Постанова

від 25.01.2019 по справі 826/382/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2019 року

Київ

справа №826/382/18

адміністративне провадження №К/9901/60548/18, №К/9901/60377/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 826/382/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд"

до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства "Київблагоустрій"

про визнання протиправним та скасування доручення,

за касаційними скаргами Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року (у складі колегії суддів: Беспалова О.О., Губської О.А., Присяжної А.Б.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Технобуд (далі також - ТОВ Технобуд , позивач) звернулося до суду з позовом до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства "Київблагоустрій" про визнання протиправним та скасування доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14 грудня 2017 року про вжиття заходів по демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Технобуд та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна, 1.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про видання 14 грудня 2017 року Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) доручення КП "Київблагоустрій" щодо вжиття заходів шляхом демонтажу встановлених елементів благоустрою, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі за адресою: ріг вулиць Драйзера Теодора та Електротехнічної у Деснянському районі м. Києва в межах своїх повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просив судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення його позовних вимог повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Технобуд задоволено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано Рішення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14 грудня 2017 року щодо вжиття заходів з демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Технобуд та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна, 1, оформлене як доручення.

Ухвалюючи зазначену постанову, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване позивачем Рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи, що воно є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд невірно дав оцінку обставинам справи, та прийнятим з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунальне підприємство "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулися з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року і залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційні скарги Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подані до суду 28 серпня 2018 року та 30 серпня 2018 року, відповідно.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Ухвалами Верховного Суду від 05 вересня 2018 року та 06 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у справі № 826/382/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційні скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 25 січня 2019 року.

ТОВ Технобуд та Департаментом міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подано клопотання про участь у касаційному розгляді адміністративної справи у судовому засіданні представника, в задоволенні яких було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2019 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що об'єкт позивача є тимчасовою спорудою малої архітектурної форми та будь-яке право позивача на земельну ділянку, де його розташовано, у встановленому законодавством порядку не визначено.

Між позивачем, як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю ВІЛС , як продавцем, укладено Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 22 грудня 2003 року (надалі - Договір), за пунктом 1 якого продавець продав а покупець купив нежитлову будівлю з усіма приналежностями, в тому числі інженерними мережами і комунікаціями, яка складається з: нежитлової будівлі літери Д , площею 852,1 кв.м. та нежитлової будівлі літери Е , площею 949,3 кв.м., загальною площею 1801,40 кв. м., яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна, будинок 1 (Один) (надалі за текстом вся нерухомість разом - Будівля), у порядку та на умовах, визначених цим Договором, покупець зобов'язаний прийняти Будівлю та оплатити його вартість.

15 грудня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю ЕЮБ ГРИВНА-ПЛЮС виготовлено Технічний паспорт на громадський (виробничий) будинок, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна, 1.

14 листопада 2017 року старшим інспектором КП Київблагоустрій внесено Припис №1722333 (надалі - Припис), в якому встановлено порушення позивачем пункту 13.3.1. пункту 20.1.1. Правил благоустрою міста Києва, затверджених Рішенням II сесії VI скликання Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №1051/1051, у зв'язку з чим запропоновано усунути їх наданням до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проектно-дозвільної документації на розміщення тимчасової споруди (павільйону) в термін до 3-х днів; в разі відсутності проектно-дозвільної документації демонтувати тимчасову споруду (павільйон) власними силами, відновити благоустрій; попереджено позивача, що в разі невиконання вимог Припису будуть вжиті заходи згідно чинного законодавства.

14 грудня 2017 року Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до Положення про Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 січня 2011 року № 94, Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051 (зі змінами), доручено КП "Київблагоустрій" вжити заходів шляхом демонтажу встановлених елементів благоустрою, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі за адресою: ріг вулиць Драйзера Теодора та Електротехнічної у Деснянському районі м. Києва.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся із позовом до суду.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване рішення від 06 серпня 2018 року, невірно застосовані приписи статей 72-77 КАС України в частині оцінки наявних в матеріалах справи доказів, їх належності, допустимості, достовірності та не враховано, що позивачем не виконанні вимоги статей 77, 78 КАС України. Так, відповідно до наявних в матеріалах справи доказів неможливо встановити фактичне місцезнаходження спірного об'єкту позивача у зв'язку із порушенням останнім вимог чинного законодавства в частині присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомості, володіння/користування земельною ділянкою під об'єктом нерухомості та отримання дозволів, передбачених Законом України Про регулювання містобудівної діяльності , Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461.

18 вересня 2018 року від Комунального підприємства "Київблагоустрій" до суду надійшов відзив на касаційну скаргу Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому зазначається про підтримання вимог касаційної скарги Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), також просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

24 вересня 2018 року від позивача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому зазначається, що оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень від 14 грудня 2017 року вимогам чинного законодавства не відповідає, порушує законні права позивача на вільне здійснення своєї господарської діяльності, користування майном, яке належить йому на праві власності, що відповідно до частини другої статті 144 Конституції України, статті 21 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, частини 10 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , є підставою для визнання його недійсним та скасування в судовому порядку. Тому, позивач просить залишити касаційну скаргу Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Київблагоустрій" обґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, що регулюють реєстрацію нерухомого майна та не застосував норми матеріального права, зокрема, Закон України Про благоустрій населених пунктів , пунктів 20.2.1, 13.3.1, 13.3.2 та 13.3.3 Правил благоустрою м. Києва (які регулюють порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою), оскаржуване рішення не є обґрунтованим і законним, відтак підлягає скасуванню. При цьому зазначає, що у будь-якому випадку не оспорюється наявність права власності на нерухоме майно у позивача, а правова позиція спрямована на те, що на спірній місцевості, де розміщується споруда щодо якої Департаментом було прийнято рішення про демонтаж, не знаходиться і не могла знаходитися споруда, яка згідно наданих позивачем документів є нерухомим майном та була побудована і придбана у 2003 році.

Від інших учасників відзиву на касаційну скаргу Комунального підприємства "Київблагоустрій" не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року не відповідає, а вимоги касаційних скарг є обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, заходи створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначено Законом України "Про благоустрій населених пунктів" від 06 вересня 2005 року № 2807-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2807-IV).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2807-IV благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля. В той же час, заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об'єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.

Відповідно до статті 34 Закону № 2807-IV правила благоустрою території населеного пункту - це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Правила включають, зокрема, порядок розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності; порядок здійснення благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів (пункти 1, 7, 8 частини другої статі 34 Закону № 2807-IV).

Рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051 затверджено Правила благоустрою міста Києва.

Згідно розділу 1 Правил благоустрою міста Києва тимчасова споруда - це споруда функціонального (в тому числі для здійснення підприємницької діяльності), декоративно-технологічного призначення, в тому числі мала архітектурна форма, яка виготовляється з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо.

За приписами пункту 13.2.3. Правил благоустрою міста Києва самовільно встановлені (розміщені) малі архітектурні форми та тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив'язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, підлягають демонтажу власником об'єкта (особою, яка здійснила встановлення (розміщення) об'єкта) за власні кошти у строки, визначені в приписі Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). У разі якщо власник малої архітектурної форми або тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (особа, яка здійснила встановлення (розміщення) об'єкта) не провів демонтажу відповідно до абзацу першого цього пункту, демонтаж об'єкта здійснюється в порядку, встановленому пунктом 13.3 цих Правил.

Пунктом 13.3 Правил благоустрою міста Києва визначено порядок демонтажу малих архітектурних форм, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 20.2.11 Правил благоустрою міста Києва у разі виявлення уповноваженими особами Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), структурних підрозділів з питань контролю за благоустроєм районних в місті Києві державних адміністрацій, КП "Київблагоустрій" самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, в т. ч. тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив'язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, самовільно розміщених (встановлених) об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (на розміщення яких відсутні оформлені в установленому порядку документи), елементів об'єктів благоустрою, їх власникам (користувачам або особам, які здійснили розміщення (встановлення)), вноситься припис з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, демонтажу (переміщення) об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, елементу об'єкта благоустрою, із зазначенням строку демонтажу (переміщення) відповідно до підпункту 13.3.1 пункту 13.3 розділу XIII цих Правил.

При цьому, відповідно до пункту 19.1.1 Правил благоустрою міста Києва контроль за станом благоустрою міста, а також контроль за дотриманням та здійсненням заходів, спрямованих на виконання вимог Закону України "Про благоустрій населених пунктів", цих Правил здійснюється Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке виконує функції інспекції з питань благоустрою в м. Києві, та управліннями (відділами) контролю за благоустроєм виконавчих органів районних у м. Києві рад (районних у м. Києві державних адміністрацій), а також Головним управлінням МВС України в м. Києві, іншими структурними підрозділами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в межах наданих повноважень, комунальними підприємствами, установами та організаціями, які несуть відповідальність за належне утримання об'єктів благоустрою.

