Постанова

від 24.04.2019 по справі 588/1042/18

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року

м.Суми

Справа №588/1042/18

Номер провадження 22-ц/816/2314/19

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенко В. І. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання -Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Приватне підприємство Печинське ,

правонаступник відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Семереньки ,

третя особа - державний реєстратор Сумської обласної філії Комунального підприємства Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради Федорченко Дмитро Миколайович,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Семереньки

на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 01 лютого 2019 року в складі судді Маслова В.В., ухвалене у м.Тростянець, повний текст якого складено 04 лютого 2019 року,

в с т а н о в и в:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПП Печинське , правонаступником якого є ТОВ Агрофірма Семереньки , мотивуючи вимоги тим, що вона є власником земельної ділянки площею 3 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, яка розташована на території Печинської сільської ради Тростянецького району Сумської області. 18 жовтня 2006 року вона уклала з ПП Печинське договір оренди землі, згідно з яким, передала відповідачу вказану земельну ділянку в оренду на 10 років.

20 грудня 2017 року вона звернулася до відповідача із письмовою заявою, в якій просила не проводити будь-які господарські роботи і не засіювати її земельну ділянку у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди землі від 18 жовтня 2006 року та повернути їй земельну ділянку для ведення особистого сільського господарства. Крім цього, 16 квітня 2018 року та 3 травня 2018 року вона зверталася до відповідача, як користувача суміжних земельних ділянок, з повідомленням про проведення робіт із встановлення меж в натурі на місцевості. Однак, на її звернення відповідач для встановлення меж в натурі не з'явився та будь-якої письмової відповіді їй не надав, натомість лише на початку травня 2018 року усно повідомив, що строк дії договору оренди земельної ділянки продовжено на 20 років згідно з укладеним додатковим договором до договору оренди землі від 18 жовтня 2006 року, а тому він правомірно використовує земельну ділянку у своїй господарській діяльності і повертати її не збирається. Пізніше вона з'ясувала, що вказаний додатковий договір до договору оренди землі був укладений 20 листопада 2015 року між нею та ПП Печинське і зареєстрований 27 квітня 2018 року державним реєстратором Сумської обласної філії Комунального підприємства Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради Федорченком Д.М.

Зазначає, що підпис у цьому додатковому договорі від її імені виконала зовсім інша особа, з умовами такого додаткового договору її ніхто не ознайомлював та свого екземпляру договору вона не отримувала, а відповідно і участі у державній реєстрації такого додаткового договору вона не приймала та нікого не уповноважувала на його реєстрацію.

Вважає, що шляхом підроблення додаткового договору від 20 листопада 2015 року до договору оренди землі від 18 жовтня 2006 року, надання такого додаткового договору державному реєстратору та проведення державної реєстрації, відповідач позбавив її, як власника земельної ділянки, права самостійно розпоряджатися своєю земельною ділянкою та одержати за звичайних обставин доходи від оброблення земельної ділянки, вирощення врожаю та його продажу, у зв'язку з цим завдав збитків у вигляді упущеної вигоди.

Просила суд визнати недійсним додатковий договір від 20 листопада 2015 року до договору оренди землі від 18 жовтня 2006 року, укладений між нею та ПП Печинське , щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 3,0033 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, який зареєстровано 27 квітня 2018 року державним реєстратором Сумської обласної філії Комунального підприємства Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради Федорченком Д.М. та стягнути з ПП Печинське на її користь упущену вигоду в сумі 52674,28 грн.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 01 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним додатковий договір від 20 листопада 2015 року до договору оренди землі від 18 жовтня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП Печинське щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 3,0033 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, який зареєстровано 27 квітня 2018 року державним реєстратором Сумської обласної філії КП Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради Федорченком Дмитром Миколайовичем.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ПП Печинське на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 5709 грн 80 коп.

В апеляційній скарзі ТОВ Агрофірма Семереньки , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що протягом року після закінчення договору оренди землі від 18 жовтня 2006 року позивач не висловлювала заперечень стосовно продовження строку його дії і продовжувала його виконувати належним чином, що свідчить про її волевиявлення на укладення додаткової угоди. Відповідно до умов додаткової угоди, позивач отримувала орендну плату у збільшеному розмірі, що свідчить про її обізнаність з умовами угоди та згодою з ними. Вважає, що у суду не було підстав для визнання недійсним додаткового договору до договору оренди землі.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується, а тому, відповідно до положень ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Матішинця В.В., який заперечував проти доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 3,3033 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка має цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Печинської сільської ради Тростянецького району Сумської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 12 серпня 2002 року (а.с. 22, т.1).

18 жовтня 2006 року між відповідачем - ПП Печинське та позивачем було укладено договір оренди землі, згідно з яким, остання передала вказану земельну ділянку в оренду строком на 10 років (а.с. 13, 14, т. 1). Того ж дня сторонами були підписані акт визначення меж орендованої земельної ділянки в натурі (на місцевості) та акт про передачу і прийом земельної ділянки (а.с. 15, 16, т. 1).

