Постанова

від 31.01.2019 по справі 922/2105/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2019 р. Справа № 922/2105/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Слободін М.М., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Пархоменко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - адвокат Булавинець М.М., посвідчення №819 від 18.11.2011 року, довіреність від 15.12.2017 року, ордер ІФ №020671 від 15.12.2017 року;

відповідача - Кулик Г.В., адвокат ОСОБА_3 ордер АА №067619 від 20.01.2019 року, посвідчення 225 від 26.07.2012 року;

третьої особи- Шинкаренко В.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Захід", м. Надвірна (вх. № 1298Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 29.10.2018 року у справі №922/2105/18, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Шатерніков М.І.) , повний текст якого складено 08.11.2018 року.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Захід", м. Надвірна

до Фізичної особи-підприємця Кулик Ганни Валеріївни, смт. Донець

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ФОП Шинкаренко В.В., Чернігівська обл., Прилуцький район, смт. Линовиця

про стягнення 7500,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.10.2018 року у справі №922/2105/18 у задоволенні позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Захід з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить залучити до участі в розгляді справи: у якості співвідповідача фізичну особу-підприємця Шинкаренка В'ячеслава Віталійовича, РНОКПП НОМЕР_1; у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Гуд Фуд та Товариство з обмеженою відповідальністю Дистриб'юторська компанія Гуд Фуд ; скасувати рішення господарського суду Харківської області від 29.10.2018 року у справі №922/2105/18 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про наступне.

Господарським судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у розгляді справи ФОП Шинкаренко В.В. у якості співвідповідача, а також ТОВ Виробнича компанія Гуд Фуд та Товариство з обмеженою відповідальністю Дистриб'юторська компанія Гуд Фуд у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Відповідач, відмовляючись від укладеного 18.12.2017 року договору- заявки на перевезення з позивачем на тій підставі, що вона його не підписувала, в такій спосіб діє недобросовісно та з порушенням меж здійснення цивільних прав, встановлених ст.13 ЦК України.

Навіть, якщо відповідачем, стверджується факт непідписання договору-заявки №19.12. на перевезення вантажів автомобільним транспортом, то достатньо інших доказів для висновку про те, що договір перевезення укладено в усній формі в спрощеному порядку шляхом прийняття замовлення до виконання, оскільки саме ті дані транспортного засобу та дані водія, які були вказані у договорі-заявці №19.12 також вказані у договорі-заявці №4062 від 18.12.2017 року на надання транспортних послуг, який відповідачем укладено із третьою особою ФОП Шинкаренко В.В. та вказані у довіреності на отримання товарно матеріальних цінностей та товарно транспортних накладних.

Також, господарським судом першої інстанції не в повній мірі встановлено склад учасників судового процесу та не визначено обставин справи, які підлягають встановленню. Зазначає, що місцевий господарський суд міг за власною ініціативою оглянути місце збереження даних про спілкування позивача та відповідача у мережі Інтернет з приводу укладення спірного договору.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2018 року, суддею доповідачем у даній справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Слободін М.М., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Захід" на рішення господарського суду Харківської області від 29.10.2018 року у справі №922/2105/18; встановлено строк до 28.12.2018 року учасникам справи для подання письмових пояснень щодо заявлених апелянтом клопотань та відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

26.12.2018 року на адресу суду від третьої особи Шинкаренко В.В. надійшли письмові пояснення (вх. №2761), які долучені до матеріалів справи, в яких останній заперечує проти залучення його до участі у справі № 922/2105/18 співвідповідачем .

27.12.2018 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який долучений до матеріалів справи (вх. №2798) в якому останній просить відмовити ТОВ "Транспортна компанія "Захід" у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а рішення господарського суду Харківської області від 29.10.2018 року залишити без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.01.2019 року призначено справу №922/2105/18 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Захід" до розгляду на 21.01.2019 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Захід" звернулось до суду апеляційної інстанції з клопотанням про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, в якому просило забезпечити проведення судового засідання у даній справі у режимі відеоконференції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 року задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Захід" про його участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/2105/18, яке відбудеться 21.01.2019 року в режимі відеоконференції.

Колегія суддів у судовому засіданні 21.01.2019 року розглянувши клопотання позивача про залучення ФОП Шинкаренко В.В. до участі у справі в якості співвідповідача, зазначила про наступне.

Згідно ч.1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 48 ГПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Доказів щодо наявності правовідносин між позивачем та ФОП Шинкаренко В.В. матеріали справи не містять, позовні вимоги до ФОП Шинкаренко В.В. позивачем не визначено, також позивачем не доведено того факту, що він не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення до участі у справі такого співвідповідача.

Також колегія суддів розглянувши клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості 3-х осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ "Виробнича компанія ГУД ФУД та Товариство з обмеженою відповідальністю Дистриб'юторська компанія ГУД ФУД , зазначила про наступне.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки зазначених осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

В обґрунтування клопотання, позивач посилався на те, що ТОВ "Виробнича компанія ГУД ФУД" виступає клієнтом, відповідач та 3-я особа є експедиторами, а позивач є перевізником, тобто ТОВ "Виробнича компанія ГУД ФУД", як клієнт була зобов'язана оплатити здійснені на її користь перевезення, а оскільки відповідач заперечує укладення договорів експедирування та перевезення як з позивачем, так і з третьою особою, то саме ТОВ "Виробнича компанія ГУД ФУД" зобов'язане провести оплату за виконане перевезення на користь перевізника у разі відмови у задоволенні позовних вимог до відповідача.

Щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Дистриб'юторська компанія ГУД ФУД посилається на те, що воно також було відправником товару згідно товарно-транспортної накладної.

Однак, матеріали справи не містять доказів того, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки зазначених осіб, обґрунтування позивача базуються на припущеннях.

За таких обставин в задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі співвідповідачем Шинкаренко В.В. та залучення до участі у справі в якості 3-х осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ "Виробнича компанія ГУД ФУД та ТОВ Дистриб'юторська компанія ГУД ФУД було відмовлено.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 року оголошено перерву у розгляді справи №922/2105/18 до 31 січня 2019 року.

30.01.2019 року о 11:20 год. Східним апеляційним господарським судом отримано електронний лист з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 у справі №922/2105/18 не оформлений в установленому порядку, а саме - лист не засвідчено електронним цифровим підписом (вх.№201), який долучено до матеріалів справи.

Виходячи зі змісту ст. 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг відповідно до якої оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", вказаний лист залишено без розгляду, оскільки він не є електронним документом.

31.01.2019 року від позивача надійшло клопотання (вх.№1051), яке долучено до матеріалів справи, до якого додано: копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, паспорта водія, який здійснював спірне перевезення та наказу про його прийняття на роботу на підтвердження того, що саме позивач виступав перевізником у перевезенні, що було здійсненно згідно договору-заявки №19.12 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 18.12.2018 року.

Додані до клопотання зазначені вище документи не приймаються, відповідно до ч. 8 ст.80 ГПК України, оскільки вони не були подані у встановлений законом строк, об'єктивних причин з яких вказані докази не могли бути подані до суду у встановлений законом строк апелянтом не наведено.

Також, в клопотанні апелянт просить суд оглянути місце збереження даних (електронну пошту позивача) про спілкування позивача та відповідача у мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту.

Колегія суддів у судовому засіданні 31.01.2019 року розглянувши клопотання позивача щодо огляду місця збереження даних (електронну пошту позивача) про спілкування позивача та відповідача у мережі Інтернет, зазначає про наступне.

Відповідно до статті 80 ГПК України :

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

За змістом статті 81 ГПК учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу.

Згідно статті 82 ГПК України у порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту.

У статті 96 ГПК України визначено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

В обрунтування клопотання щодо огляду місця збереження даних (електронної пошти позивача) апелянт посилається на необхідність підтвердження оглядом місця збереження даних, тобто перепискою в мережі Інтернет між ним та відповідачем факту того, що перевезення було здійснено саме ним.

Однак, причин неможливості самостійно отримати вказаний електронний доказ та заходів, які він вживав для його отримання, позивачем до суду апеляційної інстанції не надано. Клопотання про витребування такого доказу судом у строк встановлений для його подання до суду апеляційної інстанції апелянтом не подавалось.

А за таких обставин підстав для задоволення клопотання не має, отже в його задоволенні слід відмовити.

У судовому засіданні 31.01.2019 року представник позивача просив апеляційну скаргу задовільнити, рішення господарського суду першої інстанції скасувати, представники відповідача та третьої особи заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України , колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Правовідносини щодо спірного перевезення вантажу між ТОВ "Транспортна компанія "Захід" та ФОП Кулик Г.В. виникли на підставі договору - заявки № 19.12. на перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладеним сторонами 18 грудня 2017 року в спрощеному порядку у електронній формі.

Вказаний договір відповідачем було укладено на виконання іншого договору-заявки № 4062 від 18.12.2017 року на надання транспортних послуг, який відповідач уклав із замовником ФОП Шинкаренко В.В. (3-я особа).

На підтвердження вказаних обставин позивачем було надано до матеріалів справи копії зазначених договорів-заявок, отриманих як визнає сам позивач за допомогою електронної пошти.

Згідно з договором-заявкою №19.12, перевізник (позивач) зобов'язався доставити заявлені у договорі вантажі, а експедитор (відповідач) зобов'язався своєчасно оплатити надані послуги з перевезення вантажів.

Відповідач, стверджує, що він не підписував договору-заявки №19.12. на перевезення вантажів автомобільним транспортом, та що є достатньо інших доказів для висновку про те, що договір перевезення укладено в усній формі в спрощеному порядку шляхом прийняття замовлення до виконання, оскільки саме ті дані транспортного засобу та дані водія, які були вказані у договорі-заявці №19.12 також вказані у договорі-заявці №4062 від 18.12.2017 року на надання транспортних послуг, який відповідачем укладено із третьою особою ФОП Шинкаренко В.В. та вказані у довіреності на отримання товарно матеріальних цінностей та товарно транспортних накладних.

У відповідності до п.п. 12, 14 договору-заявки оплата становить 7500 грн. та сплачується впродовж 3-5 днів за оригіналами документів.

На виконання умов договору-заявки позивачем, згідно ТТН № 16745247 від 20.12.2017 року та № 24440 від 19.12.2017 року надані послуги з перевезення вантажу з місця завантаження - Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Знаменівка, вул. Жукова, 1 до двох місць розвантаження - Київська область, Броварський район, с. Красилівка, Димерський провулок, 4, РЦ №14 та м. Київ, Південна Борщагівка, вул. Якутська, 8Л.

Позивач посилається на те, що відповідно до умов договору всі оригінали документів були надіслані відповідачу цінним листом з описом 25.01.2018 року на його юридичну адресу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 25.01.2018 року.

Всупереч умовам договору, відповідачем не проведено оплату заборгованості за надані послуги з перевезення вантажів в розмірі 7500 грн., що свідчить про порушення прав позивача й стало підставою для звернення його з відповідним позовом до господарського суду Донецької області, в якому він просив стягнути заборгованість у розмірі 7500,00 грн., яка виникла у зв'язку неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладеним між сторонами у спрощений спосіб 18.12.2017 року.

29.10.2018 року господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Згідно статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначає на те, що ним було здійснено перевезення вантажу з місця завантаження - Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Знаменівка, вул. Жукова, 1 до двох місць розвантаження - Київська область, Броварський район, с. Красилівка, Димерський провулок, 4, РЦ №14 та м. Київ, Південна Борщагівка, вул. Якутська, 8Л, що підтверджується ТТН № 16745247 від 20.12.2017 року та № 24440 від 19.12.2017 року у зв'язку з чим у відповідача - ФОП Кулик Ганни Валеріївни, виник кореспондуючий обов'язок щодо оплати наданих послуг перевезення.

Господарським судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно товарно-транспортної накладної № 24440 від 19.12.2017 року здійснено перевезення НЗМВ, с. Знаменівка, вул. Жукова, 1 до пункту розвантаження м. Київ, Південна Борщагівка, вул. Якутська, 8Л. Замовником перевезення зазначено ТОВ "Дистриб'юторська компанія "ГУД ФУД"; вантажовідправником та вантажоодержувачем також визначено ТОВ "Дистриб'юторська компанія "ГУД ФУД"; водій/експедитор ОСОБА_5

Також господарський суд першої інстанції вірно вказав на те, що у вказаній товарно-транспортній накладній відсутні посилання як на договір-заявку № 19.12 так і на експедитора ФОП Кулик Ганну Валеріївну; згідно товарно-транспортної накладної № 16745247 від 20.12.2017 року здійснено перевезення з пункту навантаження Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Знаменівка, вул. Жукова, 1 до пункту розвантаження Київська область, Броварський район, с. Красилівка, Димерський провулок, 4, РЦ №14. Замовником перевезення та вантажовідправником зазначено ТОВ "Виробнича компанія "ГУД ФУД"; вантажоодержувачем - ТОВ "АТБ-МАРКЕТ"; автомобільний перевізник ФОП Олещенко Т.В.; водій/експедитор ОСОБА_5, та що в ній відсутні будь-які посилання як на договір-заявку № 19.12, так і на експедитора ФОП Кулик Ганну Валеріївну.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таке право суду пов'язано з тим, що судовий захист порушеного права позивача може бути здійснений лише в разі звернення з позовом до особи, яка це право порушує, не визнає або оспорює; тобто саме особа, що порушує право, яке підлягає захисту, має бути відповідачем у такій справі; і задоволенню підлягає лише той позов, що заявлений до особи, яка порушує відповідне право.

З матеріалів справи, вбачається, що на підтвердження факту порушення прав позивача у спірних правовідносинах саме з боку відповідача, позивачем надано договори-заявки, зокрема договір-заявку № 19.12 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно з яким ФОП Кулик Г.В. виступає експедитором та договір - заявку про надання транспортних послуг № 4062, за яким ФОП Кулик Г.В. виступає замовником перевезення.

При цьому господарський суд першої інстанції вірно встановив, що укладення вказаних договорів-заявок проходило з використанням засобів електронного зв'язку (електронної пошти: oleg3030a@gmail.com) за відсутності безпосередньої участі ФОП Кулик Г.В.

Однак, спірні договори-заявки, зокрема договір-заявка № 19.12 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 18.12.2017 року в графі експедитор містить підпис та печатку, які не відповідають підпису та відтиску печатки ФОП Кулик Г.В.

Господарський суд першої інстанції встановив, що на підтвердження дійсного відтиску печатки, який має відповідач та підпису, відповідачем надано примірники договорів перевезення за різні роки, протягом 2012 року-2018 років, та зазначено, що відповідач має тільки одну печатку, яка кардинально відрізняється від печатки проставленої на спірних договорам-заявках.

Доказів протилежного позивачем до матеріалів справи не надано.

Щодо правової оцінки поясненням позивача стосовно укладення договору шляхом електронного листування та засобів електронного зв'язку з використанням офіційної інформації зазначеної на Інтернет ресурсі: сайті lardi-trans.com, слід зазначити наступне.

Згідно з інформацією наданою ТОВ "Ларді" на адвокатський запит представника позивача, ФОП Кулик Г.В. є зареєстрованим користувачем транспортно-інформаційного серверу lardi-trans.com. та користувався сервісами lardi-trans.com регулярно з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року.

Користувач із найменуванням "Кулик Г.В., ФЛ-П Україна, Червоний Донець" не зверталась до адміністрації транспортно-інформаційного серверу lardi-trans.com. з приводу несанкціонованого використання її облікового запису третіми особами в період з 01.12.2017 по 31.12.2017 року.

Також ТОВ "Ларді" надано відомості з архіву бази даних щодо заявок розміщених на сторінці ФОП Кулик Г.В. транспортно-інформаційного серверу lardi-trans.com. на дату 18.12.2017 року.

Так, на цій сторінці були викладені декілька пропозицій щодо перевезення вантажу, зокрема заявка про перевезення вантажу № 5 за напрямком- з Україна Новомосковськ Днепропетровської області до- Україна Київ Київська область, в якій контактною особою було зазначено ОСОБА_3; тел. НОМЕР_2; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2

Однак, сам факт розміщення вказаної інформації на зазначеному інформаційному ресурсі не підтверджує узгодження ФОП Кулик Г.В. умов договору та взяття на себе зобов'язань саме щодо спірного перевезення.

З наданої інформації неможливо достеменно встановити, що інформація щодо перевезення розміщена на сайті є ідентичною перевезенню зазначеному у спірному договорі-заявці № 19.12, оскільки на сайті розміщена загальна інформація.

Позивачем не надано доказів здійснення спілкування та укладення вказаного договору з використанням засобів електронного зв'язку, а з відомостей зазначених на транспортно-інформаційному сервері lardi-trans.com, неможливо встановити факт укладення спірного договору саме за допомогою електронного листування.

А за таких обставин аргументи апелянта щодо того, що навіть, якщо відповідачем, стверджується факт непідписання договору-заявки №19.12. на перевезення вантажів автомобільним транспортом, то достатньо інших доказів для висновку про те, що договір перевезення укладено в усній формі в спрощеному порядку шляхом прийняття замовлення до виконання, оскільки саме ті дані транспортного засобу та дані водія, які були вказані у договорі-заявці №19.12 також вказані у договорі-заявці №4062 від 18.12.2017 року на надання транспортних послуг, який відповідачем укладено із третьою особою ФОП Шинкаренко В.В. та вказані у довіреності на отримання товарно матеріальних цінностей та товарно транспортних накладних, не приймаються.

З огляду на викладене, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що доводи позивача, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив та представлених суду поясненнях, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними матеріалами справи та суперечать положенням чинного законодавства, відхиливши їх.

Окрім того, за змістом статті 246 Господарського процесуального кодексу України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Апелянтом, а так само і третьою особою в клопотанні щодо винесення окремої ухвали не зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, та в чому саме полягає порушення як з боку відповідача так і позивача.

Також, порушення законодавства, яке містять ознаки кримінального правопорушення вказаними учасниками справи не наведено, а за таких обставин підстав для постановлення окремої ухвали, передбачених ст. 246 ГПК України, не має.

Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року)

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Захід , м. Надвірна залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 29.10.2018 року у справі №922/2105/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному осарженню, крім випадків визначених ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.02.2019 року.

Головуючий суддя О.І. Терещенко

Суддя М.М. Слободін

Суддя В.С. Хачатрян