Рішення

від 24.01.2019 по справі 915/781/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року Справа № 915/781/18

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю Іматек-Еско

( 01011, м.Київ, вул. Рибальська, 13, код ЄДРПОУ 31751854),

до відповідача : Державного підприємства Науково-виробничий комплекс

газотурбобудування Зоря - Машпроект

(54018, м.Миколаїв, пр. Богоявленський, 42А, код ЄДРПОУ 31821381),

Суддя Ткаченко О.В.

Секретар судового засідання Сулейманова С.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 17.09.2018р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. №17/1-286.

СУТЬ СПОРУ: стягнення заборгованості за договором постачання в сумі 423648,0 грн.

25.07.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю Іматек-Еско звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом б/н від 18.07.2018р. до Державного підприємства НВГК Зоря - Машпроект про стягнення заборгованості за договором постачання від 09.02.2017р. №1747 у загальній сумі 423648,0 грн.

Ухвалою суду від 27.07.2018р. (суддя Смородінова О.Г.) позовну заяву було залишено без руху, надано позивачу строк на усунення встановлених судом недоліків (належні докази направлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами та надання документів, не доданих до позовної заяви): 10 днів з дня отримання ухвали.

20.08.2018р. до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 27.07.2018р.

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату господарського суду від 21.08.2018р. №241 та за результатами повторного автоматизованого розподілу, матеріали справи були передані судді Василяці К.Л. для розгляду.

Ухвалою суду від 22.08.2018р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.09.2018р.

18.09.2018р. відповідач надав суду відзив на позов, в якому зазначає, що позивач та інші учасники господарських відносин не зазнали збитків внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань, а також вважає необґрунтованою заявлену суму витрат на правову допомогу, тому просить суд у її стягненні відмовити.

Ухвалою суду від 23.10.2018р. суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 13.11.2018р.

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату господарського суду від 29.10.2018р. №301 та за результатами повторного автоматизованого розподілу, матеріали справи були передані судді Ткаченко О.В. для розгляду.

Ухвалою суду від 31.10.2018р. справу було прийнято до провадження суддею Ткаченко О.В., розгляд справи розпочато спочатку за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.11.2018р.

26.11.2018р. від відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 21.12.2018р. суд ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 24.01.2019р.

Відповідно до приписів ст. 240 ГПК України в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд, -

встановив :

09 лютого 2017 року за №1747 між товариством з обмеженою відповідальністю Іматек-Еско , як постачальником, та державним підприємством Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект , як покупцем, був укладений договір, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а постачальник - прийняти та оплатити розходні матеріали для 3D принтерів згідно із специфікацією.

Відповідно до умов п. 2.2 договору поставка товару здійснюється за цінами, зазначеними у специфікаціях №1, які включають в себе вартість тари, пакування та інші витрати постачальника.

Умовами п. 3.1 договору його учасники погодили, що розрахунки по даному договору здійснюються у безготівковій формі на підставі рахунку на оплату, наданого постачальником, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника наступним чином: 100% від вартості фактично поставленої партії товару покупець сплачує протягом 10 банківських днів від дати поставки товару, що підтверджується документами, перерахованими в п. 4.3 договору.

Згідно з п. 4.3 договору, на поставлену партію товару, разом з товаром, постачальник зобов'язаний передати покупцю оригінали наступних документів: видаткова накладна - 1 примірник, рахунок-фактура - 1 примірник, товарно-транспортна накладна - 1 примірник, копія паспорту безпеки матеріалу, засвідчену печаткою постачальника - 1 примірник, копію сертифікату походження, засвідчену печаткою постачальника - 1 примірник.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар (пластик VisiJet Procast) у кількості 16 кг на загальну суму 423648,0 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями акту приймання-передачі від 03.07.2017р., паспорту безпеки матеріалу, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії 12АЕ № 906309 від 30.06.2017р., товарно-транспортною накладною №4 від 03.07.2017р. та видатковою накладною №им-0000045 від 03.07.2017р. (а.с.17-31).

Відповідач, в порушення умов договору, отриманий товар не оплатив.

29.08.2017р. за №0829/1 позивач направив відповідачу претензію щодо сплати заборгованості за договором №17417 від 09.02.2017р.

Відповідач отримав вказану претензію 01.09.2017р., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.34), однак відповіді на претензію не надав, вимоги позивача залишив без задоволення, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За нормами статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати в тому числі з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, а також статті 193 Господарського кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на дату розгляду справи, відповідач не надав суду доказів, що спростовують твердження позивача або докази сплати основного боргу за спірний період.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений але не оплачений товар у сумі 423648,0 грн. є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до приписів ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Позивач довів суду належними та допустимими доказами наявність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів виконання взятих на себе зобов'язань за договором №1747 від 09.02.2017р.

За таких обставин, підсумовуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 123, 129, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект (54018, м.Миколаїв, пр. Богоявленський, 42А, код ЄДРПОУ 31821381) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Іматек-Еско (01011, м.Київ, вул. Рибальська, 13, код ЄДРПОУ 31751854) 423648,0 грн. основного боргу, 6354,72 судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 04 лютого 2019 року

Суддя О.В. Ткаченко