Рішення
від 28.01.2019 по справі 476/113/18
ЄЛАНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 476/113/18

Провадження № 2/476/4/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.01.2019 року с.м.т. Єланець

Єланецький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Минаєвої Н.П.

представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, фермерського господарства "ОСОБА_5В." про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

13.02.2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ФГ "ОСОБА_5В." про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки.

Свої вимоги мотивує тим, що 21.09.2013 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір оренди належної йому земельної ділянки площею 9,8933 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Куйбишевської сільської ради Єланецького району Миколаївської області. Під час укладення вищевказаного договору оренди сторони у пункті 9 визначили розмір орендної плати, який становить 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації. Проте, відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасності виплати орендної плати та допустив виникнення заборгованості з її виплати за 2013-2017 роки. Крім того, у ході підготовки позовної заяви йому стало відомо, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ФГ "ОСОБА_5В." зареєстровано право суборенди належної йому земельної ділянки. Своєї згоди на укладення договору суборенди він не надавав.

Посилаючись на те, що відповідачем ОСОБА_2 істотно порушено норми діючого законодавства, умови укладеного між ними договору оренди землі та допущено систематичну несплату орендної плати, позивач просив суд стягнути з нього заборгованість по невиплаченій орендній платі за 2015-2017 роки, що становить 25310,56 грн., а також 2990,99 грн. інфляційних збитків, 8727,13 грн. пені за прострочення виплати орендної плати, 694,88 грн. 3% річних від простроченої суми заборгованості, розірвати договір оренди землі від 21.09.2013 року та визнати недійсним договір суборенди належної йому земельної ділянки, укладений 25.04.2014 року між відповідачами, а також стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

В підготовчому судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість по невиплаченій орендній платі за 2013-2016 роки, що становить 30311,13 грн., а також 15104,03 грн. інфляційних збитків, 26888,89 грн. пені за прострочення виплати орендної плати, 2181,96 грн. 3% річних від простроченої суми заборгованості, розірвати договір оренди землі від 21.09.2013 року та договір суборенди належної йому земельної ділянки, укладений 25.04.2014 року між відповідачами, а також стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, з підстав вказаних в позовній заяві, просила їх задовольнити.

Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечили, вважають їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки, за вказаний період позивачу сплачено 15000 грн., що є навіть більшим від розміру орендної плати, яку необхідно було сплатити. Крім того, вважають, що позивачем неправильно вирахувано суму пені за прострочення виплати орендної плати, так як, враховано у його обчисленнях невірний її розмір. У разі ж якщо суд дійде до висновку про існування заборгованості, просили застосувати, передбачений ст. 257 ЦК України, трирічний строк загальної позовної давності до визнанчення розміру заборгованості з орендної плати, інфляційних збитків та 3% річних, а до вимог про стягнення пені - спеціальну позовну давність тривалістю в один рік, визначену ст. 258 ЦК України.

Вислухавши представника позивача, відповідача, представника відповідача, свідка, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до слідуючого.

Так, відповідно до положень ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до положень статті 22 Закону України Про оренду землі (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, позивач є власником земельної ділянки площею 9,8933 га з кадастровим номером 4823082200:03:000:0239, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Куйбишевської сільської ради Єланецького району Миколаївської області (а. с. 4-5).

21.09.2013 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір оренди належної йому земельної ділянки (а. с. 9-13), про що 23.09.2013 року внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 21-22, 177-178).

Згідно пунктів 5, 9-11 вищевказаного договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі не менше 4% від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації, що становить 4000 грн. на рік. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції та вноситься щорічно до 25 грудня.

Положеннями ст. ст. 24 і 25 Закону України Про оренду землі передбачені права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема, орендодавець зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату в розмірі та строки обумовлені договором.

З матеріалів справи слідує, що станом на 01.01.2013 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки, належної позивачу, з урахуванням коефіцієнту індексації 3,2 та коефіцієнту 1,756 відповідно до постанови КМУ від 31.10.2011 року №1185 становить 159605,87 грн., станом на 01.01.2014 року - 159605,87 грн., станом на 01.01.2015 року - 199357,71 грн., станом на 01.01.2016 року - 239209,29 грн. (а. с. 16-19). За такого розмір орендної плати, яку необхідно було сплатити позивачу повинен становити: за 2013 рік - 6384,23 грн., за 2014 рік - 6384,23 грн., за 2015 рік - 7974,30 грн., за 2016 рік - 9568,37 грн., за 2017 рік - 9999,43 грн.

Із наданої представником відповідача розписки позивача від 20.04.2016 року слідує, що ним отримано від відповідача ОСОБА_2 15000 грн. в рахунок орендної плати за 2017-2019 роки (а. с. 80).

Належних доказів на підтвердження сплати позивачу орендної плати за користування його земельною ділянкою протягом 2013-2016 років до суду не надано. У ході судового розгляду даний факт також не знайшов свого підтвердження. Тому суд вважає, що у відповідача ОСОБА_2 дійсно виникла заборгованість з виплати орендної плати позивачу за вищевказаний період, яка підлягає стягненню.

Проте, при визначенні розміру такої заборгованості суд враховує, що представником відповідача заявлено клопотання про застосування наслідків пропуску позовної давності.

Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно дост.257 ЦК України до вимоги про стягнення суми заборгованості за кредитом застосовується загальний строк позовної давності - три роки.

Згідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Беручи до уваги, що позивач звернувся до суду у лютому 2018 року, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості за невиплаченою орендною платою лише за 2015 рік у розмірі 7974,43 грн. та за 2016 рік у розмірі 9568,57 грн., а всього 17542,67 грн.

Також суд вважає, що трирічний строк позовної давності підлягає застосуванню і до заявлених позивачем вимог про стягнення індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Так, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України , боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України ).

Згідно зі статтями 251 , 253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд враховуючи положення ст.21 Закону України Про оренду землі та п.10 договору оренди землі, яким передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, вважає, що з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню забогованість по орендній платі за 2015-2016 роки з урахуванням індекса інфляції за вказаний період .

Таким чином, розмір інфляційних втрат з орендної плати за 2015 рік складає 2294,15 грн. та за 2016 рік 1461,75 грн., які розраховуються за формулою: (сума боргу х офіційний індекс інфляції) - сума боргу. Всього сума інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача становить 3755,90 грн.

Що стосується визначення розміру пені, то суд враховує, що відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік.

Пунктом 13 договору оренди сторони передбачили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 640,30 грн. пені, з розрахунку:

за 2015 рік з 05.02.2017 року по 05.02.2018 рік кількість днів прострочення становить 365 днів, а сума пені за вказаний період 291,06 грн. (7974,30 грн. х 0,01% х 365);

за 2016 рік з 05.02.2017 року по 05.02.2018 рік кількість днів прострочення становить 365 днів, а сума пені за вказаний період 349,24 грн. (9568,37 грн. х 0,01% х 365).

Оскільки, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, визначеного в договорі оренди, не сплативши орендну плату у повному розмірі, позовні вимоги про стягнення з нього на користь позивачки 3% річних від простроченої суми заборгованості також підлягають задоволенню.

Таким чином, 3% річних за 2015 рік становлять 498,39 грн. (7974,30 грн. х 3%/ 12 х 25 міс.) та за 2016 рік - 310,97 грн. (9568,37 грн. х 3%/ 12 х 13 міс.)

Отже, загальна сума 3% річних за період 2015-2016 роки, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 809,36 грн.

З урахуванням викладеного суд вважає, що з відповідача на користь позивачки всього підлягають стягненню 22748,23 грн.

Крім того, відповідно до статті 610 ЦК України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

За правилами ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачений ст.ст. 24 і 25 цього Закону України та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Підставою для припинення права користування земельною ділянкою відповідно до п. д ч.1 ст.141 ЗК України є систематична несплата орендної плати.

За змістом статей 1 , 13 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати в установленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватись належними доказами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання як договору оренди, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

Суд вважає, що несплата орендної плати протягом 2013-2016 років є істотним порушенням відповідачем ОСОБА_2 умов договору оренди земельної ділянки від 21.09.2013 року, що свідчить про порушення прав позивача, неналежне виконання обов'язків щодо сплати орендної плати і може бути кваліфікована як винна поведінка щодо невиконання зобов'язань, про що зазначається у ст. ст. 30, 32 Закону України "Про оренду землі".

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відновлення порушених прав позивача, а тому вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача про розірвання договору оренди земельної ділянки від 21.09.2013 року.

Крім того у ході судового розгляду встановлено, що 25.04.2014 року між відповідачами на підставі письмової згоди позивача від 22.04.2014 року укладено договір суборенди вищевказаної земельної ділянки (а. с. 14-15, 81, 179, 181), про що того ж дня внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 21-22, 176-178).

19.04.2016 року відповідачі уклали додаткову угоду до договору суборенди земельної ділянки від 25.04.2014 року, якою внесено зміни до п. 2.1 договору суборенди та викладено його у наступній редакції: "Термін суборенди складає 6 років (до 25.04.2020 року) з моменту прийняття об'єкту, що орендується, і державної реєстрації договору суборенди" (а. с. 180, 195).

Так, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 8 ЗУ "Про оренду землі" орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 вищевказаного закону та п. 2.2 договору суборенди від 25.04.2016 року у разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Оскільки, суд дійшов до висновку про розірвання договору оренди землі від 21.09.2013 року, то відповідно до вимог чинного законодавства підлягає розірванню і договір суборенди вищевказаної земельної ділянки від 25.04.2016 року.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як, спір виник не з вини ФГ "ОСОБА_5В." , суд вважає, що з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1637,39 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2, фермерського господарства "ОСОБА_5В." про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, на користь ОСОБА_4 17542 (сімнадцяти тисяч п'ятсот сорок дві) грн. 67 коп. - заборгованості по виплаті орендної плати за 2015-2016 роки, 3755 (три тисячі сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 90 коп. - інфляційних збитків, 640 (шістсот сорок) грн. 30 коп . - пені за прострочення виплати орендної плати, 809 (вісімсот дев'ять) грн. 36 коп. - 3% річних від простроченої суми орендної плати , а всього - 22748 (двадцять дві тисячі сімсот сорок вісім) грн. 23 коп.

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 21.09.2013 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, зареєстрований реєстраційною службою Єланецького районного управління юстиції Миколаївської області 23.09.2013 року.

Розірвати договір суборенди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та фермерським господарством "ОСОБА_5В.", зареєстрований реєстраційною службою Єланецького районного управління юстиції Миколаївської області 25.04.2014 року.

Стягнути з ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, на користь ОСОБА_4 1637 (тисячу шістсот тридцять сім) грн. 39 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору .

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено 01.02.2019 року.

Суддя Н.В.Чернякова

СудЄланецький районний суд Миколаївської області
Дата ухвалення рішення28.01.2019
Оприлюднено03.02.2019
Номер документу79558487
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —476/113/18

Постанова від 11.03.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ігнатенко Вадим Миколайович

Ухвала від 30.08.2019

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ігнатенко Вадим Миколайович

Ухвала від 29.07.2019

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ігнатенко Вадим Миколайович

Постанова від 30.05.2019

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Шаманська Н. О.

Постанова від 30.05.2019

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Шаманська Н. О.

Ухвала від 10.04.2019

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Шаманська Н. О.

Ухвала від 10.04.2019

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Шаманська Н. О.

Ухвала від 21.03.2019

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Шаманська Н. О.

Рішення від 28.01.2019

Цивільне

Єланецький районний суд Миколаївської області

Чернякова Н. В.

Рішення від 28.01.2019

Цивільне

Єланецький районний суд Миколаївської області

Чернякова Н. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні