Постанова

від 28.01.2019 по справі 922/3782/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/3782/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

здійснив розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2018 (суддя Светлічний Ю. В.) та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 (головуючий - Ільїн О. В., судді: Гетьман Р. А., Хачатрян В. С.) у справі

за позовом Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок"

про стягнення 184880,35 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У жовтні 2017 року Харківська міська рада (далі - Харківська міськрада, Міськрада) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок" Громадської організації "Маяк" (далі - ТОВ "Світанок", Товариство) про стягнення 184880,35 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки загальною площею 0,0289га по вул. Ярославській, 4/2 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-1", право власності на яку зареєстровано за відповідачем, за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, з посиланням на статті 189, 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 14, 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та статті 1212-1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що починаючи з 12.11.2014 земельна ділянка комунальної власності територіальної громади м. Харкова загальною площею 0,0289га (далі - спірна земельна ділянка) використовується Товариством без укладення договору оренди, внаслідок чого Міськрада у період з 01.01.2015 по 30.09.2017 була позбавлена можливості отримати дохід у розмірі 184880,35 грн. від здачі спірної земельної ділянки в оренду, тоді як відповідач безпідставно зберігав ці кошти, тим самим збільшуючи вартість власного майна.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.01.2018 позов задоволено повністю.

4. Рішення мотивоване посиланнями на статті 120, 125, 141, 206 ЗК України, статті 651, 1212, 1214 ЦК України, статті 14, 288 ПК України та статті 26, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виходячи з яких місцевий суд дійшов висновку про доведеність належними і допустимими доказами обставин безпідставного використання Товариством спірної земельної ділянки в період з 01.01.2015 по 30.09.2017, внаслідок чого відповідачем безпідставно збережено належні позивачу кошти у спірній сумі.

5. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 рішення скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

6. Постанова мотивована статтями 79 1 , 152, 156, 157, 206 ЗК України, статтями 14, 288 ПК України, статтями 22, 1166, 1193 ЦК України, статтями 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), пунктом 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993 (далі - Порядок №284), статтями 13, 20 Закону України "Про оцінку земель" та статтями 269, 282 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на недоведеність належними доказами завдання позивачу збитків внаслідок бездіяльності відповідача у вчиненні передбачених законодавством заходів з оформлення права користування спірною земельною ділянкою по вул. Ярославській, 4/2 у м. Харкові, на якій розташоване належне Товариству нерухоме майно (нежитлове приміщення загальною площею 238кв.м.), оскільки ТОВ "Світанок", користуючись з 1996 року земельною ділянкою площею 0,0222га, сплачувало плату за землю у вигляді земельного податку, що не оспорювалося Міськрадою, і не мало можливості належним чином оформити земельну ділянку більшою площею (0,0264га) та укласти договір оренди землі до моменту державної реєстрації угоди про припинення права користування на земельну ділянку на підставі рішення Харківської міської ради №1560/14 від 23.04.2014, а з 16.09.2014 ТОВ "Світанок" не тільки користувалося земельною ділянкою по вул. Ярославській, 4/2 у м. Харкові, а й здійснювало всі необхідні дії щодо оформлення нового договору оренди земельної ділянки площею 0,0264га відповідно до рішення Харківської міської ради від 28.09.2011 №429/11, яким Товариству було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою на вказану земельну ділянку. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем в обґрунтування розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0289га не надано витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, спірна земельна ділянка не має визначених меж і кадастрового номера, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру, тому вона не може вважатися сформованою земельною ділянкою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, Харківська міськрада звернулася з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції статей 79 1 , 141, 189, 206 ЗК України, статей 14, 286 ПК України, статей 651, 1212 ЦК України, статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статей 73, 76, 79 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) Порядок №284 не підлягає застосуванню до спірних позадоговірних (кондикційних) правовідносин щодо використання земельної ділянки без проведення плати за неї, які (правовідносини) склалися між сторонами з приводу збереження відповідачем майна (грошових коштів у розмірі орендної плати) без достатньої правової підстави; 2) незважаючи на факт припинення договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди №672 від 08.08.1996 згідно з укладеною між сторонами угодою від 16.09.2014 про розірвання цього договору, відповідач продовжував використовувати земельну ділянку без належного оформлення прав на неї; 3) не будучи власником або постійним користувачем спірної земельної ділянки, Товариство неправомірно сплачувало земельний податок, однак судами попередніх інстанцій не досліджено факт сплати відповідачем земельного податку за 2015 та 2016 роки у розмірі 11388,21 грн. і 16319,30 грн. відповідно, що підтверджується листом Центральної ОДПІ м. Харкова від 30.01.2017 №272/9/20-30-12-04-18, внаслідок чого стягувана з ТОВ "Світанок" сума безпідставно збережених коштів становить 157172,84 грн.; 4) витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки можливо отримати тільки у разі наявності розробленої та затвердженої технічної документації на конкретну земельну ділянку, яка (технічна документація) наразі не розроблена, в зв'язку з чим для розрахунку розміру безпідставно збережених відповідачем коштів зазначений витяг оформляти непотрібно; 5) акт комісійного обстеження та визначення меж, площі та конфігурації спірної земельної ділянки від 23.10.2017, який складено Департаментом територіального контролю Харківської міської ради в межах повноважень із самоврядного контролю за використанням та охороною земель, є належним доказом, що підтверджує факт використання відповідачем спірної земельної ділянки протягом 2015-2017рр. без правовстановлюючих документів, а невнесення Товариством плати за землю у визначеному законодавством розмірі свідчить про збільшення ТОВ "Світанок" вартості власного майна і втрату Міськрадою належного йому майна (коштів від орендної плати), тобто відбувається безпідставне збереження відповідачем коштів за рахунок позивача.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. ТОВ "Світанок" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваній постанові.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10. На підставі рішення Харківської міської ради про надання в оренду земельної ділянки та укладеного між сторонами договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди №672 від 08.08.1996 зі строком дії до 2021 року (далі - договір оренди №672 від 08.08.1996) починаючи з 1996 року ТОВ "Світанок" користувалось земельною ділянкою загальною площею 0,0222га, розташованою за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, 4/2, для обслуговування належного на праві приватної власності нежитлового приміщення.

11. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.10.2017 №1011174124 вбачається, що право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 238кв.м. по вул. Ярославській, 4/2 у м. Харкові з 16.12.2009 зареєстровано за ТОВ "Світанок" на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 26.11.2009 у справі №55/284-09.

12. У зв'язку зі збільшенням площі належного ТОВ "Світанок" нежитлового приміщення, рішенням Харківської міськради №429/11 від 28.09.2011 Товариству було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку загальною площею 0,0264га для обслуговування належного на праві приватної власності нежитлового приміщення загальною площею 238кв.м.

13. Пунктом 7.1 рішення Харківської міськради від 23.04.2014 №1560/14 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" припинено ТОВ "Світанок" право користування земельною ділянкою площею 0,0222га по вул. Ярославській, 4/2 за його добровільною відмовою.

14. На виконання рішення Харківської міськради №1560/14 від 23.04.2014 про припинення дії договору №672 від 08.08.1996 між Харківською міськрадою та ТОВ "Світанок" було укладено угоду від 16.09.2014 про розірвання договору оренди №672 від 08.08.1996 . При цьому в матеріалах справи відсутні докази, в якому році було проведено державну реєстрацію зазначеної угоди.

15. Виконуючи вимоги рішення Харківської міськради №429/11 від 28.09.2011, ТОВ "Світанок" було сплачено кошти та укладено договір з виконавцем робіт із землеустрою - Дочірнім підприємством фірмою "Універсал Експерт" на виготовлення проекту землеустрою та обмінного файлу.

16. Після неодноразового надання на перевірку обмінного файлу, виконавця робіт із землеустрою - Дочірнє підприємство фірму "Універсал Експерт" було позбавлено ліцензії на проведення робіт із землеустрою, у зв'язку з чим ТОВ "Світанок" було сплачено кошти та 30.03.2015 укладено договір з новим виконавцем робіт із землеустрою - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на приведення проекту землеустрою та обмінного файлу до вимог законодавства. Однак, після неодноразового надання на перевірку обмінного файлу виконавець робіт із землеустрою (фізична особа-підприємець ОСОБА_4) повідомив про анулювання сертифікату на проведення робіт із землеустрою.

17. У зв'язку з припиненням діяльності попередніх двох виконавців робіт із землеустрою та згідно з прийнятим рішенням №429/11 від 28.09.2011 ТОВ "Світанок" було сплачено кошти та 28.03.2017 укладено договір з виконавцем робіт із землеустрою - Харківською регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" на виготовлення проекту землеустрою та обмінного файлу.

18. В результаті проведених робіт із землеустрою земельній ділянці за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, 4/2 площею 0,0222га було визначено кадастровий номер 6310137200:01:014:0007, а земельній ділянці площею 0,0264га - кадастровий номер 6310137200:01:014:0008.

19. Згідно з листом Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 25.01.2017 №19-20.08-3-325/20-17№854/0/225-17 речові права відповідача на земельну ділянку по вул. Ярославській, 4/2 не зареєстровані.

20. Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 23.10.2017 здійснено комісійне обстеження земельної ділянки та встановлено, що ТОВ "Світанок" з 12.11.2014 по теперішній час використовує земельну ділянку загальною площею 0,0289га по вул. Ярославській, 4/2 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 ЗК України. На цій земельній ділянці розташована нежитлова будівля літ. "А-1" загальною площею 238кв.м., право власності на яку зареєстровано за Товариством. Межі земельної ділянки визначено відповідно до зовнішніх меж нежитлової будівлі. Координати точок знімальної основи визначались супутниковим методом з прив'язкою до мережі перманентних супутникових геодезичних базових станцій ПрАТ "Систем Солюшнс" та ЕUREF Реrmanent GNSS Network в Харківській області із застосуванням GРS приймачів Нірег №№272-0666, 272-0690, які використовуються згідно до договору про оренду технічних засобів. Приймачі зареєстровані у Держгеокадастрі України, мають реєстраційні посвідчення №№886, 887 від 09.03.2017 і мають свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки за №№ 03/2163, 03/2164 від 21.04.2017. Вершини меж земельних ділянок визначалися тахеометричним методом. Кути та лінії вимірювались тахеометром Тrіblе МЗ №140144. Тахеометр Тrіblе МЗ має свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки №03/2165 від 24.04.2017. Акт обстеження складено за участі інженера-геодезиста ОСОБА_5 та інженера-землевпорядника ОСОБА_6

Позиція Верховного Суду

21. Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

22. Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

23. Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

24. Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

25. З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

26. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України). З цих же мотивів заслуговує на увагу правильне твердження скаржника про те, що не будучи власником або постійним користувачем спірної земельної ділянки, Товариство неправомірно сплачувало земельний податок.

27. Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

28. За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

29. Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

30. Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

31. Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

32. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

33. За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

34. Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

34. Отже, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

35. Відтак колегія суддів вважає, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин положень чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

36. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 26.11.2009 у справі №55/284-09 ТОВ "Світанок" з 16.12.2009 є власником нерухомого майна (нежитлової будівлі літ. "А-1" загальною площею 238кв.м.), розміщеного на земельній ділянці загальною площею 0,0289га по вул. Ярославській, 4/2 у м. Харкові, яка належить територіальній громаді м. Харкова.

37. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

38. Згідно з частиною 1 статті 269 та підпунктом "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

39. Однак судами належним чином не досліджено питання щодо моменту припинення договору оренди №672 від 08.08.1996 згідно з рішенням Харківської міськради №1560/14 від 23.04.2014 та угодою від 16.09.2014 про розірвання договору оренди №672 від 08.08.1996, укладеною між Харківською міськрадою та ТОВ "Світанок", як і не досліджено та не надано правової оцінки наявному в матеріалах справи акту №962/15 обстеження земельної ділянки від 20.05.2015 (а.с.52 том 1), за змістом якого земельна ділянка площею орієнтовно 0,0264га по вул. Ярославській, 4/2 у м. Харкові використовується ТОВ "Світанок" для експлуатації і обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-1" (магазину) та право користування зазначеною земельною ділянкою Товариством не переоформлено. З огляду на це, апеляційним судом належним чином не відхилено доводи Міськради про те, що незважаючи на факт припинення договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди №672 від 08.08.1996 згідно з укладеною між сторонами угодою від 16.09.2014 про розірвання цього договору, відповідач продовжував використовувати земельну ділянку без належного оформлення прав на неї.

40. З огляду на викладене, суд першої інстанції, встановивши факт використання відповідачем земельної ділянки без достатніх правових підстав, а також безпідставне збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за її використання, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин саме приписів статей 1212-1214 ЦК України, оскільки для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Натомість суд апеляційної інстанції без належного обґрунтування зазначив, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідною умовою є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення. Отже, ТОВ "Світанок" як фактичний користувач спірної земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.11.2017 у справі №922/3412/17).

41. Колегія суддів погоджується з твердженням скаржника про те, що Порядок №284 не підлягає застосуванню до спірних позадоговірних (кондикційних) правовідносин щодо використання земельної ділянки без проведення плати за неї, які (правовідносини) склалися між сторонами з приводу збереження відповідачем майна (грошових коштів у розмірі орендної плати) без достатньої правової підстави.

42. У зв'язку з цим, касаційна інстанція вважає такими, що не мають істотного значення для правильного вирішення спору, висновки апеляційного суду про недоведеність у діях Товариства всіх 4 елементів складу цивільного правопорушення, які можуть бути підставою для покладання на нього відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

43. З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

44. В порушення вимог статей 79, 86, 236, 269, 282 ГПК України судом апеляційної інстанції під час розгляду справи належним чином не відхилено доводи позивача про те, що акт комісійного обстеження та визначення меж, площі та конфігурації спірної земельної ділянки від 23.10.2017, який складено Департаментом територіального контролю Харківської міської ради в межах повноважень із самоврядного контролю за використанням та охороною земель, є належним доказом, що підтверджує факт використання відповідачем спірної земельної ділянки протягом 2015-2017рр. без правовстановлюючих документів, а невнесення Товариством плати за землю у визначеному законодавством розмірі свідчить про збільшення ТОВ "Світанок" вартості власного майна і втрату Міськрадою належного йому майна (коштів від орендної плати), тобто відбувається безпідставне збереження відповідачем коштів за рахунок позивача (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2017 по справі №922/3412/17).

45. Водночас апеляційним судом залишено поза увагою та без надання правової оцінки висновок суду першої інстанції про те, що відсутність у відповідача правових підстав для користування спірною земельною ділянкою підтверджується: актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, 4/2 від 23.10.2017, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна від 23.10.2017 №101174124, листом Управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області від 25.01.2017 №19-20.08-3-325/20-17 та листом Департаменту земельних відносин Харківської міськради від 10.02.2017 №854/0/225-17.