20 жовтня 2006 року укладений між сторонами договір оренди землі було зареєстровано у Тростянецькому районному відділі Сумської філії Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельним ресурсам (а.с. 14, т. 1).

20 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ПП Печинське був укладений додатковий договір до договору оренди землі від 18 жовтня 2006 року, відповідно до умов якого, сторони погодили збільшити строк дії договору оренди землі на 10 років, збільшити розмір орендної плати та змінити інші умови договору оренди землі (а.с. 35-36, т. 1).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, який сформовано 2 травня 2018 року, право оренди за вказаним додатковим договором та за договором оренди від 18 жовтня 2006 року було зареєстроване 27 квітня 2018 року державним реєстратором Сумської обласної філії Комунального підприємства Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради Федорченком Д.М. (а.с. 26, т.1).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що вона не підписувала додатковий договір від 20 листопада 2015 року до договору оренди землі, а тому волевиявлення на його укладення у неї не було.

Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи № 1308/1309, підпис ОСОБА_1 у графі Орендодавець у екземплярі оригіналу додаткового договору без номеру від 20 листопада 2015 року до договору оренди землі від 18 жовтня 2006 року, який укладено між ОСОБА_1 та ПП Печинське , - виконаний за допомогою пасти для кулькової ручки рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_1, а іншою особою (а.с. 240-243, т.1).

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 мотивоване тим, що позивач не підписувала оспорюваний договір, його укладено з порушенням вимог ст. 203 ЦК України щодо вільного волевиявлення учасника правочину, що згідно зі ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Частиною 1 ст. 14 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, зі змісту вищезазначених положень закону вбачається, що наявність волевиявлення особи має бути обов'язкова, особа має бажати настання правових наслідків за укладеним договором, набувати права та обов'язки, що витікають з умов договору.

Як убачається з матеріалів справи, оспорюваний додатковий договір, укладений від імені ОСОБА_1, підписаний не нею, а іншою особою, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи.

Отже, за встановлених обставин справи та вимог закону, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недійсність додаткового договору від 20 листопада 2015 року до договору оренди землі від 18 жовтня 2006 року, оскільки він був укладений без волевиявлення позивача.

Судом було встановлено, що додаткова угода до договору оренди землі не була погоджена між сторонами у справі, оскільки свого підпису ОСОБА_1 на ньому не ставила, чим не висловила свого волевиявлення на збільшення строку оренди землі, тому не можна вважати, що товариство мало право користуватися спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі від 18 жовтня 2006 року.

На підтвердження доводів апеляційної скарги ТОВ Агрофірма Семереньки не надало доказів стосовно того, що ним було узгоджено із власником земельної ділянки умови додаткового договору до договору оренди землі, а саме щодо збільшення строку оренди землі та зміни орендної плати.

Доводи апеляційної скарги про те, що відсутні підстави вважати, що спірний договір є недійсним, оскільки відповідач після закінчення договору оренди деякий час використовував земельну ділянку позивача та регулярно сплачував орендну плату, не заслуговують на увагу та не ґрунтуються на нормах закону, так як відсутність підпису позивача у додатковому договорі оренди земельної ділянки свідчить про те, що він був укладений без волевиявлення позивача, що є безумовною підставою для визнання цього договору недійсним.

Крім того, посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідно до умов додаткової угоди, позивач отримувала орендну плату у збільшеному розмірі, що свідчить про її обізнаність з умовами угоди та згодою з ними, є безпідставними та спростовуються наступними доказами.

Так, відповідно до відомостей на виплату орендної плати за липень і серпень 2015 року, тобто ще до укладення додаткового договору від 20 листопада 2015 року, позивач вже отримувала орендну плату у збільшеному розмірі, а у 2016-2017 роках позивач, відповідно до цих відомостей, отримувала орендну плату у розмірі більшому, ніж передбачено умовами додаткового договору (а.с. 101-110, т. 1). При цьому, заперечення позивача відносно того, що вона вважала, що збільшення орендної плати з 1,5% до 3%, а потім до 5%, а на цей час до 10% від вартості земельної ділянки відбулося на підставі Указу Президента України від 02 лютого 2002 року Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) з відповідними змінами, заслуговують на увагу. Такі доводи позивача у відповіді на відзив на позовну заяву, відповідачем не спростовані.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України ).

Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

Апеляційний суд вважає, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідив всі докази, які підтверджували позицію позивача та входили до предмета доказування, надав їм належну оцінку, застосував положення законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання недійсним додаткового договору до договору оренди землі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним і обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Семереньки залишити без задоволення.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 01 лютого 2019 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: О.Ю.Кононенко

В.І. Криворотенко

С.С. Ткачук