Рішення

від 01.02.2019 по справі 588/1042/18

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 588/1042/18

провадження № 2/588/11/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2019 року Тростянецький районний суд Сумської області у складі головуючого судді Маслова В.В., за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1, позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тростянці матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства Печинське , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор Сумської обласної філії Комунального підприємства Центр надання послуг та консультації Гребінківської районної ради ОСОБА_5 про визнання недійсним додаткового договору до договору оренди землі та стягнення упущеної вигоди,

ВСТАНОВИВ

21 червня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ №728554 від 12 серпня 2002 року вона є власницею земельної ділянки площею 3 га - кадастровий номер: 5925086700:00:001:0153, яка розташована на території Печинської сільської ради Тростянецького району Сумської області.

18 жовтня 2006 року вона уклала з ПП Печинське договір оренди землі, згідно з яким передала відповідачу вказану земельну ділянку в оренду на 10 років. Такий договір був зареєстрований у Тростянецькому районному відділі Сумської філії Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельним ресурсам . Також нею був підписаний акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та акт про передачу та прийом земельної ділянки, що надається в оренду.

20 грудня 2017 року вона звернулася до відповідача із письмовою заявою, у якій просила не проводити будь-які господарські роботи і не засіювати її земельну ділянку у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди землі від 18 жовтня 2006 року та повернути їй земельну ділянку для ведення особистого сільського господарства.

Крім цього, 16 квітня 2018 року та 3 травня 2018 року вона двічі зверталася до відповідача, як користувача суміжних земельних ділянок, з повідомленням про проведення робіт із встановлення меж в натурі на місцевості. Однак, на її неодноразові письмові та усні звернення відповідач для встановлення меж в натурі не з'явився та будь-якої письмової відповіді їй не надав. Натомість лише на початку травня 2018 року усно повідомив її, про те що строк дії договору оренди земельної ділянки продовжено на 20 років, згідно з укладеним додатковим договором до договору оренди землі від 18 жовтня 2006 року, а тому він правомірно використовує земельну ділянку у своїй господарській діяльності і повертати її не збирається.

У подальшому, було з'ясовано, що вказаний додатковий договір до договору оренди землі був укладений 20 листопада 2015 року між нею та ПП Печинське і зареєстрований 27 квітня 2018 року державним реєстратором Сумської обласної філії Комунального підприємства Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради ОСОБА_5

Позивачка у позові зазначає, що підпис у цьому додатковому договорі від її імені виконала зовсім інша особа. З умовами такого додаткового договору її (позивачку) ніхто не ознайомлював та екземпляру договору вона не отримувала, а відповідно і участі у державній реєстрації такого додаткового договору вона не приймала та нікого не уповноважила на його реєстрацію.

Отже, зазначений додатковий договір відповідач, без її згоди та відома, надав на реєстрацію до Державного реєстратора Сумської обласної філії Комунального підприємства Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради ОСОБА_5, який 27 квітня 2018 року зареєстрував його у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позивачка вважає, що шляхом підроблення додаткового договору від 20 листопада 2015 року до договору оренди землі від 18 жовтня 2006 року, надання такого додаткового договору державному реєстратору та проведення державної реєстрації, відповідач позбавив її, як власника земельної ділянки, права самостійно розпоряджатися своєю земельною ділянкою та одержати за звичайних обставин доходи від оброблення земельної ділянки, вирощення врожаю та його продажу.

Вказану земельну ділянку вона разом зі своєю родиною мала намір обробити, засіяти насінням соняшника, зібрати врожай та реалізувати його з метою отримання доходу. Для цього її чоловік мав необхідну техніку та навики.

З метою реалізації цих намірів вона неодноразово зверталась до відповідача з вимогою повернути земельну ділянку, але відповідач позбавив її права розпоряджатись власністю на власний розсуд та отримати дохід.

За її розрахунками, в наслідок таких дій відповідача, збитки у вигляді упущеної вигоди могли становити 52674,28 грн.

З огляду на зазначене, позивачка просила суд: 1) визнати недійсним додатковий договір від 20 листопада 2015 року до договору оренди землі від 18 жовтня 2006 року, укладений між нею та приватним підприємством Печинське , щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 3,0033, кадастровий номер: 5925086700:00:001:0153, який зареєстровано 27 квітня 2018 року державним реєстратором Сумської обласної філії Комунального підприємства Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради ОСОБА_5; 2) стягнути з приватного підприємства Печинське на її користь упущену вигоду в сумі 52674,28 грн.

19 липня 2018 представник відповідача подав відзив на позов, у якому заперечуючи проти заявлених позовних вимог посилався на те, що договір оренди землі укладений від 18 жовтня 2006 року між ПП Печинське та позивачкою з урахування положень додаткового договору від 20 листопада 2015 року є чинним, не припиненим, не визнаним недійсним, і його правомірність презюмується згідно приписів ст.204 ЦК України.

Жодного факту вчинення фізичного чи психологічного впливу на позивача в своїй позовній заяві останній не виклав. Так само, відсутні докази застосування заходів фізичного чи психологічного тиску з боку відповідача і у вигляді заяв чи скарг, поданих з даного приводу до правоохоронних органів, що свідчить про те, що додатковий договір був укладений між сторонами добровільно, а його зміст та правові наслідки відповідають його вільному волевиявленню.

Головним фактом, що спростовує відсутність такого волевиявлення позивача є те, що з моменту підписання додаткового договору позивач у період 2015-2017 років отримував орендну плату за землю в збільшеному розмірі, вчасно, без затримки в повному обсязі і регулярно.

Отже, передача земельних ділянок позивачем в оренду відповідачу, який сплачував орендну плату та належним чином використовував земельну ділянку, тобто фактичне тривале виконання умов договорів оренди землі з урахуванням додаткових угод, є підтвердженням того, що їх укладення відповідало внутрішній волі позивача, а тому підстав для визнання додаткового договору недійсним немає.

Разом із тим, наведені позивачем у позові розрахунки упущеної вигоди є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг бути отриманий.

Ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області від 22 червня 2018 року (суддя Щербаченко М.В.) було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду у підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області від 20 липня 2018 року (суддя Щербаченко М.В.), у ході підготовчого судового засідання, за клопотанням представника позивача було призначено судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження у справі.

У подальшому, внаслідок повторного перерозподілу справи, який відбувся у зв'язку з припиненням повноваження щодо здійснення правосуддя судді Щербаченко М.В., дану справу було передано у провадження судді Тростянецького районного суду Сумської області Маслову В.В.

Ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області від 30 жовтня 2018 року (суддя Маслов В.В.) справу було прийнято до провадження, поновлено провадження у справі, призначено до підготовчого судового засідання за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області від 8 січня 2018 року (суддя Маслов В.В.) було закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивач та її представник у судове засідання з'явились, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав наведених у відзиві на позов.

Третя особа - державний реєстратор ОСОБА_5 подав заяву про розгляд справи у його відсутність, при вирішенні справи покладався на розсуд суду.

Заслухавши пояснення позивачки та представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з таких мотивів.

З матеріалів справи судом установлено, що позивачка - ОСОБА_2, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ №728554 від 12 серпня 2002 року є власницею земельної ділянки площею 3,3033 га - кадастровий номер: 5925086700:00:001:0153, яка має цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Печинської сільської ради Тростянецького району Сумської області.(а.с.22, т.1)

18 жовтня 2006 року між відповідачем - ПП Печинське та позивачкою було укладено договір оренди землі, згідно з яким остання передала вказану земельну ділянку в оренду строком на 10 років. (а.с.13,14, т. 1)

Того ж дня сторонами були підписані акт визначення меж орендованої земельної ділянки в натурі (на місцевості) та акт про передачу і прийом земельної ділянки. (а.с.15,16, т. 1)

20 жовтня 2006 року укладений між сторонами договір оренди землі було зареєстровано у Тростянецькому районному відділі Сумської філії Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельним ресурсам . (а.с. 14 т. 1)

20 листопада 2015 року, між ОСОБА_2 та ПП Печинське був укладений додатковий договір до договору оренди землі від 18 жовтня 2006 року, відповідно до умов якого сторони погодили збільшити строк дії договору оренди землі на 10 років, збільшити розмір орендної плати та змінити інші умови договору оренди землі. (а.с.35-36 т. 1)

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, який сформовано 2 травня 2018 року, право оренди за даним додатковим договором та за договором оренди від 18 жовтня 2006 року було зареєстроване 27 квітня 2018 року державним реєстратором Сумської обласної філії Комунального підприємства Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради ОСОБА_5 (а.с.26, т.1)

Позивачкою оспорюється даний додатковий договір від 20 листопада 2015 року до договору оренди землі від 18 жовтня 2006 року з підстав відсутності її волевиявлення на його укладення. При цьому позивачка стверджує, що підпис у цьому додатковому договорі, який укладено між ПП Печинське та нею, від її імені виконала інша особа, яку вона не уповноважила на його підписання та реєстрацію.

З метою перевірки вказаних доводів позивачки судом було призначено у справі судову почеркознавчу експертизу.

Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи № 1308/1309 підпис ОСОБА_2 у графі Орендодавець у екземплярі оригіналу додаткового договору без номеру від 20 листопада 2915 року до договору оренди землі від 18 жовтня 2006 року, який укладено між ОСОБА_2 та ПП Печинське , - виконаний за допомогою пасти для кулькової ручки рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_2, а іншою особою. (а.с.240-243, т.1)

З огляду на вказаний висновок експерта суд приходить до висновку, що спірний додатковий договір від 20.11.2015 року до договору оренди землі від 18 жовтня 2006 року, який укладено між ПП Печинське та ОСОБА_2, останньою не підписувався, що свідчить про порушення вимог щодо форми договору і укладення його без вільного і дійсного волевиявлення.

При цьому суд враховує наступне.

Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливе укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладання договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Частиною першою ст. 205 ЦК України передбачено, що правочини можуть вчинятися в усній або письмовій формі.

Згідно з ч.2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відтак, зважаючи на те, що додатковий договір від 20 листопада 2015 року до договору оренди землі від 18 жовтня 2006 року, позивачкою не підписувався, що підтверджено висновком судово-почеркознавчої експертизи, який суд вважає достовірним доказом, посилання позивачки на те, що було відсутнє її вільне волевиявлення на укладення цього додаткового договору, є таким, що ґрунтується на законі, а тому заявлена нею вимога про визнати недійсним зазначеного додаткового договору підлягає задоволенню.

При цьому, суд відхиляє доводи представника відповідача про наявність у позивачки такого вільного волевиявлення, з огляду на отримання нею орендних платежів у збільшеному розмірі у період 2015-2017 років. При цьому суд виходить із того, що по-перше, судом встановлено відсутність підпису позивачки на додатковій угоді, що є свідченням відсутності її вільного волевиявлення на укладення додаткового договору, а по-друге,- позивачем не було надано належних доказів які б вказували на те, що у зазначений період (2015-2017 роки) позивачці було відомо, про укладений додатковий договір, хоча позивачка, в ході судового розгляду справи, спростовувала посилання представника відповідача про її обізнаність із цим додатковим договором, зазначаючи про те, що їй стало відомо про нього лише на початку травня 2018 року, коли представник відповідача усно повідомив її, про те що строк дії договору оренди земельної ділянки продовжено на 20 років, згідно з укладеним додатковим договором.

Разом із тим, задовольняючи вимогу позивачки про визнання недійсним вказаного додаткового договору суд дійшов висновку, що в іншій частині, позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Позивачка, в обґрунтування заявленої вимоги про стягнення упущеної вигоди послалась на те, що спірну земельну ділянку вона разом зі своєю родиною мала намір обробити, засіяти насінням соняшника, зібрати врожай та реалізувати його з метою отримання доходу. Для цього її чоловік мав необхідну техніку та навики.

Проте, відповідач шляхом підроблення додаткового договору від 20 листопада 2015 року до договору оренди землі від 18 жовтня 2006 року, надання такого додаткового договору державному реєстратору та проведення державної реєстрації, позбавив її, як власника земельної ділянки, права самостійно розпоряджатися своєю земельною ділянкою та одержати за звичайних обставин доходи від оброблення земельної ділянки, вирощення врожаю та його продажу.

Внаслідок таких дій відповідача їй було завдано збитків у виді неодержаних доходів (упущеної вигоди) у сумі 52674,28 грн., що є предметом даного судового розгляду.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Упродовж усього розгляду спору представник відповідача посилався на недоведеність позивачем правових підстав для стягнення з відповідача заявлених збитків, зокрема протиправної поведінки відповідача, факту завдання позивачем збитків, вини відповідача у цьому випадку.

Разом із тим, неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим грошових сум (чи інших цінностей), якби інший учасник відносин не допустив правопорушення.

При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання іншою стороною своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення (постанови Верховного Суду України від 14 червня 2017 року у справі № 923/2075/15, від 9 грудня 2014 року у справі № 5023/4983/12).

У даній справі, на переконання суду, позивачкою ОСОБА_2 не надано належних доказів того, що відповідач вчинив протиправні дії (бездіяльність), які б мали своїм наслідком настання цивільно-правової відповідальності. Відповідно, у даному випадку, відсутній і причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та збитками позивачки.

У ході розгляду справи, позивачкою не було надано належних доказів того, що вона здійснювала дії спрямовані на обробку спірної земельної ділянки, а також того, що відповідач при цьому вчиняв будь-які дії які б перешкодити їй у цьому. Тобто, позивачкою не надано доказів вжитих нею заходів для одержання доходу та протиправних дій відповідача, направлених на перешкоджання отриманню такого доходу.

Крім того, позивачкою не надано належних доказів, на доведення розміру доходів, які могли б бути реально отримані нею при належній поведінці відповідача. Наведений у позові розрахунок таких доходів не підтверджується будь-якими доказами, а тому не є обґрунтованим.

З урахуванням зазначеного, заявлена позивачкою вимога про відшкодування упущеної вигоди задоволенню не підлягає.

Згідно із ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка, при зверненні до суду з позовом, сплатила 1409,60 грн. судового збору, тобто по 704,80 грн. за кожну із заявлених позовних вимог.

Крім того, згідно з повідомленням експерта позивачка сплатила 5005 грн. за проведену судово-почеркознавчу експертизу.(а.с.239, т. 1)

Таким чином, беручи до уваги, що у зв'язку із розглядом задоволеної судом позовної вимоги про визнання недійсним додаткового договору позивачкою загалом було понесено судових витрат на суму 5709 грн. 80 коп. (5005 + 704,80=5709,80), то зазначену суму слід стягнути на її корись з відповідача.

В іншій частині судові витрати не підлягають відшкодуванню, у зв'язку із відмовою в задоволенні частини позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 (адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) до приватного підприємства Печинське (адреса місця знаходження:Сумська область, Тростянецький район, с. Печини, вул. Центральна, 19, ЄДРПОУ34573678), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор Сумської обласної філії Комунального підприємства Центр надання послуг та консультації Гребінківської районної ради ОСОБА_5 про визнання недійсним додаткового договору до договору оренди землі та стягнення упущеної вигоди - задовольнити частково.

Визнати недійсним додатковий договір від 20 листопада 2015 року до договору оренди землі від 18.10.2006, укладений між ОСОБА_2 та приватним підприємством Печинське щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 3,0033 га, кадастровий номер: 5925086700:00:001:0153, який зареєстровано 27 квітня 2018 року державним реєстратором Сумської обласної філії КП "Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради" ОСОБА_5.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з приватного підприємства Печинське на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 5709 грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 4 лютого 2019 року.

Суддя В. В. Маслов