Водночас, згідно пункту 20.2.1 Правил благоустрою міста Києва, якщо під час перевірки виявлені причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов'язана скласти та видати офіційний документ - припис, який є обов'язковим для виконання в термін до трьох діб особами, які є відповідальними за утримання об'єктів благоустрою.

У разі виявлення тимчасової споруди (малої архітектурної форми), встановлений (або невстановлений) власник (користувач) якої створив причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов'язана скласти та видати офіційний документ - припис з дотриманням вимог Положення про порядок розміщення тимчасових споруд у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради "Про запровадження принципу організаційної єдності з видачі дозволів на розміщення тимчасових споруд у м. Києві" від 21.05.2009 № 462/1518. У такому випадку одна копія припису наклеюється на тимчасову споруду (малу архітектурну форму) поряд з Ордером на розміщення тимчасової споруди (у разі його наявності) або на фронтальній частині такої тимчасової споруди (малої архітектурної форми), а ще одна копія вручається особисто присутньому власнику (користувачу), надсилається власникові тимчасової споруди (малої архітектурної форми) поштою (цінним листом з описом вкладення) за адресою, зазначеною в Ордері на розміщення тимчасової споруди (у разі його наявності). Посадова особа, яка винесла припис, здійснює фотофіксацію наклеєного припису поряд з Ордером на розміщення тимчасової споруди (малої архітектурної форми) у випадку його наявності або на фронтальній частині тимчасової споруди (малої архітектурної форми). При цьому щонайменше на одній з фотографій має бути чітко та розбірливо видно інформацію про номер та дату складення припису.

Матеріали фотофіксації долучаються до припису, про що в приписі робиться відповідний запис, а власник (користувач) тимчасової споруди (малої архітектурної форми) вважається повідомленим про винесення припису належним чином.

Наведене свідчить, що винесення припису є результатом проведеної перевірки, в якому власнику пропонується надати в певний строк проектно-дозвільну документацію на розміщення тимчасової споруди або усунути порушення шляхом демонтажу тимчасової споруди власними силами в разі відсутності відповідних дозвільних документів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, старшим інспектором КП Київблагоустрій складено припис від 14 листопада 2017 року № 1722333, яким встановлено порушення власником тимчасової споруди пункту 13.3.1, пункту 20.1.1 Правил благоустрою міста Києва за адресою: Деснянський район, вул. Драйзера ріг вул. Електротехнічної та запропоновано усунути порушення шляхом надання проектно-дозвільної документації на розміщення тимчасової споруди в термін до 3-х днів, в разі відсутності проектно-дозвільної документації демонтувати тимчасову споруду (павільйон) власними силами та відновити благоустрій. У приписі міститься застереження, що у разі його невиконання будуть вжиті заходи згідно чинного законодавства. На підтвердження наклеювання припису на фронтальній частині тимчасової споруди представником КП Київблагоустрій надано фотороздруківки.

Відповідно до вищезазначених вимог чинного законодавства Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в межах своїх повноважень видано доручення КП "Київблагоустрій" щодо вжиття заходів шляхом демонтажу встановлених елементів благоустрою, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі за адресою: ріг вулиць Драйзера Теодора та Електротехнічної у Деснянському районі м. Києва.

При цьому, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22 грудня 2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Технобуд , як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Вілс , як продавцем, укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю Технобуд придбало нежитлову будівлю з усіма приналежностями, в тому числі інженерними мережами і комунікаціями, яка складається з: нежитлова будівля літера Д , загальною площею 852,1 кв.м., нежитлова будівля літера Е , загальною площею 949,3 кв.м., загальною площею 1801,40 кв.м., яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна, будинок 1.

Право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Технобуд на об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна, будинок 1 підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 грудня 2015 року № 50647562.

На підтвердження того, що позивач здійснював підприємницьку діяльність у нежитловій будівлі, а не тимчасовій споруді, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна, будинок 1 позивачем надано технічний паспорт на громадський (виробничий) будинок (приміщення), виготовлений станом на 15 грудня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю ЕЮБ Гривна-Плюс . Згідно характеристик будинку, господарських будівель та споруд (форма 6.4), нежитлові будівлі, площею 874,4 кв.м. та 1106,5 кв.м: рік побудови - 2003, фундамент - металеві ст., стіни - профнастил з внутрішнім утепленням, покрівля - рулонна, перекриття - металеві балки, підлога - бетонна.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, згідно наданих представником Комунального підприємства Київблагоустрій даних з Публічного геопорталу Міської інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності Містобудівний кадастр Києва , що станом на 2011 рік споруда на розі вулиць Драйзера та Електротехнічної у м. Києві відсутня. Станом на 2012 рік споруда на розі вулиць Драйзера та Електротехнічної у м. Києві має меншу площу, ніж споруда, що міститься на розі вулиць Драйзера та Електротехнічної у м. Києві за станом на 2013 рік. Крім того, з договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 22 грудня 2003 року та технічного паспорту на громадський (виробничий) будинок (приміщення), виготовлений станом на 15 грудня 2015 року, встановлено, що загальна площа нежитлових будівель літера Д та нежитлових будівель літера Е за станом на 2003 рік та 2015 рік відрізняється, що свідчить про здійснення будівельних робіт по будівництву споруди. Проте, доказів проведення позивачем будівельних робіт за наявності дозвільної документації після 2012 року, матеріали справи не містять.

Суд бере до уваги те, що зазначені доводи під час судового розгляду справи не були спростовані позивачем належними та допустимими доказами.

Суд зазначає, що визначення демонтованого об'єкту як нерухомості лише за критерієм площі об'єкта є недостатнім, так відповідно до приписів статті 181 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України Про іпотеку та статті 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлюється комплекс кваліфікуючих ознак для нерухомого майна, основним критерієм якого виступає земельна ділянка, на якій такі об'єкти розташовані, а відтак визначення місцезнаходження такої земельної ділянки та встановлення адреси об'єкту, що інакше унеможливлює ідентифікацію такого об'єкта.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Проте, в матеріалах справи відсутні докази володіння позивачем земельною ділянкою за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна, 1, де знаходиться спірне приміщення позивача.

З приводу посилання суду апеляційної інстанції на процедурні порушення Комунальним підприємством Київблагоустрій суд зазначає наступне. Будь-які процедурні порушення, пов'язані із самим процесом оформлення результатів діяльності суб'єктів владних повноважень по фіксації недотримання суб'єктом приватного права вимог законодавства оцінюється судом з урахуванням всіх обставин справи та необхідністю досягненням балансу між інтересами особи правопорушника та публічними інтересами. Зазначене, особливо стосується фіксації порушень з боку суб'єктів приватного права у публічній сфері, зокрема, питань безпеки довкілля, благоустрою населених пунктів, розпорядження комунальною та державною власністю, запобігання виникнення техногенних катастроф тощо. Такі формальні неточності не можуть бути, за загальним правилом, самостійною підставою для скасування по суті правомірних рішень суб'єктів владних повноважень, спрямованих на забезпечення законності та захист публічних інтересів.

З урахуванням наведеного, суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що визначена у дорученні Департаменту споруда на розі вулиць Драйзера та Електротехнічної у м. Києві та нерухоме майно за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна, 1 не є одним і тим же об'єктом, на що апеляційним судом не було звернуто увагу при скасуванні рішення суду першої інстанції та ухваленні постанови про задоволення позову. Зазначене свідчить про порушення судом статті 242 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В контексті наведеного суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що під час розгляду справи позивачем не доведено належними доказами обставин, щодо правомірності розміщення споруди на розі вулиць Драйзера та Електротехнічної у м. Києві, та відповідно неправомірності рішення відповідача.

З урахуванням наведеного та з огляду на встановлені судами обставини, суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про видання 14 грудня 2017 року Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) доручення КП "Київблагоустрій" щодо вжиття заходів шляхом демонтажу встановлених елементів благоустрою, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі за адресою: ріг вулиць Драйзера Теодора та Електротехнічної у Деснянському районі м. Києва в межах своїх повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства.

За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, а відтак суд апеляційної інстанції дійшов помилково висновку про скасування постанови суду першої інстанції.

З огляду на викладене, касаційні скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі East/West Alliance Limited проти України (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією небезпідставної скарги та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Poland № 30210/96).

Крім того, у пункті 227 рішення у справі Кудла проти Польщі Суд вказав, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні доступність засобу юридичного захисту, здатного забезпечувати втілення в життя змісту конвенційних прав і свобод, незалежно від того, у якій формі вони закріплені в національному правовому порядку. Отже, дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією небезпідставної скарги та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача (рішення у справі Аксой проти Туреччини (Aksoy v. Turkey), пункт 95 та рішення у справі Кудла проти Польщі (Kudla v. Poland), заява № 30210/96, пункт 157).

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України (у чинній редакції) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно з частиною першою статті 352 КАС України (у чинній редакції) суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З урахуванням зазначеного вище, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, необхідно залишити в силі.

Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб'єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року скасувати.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко