Рішення

від 17.01.2019 по справі 902/669/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" січня 2019 р. Cправа № 902/669/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укропт "Мастер-Енерго", м.Вінниця

про стягнення 406021,06 грн заборгованості за отримані послуги транспортування природного газу

за участю представника позивача: ОСОБА_1Ф, діє за довіреністю;

представник відповідач в судове засідання не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 22.10.2018 надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укропт "Мастер-Енерго" 336604,55 грн заборгованості щодо оплати наданих послуг за період з листопада 2017 по березень 2018 роках згідно Договору про транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1604000530/BOY/2016/12.0508 від 01.04.2016, а саме: 336604,55 грн - основного боргу; 58725,97 грн - пені; 6310,13 грн - три проценти річних від простроченої суми та інфляційних втрат в сумі 4380,41 грн.

За вказаним позовом ухвалою суду від 29.10.2018 постановлено відкрити провадження у справі №902/669/18, її розгляд здійснити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.12.2018 закрито підготовче провадження у справі №902/669/18 та призначено її до розгляду по суті на 17.01.2019.

На визначену судом дату (17.01.2019) з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином та завчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення вх. №135 від 03.01.2019 (а.с.70).

Частиною першою ст.202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача

щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, однак останній не скористався своїм правом на участь своїх представників у судовому засіданні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.04.2016 між публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (далі по тексту також - Позивач, Газотранспортне підприємство) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укропт «Мастер-енерго» (далі по тексту також - Відповідач, Замовник) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1604000530/ВОУ/2016/12.0508 (далі по тексту також - Договір).

Згідно з предметом договору Газотранспортне підприємство зобов'язується надати Замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання - передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а Замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього Договору (п.1.1 Договору).

Підставою для транспортування газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі по тексту також - Оператор) відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності у Замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби (далі - підтверджені обсяги) (п.2.1 Договору).

Замовник передає Газотранспортному підприємству газ в загальному потоці в підтверджених обсягах у пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи Газотранспортного підприємства (п.2.2 Договору).

Додатковою угодою №1 від 17.11.2016 сторонами доповнено п.1.2 Договору абзацом, виклавши його в наступній редакції: "Річний плановий обсяг транспортування природного газу замовника протягом 2017 року складає 2451,0 тис.куб.м.

Відповідно до п.2.6 Договору, транспортування підтвердженого обсягу газу протягом місяця здійснюється, як правило, рівномірно, виходячи з середньодобової норми, яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця.

Відповідно до п.11.1 Договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016 року. Умови Договору застосовуються до відносин Сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.04.2016.

При цьому, сторони погодили, що Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Як слідує з матеріалів справи, сторонами не вчинялися дії направлені на припинення дії договору, у зв'язку з чим даний Договір на даний час продовжив свою дію до 31.12.2018.

Відповідно до п.3.1 Договору, послуги з транспортування газу оформлюються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що Газотранспортне підприємство до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за завітним, направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Газотранспортного підприємства (п.3.2 Договору).

Відповідно до п.3.3 Договору, замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути Газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають врегулюванню відповідно до умов Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються відповідно до даних Газотранспортного підприємства.

Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків Замовника з Газотранспортним підприємством (п.3.4 Договору).

Розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Газотранспортне підприємство зобов'язується розміщати інформацію про чинні тарифи на своєму офіційному веб-сайті та в засобах масової інформації (п.5.1 Договору).

Розрахунковий період за Договором становить один місяць з 9 год. 00 хв. першого дня місяця до 9 год. 00 хв. першого дня наступного місяця включно. Вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добудок тарифу на загальну кількість протранспортованого газу, визначеного згідно з розділом 4 Договору, та податку на додану вартість (п.5.3 Договору).

Вартість фактично наданих Газотранспортним підприємством Замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (п.5.4 Договору).

Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється Замовником (крім газотранспортного постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100% попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним , відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (п.5.5 Договору).

