Постанова

від 31.01.2019 по справі 824/475/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/475/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Березіна Т.М.

Суддя-доповідач: Іваненко Т.В.

31 січня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Іваненко Т.В.

суддів: Франовської К.С. Кузьменко Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року (місце ухвалення рішення - м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення XIX сесії VII скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області №108-19/2017 від 19 грудня 2017 року в частині відмови громадянину ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель "для ведення особистого селянського господарства" на землі "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" площею 0.0587 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована по АДРЕСА_1;

- зобов'язати Михальчанську сільську раду Сторожинецького району Чернівецької області затвердити проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель "для ведення особистого селянського господарства" на землі "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" площею 0.0587 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована по АДРЕСА_1, власником якої є громадянин ОСОБА_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що рішенням ХІХ сесії VII скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області №108-19/2017 йому відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель "для ведення особистого селянського господарства" на землі "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" площею 0,0587 га кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована АДРЕСА_1. Указане рішення, пояснював позивач, вмотивоване тим, що заявником не враховано детальний план території (червону лінію) та не дотримано земельного законодавства (п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України); рекомендовано позивачу звернутися повторно до сесії сільської ради після виконання п. 4 рішення ХVІ сесії сільської ради VІІ скликання від 29.08.2017 р. №65-16/2017 та після набрання чинності Законом про обіг земель сільськогосподарського призначення.

Позивач вважає прийняте відповідачем рішенням неправомірним, з огляду на те, що обмеження та заборони, визначені п. 15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України не поширюється на вказану вище земельну ділянку, оскільки така земельна ділянка придбана на підставі цивільно-правового договору із цільовим призначенням такої земельної ділянки "для ведення особистого селянського господарства".

Крім того, позивач не погоджується з висновками відповідача щодо не врахування детального плану території (червону лінію), оскільки, земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_1), як вказує позивач розташована в межах червоних ліній, визначених відповідно до плану території розміщення житлової забудови по АДРЕСА_1

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення XIX сесії VII скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області №108-19/2017 від 19 грудня 2017 року в частині відмови громадянину ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель "для ведення особистого селянського господарства" на землі "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" площею 0.0587 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована по АДРЕСА_1.

Зобов'язано Михальчанську сільську раду Сторожинецького району Чернівецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель "для ведення особистого селянського господарства" на землі "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" площею 0.0587 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована по АДРЕСА_1, власником якої є громадянин ОСОБА_2.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що земельна частка пай, яка мала цільове призначення для товарного сільськогосподарського виробництва, а потім для ведення особистого селянського господарства і була відчужена, при цьому все одно залишається земельною часткою (паєм) виділеною в натурі (на місцевості) для особистого селянського господарства. Вважає, що не може бути змінено цільове призначення такої земельної ділянки до зняття обмежень, визначених в п. 15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду учасники справи в судове засідання не прибули, а тому, на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач на підставі договору дарування земельної ділянки від 15.04.2011 р. та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 01.07.2011 р. є власником земельної ділянки площею 0,0587 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована по АДРЕСА_1. Цільове призначення указаної ділянки, відповідно до правовстановлюючих документів - "для ведення особистого селянського господарства" (а.с. 12,21).

Рішенням ХVI сесії VII скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області №65-16/2017 від 29.08.2017 р. затверджено громадянам, в тому числі і позивачу, детальний план території розміщення житлової забудови на вісім земельних ділянок орієнтовною площею 0.90 га по АДРЕСА_1 та внесення змін в генеральний план населеного пункту села Заволока Сторожинецького району Чернівецької області. Крім того, зобов'язано громадян при зміні цільового призначення земельної ділянки, здійсненні будівництва суворо дотримуватися детального плану території, із врахуванням меж червоних ліній, смуг відведення дороги (а.с. 25).

За заявою позивача фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 виконано "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться: АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2".

Згідно висновку сектору містобудування та архітектури житлово-комунального господарства Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області зазначено, що указаний сектор погоджує та вважає за можливе зміну цільового призначення земельної ділянки на землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) гр. ОСОБА_2 (а.с. 30).

За змістом висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 14.11.2017 р. №9624182-17 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в с. Заволока Сторожинецького району, Чернівецької області ОСОБА_2 відповідає вимогам земельного законодавства України та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам та погоджується (а.с.31).

Розглянувши заяву та відповідний проект землеустрою Михальчанська сільська рада вирішила відмовити гр. ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель "для ведення особистого селянського господарства" на землі "для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" площею 0.0587 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована по АДРЕСА_1.

У своїй відмові, оформленої рішенням №108-19/2017 від 19.12.2017 р. відповідач посилається на те, що позивачем не враховано та не виконано пункти 4 та 5 рішення ХVІ сесії сільської ради VІІ скликання від 29.08.2017 р. №65-16/2017, а саме не враховано детальний план території (червону лінію) та не дотримано земельного законодавства (пункт 15 Перехідних положень Земельного кодексу України).

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням відповідача, звернувся до суду із позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку, що з метою належного захисту порушених прав позивача слід зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована по АДРЕСА_1 та належить позивачу із земель "для ведення особистого селянського господарства" на землі "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)".

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 18 ЗК України визначено, що до земель України належать усі землі в межах її території, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.

Згідно зі статтею 19 ЗК України землі сільськогосподарського призначення визначені як окрема категорія земель.

Землями сільськогосподарського призначення ЗК визнає землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (стаття 22 ЗК України).

Наведене свідчить, що визначення поняття землі сільськогосподарського призначення насамперед пов'язано з використанням їх для такої цілі, як виробництво сільськогосподарської продукції, що зумовлено їх природними властивостями.

Частина перша статті 23 ЗК України закріплює принцип пріоритетності використання земель, придатних для сільського господарства, згідно з яким такі землі повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.

Пріоритетність правового режиму цих земель передбачає необхідність їх цільового використання.

Стаття 22 ЗК України визначає види використання сільськогосподарських земель, які відповідають їх цільовому призначенню, та осіб, які мають право на отримання таких земель у власність та у користування.

Згідно з положеннями зазначеної норми окрему групу суб'єктів сільськогосподарського землевикористання становлять громадяни, яким землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського товаровиробництва.

Правовий режим наведених видів землевикористання встановлюється ЗК України та спеціальними законами.

Так, згідно зі статтею 35 ЗК України земельні ділянки, надані для садівництва, можна використовувати для закладення багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення потрібних будівель, господарських споруд тощо. Займатись садівництвом громадяни можуть як індивідуально, так і колективно (створюючи садівничі товариства). Земельні ділянки вони мають право набути безоплатно у приватну власність або на умовах оренди із земель державної чи комунальної власності. Порядок використання земельних ділянок, наданих у власність для ведення садівництва, спрямований передусім на задоволення потреб громадян у земельних ділянках для зазначених цілей, а також для створення умов для відпочинку їх та членів їх сімей і регламентується ЗК України та статутами садівничих товариств.

Натомість порядок використання земельних ділянок, наданих у власність для товарного сільськогосподарського виробництва, спрямований на ведення такого виробництва на ринкових товарних засадах, коли продукти виробляються не для власного споживання виробника, а для продажу, тобто споживання іншими членами суспільства.

Суб'єктами такого виду землекористування можуть бути громадяни України, які отримали земельні ділянки у власність безоплатно в результаті приватизації земель колективних сільськогосподарських підприємств (селяни, колишні члени цих підприємств) [(стаття 25 ЗК України, Закон України від 5 червня 2003 року № 899-ІV Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 899-IV)].

Громадяни також можуть використовувати землі сільськогосподарського призначення для організації та ведення особистого селянського господарства - господарської діяльності, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки та споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі у сфері сільського зеленого туризму. Правові та організаційні засади ведення особистого селянського господарства визначаються Законом України від 15 травня 2003 року № 742-ІV Про особисте селянське господарство .

Порядок використання земельних ділянок для городництва регламентується статтею 36 ЗК, згідно з якою вони можуть надаватися громадянам або їх об'єднанням лише на умовах оренди. При цьому, на таких землях не допускається спорудження капітальних будівель і споруд.

Громадяни також можуть орендувати земельні ділянки сільськогосподарського призначення для сінокосіння і випасання худоби (стаття 34 ЗК).

Різний правовий режим земель сільськогосподарського призначення за видами використання підтверджується положеннями статті 121 ЗК України, якою встановлено норми безоплатної передачі у власність земельних ділянок громадянам. Розмір земельної ділянки для ведення садівництва, яку можна приватизувати безоплатно, становить не більше 0,12 га, у той час як розмір земельної ділянки для ведення фермерського господарства згідно з нормами безоплатної передачі земельних ділянок громадянам України визначається розміром земельної частки (паю), встановленим для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, становить не більше 2,0 га. Наведена норма передбачає можливість збільшення цього розміру у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її успадкування членами господарства. Вочевидь це зумовлено особливостями кожного виду використання земельної ділянки і спрямовано на дотримання основного з принципів земельного законодавства - раціонального використання земель.

Здійснення прав власника землі передбачає дотримання ним обов'язків, пов'язаних з володінням земельною ділянкою, першочерговим з яких згідно з пунктом а частини першої статті 90 ЗК України визначено обов'язок забезпечення її використання за цільовим призначенням.

Стаття 1 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-ІV Про землеустрій містить визначення поняття цільове призначення земельної ділянки , згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою в установленому законодавством порядку.

У частині першій статті 81 ЗК України визначені способи набуття громадянами України права власності на земельні ділянки, якими є:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Водночас, у частині дев'ятій статті 79-1 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів (частина перша та друга статті 79-1 ЗК України).

Особливий порядок формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав передбачений Законом № 899-IV, який полягає в тому, що земельні ділянки виділяються із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності.

Отже, колегія суддів вважає, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які надаються у власність або передаються у користування, за конкретними цілями використання поділяються на види. Віднесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення до того чи іншого виду позначається на їх правовому режимі (порядку використання), який відповідає їх цільовому призначенню (використанню).

Судом встановлено, що відповідно до Указу Президента України Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995 р. рішенням Михальчанської сільської ради Сторожинецького району від 11.11.1999 р. затверджено Технічну документацію по передачі земельних часток паїв із земель колективної колективної власності СКГ Михальчанський та передано у приватну власність земельні частки (паї) громадянам згідно з додатком, серед яких - гр. гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6

За змістом листа ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області від 26.06.2017 р. №1620-17, що є складовою проекту землеустрою, з метою реалізації свого права на землю, зазначені вище громадяни виготовили державні акти приватної власності на землю серії І-ЧВ № 025260 від 31.12.1999 р. та серії І-ЧВ №025261 від 31.12.1999 р.

На підставі рішення Михальчанської сільської ради від 27.12.2006 р. №192-11/06 змінено функціональне використання земельної ділянки гр. ОСОБА_5 площею 0.35 га та земельної ділянки гр. ОСОБА_6 площею 0.48 га з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на землі для ведення особистого селянського господарства . В свою чергу, як зазначено в листі, 31.12.2006 р. приватним нотаріусом ОСОБА_7 посвідчено договори купівлі-продажу (ВЕМ №№ 907207, 907208, 907209, 907210, 907211, 907212, 907213) новосформованих земельних ділянок (всього 7 ділянок).

Також зазначено, що зміна функціонального використання земельних ділянок площею 0.35 га та 0.48 га з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на землі для ведення особистого селянського господарства , а також вчинення цивільно-правових угод, відбулось з урахуванням вимог п. 15 Прикінцевих положень Земельного кодексу України (в редакції станом на 31.03.2006 р.). Таким чином, вказано у листі ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області, земельні ділянки функціональне використання яких змінено з урахуванням положень Земельного кодексу України, після чого набуто права власності на них відповідно до цивільно-правових угод, за своїх правовим статусом не є земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також ділянками, виділеними в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства (а.с. 26).

Позивач отримав у приватну власність одну з семи вище указаних ділянок. Так, згідно з договором дарування від 15.04.2011 р., посвідченого державним нотаріусом Сторожинецької державної нотаріальної контори Чернівецької області ОСОБА_8, гр. ОСОБА_9 подарував гр. ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0587 га, що належить йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданого Михальчанською сільською радою Сторожинецького району 22.11.2010 р. на підставі договору дарування від 30.05.2009 р. ВМС 474865 реєстр №1105 Сторожинецький районний нотаріальний округ: рішення від 16.09.2010 р. №149-47/2010 47 сесії 5 скликання Михальчанської сільської ради, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів за №011081900282, кадастровий номер НОМЕР_1 (а.с. 12).

Право власності на земельну ділянку площею 0,0587 га за кадастровим номером НОМЕР_1 гр. ОСОБА_2 посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 реєстр.№732458651001237 від 01.07.2011 р. Цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (а.с. 21).

Суд апеляційної інстанції вважає, що вказана вище земельна ділянка, яка мала цільове призначення для товарного сільськогосподарського виробництва, а згодом змінила функціональне використання для ведення особистого селянського господарства та була відчужена, все одно залишається земельною часткою (паєм) виділеною в натурі (на місцевості) для особистого селянського господарства. При цьому, було змінено функціональне використання, а не цільове призначення земельної ділянки.

Згідно положень статей 13, 14 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу і є національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв'язку з чим гарантоване Конституцією право власності на землю має набуватися і реалізовуватися громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Саме на виконання зазначених конституційних положень та створення необхідної законодавчої бази (прийняття законів про ринок земель та державний земельний кадастр) для запровадження повноцінного ринку земель, а також з метою збереження стратегічно важливого для аграрного сектору економіки держави виду сільськогосподарських земель законодавець згідно з підпунктом б пункту 15 Перехідних положень ЗК України запровадив мораторій на купівлю-продаж та інші способи відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності юридичних осіб та громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства та власникам земельних часток (паїв), крім обміну земельної ділянки на іншу відповідно до закону (стаття 14 Закону № 899-ІV), передачі їх у спадщину та вилучення земель для суспільних потреб.

Наведене обмеження не поширюється на право приватної власності на земельні ділянки іншого призначення (виду використання), які перебувають у власності громадян та юридичних осіб. І тому наведеною вище нормою ЗК України законодавець з метою забезпечення виконання введеного мораторію заборонив також зміну цільового призначення та виду використання зазначених вище сільськогосподарських земельних ділянок.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що якщо земельна ділянка сформована як об'єкт нерухомого майна, внаслідок виділення в натурі земельного паю для ведення особистого селянського господарства, то для неї встановлений мораторій на зміну цільового призначення, а подальша зміна власника такої земельної ділянки не припиняє дію мораторію.

Отже, незалежно від способу набуття позивачем права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства , яка сформована внаслідок виділення земельного паю, до закінчення дії чи скасування мораторію введеного пунктом 15 розділу X Перехідних положень ЗК України, він позбавлений права змінювати цільове призначення цієї земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі підпункту б пункту 15 Перехідних положень ЗК України Михальчанська сільськоа рада Сторожинецького району Чернівецької області правомірно відмовила у погоджені зміни цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_2, у власності якого перебуває сільськогосподарська земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства.

Тож, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що рішення прийняте відповідачем не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду в постанові від 01 листопада 2018 року у справі № 817/897/16.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дав оцінку усім вказаним обставинам, помилково застосував норми матеріального права, а тому у відповідності до ст.317 КАС України, рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області задовольнити.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 01 лютого 2019 року.

Головуючий Іваненко Т.В. Судді Франовська К.С. Кузьменко Л.В.