46. Разом з тим з огляду на те, що спірну суму безпідставно збережених коштів позивачем розраховано за період з 01.01.2015 по 30.09.2017 виходячи з площі використовуваної Товариством земельної ділянки у 0,0289га, всупереч приписів статей 86, 236, 269, 282 ГПК України судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки зазначеним вище доказам у їх сукупності з іншими наявними у справі доказами, а саме акту №962/15 обстеження земельної ділянки від 20.05.2015 та акту встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20.05.2015, якими зафіксовано використання ТОВ "Світанок" земельної ділянки по вул. Ярославській, 4/2 у м. Харкові, кадастровий номер 6310137200:01:014:0008, але меншою площею (0,0264га), що не виключає відсутність достеменного встановлення судами обставин реально займаної відповідачем площі земельної ділянки протягом всього спірного періоду, а відтак переконливо свідчить про передчасність висновку суду першої інстанції про доведеність розміру недоотриманої Харківською міськрадою орендної плати, нарахованої стосовно земельної ділянки площею 0,0289га (у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц висловлено правову позицію про необхідність встановлення судами першої та апеляційної інстанцій обставин щодо площі земельних ділянок для розрахунку суми недоотриманих доходів позивача, а також щодо визначення розміру орендної плати за земельні ділянки на підставі нормативної грошової оцінки).

47. Отже, висновок апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі є таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи.

48. Проте, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.

49. Згідно з частинами 1-4 статті 79 1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

50. Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

51. Враховуючи положення статті 79 1 ЗК України та статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", колегія суддів відхиляє помилкові аргументи скаржника про те, що витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки можливо отримати тільки у разі наявності розробленої та затвердженої технічної документації на конкретну земельну ділянку, яка (технічна документація) наразі не розроблена, в зв'язку з чим для розрахунку розміру безпідставно збережених відповідачем коштів зазначений витяг оформляти непотрібно.

52. Наведеним підтверджується правильність посилання суду апеляційної інстанції в обґрунтування відмови у позові на ненадання позивачем витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в підтвердження розміру нормативної грошової оцінки саме спірної земельної ділянки (площею 0,0289га), оскільки земельна ділянка по вул. Ярославській, 4/2 у м. Харкові площею 0,0289га не має визначених меж і кадастрового номера та інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру, внаслідок чого спірна земельна ділянка не може вважатися сформованою у розумінні статті 79 1 ЗК України.

53. Разом з тим, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, місцевим господарським судом під час здійснення оцінки наданого Міськрадою розрахунку безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати помилково залишено поза увагою та без належної правової оцінки лист Центральної ОДПІ м. Харкова від 30.01.2017 №272/9/20-30-12-04-18, на який посилається скаржник, та з якого вбачається факт сплати відповідачем земельного податку за 2015 та 2016 роки у розмірі 11388,21 грн. і 16319,30 грн. відповідно, внаслідок чого з метою уникнення подвійного стягнення з ТОВ "Світанок" сума безпідставно збережених коштів має бути зменшена на суму фактично сплаченого Товариством земельного податку за весь спірний період, в тому числі й з урахуванням його можливої сплати у 2017 році (по 30.09.2017).

54. З огляду на вищенаведене касаційна інстанція не має права здійснити перевірку доводів учасників справи щодо суперечливого розрахунку розміру позовних вимог виходячи із застосованої Міськрадою ставки річної орендної плати у 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідної категорії, оскільки достовірне з'ясування цих фактичних обставин виходить за межі повноважень касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, та має бути проведено в ході нового розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

55. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

56. За наведених обставин, висновки судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 74, 76, 86, 269 ГПК України щодо всебічного, повного, об'єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

57. Надаючи правову кваліфікацію доказам, поданих сторонами з урахуванням фактичних і правових підстав позову і заперечень на них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасних протилежних висновків щодо наявності та відсутності підстав для задоволення позовних вимог повністю, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з порушенням норм процесуального права.

58. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

59. Оскільки передбачені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не надають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, постановлені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

60. З огляду на викладене колегія суддів вбачає підстави для задоволення касаційної скарги. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Щодо судових витрат

61. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд, з урахуванням статті 129 ГПК України, розподіл судових витрат у справі, у тому числі витрат на оплату послуг адвоката та судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 у справі №922/3782/17 скасувати.

Справу №922/3782/17 передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков