором про спільне використання технологічних мереж основного споживача або договором про технічне забезпечення електропостачання споживача, відповідальність за укладання та належне виконання якого покладається на споживача.

Споживач передає постачальнику дані про обсяги споживання електричної енергії субспоживачам у порядку, визначеному відповідно до розділу 5, а також звіт про використану субспоживачами електричну енергію згідно вимог додатку № 2 Порядку розрахунків з урахуванням розділу 6 даного Договору та додатку № 1 Договірні величини постачання електричної енергії і потужності Споживачу п. 8.1.3 Договору.

Відключення (крім аварійних), виведення в ремонт та ввімкнення після ремонту електроустановок споживачів, які беруть участь у передачі електричної енергії субспоживачам, здійснюється споживачем лише за погодженням з постачальником п. 8.1.4 Договору.

У разі заборгованості субспоживача за електричну енергію на вимогу постачальника споживач відключає електроустановки субспоживача у терміни, які доводяться споживачеві постачальником відповідним розпорядженням, або після складання відповідного акту надає можливість постачальнику відключити електроустановки субспоживача п. 8.1.6 Договору.

Згідно акту б/н від 11.03.2017 року про відключення від електроенергії, складеного у відсутності споживача ОСОБА_2, на підставі рішення загальних зборів від 16.08.2014 року № 1 та пункту № 11.6 діючого статуту було здійснено повне обмеження поставки електроенергії, виконане шляхом відключення від загальної мережі. В акті зазначено, що власник ділянки № 159 на момент складання акту не є членом товариства. Акт підписаний головою ОСОБА_8, скарбником ОСОБА_6 та членом правління ОСОБА_11 (а.с. том 1, а.с. 152).

В судовому засіданні представник СТ Милосердя зазначала, що ОСОБА_2 відключили від постачання електроенергії, оскільки останній не є членом даного товариства.

Правовідносини, які виникли між сторонами на час відключення від енергопостачання, а саме: 11.03.2017 року, регулювалися Законом України Про електроенергетику , Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357, Правилами користування електричною енергією (далі - Правила), затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28.

Питання про споживання електроенергії були врегульовані спеціальним законодавством, яке зазначено вище, і яке передбачало припинення енергопостачання лише з підстав, передбачених законом і лише енергопостачальником або за його згодою. У даному випадку такою підставою могло бути не проведення позивачем розрахунків за спожиту електроенергію або розкрадання електричної енергії.

Відповідно до ст. 25 Закону України Про електроенергетику споживачі електричної енергії мають право, крім іншого, на приєднання та підключення до електричної мережі, за умови виконання правил приєднання електроустановок до електричних мереж.

Згідно п. 2 Правил користування електричною енергією для населення, електропостачальник - учасник ринку електричної енергії України, який купує електричну енергію на цьому ринку з метою її продажу та/або постачання споживачам; побутовий споживач - фізична особа, яка використовує електричну енергію для задоволення власних побутових потреб на підставі договору про користування електричною енергією з електропостачальником.

Враховуючи те, що позивач (станом на 11.03.2017 року) був споживачем електричної енергії, яка закуповувалася товариством у постачальника, порядок припинення її енергопостачання встановлювався Кабінетом Міністрів України в Правилах користування електричною енергією для населення, затверджених постановою № 1357 від 26.07.1999 року, відповідно до п. 35 яких енергопостачальник має право відключати споживача у разі: самовільного підключення до електричної мережі; розкрадання електричної енергії, навмисного пошкодження приладу обліку та зриву пломби; порушення термінів сплати за спожиту електричну енергію; несплати за встановлення нового приладу обліку; невиконання припису державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії; зниження показників якості електричної енергії з вини споживача.

Відповідно до п. 53 Правил користування електричною енергією для населення (станом на час відключення, а саме: на 11.03.2017 року) у разі виявлення представником енергопостачальника порушення побутовим споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та побутовим споживачем чи представником побутового споживача (особою, яка є співвласником об'єкта або має право користуватися цим об'єктом відповідно до договору). Один примірник акту вручається побутовому споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Побутовий споживач має право внести до акта свої зауваження. У разі відмови побутового споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника. Акт про порушення цих Правил розглядається комісією з розгляду актів, що утворюється енергопостачальником і складається не менш як з трьох уповноважених представників енергопостачальника.

В судовому засіданні представник СТ Милосердя ОСОБА_6 пояснила, що у ОСОБА_2 була відсутня заборгованість перед Товариством по сплаті за постачання електричної енергії.

Враховуючи, що заборгованості з оплати за спожиту електроенергію у позивача не існувало, розкрадання електричної енергії не було, то передбачені законом підстави для припинення енергопостачання до належної ОСОБА_2 земельної ділянки були відсутні.

З огляду на викладене суд вважає, що вказані вище дії СТ Милосердя не ґрунтується на Законі, а тому порушені права позивача підлягають судовому захисту, шляхом визнання дій садівничого товариства Милосердя з відключення електроенергії незаконними та зобов'язання Садівниче товариство Милосердя відновити електропостачання до садового будинку на земельній ділянці № 159, розташованої за адресою: Харківська область, Чугуївський район, Малиновська селищна рада, зона 08 ст 06.

Стосовно вимоги ОСОБА_2 визнати незаконними дії Голови правління СТ Милосердя товариства інвалідів Фрунзенського району м. Харкова ОСОБА_8 по відключенню від мережі електропостачання абонента земельної ділянки № 159 ОСОБА_2, то позов в цій частині задоволенню не підлягає, оскільки права позивача підлягають захисту шляхом визнання дій садівничого товариства Милосердя з відключення електроенергії незаконними та зобов'язання Садівниче товариство Милосердя відновити електропостачання до садового будинку на земельній ділянці № 159, розташованої за адресою: Харківська область, Чугуївський район, Малиновська селищна рада, зона 08 ст 06.

Що стосується вимоги ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування протоколу загальних зборів СТ Милосердя товариства інвалідів Фрунзенського району м. Харкова № 1 від 2014 року, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до п. 6.1 Статуту, член садівничого товариства - користувач земельною ділянкою може бути виключений із товариства у випадку добровільного виходу з товариства на підставі поданої заяви.

Виключення ОСОБА_2 з членів товариства відбулось на підставі його добровільного виходу з товариства на підставі поданої заяви (том 1, а.с. 64). Дане рішення прийнято загальними зборами СТ Милосердя , зафіксоване у протоколі № 1 (том 1 л.д. 63).

Відповідно до статті 15 Закону України Про кооперацію вищим органом управління кооперативу (товариства) є загальні збори його членів.

Вирішуючи вимоги позову, суд бере до уваги, що позивач просить про визнання недійсним протоколу загальних зборів СТ Милосердя товариства інвалідів Фрунзенського району м. Харкова № 1 від 16.08.2014 року.

Відображена у протоколі загальна кількість членів товариства, присутніх на зборах під час голосування (тобто загальна кількість осіб, що голосували за , проти і утримались ), є більшою за половину його членів, що свідчить про наявність кворуму на загальних зборах, які відбулися 16.08.2014 року, тобто правомочність загальних зборів членів садівничого товариства Милосердя .

Необхідно зауважити, що протокол є засобом фіксації певних дій і рішень.

У судовому порядку може бути визнано недійсним рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи, а не протокол загальних зборів.

Протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами рішення.

В протоколі № 1 загальних зборів СТ Милосердя товариства інвалідів Фрунзенського району м. Харкова від 16.08.2014 року втілені рішення про добровільний вихід ОСОБА_2 із товариства.

В позові порушено вимогу про визнання незаконним саме протоколу загальних зборів, що не відповідає встановленим законом способам захисту права, передбаченого ЦК України, тому в задоволенні в цій частини позову також слід відмовити.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 26 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 12.06.2009 р. Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції - під час судового розгляду, предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Що стосується вимоги позивача про зобов'язання СТ Милосердя укласти договір постачання електричної енергії з позивачем, у відповідності до розділу ІХ Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 310, суд зазначає наступне.

Законом України Про ринок електричної енергії змінено засади регулювання взаємовідносин між споживачами електричної енергії з електропостачальниками, операторами систем розподілу та іншими учасниками роздрібного ринку електроенергії.

Відповідно до ст. 49 Закону України Про ринок електричної енергії , для цілей цієї статті основним споживачем вважається споживач та/або власник електричних мереж, який не є оператором системи розподілу, електричні мережі якого використовуються для розподілу електричної енергії іншим споживачам, а також для транспортування електричної енергії в мережі оператора системи розподілу. Відносини між основним споживачем та користувачами, що живляться від його мереж, та оператором системи розподілу та/або оператором системи передачі регулюються кодексом систем розподілу, кодексом системи передачі, правилами роздрібного ринку та договорами, укладеними на їх основі. Основний споживач зобов'язаний укласти з оператором системи розподілу, на території здійснення ліцензованої діяльності з розподілу якого розташовані його мережі, договір про спільне використання електричних мереж за типовою формою, затвердженою Регулятором. Вартість послуг за цим договором визначається за затвердженою Регулятором методикою. Вартість оплачених оператором системи розподілу послуг за договором про спільне використання електричних мереж включається до тарифу на розподіл відповідного оператора системи розподілу. Регулятор може класифікувати електричні мережі, що розподіляють електричну енергію на обмеженій території комерційного закладу, закладу громадського обслуговування, житлового комплексу, іншого об'єкта як малу систему розподілу, якщо виконується хоча б одна із таких умов: 1) виробничі процеси користувачів такої системи пов'язані між собою з технологічних причин або міркувань безпеки; 2) розподіл такими мережами здійснюється переважно для власника мереж або для юридичних осіб, пов'язаних з ним господарськими відносинами та/або відносинами контролю; 3) розподіл електричної енергії такими мережами здійснюється меншій від граничної кількості побутових споживачів, що пов'язані з власниками такої системи договірними відносинами або на інших правових підставах, та/або ця система перебуває у спільній власності таких побутових споживачів. Класифікація та критерії визначення малих систем розподілу визначаються кодексом системи розподілу виходячи, зокрема, з кількості та категорії користувачів малої системи розподілу, обсягів розподілу електричної енергії малою системою розподілу, потужності приєднання до системи передачі та/або системи розподілу. Оператори малої системи розподілу виконують функції, мають права та обов'язки оператора системи розподілу щодо користувачів малої системи розподілу з урахуванням особливостей, визначених кодексом системи розподілу та правилами роздрібного ринку, без відповідних ліцензій. Максимальна (гранична) плата за послуги з розподілу малими системами розподілу визначається відповідно до методики, затвердженої Регулятором.

Електричні мережі садових товариств, що перебувають у спільній власності відповідно до Закону, можуть бути класифіковані як мала система розподілу, а отже садові товариства мають право на укладення договорів зі споживачами.

Позовні вимоги про зобов'язання укласти договір виникають насамперед внаслідок ухилення однієї зі сторін від укладення відповідного договору. За загальним правилом під час укладання таких договорів діє принцип диспозитивності, який передбачає перш за все свободу волевиявлення сторін щодо укладення договорів. Це випливає з положень ст. 627 Цивільного кодексу України, згідно з якою під поняттям свобода договору розуміється, що сторони є вільними: 1) в укладенні договору, 2) у виборі контрагента, 3) у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Однак, виходячи з меж здійснення цивільних прав (ст. 13 ЦК України) у випадках, передбачених законом, реалізація абсолютного права на свободу волевиявлення щодо укладення договору може бути обмежена іншим суб'єктивним правом вимагати укладення такого договору.

Слід зазначити, що згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України), цей спосіб захисту опосередковує позовні вимоги про зобов'язання укласти договір.

Під укладенням договору на підставі закону розуміється імперативне застереження про це в законі (що охоплює і підзаконні нормативно-правові акти). Відсутність такого застереження зумовлює відмову в задоволенні позовних вимог про зобов'язання укласти договір з огляду на порушення ст. 19 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законом. Важливо, що така обумовленість у законі має бути виписна в імперативній формі з прямою вказівкою на обов'язок відповідної сторони укласти договір.

При вирішенні спору, що має на меті захист порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача судом, підлягає встановленню, у чому саме полягає порушення прав позивача відповідачем: чи звертався позивач до відповідача з відповідною пропозицією та які наслідки цього звернення.

На даний час законодавство передбачає захист права особи на укладення договору, якщо інша сторона ухиляється від його укладення, але за загальним правилом діє принцип свободи волевиявлення сторін щодо укладення договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд критично ставиться до тверджень позивача на незаконність та безпідставність відмови відповідача щодо укладення договору, так як позивачем не надано до суду жодного письмового доказу відмови СТ Милосердя в укладенні договору про користування електричною енергією всупереч вимог ст. 95 ЦПК України.

Таким чином, враховуючи, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів відмови відповідача від укладення договору на користування електричною енергією з позивачем, суд не може зобов'язати сторону укласти договір в рахунок майбутнього порушення прав позивача, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з СТ Милосердя матеріальної шкоди у розмірі 4000,00 грн., які позивач зазнав через відключення його ділянки від електричної мережі, та стягнення 20000,00 грн. моральної шкоди, яка виявилась у погіршенні стану здоров'я позивача через незаконні дії голови правління СТ Милосердя , моральних та фізичних стражданнях, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В судовому засіданні представник позивача зазначав, що матеріальна шкода в розмірі 4000 грн. складається з наступного: 3000 грн. витрати на правничу допомогу та 1000 грн. - витрати на ліки.

Однією з необхідних умов цивільно-правової відповідальності є наявність безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою правопорушника і збитками потерпілої сторони.

Для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності потрібен склад правопорушення, що складається з чотирьох елементів (протиправність, шкода, причинний зв'язок, вина).

За відсутності хоч би одного з цих елементів (крім випадків безвинної відповідальності) цивільна відповідальність не настає.

Так, за статтями 1166, 1167 ЦК України:

- майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала

- моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Так, при вирішенні спору суд враховує, що відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Принципами судового доказування є обов'язковість доказування (оскільки всі обставини справи підлягають доказуванню, за винятком тих, які не підлягають доказуванню в силу закону); належність доказів; допустимість доказів; вільна оцінка доказів.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з вимогами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Тобто при вирішенні спору про стягнення моральної шкоди суду слід встановити: наявність заподіяної позивачу шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв'язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача. При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

В судовому засіданні не доведені належними та допустимим доказами позовні вимоги ОСОБА_2 щодо спричинення матеріальної та моральної шкоди з боку СТ Милосердя , тому вони задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди, у зв'язку із недоведеністю її завдання в наслідок протиправної поведінки відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України - до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 5 ст. 135 ЦПК України - сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

Згідно ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України - для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 4 ст. 141 ЦПК України - якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України - розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На час розгляду справи позивачем було сплачено на правову допомогу 3000,00 грн..

Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму ВССУ №10 від 17.10.14 року витрати на правову допомогу, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, склад та розмір витрат на правничу допомогу, входять до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинен бути наданий детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги і документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною витрати.

Відмовляючи в цій частини позовних вимог, суд виходить також і з того, що розмір судових витрат на правову (правничу) допомогу, які підлягають відшкодуванню, повинні бути - як це передбачено законом - обґрунтованими, з наведенням всіх відповідних розрахунків, з урахуванням витраченого часу на конкретні види допомоги. Позивач не виконав дані вимоги закону, не надав детального розрахунку у відповідності до вимог закону, не зазначив, які саме роботи проведено адвокатом, не обґрунтував дані витрати.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Визнати незаконним відключення Садівничим товариством Милосердя Товариства інвалідів Фрунзенського району м. Харкова від постачання електричної енергії абонента земельної ділянки № 159, розташованої за адресою: Харківська область, Чугуївський район, Малиновська селищна рада, зона 08 ст 06 - ОСОБА_2.

Зобов'язати Садівниче товариство Милосердя Товариства інвалідів Фрунзенського району м. Харкова відновити постачання електричної енергії абонента земельної ділянки № 159, розташованої за адресою: Харківська область, Чугуївський район, Малиновська селищна рада, зона 08 ст 06 - ОСОБА_2 шляхом підключення до загальної мережі електропостачання.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Садівничого товариства Милосердя Товариства інвалідів Фрунзенського району м. Харкова на користь Держави витрати зі сплати судового збору в сумі 640 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави витрати зі сплати судового збору в сумі 1 920 гривень.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_2, 11.06 року народження, реєстраційний номер облікової карти платника податків - НОМЕР_1, місце проживання (перебування): АДРЕСА_1.

Відповідачі - Садівниче товариство Милосердя Товариства інвалідів Фрунзенського району м. Харкова, ЄДРПОУ 24330185, місце знаходження: Харківська область, Чугуївський район, територія Малинівської селищної ради, зона № 8, садівниче товариство № 6; Голова правління Садівничого товариства Милосердя Товариства інвалідів Фрунзенського району м. Харкова Карталов ОСОБА_7, місце знаходження: Харківська область, Чугуївський район, територія Малинівської селищної ради, зона № 8, садівниче товариство № 6.

Повне рішення складено 28 січня 2019 року.

Суддя О.В. Горпинич