Згідно Звіту "про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ Київоблгаз між засновниками послуг транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (споживачів)" за період з листопада 2017 по березень 2018 роках, відповідачу протранспортовано 1694,887 тис.м.куб.

Таким чином, Позивач надав Відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу за період з листопада 2017 по березень 2018 роках на загальну суму 336604,55 грн відповідно до наступних актів наданих послуг: №11-17-1604000530/ВОУ/2016/12.0508 від 30.11.2017 на загальну суму 74673,60 грн у листопаді 2017; №12-17-1604000530/ВОУ/2016/12.0508 від 31.12.2017 на загальну суму 61190,05 грн у грудні; №01-18-1604000530/ВОУ/2016/12.0508 від 31.01.2018 на загальну суму 68728, 70 грн у січні 2018 року; №02-18-1604000530/ВОУ/2016/12.0508 від 28.02.2018 на загальну суму 63313,48 грн у лютому 2018 року; №03-18-1604000530/ВОУ/2016/12.0508 від 31.03.2018 на загальну суму 68 698, 72 грн у березні 2018 року.

Як слідує з матеріалів справи, а саме з опису вкладення у цінний лист, позивачем 11.05.2018 направлялися на адресу відповідача: вул.Доківська, 14, смтКоцюбинське, Київська обл., 08298 вказані вище акти наданих послуг за листопад 2017, грудень 2017, січень 2018, лютий 2018, березень 2018.

Разом з тим, як слідує із змісту відповіді на претензію №36 від 07.05.2018 (а.с. 55), відповідач отримував акти наданих послуг до їх направлення позивачем рекомендованим повідомленням про вручення.

Проте, відповідач в порушення умов договору, зобов'язання не виконав та не сплатив вартість наданих послуг, у зв'язку із чим, позивачем було направлено на адресу замовника відповідні претензії.

У відповідь на претензію відповідач надіслав лист №17 від 06.04.2018, в якому повідомив, що акти виконаних робіт останнім не підписувалися, оскільки в період з 14.11.2017 по 28.02.2018 ТОВ УкрОпт Мастер-енерго не отримувало природний газ від ПАТ НАК Нафтогаз України , не користувалось послугою з розподілу та траспортування газу, не виробляло теплову енергію та не надавало послуги з теплопостачання населенню смтКоцюбинське, відповідно не проводились нарахування та відшкодування пільг та субсидій. За твердженням відповідача, зазначене зумовлене відсутністю фізичного доступу до виробничих потужностей, у зв'язку із рейдерським захватом приміщення котелень разом із котлами, усім газовим та електрообладнанням, який відбувся 14.11.2017.

Також в матеріалах справи знаходиться відповідь на претензію №36 від 07.05.2018, в якій, одночасно з відомостями, зазначеними у попередньому листі додатково проінформовано, що листом від 20.03.2018 повідомлено начальника Боярського ЛВУМГ філії Управління магістральних газопроводів Київтрансгаз ПАТ Укртрансгаз ОСОБА_2 про ситуацію щодо рейдерського захвату виробничих потужностей ТОВ УкрОпт Мастер-енерго .

Таким чином, відповідач не визнав наявність заборгованості, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду про її стягнення в судовому порядку.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення заборгованості за наданні послуги правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

При цьому, суд зазначає, що викладені відповідачем в загаданих раніше листах, запереченнях щодо наявності заборгованості, у зв'язку із відсутністю фізичного доступу до виробничих потужностей та не користуванням послугою з розподілу та транспортування газу оцінюються судом критично з огляду на наступне.

Так, пунктом 8.1 Договору сторонами визначено, що газотранспортне підприємство має право обмежити або припинити транспортування газу замовнику або його споживачам згідно з договором та визначеним законодавством порядком пооб'єктного припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення, поміж іншого, у випадку письмової заявки замовника з обґрунтуванням таких заходів.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи замовник з заявкою про припинення транспортування газу до позивача не звертався, а лише 20.03.2018 повідомив газотранспортне підприємство про відсутність фізичного доступу до виробничих потужностей.

Відповідно до приписів ч.2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, відповідачем не вжито заходів направлених на припинення надання позивачем послуг, у зв'язку із чим, останнім виконано умови договору з транспортування магістральними трубопроводами природного газу за період з листопада 2017 по березень 2018 роках, що в свою чергу зобов'язує відповідача виконати умови договору щодо оплати їх вартості.

Поряд з цим, за порушення зобов'язань за Договором позивачем заявлено до стягнення 58725,97 грн пені, 6310,13 грн три проценти річних від простроченої суми та 4380,41 грн інфляційних втрат.

Розглядаючи зазначені вимоги суд враховує наступне.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Пунктом 7.1 Договору визначено, що газотранспортне підприємство і Замовник у випадку невиконання або неналежного виконання що зобов'язань за Договором несуть відповідальність у межах, передбачених законодавством.

Посилаючись на п.7.3. Договору, яким визначено, що у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, Позивач нараховує та заявляє до стягнення 58725,97 грн пені.

Пунктом 7.4 Договору сторони визначили, що пеня нараховується Газотранспортним підприємством протягом шести місяців, що передують моменту пред'явлення Гозотранспортним підприємством претензій та/або звернення Газотранспортного підприємства з позовом до суду.

Таким чином, позивачем визначено період нарахування пені з 04.04.2018 по 04.10.2018.

Разом з тим, відповідно до п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, яким передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Зважаючи на викладене, визначений позивачем період нарахування не відповідає вказаним приписам та п.6 ст. 232 ГК України

Таким чином, враховуючи ч.2 п.5.5 Договору та зважаючи на відсутність відомостей щодо щомісячного вручення актів наданих послуг, суд вважає обґрунтованим визначення періоду нарахування пені з 21 числа місяця наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та із врахуванням положень ч.5 ст.254 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд визначає наступний період нарахування пені відносно акта наданих послуг від 30.11.2017: з 21.12.2017 по 21.06.2018; відносно акта наданих послуг від 31.12.2017: з 23.01.2018 по 23.07.2018; відносно акта наданих послуг від 31.01.2018: з 21.02.2018 по 21.08.2018; відносно акта наданих послуг від 28.02.2018: з 21.03.2018 по 21.09.2018; відносно акта наданих послуг від 31.03.2018: з 21.04.2018 по 21.10.2018.

З огляду на встановлене, суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення пені в межах визначених судом строків, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу. Здійснивши перерахунок пені за допомогою електронного ресурсу ЛІГА судом встановлено її розмір у сумі 43098,57 грн.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, заявлена вимога про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань є обґрунтованою.

Здійснивши перерахунок за допомогою електронного ресурсу ЛІГА зазначених вимог та враховуючи, що судом встановлено, що відповідач є таким що прострочив зобов'язання з 21 числа місяця наступного за звітним, відповідно до актів наданих послуг та не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу судом визначено, що стягненню підлягає 6300,08 грн - 3% річних. Щодо інфляційних втрат, суд зазначає, що позивачем заявлено до стягнення суму в межах визначеного судом розміру, тому до стягнення підлягає 4380,41 грн.

Згідно ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог, у зв'язку із чим, суд вважає доводи позивача обґрунтованими, у зв'язку із чим, позов підлягає частковому задоволенню, з покладенням судового збору на відповідача, в порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76-80, 86, 91, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укропт "Мастер-Енерго" (вул.М.Оводова, 51, м.Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 33482826) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (Кловський узвіз, 9/1, м.Київ, 01021, код ЄДРПОУ 30019801) 336604,55 грн - основного боргу; 43098,57 грн - пені; 6300,08 грн - 3% річних; 4380,41 грн- інфляційних втрат; 5855,76 грн - судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити учасникам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 31 січня 2019 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - АТ "Укртрансгаз", Кловський узвіз, 9/1, м.Київ, 01021;

3 - ТОВ "Укропт "Мастер-Енерго", вул.М.Оводова, 51, м.Вінниця, Вінницька обл., 21050.