Постанова

від 28.01.2019 по справі 345/1075/13-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 345/1075/13-ц

Провадження № 22-ц/4808/76/19

Головуючий у 1 інстанції Юрчак Л.Б.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.

суддів: Пнівчук О.В., Мелінишин Г.П.

за участю секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль на ухвалу Калуського міськрайонного суду, постановлену суддею Юрчаком Л.Б. 12 грудня 2017 року в м. Калуші у справі за скаргою АТ Райффайзен Банк Аваль , суб'єкт оскарження - державний виконавець Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Рутковська Мар'яна Зіновіївна, на бездіяльність державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2017 року Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль звернулося до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Рутковської М.З., в якій посилались на те, що 08.10.2013 року Калуським міськрайонним судом було винесено рішення по справі №345/1075/13-ц, яким задоволено вимоги АТ Райффайзен Банк Аваль про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_4, ПП Каретний двір , ПП Гаразд 76273,87 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 16.12.2012 року за курсом НБУ становить 601663,97 грн. загальної заборгованості за кредитними договорами за період з 26.08.2010 року по 16.12.2012 року, а також 3441,00 грн. судового збору.

14.11.2013 року Калуським міськрайонним судом видано виконавчий лист, на підставі якого 22.11.2013 року державним виконавцем ВДВС Калуського МУЮ було відкрито виконавче провадження №40860180 щодо ПП Гаразд .

Скаржник тричі звертався до виконавчої служби щодо внесення до суду подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі країни керівника боржника, та щодо необхідності повідомлення про майновий стан боржника, однак такі залишені без реагування.

16.05.2017 року начальнику Калуського МРВ ДВС було надіслано скаргу на бездіяльність державного виконавця з проханням зобов'язати його вжити всіх заходів, передбачених Законом України Про виконавче провадження щодо примусового виконання вказаного рішення суду. 28.08.2017 року скаржником отримано відповідь на скаргу до ВДВС, де вказано, що державним виконавцем вжито ряд заходів, спрямованих на виконання рішення суду, однак вжиті заходи не є достатніми та вичерпними. Також державного виконавця зобов'язано вжити всіх передбачених Законом України Про виконавче провадження заходів примусового виконання. Проте їх не було вжито.

Згідно інформації про виконавче провадження від 24.10.2017 року з Автоматизованої системи виконавчого провадження, жодних інших дій, крім відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про розшук майна, державним виконавцем не вчинено.

На підставі наведеного просили визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Рутковської М.З. у виконавчому провадженні №40860180, яка полягає у невжитті достатніх та вичерпних заходів примусового виконання рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 8 жовтня 2013 року у справі №345/1075/13-ц; визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Рутковської М.З. у виконавчому провадженні №40860180 по примусовому виконанні рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 8 жовтня 2013 року у справі №345/1075/13-ц, яка полягає у нездійсненні дій по перевірці майнового стану боржника у строки, передбачені ч. 8 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження ; зобов'язати державного виконавця Калуського міськрайонного відділу ДВС Рутковську М.З. вчинити дії по перевірці майнового стану боржника у строки, передбачені ч. 8 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження .

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 12 грудня 2017 року скаргу АТ Райффайзен Банк Аваль задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Рутковської М.З. у виконавчому провадженні №40860180, яка полягає у невжитті достатніх та вичерпних заходів примусового виконання рішення Калуського міськрайонного суду по справі №345/1075/13-ц від 08.10.2013 року; визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Рутковської М.З. у виконавчому провадженні №40860180 по примусовому виконанні рішення Калуського міськрайонного суду по справі №345/1075/13-ц від 08.10.2013 року, яка полягає у нездійсненні дій по перевірці майнового стану боржника у строки, визначені ч. 8 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження . В частині задоволення вимог щодо зобов'язання державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Рутковську М.З. вчиняти дії по перевірці майнового стану боржника у строки, передбачені ч. 8 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження відмовлено.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні скарги, АТ Райффайзен Банк Аваль звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, вважають вказану ухвалу винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Мотивували апеляційну скаргу тим, що даною ухвалою суду було задоволено вимогу про визнання бездіяльності неправомірною та відмовлено в задоволені вимог щодо зобов'язання державного виконавця вчинити відповідні дії для усунення порушень.

Згідно ч. 2 ст. 387 ЦПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року) у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірною і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушенні права чи свободи.

Однак, незважаючи на вказані вимоги, судом не зобов'язано державного виконавця задовольнити вимогу заявника та, як наслідок, не усунено порушення.

Тому просили скасувати ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.12.2017 року в частині відмови в задоволенні вимог скарги і ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким вимоги АТ Райффайзен Банк Аваль задовольнити.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2018 року апеляційну скаргу АТ Райффайзен Банк Аваль було повернуто скаржнику.

Постановою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвала суду першої інстанції в частині задоволених вимог скарги не оскаржується, тому колегія суддів у відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Сторони в засідання апеляційного суду не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 жовтня 2013 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_4, ПП Гаразд про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вирішено стягнути в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитними договорами за період з 26.08.2010 року по 16.12.2012 року в розмірі 76273,87 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 16.12.2012 року за курсом НБУ становить 601663,97 грн., а також 3441,00 грн. судового збору (а.с. 3-5).

На виконання даного рішення суду 14.11.2013 року Калуським міськрайонним судом було видано виконавчий лист №345/1075/13-ц про стягнення вказаної заборгованості з ПП Гаразд (а.с. 6), а постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції від 22.11.2013 року відкрито виконавче провадження з виконання даного виконавчого листа (а.с. 7).

Встановлено також, що представник АТ Райффайзен Банк Аваль Беган Р.П. неодноразово звертався до органу державної виконавчої служби із заявами про вчинення виконавчих дій, зокрема, листами від 16.10.2015 року №140-13-2-00/16-407, від 27.10.2016 року за №140-13-2-00/16-505, від 06.02.2017 року за №140-13-2-00/16-25 щодо внесення до суду подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, від 10.05.2016 за №140-13-2-00/16-292 щодо повідомлення про майновий стан боржників (а.с. 8-11).

16.05.2017 скаржник звернувся із скаргою до начальника Калуського МРВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області (а.с. 12), на яку 28.08.2017 отримав відповідь про те, що в ході виконання виконавчих проваджень, державним виконавцем вжито ряд заходів спрямованих на виконання рішення суду, однак вжиті заходи не є достатніми та вичерпними; державного виконавця зобов`язано вжити всіх передбачених Законом України Про виконавче провадження заходів щодо примусового виконання зазначених у скаргах виконавчих проваджень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (а.с. 13).

Як вбачається з інформації про виконавче провадження в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень від 24.10.2017 року жодних інших дій, крім відкриття виконавчого провадження, відкриття виконавчого провадження по стягненню виконавчого збору та винесення постанови про розшук майна боржника державним виконавцем не вчинялось (а.с. 14-15).

Відмовляючи у задоволенні скарги в частині зобов'язання державного виконавця Калуського міськрайонного відділу ДВС Рутковську М.З. вчиняти дії по перевірці майнового стану боржника у строки, передбачені ч. 8 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження , суд першої інстанції виходив з того, що законом чітко визначено строки та повноваження виконавця при проведенні перевірки майнового стану боржника, а тому суд не може зобов'язувати його до вчинення таких дій.

Однак, погодитися із вказаними висновками апеляційний суд не може з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (ч. 5 ст. ст. 18 Закону України Про виконавче провадження ).

Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Однак, із матеріалів справи та наданих суду документів вбачається, що державним виконавцем не здійснювались виконавчі дії щодо перевірки майнового стану боржника у зазначені строки.

Так, виконавче провадження було відкрите 22.11.2013 року, а дії щодо перевірки державним виконавцем майнового стану боржника вчинялись 05.06.2015 року; 14.09.2015 року; 19.10.2015 року; 14.07.2016 року; 05.09.2016 року; 01.06.2017 року; 31.07.2017 року; 12.09.2017 року; 09.10.2017 року та 23.10.2017 року (а.с. 44-70), що є порушенням строків, передбачених ч. 8 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. У п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість судового рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України №15729/07 від 05.07.2012 Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також, Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Не виконання рішення протягом тривалого часу порушує конституційну гарантію прав і свобод стягувача на справедливий судовий захист упродовж розумного строку.

Надмірне та тривале виконання судових рішень органами ДВС свідчить про відсутність ефективних виконавчих дій, що у подальшому може призвести до неможливості виконання судового рішення.

Згідно ч. 2 ст. 451 ЦПК України (якій кореспондує ч. 2 ст. 387 ЦПК України 2004 року) у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Таким чином, визнавши неправомірною бездіяльність державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Рутковської М.З. у виконавчому провадженні №40860180 по примусовому виконанні рішення Калуського міськрайонного суду по справі №345/1075/13-ц від 08.10.2013 року, яка полягає у нездійсненні дій по перевірці майнового стану боржника у строки, визначені ч. 8 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження , суду слід було зобов'язати державного виконавця вчиняти вказані дії у визначені законом строки.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що ухвалу Калуського міськрайонного суду від 12 грудня 2017 року слід скасувати в частині відмови в задоволенні вимог про зобов'язання державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Рутковську М.З. вчиняти дії по перевірці майнового стану боржника у строки, визначені ч. 8 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження та постановити нове судове рішення про задоволення вимог скарги в цій частині.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль задовольнити.

Ухвалу Калуського міськрайонного суду від 12 грудня 2017 року в частині відмови в задоволенні вимог про зобов'язання державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Рутковську Мар'яну Зіновіївну вчиняти дії по перевірці майнового стану боржника у строки, визначені ч. 8 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження скасувати та постановити у цій частині нове судове рішення.

Зобов'язати державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Рутковську Мар'яну Зіновіївну вчиняти дії по перевірці майнового стану боржника у строки, передбачені ч. 8 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження .

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 30 січня 2019 року.

Головуюча: Томин О.О.

Судді: Мелінишин Г.П.

Пнівчук О.В.