Постанова

від 29.01.2019 по справі 910/3454/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2019 р. Справа № 910/3454/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМТРЕЙД УКРАЇНА" (вх. № 1342 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 31.10.2018 у справі №910/3454/18, ухваленого суддею Хотенець П.В. у м.Харкові, повний текст рішення складено 12.11.2018,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланнівська МТС", с. Куми Карлівський район, Полтавська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМТРЕЙД УКРАЇНА", м. Харків

про стягнення 1 836 947,78 грн

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.10.2018 у справі №910/3454/18 задоволено позов. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМТРЕЙД УКРАЇНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланнівська МТС" 1617090,00 грн авансового платежу за договором, 219857,78 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 28435,22 грн судового збору.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 31.10.2018 у справі №910/3454/18 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМТРЕЙД УКРАЇНА" (вх. № 1342 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 31.10.2018 у справі №910/3454/18 та повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 29.01.2019.

22.12.2018 до суду апеляційної інстанції від ТОВ "Ланнівська МТС" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 2712), в якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "ХІМТРЕЙД УКРАЇНА" на рішення Господарського суду Харківської області від 31.10.2018 у справі №910/3454/18, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 у зв'язку із відпусткою судді Пуль О.А., здійснено повторний розподіл судової справи №910/3454/18 та визначено наступний склад колегії суддів для її розгляду: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

В судове засідання 29.01.2019 від імені ТОВ "Ланнівська МТС" з'явився адвокат ОСОБА_1, який на підтвердження своїх повноважень щодо представництва інтересів позивача в суді апеляційної інстанції надав оригінал свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 04.10.2016 серія ПТ № 1571 та зазначив про те, що діє на підставі ордеру на надання правової допомоги від 04.09.2018 та договору на представництво інтересів у господарській справі від 04.09.2018 № 2/2. На огляд суду був наданий ордер та витяг з договору від 04.09.2018 № 2/2.

Судова колегія зазначає, що згідно з Витягу з договору на представництво інтересів у господарській справі 04.09.2018 №2/2 адвокат має право на представництво інтересів позивача ТОВ "Ланнівська МТС" в Господарському суді Харківської області у справі №910/3454/18 за позовом ТОВ "Ланнівська МТС" до ТОВ "ХІМТРЕЙД УКРАЇНА" про стягнення заборгованості.

Також, відповідно до ордеру на надання правової допомоги від 04.09.2018 серія ПТ №1571 ТОВ "Ланнівська МТС" надається правова допомога на підставі вищезазначеного договору від 04.09.2018 № 2/2 у Господарському суді Харківської області.

Відповідно до частини 4 статті 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Частинами 1, 2 статті 61 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких належних доказів в розумінні вимог ГПК України, які б підтверджували наявність у адвоката ОСОБА_1 повноважень на ведення справи в суді апеляційної інстанції від імені ТОВ "Ланнівська МТС", з наданням йому відповідних процесуальних прав та обов'язків.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що поданий у справі відзив на апеляційну скаргу (вх. № 2712 від 22.12.2018) від імені позивача ТОВ "Ланнівська МТС" підписано його представником - адвокатом ОСОБА_1

Відповідно до частин 1, 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відзив підписується відповідачем або його представником. До відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача (ч.ч. 2, 7 ст. 165 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Статтею 170 Господарського процесуального кодексу України визначено загальні вимоги до форми та змісту письмовою заяви, клопотання, заперечення. Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

При цьому, підписання та/або подання заяви чи клопотання є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.

За таких обставин, під час подання відзиву на апеляційну скаргу та в судовому засіданні суду апеляційної інстанції заявником не доведено наявності у ОСОБА_1 повноважень на підписання та подання від імені позивача відзиву на апеляційну скаргу в межах розгляду справи в господарському суді апеляційної інстанції.

Колегією суддів встановлено, що відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланнівська МТС" підписано не уповноваженою на вчинення таких дій особою, що має наслідком залишення його без розгляду.

