Ухвала

від 01.02.2019 по справі 638/9058/17

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/9058/17

Провадження № 1-кп/638/453/19

У Х В А Л А

іменем України

01 лютого 2019 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали об`єднаного кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, українця, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, з середньою освітою, фактично мешкає за адресою АДРЕСА_1 , неодноразово раніше засудженого, обвинуваченого за ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 185,ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України,-

встановив:

До Дзержинського районного суду міста Харкова надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№12017220480002073 від 26.04.2017, відносно вказаної особи.

До обвинуваченого за цим провадженням обирався запобіжний захід - тримання під вартою.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, оскільки існують ризики передбачені ст. 177 КПК України.

Прокурор ОСОБА_4 підтримала клопотання прокурора ОСОБА_3 та просила суд продовжити термін тримання під вартою, послалась на наявність вироку Ленінскського районного суду міста Харкова та вироку апеляційної інстанції щодо ОСОБА_6 .

Обвинувачений ОСОБА_6 просив продовжити строки тримання під вартою, не заперечував проти вказаного клопотання.

Захисник розділила думку ОСОБА_6 , та просила суд задовольнити клопотання про продовження строків тримання під вартою, а також долучити до матеріалів справи копії вироку Ленінського районного суду містам Харкова та Харківського апеляційного суду.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Обговоривши в судовому засіданні питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , вислухавши думку прокурорів про доцільність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, думку обвинуваченого та його захисника, виходячи з тяжкості злочину, у вчиненні якого він обвинувачується та наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що були враховані при обранні йому запобіжного заходу, наявність яких продовжує існувати, вважає клопотання таким, що підлягає задовленню.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, згідно зі ст.ст. 7-9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

За висновком Конституційного Суду України, викладеним в рішенні від 23.11.2017 № 1-р/2017, продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою,обраних під час досудового розслідування, без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, суперечить вимогам обов`язкового періодичного судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність(ч.2ст.29КонституціїУкраїни).

Крім того, Конституційний Суд України також зазначив, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадженняне є преюдиційними.У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов`язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, таприйняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.

Так, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні, серед інших і тяжкого злочину, за який передбачено покарання до шести років позбавленням волі, останній перебуваючи на волі, та, будучи обізнаним про суворість передбаченого законом покарання, може перешкодити кримінальному провадженню з метою ухилення від кримінальної відповідальності, крім того, обвинувачений може переховуватися від суду, так як розуміючи невідворотність покарання за вчинені злочини, може вчинити спроби переховування; незаконно впливати на потерпілих, свідків, що вказує на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України продовжують існувати, а тому суд приходить до висновку про доцільність збереження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Приймаючи таке рішення суд ще й виходив з того, що ОСОБА_6 засуджений відповідно до вироку Ленінського районного суду міста Харкова від 23 березня 2017 року за ч.2 ст. 190 КК України до трьох років позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України іспитовим строком на два роки, і в період іспитового строку знову обвинувачується у вчиненні, серед інших і кримінального правопорушення тяжкого злочину. Судом апеляційної інстанції вказаний вирок в частині скасований. Суд вважає, що у зв`язку з чим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який закінчується 18.02.2019 року, слід продовжити ще на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 194, 197, 314 316, 369 - 372, 376 КПК України, суд

постановив:

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний стосовно ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на 60 (шістдесят) днів, тобто до 01 квітня 2019 року.

Ухвала остаточна.

Головуючий: ОСОБА_1