Рішення

від 17.01.2019 по справі 5023/5587/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2019 р.м. ХарківСправа № 5023/5587/12

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Кухар Н.М.

судді: Жельне С.Ч. , Шатерніков М.І.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави, в особі Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця", м.Харків, до 1) Приватного виробничо-комерційного підприємства "Політехком", м.Дергачі Харківської області , 2) Фізичної особи - підприємця Василевського Віктора Яковича, м.Харків, про визнання недійсним договору за участю представників:

прокуратури - Чирика В.Г. (посвідчення прокурора № 036688 від 11.12.2015);

позивача - Гараєвої О.С. (довіреність № 3924 від 31.10.2018, свідоцтво адвоката серія ПТ № 2315);

позивача - Костромицького В.К. (довіреність № 3925 від 31.10.2017), свідоцтво адвоката серія ПТ № 2368);

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - Яценка А.О. (ордер № 609000016 від 11.10.2017, свідоцтво адвоката № 818);

ВСТАНОВИВ:

Харківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері 05.12.2012 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Державного підприємства "Південна Залізниця", м.Харків, до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Політехком", м.Дергачі Харківської області, про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 20.09.2011, укладеного між Фізичною особою - підприємцем Василевським Віктором Яковичем та Приватним виробничо-комерційним підприємством "Політехком". Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний Договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, які ним обумовлено, а саме здійснено продаж товару, якого фактично не було у власності продавця, ПВКП "Політехком", що є порушенням вимог ч.ч. 3, 5 ст. 203 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.12.2012 (суддя Кухар Н.М.) вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду; порушено провадження у справі № 5023/5587/12 та призначено її до розгляду. Даною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено Фізичну особу - підприємця Василевського Віктора Яковича, м.Харків.

Ухвалою господарського суду від 22.01.2013 Фізичну особу - підприємця Василевського Віктора Яковича залучено до участі у справі в якості другого відповідача та вилучено з числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою господарського суду від 05.03.2013 було задоволено клопотання 2-го відповідача, ФОП Василевського В.Я., про зупинення провадження у справі; провадження у справі 5023/5587/12 зупинено до вирішення по суті Ленінським районним судом м.Харкова кримінальної справи № 18120088 за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 364-1, ч. 4 ст. 190 КК України.

15.12.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VІІІ від 03.10.2017, котрим ГПК України викладено в новій редакції.

12.09.2018 судом було прийнято рішення про поновлення провадження у справі № 5023/5587/12 з огляду на те, що провадження у справі № 5023/5587/12 перебувало у стані зупинення на протязі більш ніж п'ять років, та станом на вересень 2018 року кримінальна справа № 18120088 не розглядалася Ленінським районним судом м.Харкова, враховуючи, що подальше зупинення провадження у справі може призвести до порушення прав учасників справи на розгляд судом справи упродовж розумного строку, про що було постановлено відповідну ухвалу. Справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження та відкрито підготовче провадження у справі.

01.10.2018 до суду надійшли письмові пояснення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" в обґрунтування заявлених прокурором позовних вимог.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 05.10.2018, 2-й відповідач, ФОП Василевський В.Я., проти позову заперечував, посилаючись на недоведеність прокурором як порушень інтересів держави, так і повною надуманістю порушення інтересів окремого державного підприємства. Відповідач зазначив, що прокурором бездоказово зазначено припущення, що ФОП Василевський В.Я. діяв під впливом обману, оскільки зі сторони ФОП Василевського В.Я. та з боку ПВКП "Політехком" немає будь-яких взаємних позовних вимог про визнання недійсним Договору купівлі-продажу № 20/09 від 20.09.2011 на підставі ст. 230 ЦК України. Прокурором не доведено належними доказами незаконність володіння та протиправність подальшого розпорядження майном - рейкошпальною решіткою РШР-50 продавцем. До того ж, факт належності майна ФОП Василевському В.Я., як покупцю, встановлено судом в іншій господарській справі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.10.2018 за клопотанням ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" було здійснено заміну позивача у справі № 5023/5587/12 - Державне підприємство "Південна залізниця" на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця".

29.10.2018 позивачем було надано до суду відповідь на відзив 2-го відповідача на позовну заяву, в якому позивач заперечував проти доводів 2-го відповідача у повному обсязі.

У зв'язку зі складністю правового характеру справи та необхідністю ретельного аналізу діючого законодавства, з метою повного та об'єктивного вирішення спору ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.10.2018 (суддя Кухар Н.М.) для розгляду справи № 5023/5587/12 призначено колегію суддів.

Згідно Протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 30.10.2018, для розгляду справи № 5023/5587/12 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Кухар Н.М., судді Жельне С.Ч., Шатерніков М.І.

Ухвалою господарського суду від 31.10.2018 справу № 5023/8857/12 було прийнято призначеною колегією суддів до розгляду та розгляд справи розпочато спочатку.

22.11.2018 2-м відповідачем було подано до суду письмові заперечення на відповідь позивача на відзив, а також письмові заперечення на пояснення позивача від 28.09.2018, в яких 2-й відповідач повністю не погодився з викладеними позивачем обставинами та їх правовою оцінкою та просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.12.2018, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі № 5023/5587/12 було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представники прокуратури та позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник 2-го відповідача проти позову заперечував повністю на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву; надав письмові пояснення на спростування документів, поданих позивачем.

Представник 1-го відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав.

Доказів отримання 1-м відповідачем копії ухвали суду про відкладення розгляду справи на 17.01.2019 на час даного судового засідання до суду не надійшло. Копія попередньої ухвали суду, надіслана на адресу 1-го відповідача, повернута до господарського суду з відміткою поштового відділення - "інші причини".

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що неявка представника 1-го відповідача у судове засідання не перешкоджатиме розгляду справи по суті, у зв'язку з чим визнав за можливе розглянути справу за відсутності останнього, згідно ст. 202 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та 2-го відповідача, суд встановив наступне.

20.09.2011 між Приватним виробничо-комерційним підприємством "Політехком" (1-й відповідач) та Фізичною особою - підприємцем було укладено Договір купівлі-продажу № 20/09, згідно п. 1.1. якого 1-й відповідач, як продавець, зобов'язався передати у власність 2-го відповідача, як покупця, товар, а 2-й відповідач - прийняти та оплатити товар на умовах, викладених у Договорі.

Відповідно до п. 2.1 Договору купівлі-продажу найменування товару: рельсошпальна решітка РШР 50 на залізобетонній шпалі, перебрана зі зносом не більше 2 мм у кількості 65 секцій пo 25 погонних метрів кожна.

При цьому, пунктом 1.2. Договору купівлі-продажу визначено, що продавець гарантує, що товар належить йому на праві власності, не закладений, не арештований, не є предметом позовів третіх осіб.

Прокурор та позивач вважають, що вчинення вищезазначеного правочину не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ним, та покупець діяв під впливом обману, оскільки було здійснено продаж товару, якого у Приватного виробничо-комерційного підприємства "Політехком" фактично не було у власності. Зазначене, на думку прокурора та позивача, є порушенням ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, яким передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та є, відповідно, підставою недійсності правочину згідно ст.ст. 215, 230 ЦК України.

Зокрема, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на вирок Ленінського районного суду м.Харкова від 19.01.2015 по справі № 642/9534/14-к та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23.04.2015 по справі № 642/9534/14-к.

Так, згідно з вироком Ленінського районного суду м.Харкова від 19.01.2015 по справі № 642/9534/14-к, ОСОБА_9, засновника та директора приватного виробничо-комерційного підприємства "Політехком", визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки).

Вищевказаним вироком Ленінського районного суду м. Харкова, зокрема, встановлено наступне.

20.09.2011 ОСОБА_7, діючи як службова та уповноважена особа ПВКП "Політехком", уклав від імені директора даного підприємства ОСОБА_9 Договір купівлі-продажу № 20-09 від 20.09.2011 з ФОП Василевським В.Я. щодо продажу ФОП Василевському В.Я. рейкошпальної решітки 50 на залізобетонній шпалі перебраної із зносом не більш 2 мм в кількості 65 секцій по 25 п.м. кожна, загальною довжиною 1625 п.м. (далі РШР-50) за 1000000 грн. з ПДВ, про що не повідомив ОСОБА_9

ОСОБА_9 виконуючи не належним чином свої обов'язки директора через безвідповідальне ставлення до них, підписав рахунок-фактуру № СФ-223 від 22.09.2011 та податкові накладні № 5 від 22.09.2011, № 6 від 23.09.2011.

ПВКП "Політехком" до господарської операції з продажу ФОП Василевському В.Я. РШР-50 за Договором купівлі-продажу, не усвідомивши й не дізнавшись суть документів, підстави їх складання, умови договору за яким вони складені, спроможність ПВКП "Політехком" виконати ці умови, в тому числі фактичну наявність на балансі чи у володінні ПВКП "Політехком" предмету договору на момент його укладання та фактичного здійснення передачі товару, чим допустив, підписання ОСОБА_7 від його (ОСОБА_9) імені акту прийому-передачі від 23.09.2011 про передачу ПВКП "Політехком" на адресу ФОП Василевського В.Я. РШР-50 ціною з ПДВ 1000000 грн., яка на балансі та у володінні ПВКП "Політехком" не знаходилась.

В подальшому ФОП Василевський В.Я., не здогадуючись про безтоварність господарської операції, перерахував з рахунку, відкритому ФОП Василевським В.Я. в ПАТ "ВТБ Банк", на рахунок НОМЕР_2, відкритий ПВКП "Політехком" в ПАТ "Укрінбанк" 22.09.2011 та 23.09.2011 двома платіжними дорученнями № 3643 і № 3645 по 350000 грн. кожне, загальну суму 700000 грн.

Далі, ОСОБА_9 продовжуючи виконувати неналежним чином свої обов'язки директора через безвідповідальне ставленні до них, підписав податкову накладну № 7 від 26.09.2011 ПВКП "Політехком" до господарської операції з продажу РШР-50 ФОП Василевському В.Я. за Договором купівлі-продажу, не дізнавшись й не усвідомивши суть документу, підставу його складання, умови договору за яким він складений, спроможність ПВКП "Політехком" виконати ці умови, в тому числі фактичну наявність на балансі чи у володінні ПВКП "Політехком" предмету договору на момент його укладання та фактичного здійснення передачі товару, чим допустив, перерахування ФОП Василевським В.Я., який не здогадувався про безтоварність господарської операції, з рахунку, відкритому ФОП Василевським В.Я. в ПАТ "ВТБ Банк", на рахунок НОМЕР_2, відкритий ПВКП "Політехком" в ПАТ "Укрінбанк" 26.09.2011 платіжним дорученнями № 3662 коштів в сумі 300000 грн.

В подальшому, ОСОБА_9 не контролюючи обґрунтованість та законність операцій на банківських рахунках ПВКП "Політехком", безпідставно не передбачаючи можливість спричинення збитків іншим юридичним та фізичним особам внаслідок його безвідповідальності, перерахував грошові кошти в сумі 1000000 грн., що надійшли на рахунок ПВКП "Політехком" від ФОП Василевського В.Я. за нібито продану останньому РШР-50, на рахунки інших юридичних та фізичних осіб і отримавши 1000000 грн. готівкою, за вказівкою ОСОБА_7, та передав їх ОСОБА_7, не з'ясувавши обґрунтованість отримання ОСОБА_7 цих коштів. В результаті неналежного виконання ОСОБА_9 своїх службових обов'язків директора ПВКП "Політехком" через несумлінне ставлення до них, ФОП Василевський В.Я. фактично не отримав у володіння РШР-50, за яку перерахував 1000000 грн. на рахунок ПВКП "Політехком", що спричинило тяжкі наслідки, у вигляді завданих ФОП Василевському В.Я. матеріальних збитків на суму 1000000 грн., які у 250 разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян. ОСОБА_9 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю.

Отже, як вказує позивач, визнання вироком суду винним ОСОБА_9 у вчинення службової недбалості, що спричинило тяжкі наслідки ФОП Василевському В.Я. у вигляді неотримання останнім рельсошпальної решітки, яка була предметом Договору купівлі-продажу від 20.09.2011 № 20/09 свідчить про те, що:

1) волевиявлення учасника правочину - Приватного виробничо-комерційного підприємства "Політехком" в особі директора ОСОБА_9, не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, оскільки ОСОБА_9 не підписував Договір купівлі-продажу від 20.09.2011 № 20/09 та не брав на себе обов'язків по його виконанню у вигляді продажу рельсошпальної решітки РШР 50 на залізобетонній шпалі, перебрану зі зносом не більше 2 мм в кількості 65 секцій по 25 погонних метрів кожна на користь покупця;

2) Договір купівлі-продажу від 20.09.2011 № 20/09 не був спрямований на реальне настання правових наслідків у вигляді передачі рельсошпальної решітки РШР 50 на залізобетонній шпалі, перебрану зі зносом не більше 2 мм в кількості 65 секцій по 25 погонних метрів кожна, оскільки зазначеного предмету Договору не було у власності ПВКП "Політехком".

Ретельно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з'ясувавши всі фактичні обставини справи та надавши їм правову кваліфікацію, суд, приймаючи рішення у даній справі, виходить з наступного.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, зокрема, згідно ч. 5 ст. 203 ЦК України, на яку посилається прокурор в обґрунтування позовних вимог, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Також прокурор вважає, що на час укладення спірного договору 1-м відповідачем, як продавцем, було введено в оману 2-го відповідача, як покупця, щодо наявності у продавця права власності на предмет купівлі-продажу - рейкошпальної решітки РШР-50 у кількості 65 секцій.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, а саме визначити, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Зокрема, у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230-233 ЦК України слід мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не від повідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочи ну; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях іншої сторони та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

У даному випадку, як вбачається з позовної заяви, в оману був введений відповідач ФОП Василевський, а відтак наявність обману має доводити саме він. Проте, зі сторони ФОП Василевського В.Я. та з боку ПВКП "Політехком" будь-яких взаємних позовних вимог про визнання недійсним Договору купівлі-продажу № 20/09 від 20.09.2011 на підставі ст. 230 ЦК України немає.

Таким чином, прокурором не доведено, що ФОП Василевський В.Я. під час укладення спірного договору купівлі-продажу діяв під впливом обману зі сторони ПВКП "Політехком".

Крім того, сторонами спірного правочину було здійснено ряд дій, які свідчать про його дійсність та його спрямованість на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зокрема, предмет спірного Договору купівлі-продажу рейкошпальна решітка РШР-50 у кількості 65 секцій по 25 п.м. кожна - усього 1625 п.м., загальною вартістю 1000000,00 грн., в т.ч. ПДВ, була передана від ПВКП "Політехком" до ФОП Василевського В.Я. за актом приймання-передачі від 23.09.2011 (т. 1 а.с. 17 - зворот).

На суму сплачених ФОП Василевським В.Я. грошових коштів в сумі - 1000000,00 грн. зі сторони ПВКП "Політехком" було виписано податкові накладні, які було відображено як в податковому обліку ФОП Василевського В.Я., так і в податковому обліку ПВКП "Політехком". При цьому, відмінності у податковому обліку покупця і продавця щодо обліку вказаних господарських операцій під час проведення податкової перевірки відсутні (т. 1 а.с. 26-31), що також підтверджується запитом до ДФС та листом-відповіддю, а також витягами з документів податкового обліку ФОП Василевського В.Я. (т. 3 а.с. 12-23).

Майно за цим Договором купівлі-продажу № 20/09 від 20.09.2011, актом приймання-передачі від 23.09.2011 придбавалось та отримувалось ФОП Василевським В.Я. за місцем знаходження даного майна - на базі Артемівка ДП "Південна залізниця" (смт. Артемівна, Харківський район Харківської області).

23.09.2011 після укладення Договору купівлі-продажу та після отримання рухомого майна від ПВКП "Політехком" цього ж дня між Фізичною особою - підприємцем Василевським В.Я. та Державним підприємством "Південна залізниця" в особі Харків-сортувальної колійної машинної станції № 131 ДП "Південна залізниця" було укладено Договір відповідального зберігання № 0096ХР від 23.09.2011, за умовами якого рейкошпальна решітка РШР-50 була передана на зберігання від ФОП Василевського В.Я. до Харків-сортувальної колійної машинної станції № 131 ДП "Південна залізниця" у місці її знаходження на підставі акту приймання-передачі майна на зберігання від 23.09.2011 (т. 1 а.с. 15), накладної на відповідальне зберігання № ОКС-000001 від 23.09.2011 - у кількості 65 секцій по 25 п.м. кожна, усього 1625 п.м. (т. 1 а.с. 14).

Станом на даний час Договір відповідального зберігання № 0096ХР від 23.09.2011 недійсним не визнано, акт приймання-передачі майна на зберігання від 23.09.2011 і накладна на відповідальне зберігання № ОКС-000001 від 23.09.2011 не спростовані.

Всі вищевказані документи щодо відповідального зберігання були послідовно скріплені дійсною та діючою на той час круглою печаткою КМС-131 ДП "Південна залізниця". Проставлення оригінальної, дійсної, невтраченої і невикраденої круглої печатки державного підприємства на Договорі відповідального зберігання, акті приймання-передачі та накладній на відповідальне зберігання було також підтверджено кількома висновками судових технічних експертиз, проведених в межах кримінального провадження, згідно яких експертом було вказано, що спочатку був надрукований печатний текст документів на папері, потім було проставлено підпис, потім поверх підпису та друкованого тексту було проставлено відбиток круглої печатки Харків-сортувальної колійної машинної станції № 131 ДП "Південна залізниця".

Зазначене, зокрема, підтверджується:

1) Висновком судової технічної експертизи документів № 7891 від 03.10.2013, проведеною в кримінальному провадженні № 12012220680000023, що на Договорі відповідального зберігання № 0096ХР від 23.09.2011, накладній на відповідальне зберігання від 23.09.2011, акті приймання-передачі майна на відповідальне зберігання від 23.09.2011 містяться відбитки оригінальної, дійсної, справжньої печатки Державного підприємства "Південна залізниця", документи не містять ознак будь-якого монтажу;

2) Висновком судової технічної експертизи документів № 10307 від 26.12.2013 в кримінальному провадженні № 12012220680000023, яким підтверджено таку послідовність складання Договору відповідального зберігання № 0096ХР від 23.09.2011, накладної на відповідальне зберігання від 23.09.2011, акту приймання-передачі майна на відповідальне зберігання від 23.09.2011: з початку був надрукований текст документів, потім були вчинені підписи на них, а вже потім були проставлені відбитки круглої печатки Державного підприємства "Південна залізниця". Вказана кругла печатка ДП "Південна залізниця" не була викрадена чи підроблена, а була знищена самостійно ДП "Південна залізниця" згідно з Актом про знищення печаток та штампів колійної машинної станції № 131 Південної залізниці від 08.11.2011.

Судовою практикою Верховного Суду в 2018 році, неодноразово було висловлено правову позицію з приводу сукупності обставин, які підтверджують факт укладення договору між належними сторонами та його схвалення юридичною особою шляхом проставлення печатки, або якщо з однієї із сторін діяв відокремлений підрозділ. До таких обставин, зокрема віднесено наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про наявність такого відокремленого підрозділу, наявність довіреності, скріплення договору печаткою, відсутність обмежень в укладенні договорів. Про зазначені обставини наводиться в Постановах Верховного Суду 2018 року: від 28.02.2018 у справі № 904/5035/15; від 14.02.2018 у справі № 910/3190/16; від 27.03.2018 у справі №904/6881/17.

Таким чином, документи, складені та підписані представниками ДП "Південна залі зниця" під час виконання Договору відповідального зберігання № 0096ХР від 23.09.2011, свідчать про те, що позивачем було визнано факт належності/наявності майна ФОП Василевському В.Я. у певному конкретному місці.

Обставини справи, які визнаються сторонами, не підлягають доказуванню.

Крім того, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2018, залишеною без змін Постановою Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 5023/3905/12, було задоволено позовні вимоги ФОП Василевського В.Я. до ДП "Південна залізниця" (правонаступником якого є ПАТ "Укрзалізниця") в особі ВП "Харків-сортувальна колійна машинна станція № 131" та зобов'язано відповідача повернути в натурі позивачу товар, що передавався на зберігання за Договором відповідального зберігання № 0096ХР від 23.09.2011, а саме рельсошпальну решітку РШР 50 на залізобетонній шпалі перебрану зі зносом не більше 2 мм у кількості 65 секцій по 25 погонних метрів кожна, на загальну суму 1000000,00 грн.

Вищевказаною постановою апеляційного суду було встановлено, що зазначений товар (рейкошпальна решітка) належить поклажодавцеві (ФОП Василевському В.Я.) на праві власності за Договором купівлі-продажу № 20/09 від 20.09.2011, укладеним між ФОП Василевським В.Я. та ПВКП "Політехком".

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Посилання позивача на вирок Ленінського районного суду м.Харкова від 19.01.2015 у справі № 642/9534/14, яким встановлено, що спірний договір купівлі-продажу укладався не директором ОСОБА_9, а іншої службовою особою - заступником директора ОСОБА_7, не доводить факту введення в оману ФОП Василевського В.Я. під час укладення спірного договору купівлі-продажу та не встановлює, що даний договір не був спрямований на реальне настання правих наслідків, які обумовлені ним.

Остаточний висновок у кримінальній справі № 18120088 за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 364-1, ч. 4 ст. 190 КК України на даний час відсутній, що виключає можливість врахування при вирішенні даного спору обставин, встановлених в межах даної кримінальної справи, та на які посилається позивач.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, прокурором та позивачем не доведено наявності підстав для визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним, а саме не доведено, що ФОП Василевський В.Я. під час укладення договору діяв під впливом обману зі сторони ПВКП "Політехком", а також не доведено відсутності спрямованості укладеного між відповідачами договору на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

До того ж, як зазначено у позовній заяві, свою участь у справі прокурор обґрунтовує наявністю порушень або загрози порушень інтересам держави у сфері залізничного транспорту, посилаючись на приписи ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст. 2 ГПК України, в редакціях на грудень 2012). Додатково прокурором наведено загальні положення Закону України "Про залізничний транспорт" щодо необхідності забезпечення діяльності транспортної системи держави і таке інше.

Відповідно статті 42 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово декларував позицію про те, що вже сама присутність прокурора на судовому процесі на боці однієї зі сторін ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, участь прокурора може створювати відчуття нерівності у сторони (пункти 30-33 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Менчинська проти Росії", пункт 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мартіні проти Франції).

Таким чином, участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі, оскільки інакше буде порушено принцип рівності сторін при розгляді господарського спору.

(Правова позиція Верховного Суду, викладена у Постанові від 12.03.2018 у справі № 927/880/17).

Прокурором у справі, що розглядається, не конкретизовано і не вказано, які саме інтереси держави та в особі якого саме органу державної влади порушено у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу рухомого майна (бувшої у використанні рейкошпальної решітки) між двома приватними суб'єктами господарювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом: - визнання наявності або відсутності прав; - визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; - відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; - припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; - присудження до виконання обов'язку в натурі; - відшкодування збитків; - застосування штрафних санкцій; - застосування оперативно-господарських санкцій; - застосування адміністративно-господарських санкцій; - установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; - іншими способами, передбаченими законом.

При цьому, застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки це суперечить завданням суду визначеним ст. 2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", відповідно до якої суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно положень ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між двома приватними суб'єктами підприємницької діяльності, у даному випадку не може призвести до відновлення порушеного права позивача та повернення йому оспорюваного майна. Таким чином, обраний прокурором спосіб захисту майнових прав позивача не відповідає змісту порушеного права.

Отже, з урахуванням усіх встановлених судом обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, у зв'язку з чим визнав за необхідне відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, у зв'язку з відмовою у позові, суд покладає на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері () в інтересах держави, в особі Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд. 5; код ЄДРПОУ: 40075815) в особі регіональної філії "Південна залізниця" (61052, м.Харків, вул.Євгена Котляра, буд. 7) до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Політехком" (62300, Харківська область, м.Дергачі, пров.Луговий, буд. 14; код ЄДРПОУ: 31154304) та Фізичної особи - підприємця Василевського Віктора Яковича (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) про визнання недійсним договору - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд. 5; код ЄДРПОУ: 40075815) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів: УДКС у Шевченківському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 34318206083013, банк одержувача - Казначейство України, МФО 899998, код бюджетної класифікації 22030101) - 1073,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.01.2019 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Н.М. Кухар С.Ч. Жельне М.І. Шатерніков