За таких обставин, ТОВ "Ланнівська МТС" не забезпечив участь в судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду свого повноважного представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності повноважного представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі з підстав, зазначених в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 31.10.2018 у справі №910/3454/18 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 22.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ланнівська МТС" (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХІМТРЕЙД УКРАЇНА" (постачальником) укладений договір поставки №22/12/16-ХИМ-А1, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю добрива рідкі азотні (КАС) ТУ У 24.1-00203826.024-2002 марки КАС-32 виробництва ПрАТ "АЗОТ" (далі - продукція) в кількості 417,000 тон, а покупець - прийняти та сплатити продукцію за ціною 5700,00 грн за тону (в т.ч. ПДВ 20%), тобто в загальній сумі 2376900,00 грн (в т.ч. ПДВ 20%) (т.1, а.с.16-17).

Згідно з пунктом 2.1 договору загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим договором, складає 417,000 тон, із допустимими для постачальника відхиленнями на +/- 10% від погодженої кількості.

Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 договору ціна договору складає 2376900,00 грн, в. т. ч. ПДВ 20% - 396150,00 грн, та може змінюватись відповідно до змін кількості фактично поставленої продукції згідно пункту 2.1 договору. Оплата здійснюється покупцем в формі банківського переводу безготівкових грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника платіжним дорученням в строк до 22.12.2016 (включно).

У випадку недопоставки в межах допустимих норм (за пунктом 2.1 договору) продукції, яка оплачена покупцем, вартість зайво оплаченої продукції підлягає зарахуванню в рахунок майбутніх поставок, або, за бажанням покупця - поверненню останньому протягом 3-х календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги (п. 3.5 договору).

Згідно пункту 5.1 договору, поставка продукції здійснюється постачальником залізничним транспортом на умові поставки "СРТ - залізнична станція призначення - Ланна Південної" (згідно правил "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010) по реквізитах вантажоодержувачів, зазначених в транспортних інструкціях покупця. Транспортна інструкція покупця повинна містити: кількість продукції, станцію і залізницю призначення, одержувача продукції, його ЄДРПОУ, його залізничний код, під'їзну колію або гілку, а також поштову адресу. Транспортні інструкції повинні бути подані не пізніше 22.12.2016.

Відповідно до пункту 5.2 договору, моментом поставки (відвантаження) продукції вважається дата штемпелю станції відправлення про прийняття продукції до перевезення в залізничній накладній. В залізничних накладних вантажовідправником зазначається завод-виробник, або інша третя особа.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний поставити покупцю продукцію в строк до 15 березня 2017 року, за умови своєчасного та повного надходження від покупця 100% авансового платежу за продукцію.

Відповідно до пункту 6.1 договору за прострочення поставки оплаченої продукції, крім відхилень в межах норм за п. 2.1 договору, постачальник сплачує покупцю виключну неустойку в розмірі облікової ставки НБУ від вартості непоставленої (недопоставленої) в строк продукції за кожний день прострочення.

За умовами пунктів 8.1, 8.2 договору усі спори, що виникають за цим договору або у зв'язку з цим, будуть вирішуватися шляхом переговорів між сторонами. При виникнення спору дотримання порядку досудового врегулювання спорів є обов'язковим, і сторони зобов'язані пред'явити претензії. Покупець має право пред'явити претензію за кількістю та/або якістю поставленої продукції не пізніше 5 днів від дати поставки. До претензії повинні бути додані всі документи, передбачені Інструкціями №П-6 та №П-7 та цим договором. Непред'явлення претензії у встановлені терміни тягне за собою втрату права стягнення штрафних санкцій та збитків.

Розділом 9 договору передбачено строк дії договору, інші умови.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30 грудня 2017 року , а в частині розрахунків за поставлену продукцію - до їх повного здійснення покупцем, крім випадків, встановлених цим договором або чинним законодавством України (п.9.1 договору).

Згідно з пунктом 9.2. договору, якщо неможливість поставки продукції постачальником була викликана діями (бездіяльністю) заводу-виробника, як-то: заборонами на реалізацію продукції, зниження обсягів виробництва або реалізації продукції заводом-виробником, повне припинення її виробництва тощо, постачальник має право в односторонньому порядку призупинити поставки за цим договором або розірвати договір в односторонньому порядку, а штрафні санкції за прострочення поставки в даному випадку не нараховуються на весь період таких дій (бездіяльності) заводу-виробника. При розірванні договору сторони проводять взаєморозрахунки в повному обсязі.

Вказаний договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

На виконання 5.4 договору поставки від 22.12.2016 №22/12/16-ХИМ-А1 покупцем (ТОВ "Ланнівська МТС") на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату від 22.12.2016 № 22-1216-2 (т. 1 а.с.18) перераховано постачальнику (ТОВ "ХІМТРЕЙД УКРАЇНА") 100% авансового платежу на оплату продукції за вказаним договором поставки, що підтверджується платіжним дорученням від 22.12.2016 №3883 на суму 3276900,00 грн (т. 1 а.с. 19).

Матеріали справи свідчать, що 03.03.2017 та 05.03.2017 постачальником на виконання умов договору поставки від 22.12.2016 № 22/12/16-ХИМ-А1 поставлено ТОВ "Ланнівська МТС" добрива рідкі азотні (КАС) в кількості 133,3 тони на загальну суму 759810,00 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних від 03.03.2017 № 30317-14 на суму 381 330,00 грн та від 05.03.2017 № 50317-1 на суму 378 480,00 грн (т.1, а.с. 21-24).

Отже, відповідач свої зобов'язання за договором поставки від 22.12.2016 №22/12/16-ХИМ-А1 щодо поставки оплаченої продукції виконав частково, не поставив ТОВ "Ланнівська МТС" продукцію в кількості 283,7 тон на суму 1617090,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору ТОВ "Ланнівська МТС" звернулось до ТОВ "ХІМТРЕЙД УКРАЇНА" з вимогою від 03.04.2017 №238, в якій посилаючись на те, що відповідачем не здійснено поставку замовленого та оплаченого добрива рідкого азотного марки КАС-32 в кількості 283,7 тон, просило повернути перераховані товариством кошти у розмірі 1617090,00 грн протягом 7 днів з моменту отримання даної вимоги на поточний рахунок позивача (т.1, а.с. 25).

У відповіді на лист-вимогу від 26.04.2017 відповідач зазначив про зупинення виробництва заводу-виробника (довідка Публічного акціонерного товариства "Азот" від 07.03.2017 №401-016/21-1), що дозволяє останньому в односторонньому порядку зупинити поставку товару в порядку п.9.2 договору, а отже, претензія визнана необґрунтованою. Крім того вказано, що дострокове повернення сплачених за товар коштів можливе лише у випадку розірвання договору в односторонньому порядку з боку постачальника, всі зобов'язання повинні бути виконанні сторонами в межах строку дії договору до 30.12.2017 (п.9.1) (т.1, а.с.26-27).

08.09.2017 ТОВ "Ланнівська МТС" звернулось до відповідача з претензією від 04.09.2017 №608, в якій просило повернути сплачені грошові кошти в сумі 1617090,00 грн та сплатити неустойку у загальному розмірі 98664,64 грн (т.1, а.с. 31-32).

Відповідачем у відповіді на претензію від 19.09.2017 №1909/17-5пр з посиланням на приписи статті 614 ЦК України зазначено про відсутність вини ТОВ "ХІМТРЕЙД УКРАЇНА" в частині недопоставки продукції на загальну суму 1617090,00 грн, що виключає відповідальність. На думку постачальника, претензії є необґрунтованими, а вимоги ТОВ "Ланнівська МТС" про повернення попередньої оплати до закінчення строку дії договору - передчасними (т.1, а.с. 34).

Крім того, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 25.10.2017 № 707, в якій просив в термін до 30.10.2017 надати графік повернення грошових коштів, заборгованих останнім (графік погашення заборгованості повинен закінчитися не пізніше 30.12.2017), оскільки станом на 24.10.2017 ТОВ "ХІМТРЕЙД УКРАЇНА" не виконало взяті на себе зобов'язання з поставки товару та їх виконання втратило інтерес для позивача (т.1, а.с. 40-41).

У відповіді на лист-вимогу від 09.11.2017 №0911/17-2пр відповідач зазначив, що будь-яких письмових пропозицій про дострокове розірвання договору поставки від ТОВ "Ланнівська МТС" не надходило, а тому законні підстави вимагати повернення сплачених на виконання договору поставки сум без попереднього вирішення питання дострокового розірвання даного договору не має (т.1, а.с. 43).

02.01.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією №1, відповідно якої вимагав останнього повернути сплачені грошові кошти в сумі 1 617 090,00 грн та сплатити неустойку у загальному розмірі 168974,83 грн, зазначаючи про закінчення строку дії договору 30.12.2017 (т.1, а.с. 44-45).

У відповіді на претензію від 19.01.2018 №1901/18-6пр відповідач запропонував позивачу укласти новий договір поставки селітри аміачної замість добрив рідких азотних / поставку товару на умовах самовивозу зі складу ПАТ "Азот", м. Черкаси, або ПрАТ "Северодонецьке Азот", при цьому повідомив, що у зв'язку з припиненням виробництва продукції заводом-виробником інших схем погашення існуючої заборгованості запропонувати відповідач не може (т.1, а.с.48)

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не оспорюються, так само як і встановлена місцевим судом обставина нездійснення відповідачем повернення попередньої оплати ТОВ "Ланнівська МТС" в сумі 1 617 090,00 грн, що стало підставою для звернення його з даним позовом про стягнення суми попередньої оплати та 219857,78 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.

31.10.2018 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вказане рішення з посиланням на приписи статей 509, 526, 530, 612, 614, 617, 655, 691, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, статей 218, 219 Господарського кодексу України, мотивовано тим, що факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 22.12.2016 №22/12/16-ХИМ-А1 щодо поставки позивачу продукції підтверджується матеріалами справи, і відповідач не надав суду належних та допустимих доказів наявності обставин, які свідчили про відсутність його вини у невиконання цих зобов'язань.

Крім того, з посиланням на приписи ст. 536, ч.3 ст. 693 Цивільного кодексу України, ч.6 ст. 231, ч.4 ст. 232 Господарського кодексу України місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 219857,78 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, з огляду на таке:

- матеріалами справи (відповідь Офісу великих платників податків ДФС України від 11.10.2018) доведено, що протягом всього 2017 та І квартал 2018 (як до настання строку поставки по договору 15.03.2017, так і до дати пред'явлення позову до суду) відбулося зниження обсягів виробництва/реалізації продукції заводом-виробником, що згідно з п.9.2 договору поставки обумовило правомірність відмови відповідача від виконання зобов'язання за договором поставки та унеможливлює стягнення з останнього збитків за цим договором відповідно до ч.4 ст.226 Господарського кодексу України. Окрім того, апелянт зазначив, що до настання дати граничного строку поставки товару (15.03.2017) відбулася зупинка заводу-виробника 06.03.2017, що підтверджується довідкою Публічного акціонерного товариства "Азот", м. Черкаси.

- неврахування судом першої інстанції положень ч.4 ст.226 Господарського кодексу України, згідно якої не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання, враховуючи, що правомірність відмови Відповідача доведена доказово.

- неправомірне врахування судом положень ст.536 та ч.3 ст.693 Цивільного кодексу України, в той час як даними нормами встановлена можливість нарахування процентів виключно за користування чужими грошовими коштами, тоді як умовами укладеного між сторонами договору поставки не передбачено розмір процентів, які відповідач має сплатити позивачу, отримавши суму попередньої оплати товару, у випадку прострочення зобов'язання з поставки товару.

