Ухвала

від 24.01.2019 по справі 639/3847/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 11сс/818/114 /19 Головуючий 1ї інстанції ОСОБА_1

Справа № 639 /3847/18 Доповідач - ОСОБА_2

Категорія : у порядку КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

представника власника майна - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах Приватної фірми «Алекс-3» на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 грудня 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора Новобаварського відділу Харківської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_6 про арешт майна в кримінальному провадженні №42018221008000198 від 10.07.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 грудня 2018 року клопотання прокурора Новобаварського відділу Харківської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_6 про арешт майна в кримінальному провадженні №42018221008000198 від 10.07.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України задоволено.

Накладено арешт на оригінал свідоцтва від 05.06.2013 видане приватним нотаріусом ОСОБА_3, яким посвідченого, що покупцю приватній фірмі «Алекс-3» належать на праві власності майно, що складається з нежитлових будівель та споруд, а саме: адміністративно-побутовий корпус літера А-3 загальною площею 1310,1 кв.м.; ремонтні майстерні та профілакторій Б-2 загальною площею 1456,0 кв.м.; склад літ. В-1 загальною площею 47,6 кв.м.; трансформаторна підстанція літра Г-1 загальною площею 82,5 кв.м.; каналізаційна насосна станція літра Д-1 загальною площею 18 кв.м.; очисні спорудження літера Е-1 загальною площею 145,3 кв.м.; майстерня літера «И-1» площею 431,7 кв.м.; склад літера «К-1» площею 11,4 кв.м.; приміщення підігріву літера «3-1» площею 19,7 кв.м.; гараж літера «Ж-2» площею 527,9 кв.м., що знаходяться за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Конотопська, буд. №1 (один), початковсж» вартістю 2707790,00, які придбані покупцем приватною фірмою «Алекс-3»., що раніше належала банкруту приватному підприємству «НМ». - на 1 арк.;оригінал витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності - на 1 арк.;оригінал договору оренди №11 від 01 серпня 2015 (нежитлов) будівлі, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Конотопська, 4).

Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник власника майна ПП «Алекс-3» адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого скасувати та відмовити прокурору в задоволенні клопотання про арешт майна.

В обґрунтування скарги зазначила, що необхідності в арешті майна немає, оскільки ПП«Алекс-3» надала всі необхідні документи та не створювала жодних перешкод прокурору для знайомлення та подальшого вилучення, а тому необхідності у арешті таких документів немає. Вказане мано не є речовим доказом у кримінальному провадженні, мета, яку в клопотанні вказав прокурор, не обґрунтовується та не підтверджується матеріалами справи. Арештовані вказаною ухвалою оригінали документів підтверджують законність переходу права власності на нежитлові будівлі та споруди та наявність у ПП «Алекс-3» законних підстав для володіння та користування ними, а тому, вважає, що вказане майно не може бути використано як доказ наявності порушень, що мають бути встановлені у межах вказаного кримінального провадження. Інформація що міститься в оригіналах арештованого майна, міститься в загальному доступі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, а тому подальше його утримання не відповідає меті та завданням кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, представника власника майна, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що Новобаварським відділом Харківської місцевої прокуратури №2 здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42018221080000198 від 10.07.2018 за фактом самовільного будівництва будівель та споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці загальною площею близько 6 га за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.197-1 КК України.

19.12.2018 на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова проведено обшук, в ході якого виявлено та вилучено правовстановлюючі документи, вказані в ухвалі слідчого судді.

21.12.2018 прокурор Новобаварського відділу Харківської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_6 звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з клопотанням про накладення арешту на вилучене 19.12.2018 в ході обшуку майно. В клопотанні прокурор зазначив, що метою накладення арешту на майно, вказане в клопотанні і яке визнано речовими доказами, є забезпечення їх збереження, оскільки, повернення вилученого майна може негативно вплинути на встановлення істини по кримінальному провадженню, оскільки у разі повернення зазначених речей може бути вжиті заходи та вчинені дії направленні на їх знищення, що може взагалі унеможливить встановлення об`єктивної істини у кримінальному проваджені, а також призначення та проведення необхідних судових експертиз.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 грудня 2018 року вказане клопотання прокурора про арешт майна в кримінальному провадженні №42018221008000198 задоволено та накладено арешт на зазначені в клопотанні оригінали документів.

Приймаючи рішення про накладення арешту на вказане в клопотанні майно, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що стороною обвинувачення доведено, що зазначене в клопотанні майно має значення для забезпечення кримінального провадження, воно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, оскільки там можуть міститься відомості чи обставини, що встановлюється під час кримінального провадження. Незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаного майна, в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню.

Проте, такий висновок суду першої інстанції не ґрунтується на матеріалах справи.

Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Тобто, Кримінальним процесуальним кодексом України чітко передбачені підстави та мета для застосування такого виду забезпечення кримінального провадження, як арешт майна. Мета, яку вказав в своєму клопотанні слідчий не обґрунтована та не підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Згідно зч.3ст.197-1КК Українисамовільне будівництвобудівель абоспоруд насамовільно зайнятійземельній ділянці,зазначеній участині першійцієї статті караєтьсяштрафом відтрьохсот доп`ятисотнеоподатковуваних мінімумівдоходів громадянабо арештомна строкдо шестимісяців,або обмеженнямволі настрок дотрьох років. Санкція ч.3 ст. 197-1 КК України непередбачає покаранняу виглядіконфіскації майнаабо спеціальноїконфіскації майна.Посилання нанаявність обґрунтованоїпідозри,можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні, заподіяння істотної шкоди та розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою у клопотанні не наведено. Посилання прокурора на таку підставу накладення арешту на майно, як збереження речових доказів не підтверджено матеріалами справи.

Згідно копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 4452328 від 05.06.2013 року, нежитлові будівлі та споруди, а саме: адміністративно-побутовий корпус літера А-3 загальною площею 1310,1 кв.м.; ремонтні майстерні та профілакторій Б-2 загальною площею 1456,0 кв.м.; склад літ. В-1 загальною площею 47,6 кв.м.; трансформаторна підстанція літра Г-1 загальною площею 82,5 кв.м.; каналізаційна насосна станція літра Д-1 загальною площею 18 кв.м.; очисні спорудження літера Е-1 загальною площею 145,3 кв.м.; майстерня літера «И-1» площею 431,7 кв.м.; склад літера «К-1» площею 11,4 кв.м.; приміщення підігріву літера «3-1» площею 19,7 кв.м.; гараж літера «Ж-2» площею 527,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Харків, вул. Конотопська, буд. №1, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Конотопська, 4 належать приватній фірмі «Алекс-3» на праві приватної власності.

Згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону. А отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Прокурором не доведено, що потреби досудового розслідування в конкретному кримінальному провадженні виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб та не доведено значення вилучення майна для встановлення обставин у вказаному кримінальному провадженні і можливість використання його як доказ у кримінальному провадженні, який може бути зіпсований, знищений, перетворений, пошкоджений чи прихований.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що майно, а саме оригінал свідоцтва від 05.06.2013 видане приватним нотаріусом ОСОБА_8 , яким посвідчено, що покупцю приватній фірмі «Алекс-3» належать на праві власності майно, що складається з нежитлових будівель та споруд, а саме: адміністративно-побутовий корпус літера А-3 загальною площею 1310,1 кв.м.; ремонтні майстерні та профілакторій Б-2 загальною площею 1456,0 кв.м.; склад літ. В-1 загальною площею 47,6 кв.м.; трансформаторна підстанція літра Г-1 загальною площею 82,5 кв.м.; каналізаційна насосна станція літра Д-1 загальною площею 18 кв.м.; очисні спорудження літера Е-1 загальною площею 145,3 кв.м.; майстерня літера «И-1» площею 431,7 кв.м.; склад літера «К-1» площею 11,4 кв.м.; приміщення підігріву літера «3-1» площею 19,7 кв.м.; гараж літера «Ж-2» площею 527,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Харків, вул. Конотопська, буд. №1, початкова вартість 2707790,00, які придбані покупцем приватною фірмою «Алекс-3», що раніше належала банкруту приватному підприємству «НМ». - на 1 арк.; оригінал витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності - на 1 арк.; оригінал договору оренди №11 від 01 серпня 2015 ( нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Конотопська, 4) - на 2 арк., власником якого є ПП «Алекс-3» підлягає поверненню власнику, оскільки ні судом першої інстанції, ні прокурором не доведено розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

В засіданні апеляційної інстанції представник ПП «Алекс-3» пояснив, що зобов`язується зберігати майно до рішення суду по суті справи і, у разу необхідності, надати майно на вимогу прокурора або суду.

В засіданні апеляційного суду прокурора пояснив, що розмір значної шкоди, яка передбачена диспозицією ст. 197-1 КК України, не встановлений на даний час. Також не встановлено юридичної або фізичної особи, яким була заподіяна шкоди. Повідомлення про підозру нікому не вручалось.

За вказаних обставин рішення слідчого судді суду першої інстанції у повному обсязі не може бути визнано обґрунтованим, оскільки не містить в собі обґрунтування мотивів його прийняття і не відповідає положенням ст. 370, 372 КПК України.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_7 , в інтересах Приватної фірми «Алекс-3» підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 грудня 2018 року скасуванню з відмовою прокурору Новобаварського відділу Харківської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_6 в задоволенні клопотання від 21.12.2018 р. про накладення арешту на майно ПП «Алекс-3».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 392,404,405,407,418,419,423 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах Приватної фірми «Алекс-3» задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 грудня 2018 року скасувати та прийняти нову ухвалу.

У задоволенні клопотання від 21.12.2018р. прокурора Новобаварського відділу Харківської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_6 про арешт майна в кримінальному провадженні №42018221008000198 від 10.07.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України відмовити.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до частини 4 статті 424 КПК України.

Головуючий

Судді