Рішення

від 18.01.2019 по справі 357/977/18

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 357/977/18

пр. № 2/759/1097/19

18 січня 2019 року року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі:головуючого судді Ул'яновської О.В.,

секретаря судового засідання Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю Парк Культури до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно триманих грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

у квітні 2018 р. до Святошинського районного суду м. Києва надійшла вищезазначена цивільна справа, із позивач просить суд стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти у розмірі 148365 грн 00 коп. та судовий збір по справі.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що позивачем на розрахунковий рахунок відповідача переказано грошові кошти в рахунок передоплати за виконання робіт та передоплати за поставку будівельних матеріалів, однак під час фінального огляду та підведення підсумків будівництва об'єкту було встановлено факт неповного виконання, а також частково повного невиконання підрядником своїх зобов'язань, що призвело до значних грошових та матеріальних втрат позивачем, які були безпідставно перераховані на поточний рахунок відповідача за фактично ненадані послуги.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 18.01.2019 від нього надійшла заява про слухання справи у його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с. 76).

Відповідач у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суд не повідомила (а.с. 75).

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів згідно п. 1 ч. 1 ст. 280 ЦПК України в порядку заочного розгляду справи.

Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які позивачка посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що між ТОВ Парк культури та ОСОБА_1 проводилися взаєморозрахунки, а саме: 03.04.2014 оплата за барну стійку, згідно рахунку №2 від 03.02.2014 на суму 68365 грн 00 коп. та 21.02.2014 оплата за двері, згідно розрахунку №000255 від 03.02.2014 на суму 80000 грн 00 коп. у тому числі ПДВ 20% на суму 12500 грн 00 коп. (а.с. 15, 16).

Так, 25.10.2017 ТОВ Парк культури на адресу ОСОБА_1 було направлено лист-звернення вих.№02-25-10 щодо надання документів для взаємної звірки, проте зазначений запит залишився без розгляду, а взаємної звірки не проведено (а.с. 17-27).

З метою повернення безпідставно перерахованих коштів грошових коштів позивач надіслав на адресою відповідача відповідну вимогу (а.с. 28-36).

Зокрема, у випадку, якщо відступ підрядника від умов договору підряду має своїм наслідком невиконання певних робіт, позивач має право захисту свої порушених інтересів шляхом відшкодування збитків на підставі ст. 611 ЦК України, оскільки відповідачем: не було вчинено дій щодо повноцінного та сумлінного виконання будівельних робіт та повноцінної поставки будівельних матеріалів; не було вчинено дій щодо реєстрації податкових накладених; не було направлено жодної відповідді на численні листи-звернення, адвокатські запити та не було проведено взаємної звірки, не надано контр-розрахунків.

Судом встановлено, що укладений договір є змішаним договором, оскільки містить в собі елементи як договору поставки, так і договору підряду.

Згідно з ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

При цьому частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Також згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення, строки виконання роботи або її окремих етапів (ст.ст. 843, 846 ЦК України).

За вимогами ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Вiдповiдно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, ч. 1, ч. 2ст. 509 ЦК України, цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень наведених положень дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч . 2 ст. 11 ЦК України.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених ст.ст. 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Вказані висновки суду узгоджуються з постановою Верховного суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13.

Судом встановлено, що правова підстава щодо отримання коштів між соронами не виникала, договір позики чи інший правочин не укладався, а тому оспорювана сума вважається отриманою відповідачем безпідставно у розумінні ст. 1212 ЦК України та є такою, що підлягає поверненню.

Посилання сторони відповідача на те, що кошти отримані в якості подарунку, не заслуговують на увагу, оскільки в силу ч. 5 ст. 719 ЦК України, договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Розмір отриманих коштів від позивача, в якості подарунку, підлягав укладенню в письмовій формі та нотаріальному посвідченню. Проте даний договір між сторонами не укладався, нотаріально не посвідчувався, а тому вказані посилання є необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати. По даній справі позивачем було сплачено судовий збір 2180 грн 00 коп. за звернення позивача до суду із позовними вимогами.

На підставі викладеного, керуючись вимогами, ст.ст. 11, 177, 202, 205, 207, 509, 611, 628, 663, 693, 837, 839, 849, 1212 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 353 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Парк Культури до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно триманих грошових коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Парк Культури (код ЄДРПОУ 38049896) грошові кошти у розмірі 148365 (сто сорок вісім тисяч триста шістдесят п'ять гривень) 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Парк Культури (код ЄДРПОУ 38049896) судовий збір по справі у розмірі 2180 (дві тисячі сто вісімдесят гривень) 47 коп.

Повний текст судового рішення складено 18.01.2019.

Враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення до Київського апеляційного суду а шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: О.В. Ул'яновська

Повний текст судового рішення складено 18.01.2019.