- неврахування судом ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, оскільки відповідачем було вжито всіх залежних від нього заходів для забезпечення своєчасної поставки товару позивачу.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає наступне.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ "Ланнівська МТС" до ТОВ "ХІМТРЕЙД УКРАЇНА" про стягнення суми попередньої оплати за непоставлений товар за договором поставки та нарахованих на суму попередньої оплати процентів.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору поставки від 22.12.2016 №22/12/16-ХИМ-А1, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини регламентуються, насамперед, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Також, відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованим цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Водночас частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст. 693 ЦК України).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Така правова позиція щодо застосування норм права викладена в постановах Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №910/13318/16, від 26.10.2018 у справі №910/1775/18.

При цьому, виходячи з системного аналізу вимог чинного законодавства аванс - це грошова сума, яка перераховується згідно договору наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений . А отже, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, який викладений у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17, від 14.03.2018 у справі № 910/24853/13 ).

Таким чином, право вимоги щодо повернення суми попередньої оплати нерозривно пов'язане із доведенням факту порушення зобов'язання щодо передачі товару.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як вже було зазначено, пунктом 5.4 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний поставити покупцю продукцію в строк до 15.03.2017, за умови своєчасного та повного надходження від покупця 100% авансового платежу за продукцію.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази (зокрема, вимога 03.04.2017 №238, претензія від 04.09.2017, претензія від 02.01.2018), встановивши, що на виконання умов договору поставки від 22.12.2016 №22/12/16-ХИМ-А1 ТОВ "Ланнівська МТС" перерахувало відповідачу попередню оплату в повному обсязі в сумі 3276900,00 грн, а останній на всю суму попередньої оплати товар не поставив, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України у позивача виникло право вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати у розмірі 1617090,00 грн, на яку не було поставлено товар.

Відносно доводів скаржника про наявність об'єктивних причин, які унеможливили виконання умов договору щодо поставки товару за договором, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною 2 статті 218 ГК учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до частини 4 статті 219 ГК сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Згідно з пунктом 9.2. договору, якщо неможливість поставки продукції постачальником була викликана діями (бездіяльністю) заводу-виробника, як-то: заборонами на реалізацію продукції, зниження обсягів виробництва або реалізації продукції заводом-виробником, повне припинення її виробництва тощо, постачальник має право в односторонньому порядку призупинити поставки за цим договором або розірвати договір в односторонньому порядку , а штрафні санкції за прострочення поставки в даному випадку не нараховуються на весь період таких дій (бездіяльності) заводу-виробника . При розірванні договору сторони проводять взаєморозрахунки в повному обсязі.

Водночас, пунктом 9.1 передбачено строк дії договору до 30.12.2017, а в частині розрахунків за поставлену продукцію - до їх повного здійснення покупцем, крім випадків, встановлених цим договором або чинним законодавством України (п.9.1 договору).

З огляду на те, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч.1 ст. 631 ЦК України), виходячи з вищенаведених умов договору, сторонами погоджено право постачальника призупинити поставки за цим договором, проте в межах строку дії договору. Такі обставини підтверджуються, зокрема, листами ТОВ "ХІМТРЕЙД УКРАЇНА", в яких у відповідь на вимоги (претензії) позивача щодо повернення суми попередньої оплати постачальник вказував на передчасність таких вимог до закінчення строку дії договору (30.12.2017).

Як вже зазначалось вище, 02.01.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією №1, відповідно якої вимагав останнього повернути сплачені грошові кошти в сумі 1 617 090,00 грн та сплатити неустойку у загальному розмірі 168974,83 грн, зазначаючи про закінчення строку дії договору 30.12.2017.

Будь-яких додаткових угод до договору поставки або іншим чином погодження сторонами умови щодо продовження строку дії договору в частині поставки товару матеріали справи не містять, а отже, на час звернення ТОВ "Ланнівська МТС" до відповідача з вимогою (02.02.2018) про повернення сплачених грошових коштів в якості попередньої оплати за поставлений товар строк дії договору закінчився.

Крім того, відповідач в обґрунтування невиконання своїх зобов'язань з поставки товару посилається на те, що ТОВ "НФ Трейдинг Україна", яке реалізує продукцію заводів виробників, всупереч умов укладеного між ним та відповідачем договору від 15.01.2016 №ДГ-КАС009503, не поставило відповідачу товар (що в свою чергу було зумовлено зупинкою трьох заводів виробників продукції з 06.03.2017), який останній мав в подальшому передати позивачу на виконання договору від 22.12.2016 №22/12/16-ХИМ-А1. На думку відповідача, зазначені обставини надають йому право на зупинення виконання своїх зобов'язань з поставки товару позивачу до усунення зазначених обставин на підставі пункту 9.2 договору (т.1, а.с. 65-66)

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що після настання строку виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором від 22.12.2016 №22/12/16-ХИМ-А1 (15.03.2017), та після нібито зупинки 06.03.2017 трьох заводів виробників продукції, ТОВ "ХІМТРЕЙД УКРАЇНА" мало договірні відносини з іншими контрагентами на поставку добрив рідких азотних (КАС) ТУ У 24.1-00203826.024-002 марки КАС-32, а саме: за договором поставки від 26.07.2017 №26/07/17-НУ, укладеним з ТОВ "Таго Трейд", та договором поставки від 05.09.2017 №05-09/17-1Д, укладеного з ТОВ "Український дистрибуційний центр" (т.3, а.с. 63-64, 69-71).

Так, на виконання договору поставки від 26.07.2017 № 26/07/17-НУ відповідач здійснив поставку товару ТОВ "Таго Трейд" за видатковими накладними від 28.07.2017 №280717-1, від 31.07.2017 №310717-1, від 08.08.2017 №80817-1, від 29.08.2017 №290817-2 (т.3. а.с. 65-68).

На виконання договору поставки від 05.09.2017 № 05-09/17-1Д відповідач здійснив поставку товару ТОВ "Український дистрибуційний центр" за видатковою накладною від 16.09.2017 (т.3, а.с.72).

Таким чином, здійснені відповідачем поставки на користь ТОВ "Таго Трейд" та ТОВ "Український дистрибуційний центр" мали місце після настання строку виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за договором від 22.12.2016 №22/12/16-ХИМ-А1 (15.03.2017), та після настання обставин щодо зупинки 06.03.2017 трьох заводів виробників продукції, на які посилається відповідач.

Зазначені обставини спростовують твердження відповідача стосовно неможливості виконання умов договору №22/12/16-ХИМ-А1 від 22.12.2016 та відсутності його вини у невиконанні зазначеного договору, оскільки, укладення відповідачем договорів від 26.07.2017 № 26/07/17-НУ та від 05.09.2017№ 05-09/17-1Д, предметом яких також є добрива рідкі азотні (КАС) ТУ У 24.1-00203826.024-002 марки КАС-32, та поставка продукції в рамках цих договорів свідчать про наявність у відповідача можливості виконати свої зобов'язання перед позивачем за договором від 22.12.2016 №22/12/16-ХИМ-А1 щодо поставки продукції.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. (ч.ч. 1, 3, 4 ст. 74 ГПК України).

Судова колегія зауважує, що обов'язок доказування і подання доказів ГПК України покладено саме на сторони, проте скаржником не доведено відповідно до вимог ст. 74 ГПК України, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення та що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дій (бездіяльності) заводу-виробника, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, місцевий господарський суд, встановивши факт відсутності доказів поставки відповідачем товару на суму 1617090,00 грн, перераховану позивачем відповідачу як попередня оплата товару, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України грошових коштів у вказаному розмірі.

Апеляційний суд зазначає, що скаржник безпідставно стверджує про порушення судом ч.4 ст.219 та ч.4 ст.226 Господарського кодексу України, оскільки останні не підлягають застосуванню до заявлених та розглянутих позовних вимог про повернення попередньої оплати в порядку ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України в контексті п.9.2 договору, оскільки посилаючись на ч.4 ст.226 Господарського кодексу України відповідач безпідставно кваліфікує заявлену суму як збитки, тоді як повернення попередньої оплати не підпадає під визначення збитків у розумінні ч.2 ст.224 ГКУ України та з урахуванням розкриття їх складових у ст. 225 ГК України, а ч.4 ст.219 Господарського кодексу України передбачено обставини звільнення від господарської відповідальності, яка виходячи з визначень в ч.1 ст.216 та ч.2 ст.217 цього Кодексу, опосередковує застосування санкцій у вигляді: стягнення збитків, штрафних та оперативно-господарських санкцій, які не підпадають під види оперативно-господарських санкцій, встановлених ст.236 Господарського кодексу України.

Таким чином, апеляційний суд зазначає, що повернення попередньої оплати не є збитками та можливість її здійснення не знаходиться в залежності від діяльності контрагентів постачальника.

З огляду на викладене, враховуючи приписи пп. 4, 5 ч. 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність порушень норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваного рішення, у тому числі щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів (вх. № 25393), оскільки заявником не надано належних доказів вжиття ним заходів для отримання вищезазначених доказів самостійно та поважності причин щодо неможливості самостійно отримати ці докази, та не доведено, що заявлені до витребування докази входять до кола доказів, що підлягають дослідженню в світлі предмету доказування у даній справі.

Слід зазначити, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

Такий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17.

Водночас, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 219857,78 грн, з огляду на таке.

Частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Сторонами в договорі поставки від 22.12.2016 №22/12/16-ХИМ-А1 не передбачено обов'язку постачальника щодо сплати процентів за користування чужими грошовими коштами та не визначено розмір процентів, які має сплачувати постачальник у випадку прострочення виконання своїх зобов'язань з поставки товару.

Законом або іншим актом цивільного законодавства розмір процентів за користування чужими грошовими коштами в даному випадку також не встановлено.

Статтею 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до положень частини 6 статті 231, штрафні санкції, що встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором лише за порушення грошових зобов'язань .

Водночас, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар (Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 916/75/18).

Ураховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень, передбачених частиною 6 статті 231 ГК України, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі № 910/14120/14 (№3-357гс15).

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з твердженням апелянта про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 219857,78 грн, нарахованих на підставі частини 6 статті 231 ГК України, на суму попередньої оплати товару.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення Господарського суду Харківської області від 31.10.2018 у справі №910/3454/18 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ "ХІМТРЕЙД УКРАЇНА" 219857,78 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.

Оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому наявні підстави для його часткового скасування, та викладення резолютивної частини рішення, з урахуванням мотивувальної частини даної постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляцінйої скарги покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 2 ст. 275, ч.1 п.4 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМТРЕЙД УКРАЇНА" задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 31.10.2018 у справі №910/3454/18 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМТРЕЙД УКРАЇНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланнівська МТС" 219857,78 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 3297,87 грн судового збору.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМТРЕЙД УКРАЇНА" (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 11, код ЄДРПОУ 40076295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланнівська МТС" (39541, Полтавська область, Карлівський район, село Куми, вул. Горького, 1а, код ЄДРПОУ 32886235) 1617090,00грн авансового платежу за договором та 25137,35 грн судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланнівська МТС" (39541, Полтавська область, Карлівський район, село Куми, вул. Горького, 1а, код ЄДРПОУ 32886235) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМТРЕЙД УКРАЇНА" (61166, м.Харків, вул. Бакуліна, 11, код ЄДРПОУ 40076295) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4946,80грн.

Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.02.2019

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель