Постанова

від 30.05.2019 по справі 476/113/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

30.05.19

22-ц/812/696/19

Провадження №22-ц/812/696/19

Категорія 23

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 року м. Миколаїв

Справа № 476/113/18

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Шаманської Н.О.,

суддів: Данилової О.О., Коломієць В.В.,

із секретарем судового засідання - Біляєвою В.М.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2 ,

фермерського господарства Переверьзєв О.В.

про стягнення орендної плати та розірвання договорів оренди,

за апеляційною скаргою

представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області, ухвалене суддею Черняковою Н.В. 28 січня 2019 року в приміщенні цього ж суду, повний текст рішення складено 1 лютого 2019 року,

у с т а н о в и в:

13 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , фермерського господарства Переверьзєв О.В. (далі - ФГ Переверьзєв О.В. ) про стягнення заборгованості по орендній платі, розірвання договору оренди земельної ділянки та договору суборенди земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначав, що 21 вересня 2013 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір оренди належної йому земельної ділянки площею 9,8933 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Куйбишевської сільської ради Єланецького району Миколаївської області. Пунктом 9 зазначеного договору визначено розмір орендної плати, який становить 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації.

Відповідач протягом 2013-2017 років не дотримався умов договору щодо своєчасності виплати орендної плати. Крім того, ОСОБА_2 уклав договір суборенди зазначеної земельної ділянки з ФГ Переверьзєв О.В. без надання згоди позивача.

Посилаючись на те, що відповідачем істотно порушено норми діючого законодавства, умови укладеного між ними договору оренди землі та допущено систематичну несплату орендної плати, позивач, уточнивши свої позовні вимоги під час судового розгляду, просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість по невиплаченій орендній платі за 2013-2016 роки, що становить 30 311 грн.13 коп., а також 15 104 грн. 03 коп. інфляційних збитків, 26 888 грн. 89 коп. пені за прострочення виплати орендної плати, 2 181 грн. 96 коп - 3% річних від простроченої суми заборгованості, а також розірвати договір оренди землі від 21 вересня 2013 року та договір суборенди належної йому земельної ділянки, укладений 25 квітня 2014 року між відповідачами.

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 28 січня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 17 542 грн. 67 коп. - заборгованості по виплаті орендної плати за 2015-2016 роки, 3755 грн. 90 коп. - інфляційних збитків, 640 грн. 30 коп. - пені за прострочення виплати орендної плати, 809 грн. 36 коп. - 3% річних від простроченої суми орендної плати . Розірвано договір оренди земельної ділянки від 21 вересня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Розірвано договір суборенди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та ФГ Переверьзєв О.В. 25 квітня 2014 року. Розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, відсутність заборгованості по орендній платі та підстав для розірвання договору оренди, а також пропуск строку позовної давності, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - ОСОБА_4 , посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що орендна плата за 2014-2016 роки відповідачем ОСОБА_2 не сплачувалась, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню за 2015-2016 року з урахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних за порушення зобов`язань. До вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за 2014 рік судом застосовано позовну давність. Також суд вважав, що систематична несплата орендної плати за 2014-2016 роки є підставою для розірвання договорів оренди та суборенди.

Проте не з усіма висновками суду першої інстанції можна погодитись.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 9,8933 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Куйбишевської сільської ради Єланецького району Миколаївської області .

21 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір оренди належної позивачу земельної ділянки , про що 23 вересня 2013 року внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно пунктів 5, 9-11 вищевказаного договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі не менше 4% від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації, що становить 4000 грн. на рік. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції та вноситься щорічно до 25 грудня.

Положеннями ст.ст. 24 і 25 Закону України Про оренду землі передбачені права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема, орендодавець зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату в розмірі та строки обумовлені договором.

З долучених до позовної заяви витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 1 січня 2013 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації 3,2 та коефіцієнту 1,756 відповідно до постанови КМУ від 31 жовтня 2011 року №1185 становить 159 605 грн. 87 коп., станом на 1 січня 2014 року - 159 605 грн. 87 коп., станом на 1 січня 2015 року - 199 357 грн. 71 коп., станом на 1 січня 2016 року - 239 209 грн. 29 коп.

За такого розмір орендної плати за 2013 рік повинен складати - 6 384 грн. 23 коп., за 2014 рік - 6 384 грн. 23 коп., за 2015 рік - 7 974 грн. 30 коп., за 2016 рік - 9 568 грн. 37 коп, за 2017 рік - 9 999 грн. 43 коп.

Звертаючись до суду з позовом у лютому 2018 року позивач посилався на те, що за весь період оренди він отримав в 2013 році лише 15000 грн.

Проте, на спростування зазначених тверджень відповідачем надана розписка від 20 квітня 2016 року з якої вбачається, що ОСОБА_1 отримано від ОСОБА_2 15000 грн. в рахунок орендної плати за 2017-2019 роки. Претензій до ОСОБА_2 не має ( а.с.80).

Вподальшому позивач уточнив свої вимоги, зазначивши про те, що він є людиною похилого віку та забув коли саме він отримав орендну плату.

Проте колегія суддів не може погодитись з такими твердженнями позивача, з огляду на те, що зі змісту розписки, датованої 20 квітня 2016 року позивач жодних претензій до відповідача не мав.

До того ж, як пояснила представник позивача в засіданні судової колегії, позивач до лютого 2018 року не звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості по орендній платі за період 2013 - 2016 років.

Крім того, на час звернення до суду позивач досяг 60-річного віку. Будь-яких медичних довідок про наявність у нього проблем з пам`яттю позивач суду не надав.

Зважаючи на викладене , колегія суддів вважає непереконливими доводи позивача про несплату йому орендної плати за період з 2013 по 2016 роки.

Відсутність письмових доказів, не може бути підставою для стягнення орендної плати за 2014-2016 роки, з врахуванням того, що позивач визнавав оплату йому орендної плати у 2013 році у розмірі 15000 грн., а в подальшому змінив свої твердження.

За таких обставин колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача дійсно виникла заборгованість з виплати орендної плати позивачу за вищевказаний період, яка підлягає стягненню.

Разом з тим, приймаючи до уваги ту обставину, що орендна плати виплачувалась позивачу наперед, відповідачем не були враховані умови договору оренди про те, що розмір орендної плати становить 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації.

За такого, мала місце недоплата орендної плати.

При визначенні розміру заборгованості по орендній платі, колегія суддів, враховує заяву відповідача про застосування строку позовної давності та приймаючи до уваги те, що позивач звернувся до суду у лютому 2018 року, вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за недоплачену орендну плату за 2015 рік у розмірі - 3 974 грн. (7974 (4% від грошової оцінки) - 4000 (сплачені відповідачем)) та за 2016 рік у розмірі 5568 грн. (9568 грн.(4% від грошової оцінки землі) - 4000 грн.(сплачені відповідачем)).

Що стосується стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення грошового зобов`язання, то відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1ст. 631 ЦК України).

Згідно зі статтями 251,253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Враховуючи положення ст.21 Закону України Про оренду землі та п.10 договору оренди землі, яким передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по орендній платі за 2015-2016 роки з урахуванням індексу інфляції за 2015 рік - 1084 грн. 84 коп . ( за період з січня 2016 по січень 2018 року) та за 2016 рік (за період з січня 2017 року по січень 2018 року) 807 грн. 35 коп., які розраховуються за формулою: сума боргу х офіційний індекс інфляції - сума боргу. Всього сума інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача становить 4404 грн. 13 коп.

Що стосується визначення розміру пені, то відповідно до ч.2ст. 258 ЦК Українидо вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік.

Пунктом 13 договору оренди сторони передбачили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідност. 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 348 грн. 28 коп. пені, з розрахунку:

- за 2015 рік з 05.02.2017 року по 05.02.2018 рік кількість днів

прострочення становить 365 днів, а сума пені за вказаний період 145 грн.05 коп. (3974грн. х 0,01% х 365);

-за 2016 рік з 05.02.2017 року по 05.02.2018 рік кількість днів

прострочення становить 365 днів, а сума пені за вказаний період 203 грн. 23 коп. грн. (5568 грн. х 0,01% х 365).

Оскільки, відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, визначеного в договорі оренди, не сплативши орендну плату у повному розмірі, позовні вимоги про стягнення з нього на користь позивачки 3% річних від простроченої суми заборгованості також підлягають задоволенню.

Таким чином, 3% річних за 2015 рік становлять 248 грн. 37 коп. (3974грн. х 3%/ 12 х 25 міс.) та за 2016 рік - 180 грн. 96 коп. (5568. х 3%/ 12 х 13 міс.)

Отже, загальна сума 3% річних за період 2015-2016 роки, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 429 грн. 33 коп.

З урахуванням викладеного суд вважає, що з відповідача на користь позивача всього підлягають стягненню 14723 грн.84 коп.

За такого, рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі слід змінити, зменшивши стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості по виплаті орендної плати за 2015-2016 року з урахуванням пені, інфляційних втрат , 3% річних з 22748 грн. 23 коп. до 14723грн. 84 коп.

Що стосується вирішення позовних вимог про розірвання договорів оренди земельної ділянки , то колегія суддів також не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо необхідності розірвання договорів оренди, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За правилами ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбаченийст.ст.24 і 25 цього Закону України та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексомУкраїни та іншими законами України.

Підставою для припинення права користування земельною ділянкою відповідно до п. д ч.1 ст.141ЗК України є систематична несплата орендної плати.

За змістом статей 1,13 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати в установленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватись належними доказами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання як договору оренди, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. При цьому, фундаментальне значення, крім ознаки систематичність , має значення саме несплата орендної плати.

Разом з тим, у вказаній справі має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, ніж передбачено договором. Проте така недоплата сталася внаслідок того, що орендна плата позивачу сплачувалась наперед.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи, апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки та договору суборенди земельної ділянки, оскільки не встановлено систематичної несплати відповідачем орендної плати, адже відповідач виплачував орендну плату, наперед, однак у меншому розмірі. При цьому позивач протягом тривалого часу не зверталася до відповідача з претензією щодо сплати орендної плати не в повному обсязі.

Оскільки суд першої інстанції вирішуючи спір не звернув належної уваги на зазначені обставини та норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для розірвання договорів оренди та суборенди земельної ділянки, то рішення суду в частині вирішення цих вимог підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, рішення суду в частині розподілу судових витрат слід змінити, зменшивши розмір стягнення судового збору з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 1637 грн.39 коп. до 342 грн. пропорційно задоволеним вимогам (14 723,74 (розмір задоволених вимог) х 704 грн. 80 коп. ( розмір судового збору) / 30311 грн. 13 коп. (розмір заявлених вимог) = 342 грн. 46 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1659 грн. судових витрат за подачу апеляційної скарги, пропорційно задоволеним вимогам апеляційної скарги (22 748 грн. (розмір задоволених позовних вимог судом першої інстанції - 14723 грн. 84 коп.(розмір задоволених позовних вимог судом апеляційною інстанцію) = 8024 грн. ( розмір на який задоволені вимоги апеляційної скарги) ; 8024 грн. х 704 грн. 80 коп. (розмір судового збору) / 22748 грн. (розмір задоволених вимог судом першої інстанції ) = 249 грн. + 1410 грн, (за 2вимоги немайнового характеру ) = 1659 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 376, 381,382 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 28 січня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі змінити, зменшивши стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості по виплаті орендної плати за 2015-2016 року з урахуванням пені, інфляційних втрат , 3% річних з 22748 грн. 23 коп. до 14723грн. 84 коп.

Рішення в частині розірвання договорів оренди земельної ділянки скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення .

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , фермерського господарства Переверзьєв О.В. про розірвання договорів оренди земельної ділянки відмовити.

Рішення в частині розподілу судових витрат змінити, зменшивши розмір стягнення судового збору з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 1637 грн.39 коп. до 342 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1659 грн. судових витрат за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: О.О. Данилова

В.В. Коломієць

Повний текст постанови складено 4 червня 2019 року.