Постанова

від 26.02.2020 по справі 357/977/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2020 року м. Київ

Справа №357/977/18

Резолютивна частина постанови оголошена 26 лютого 2020 року

Повний текст постанови складено 27 лютого 2020 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретарів: Довгополої А.В., Горак Ю.М.

учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Парк культури

відповідач ОСОБА_1

Справа №357/977/18 № апеляційного провадження:22-ц/824/1995/2020 Головуючий у суді першої інстанції: Ул`яновська О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Парк культури на рішення Святошинського районного суду м. Києва, ухваленого суддею Ул`яновською О.В. 09 жовтня 2019 року, повний текст рішення виготовлено 24 жовтня 2019 року в приміщенні Святошинського районного суду м. Києва у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Парк Культури до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшла позивач ТОВ Парк Культури звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 148365 гривень та судовий збір по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що позивачем на розрахунковий рахунок відповідача переказано грошові кошти в рахунок передоплати за виконання робіт та передоплати за поставку будівельних матеріалів, однак під час фінального огляду та підведення підсумків будівництва об`єкту було встановлено факт неповного виконання, а також частково повного невиконання підрядником своїх зобов`язань, що призвело до значних грошових та матеріальних втрат позивачем, які були безпідставно перераховані на поточний рахунок відповідача за фактично ненадані послуги.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2019 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Парк Культури до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ТОВ Парк Культури подано апеляційну скаргу, в якій позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права при ігноруванні наявних в матеріалах справи документів.

В судовому засіданні представник позивача ТОВ Парк Культури Чекунов К.В. підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ Парк культури на розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перераховувались грошові кошти, а саме: 03.04.2014 оплата за барну стійку, згідно рахунку №2 від 03.02.2014 на суму 68365 грн 00 коп. та 21.02.2014 оплата за двері, згідно рахунку №2 від 03.02.2014 на суму 80000 грн 00 коп. без ПДВ (а.с. 15, 16).

25 жовтня 2017 року ТОВ Парк культури на адресу ФОП ОСОБА_1 було направлено лист-звернення вих.№02-25-10 щодо надання документів для взаємної звірки, проте зазначений запит залишився без розгляду, а взаємної звірки не проведено (а.с. 17-27).

З метою повернення безпідставно перерахованих коштів грошових коштів позивач надіслав ФОП ОСОБА_1 відповідну вимогу (а.с. 28-36).

Звертаючись із цим позовом, позивач просив стягнути з відповідача суму безпідставно перерахованих позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 21 лютого 2014 року по 03 квітня 2014 року в рахунок передоплати за виконання робіт та передоплати за поставку будівельних матеріалів.

Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо господарського договору, яким було опосередковано зобов`язальні правовідносини сторін спору.

Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

За частиною першою статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Зазначений правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 провадження № 12-294гс18.

Враховуючи, що зміст правовідносин сторін у справі, яка переглядається, виникли з господарського договору, цей спір за своїм предметним складом підвідомчий господарській юрисдикції.

Відповідно до частини другої статті 377 ЦПК України підставою для скасування рішення повністю або частково із закриттям провадження в справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині є порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

За таких обставин судове рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалене з порушення норм процесуального права, що в силу частини другої статті 377 ЦПК України є підставою для їхнього скасування із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст.ст.268, 374, 377, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Парк культури - задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2019 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Парк Культури до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів - закрити.

Повідомити що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Парк Культури до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна