Постанова

від 03.04.2019 по справі 915/781/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року м. ОдесаСправа № 915/781/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Мишкіної М.А.,

при секретарі судового засідання Станковій І.М.,

за участю представників:

від Товариства з обмеженою відповідальністю „Іматек-Еско» - участі не брали,

від Державного підприємства „Науково-виробничий комплекс газотурбобудування „Зоря» -„Машпроект» - участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства „Науково-виробничий комплекс газотурбобудування „Зоря» -„Машпроект»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2019 (повний текст складено 04.02.2019) та додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.02.2019, прийняті суддею Ткаченком О.В., м. Миколаїв,

у справі №915/781/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Іматек-Еско»

до відповідача: Державного підприємства „Науково-виробничий комплекс газотурбобудування „Зоря» -„Машпроект»

про стягнення 423 648 грн

ВСТАНОВИВ :

У липні 2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Іматек-Еско» (далі - ТОВ „Іматек-Еско» ) звернулось з позовом до Державного підприємства „Науково-виробничий комплекс газотурбобудування „Зоря» -„Машпроект» (далі - ДП „Науково-виробничий комплекс газотурбобудування „Зоря» -„Машпроект» ), в якому просило стягнути з останнього на користь позивача заборгованість в розмірі 423 648 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки №1747 від 09.02.2017.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 22.08.2018 відкрито провадження у справі №915/781/18.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2019 у справі №915/781/18 (суддя Ткаченко О.В.) позов задоволено в повному обсязі; стягнуто з ДП „Науково-виробничий комплекс газотурбобудування „Зоря» -„Машпроект» на користь ТОВ „Іматек-Еско» 423 648 грн основного боргу та 6354,72 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, місцевий господарський суд послався на доведеність позивачем факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки №1747 від 09.02.2017, а відтак на правомірність заявлення вимог про стягнення з останнього суми заборгованості за вказаним договором.

Додатковим рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.02.2019 у справі №915/781/18 (суддя Ткаченко О.В.) стягнуто з ДП „Науково-виробничий комплекс газотурбобудування „Зоря» -„Машпроект» на ТОВ „Іматек-Еско» 23200 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що матеріали справи містять докази фактичного понесення позивачем витрат на правову допомогу на вказану суму, при цьому зазначений розмір витрат на надання правової допомоги є співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), та предметом позовних вимог.

Не погодившись з прийнятими рішеннями, Державне підприємство „Науково-виробничий комплекс газотурбобудування „Зоря» -„Машпроект» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2019 та додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.02.2019 у справі №915/781/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник зазначає про те, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення безпідставно не враховано те, що відповідач є державним підприємством оборонно-промислового комплексу зі складним фінансовим станом, викликаним військовою агресією та, як наслідок, інфляційними коливаннями, втратою ринків збуту товарів військового призначення та проведенням політики імпортозаміщення. Крім того, скаржник наголошує на тому, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції повинен був виходити з критерію реальності адвокатських витрат, тобто, встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. При цьому місцевим господарським судом не враховано те, що позивачем в жодному з наданих до суду доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу не відображено вартість роботи (послуг) окремо та зазначено лише загальну суму, а в договорі про надання правової допомоги №33 від 16.07.2018 не визначено порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо) та його розмір.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.03.2019 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, при цьому встановлено позивачу строк до 16.03.2019 для подання відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 28.03.2019 (вх.№881/19/Д2 від 02.04.2019) ТОВ „Іматек-Еско» зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2019 та додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.02.2019 у справі №915/781/18 - без змін. Зокрема, позивач вказує на те, що укладений між сторонами договір поставки №1747 від 09.02.2017 в силу приписів закону є обов'язковим для виконання, тому посилання скаржника на довготривалість циклу виробництва продукції, необхідність залучення додаткових коштів для здійснення своєї діяльності та політико-економічна ситуація в державі не можуть бути підставою для скасування рішень суду першої інстанції. Крім того, позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що в договорі про надання правової допомоги №33 від 16.07.2018 позивачем та Адвокатським бюро „Титикало та Партнери» конкретно визначено порядок обчислення гонорару за надання професійної правничої допомоги, при цьому розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу є обґрунтованим та таким, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, протоколом узгодження гонорару б/н та б/д з переліком фактично наданих послуг та відповідним актом приймання-передачі наданих послуг б/н від 31.12.2018. Зазначений відзив долучений до матеріалів справи у зв'язку з тим, що пропущений строк на його подання визнано таким, що пропущений з поважних причин, оскільки ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 01.03.2019 позивачем було отримано лише 14.03.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №6511910855014 (а.с.200).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів Будішевської Л.О., Мишкіної М.А. від 01.03.2019 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою від 18.03.2019 розгляд справи призначено на 03.04.2019 о 15:00.

У судовому засіданні 03.04.2019 представники позивача та відповідача участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (а.с.198, 201, 202).

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Миколаївської області норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

09.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іматек-Еско» («Постачальник» ) та Державним підприємством «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря» -«Машпроект» («Покупець» ) було укладено договір №1747, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець - прийняти та оплатити витратні матеріали для 3D принтерів згідно зі специфікацією, що є невід'ємною частиною цього договору (далі - договір №1747 від 09.02.2017).

Відповідно до пункту 2.2 договору №1747 від 09.02.2017 поставка товару здійснюється за цінами, зазначеними у специфікаціях, які включають в себе вартість тари, пакування та інші витрати постачальника.

У специфікації №2 від 10.05.2017 до договору №1747 від 09.02.2017 сторонами узгоджено найменування товару, зокрема пластик VisiJet Procast, його кількість (16 кг) та вартість (353040 грн без ПДВ), а також строк поставки (протягом 30 календарних днів від дати письмового повідомлення покупця щодо готовності прийняти товар).

Пунктом 3.1 договору №1747 від 09.02.2017 визначено, що розрахунки за даним договором здійснюються у безготівковій формі на підставі рахунку на оплату, наданого Постачальником, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника наступним чином: 100% від вартості фактично поставленої партії товару Покупець сплачує протягом 10 банківських днів від дати поставки товару, що підтверджується документами, перерахованими в пункті 4.3 договору.

Згідно з пунктом 4.3 договору №1747 від 09.02.2017 на поставлену партію товару разом з товаром Постачальник зобов'язаний передати покупцю оригінали наступних документів: видаткова накладна - 1 примірник, рахунок-фактура - 1 примірник, товарно-транспортна накладна - 1 примірник, копія паспорту безпеки матеріалу, засвідчену печаткою Постачальника - 1 примірник, копію сертифікату походження, засвідчену печаткою Постачальника - 1 примірник.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар (пластик VisiJet Procast) у кількості 16 кг на загальну суму 423648 грн з ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями акту приймання-передачі б/н від 03.07.2017, паспорту безпеки матеріалу, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії 12АЕ №906309 від 30.06.2017, товарно-транспортною накладною №4 від 03.07.2017 та видатковою накладною №им-0000045 від 03.07.2017.

Відповідач в порушення умов договору№1747 від 09.02.2017 за отриманий товар не розрахувався.

29.08.2017 позивач направив відповідачу претензію №0829/1 з вимогою оплатити заборгованість за договором №17417 від 09.02.2017. Вказана претензія була отримана відповідачем 01.09.2017, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0314208408121, однак залишена без задоволення.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 423648 грн основного боргу за поставлений за договором №1747 від 09.02.2017 товар.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Укладений між сторонами договір №1747 від 09.02.2017 за своєю правовою природою є договором поставки, за яким згідно з приписами частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з вимогами частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 3.1 договору №1747 від 09.02.2017 Покупець здійснює оплату за поставлений товар протягом 10 банківських днів від дати поставки.

Отже, до 17.07.2017 (включно) відповідач повинен був повністю розрахуватись за отриманий товар, тому прострочення виконання грошового зобов'язання виникло з 18.07.2017.

Враховуючи наведені норми права та узгоджені сторонами умови договору №1747 від 09.02.2017, а також те, що в матеріалах справи відсутні та відповідачем не подані докази своєчасного та повного проведення оплати за поставлений товар, колегія суддів апеляційної інстанції вважає підставним висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення з ДП „Науково-виробничий комплекс газотурбобудування „Зоря» -„Машпроект» на користь ТОВ „Іматек-Еско» 423648 грн основної заборгованості.

Посилання відповідача на складний фінансовий стан, викликаний військовою агресією та, як наслідок, втратою ринків збуту товарів військового призначення, проведенням політики імпортозаміщення, інфляційними коливаннями тощо, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки складне фінансове становище чи те, що підприємство відповідача є учасником Державного концерну „Укроборонпром» не можуть бути підставою для звільнення боржника від відповідальності за невиконання прийнятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати за поставлений позивачем товар за договором №1747 від 09.02.2017.

Скаржник також не погоджується з додатковим рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.02.2019 у справі №915/781/18 про стягнення з ДП „Науково-виробничий комплекс газотурбобудування „Зоря» -„Машпроект» на користь ТОВ „Іматек-Еско» 23200 грн витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що суд першої інстанції не врахував те, що позивачем в жодному з наданих до суду доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу не відображено вартість роботи (послуг) окремо та зазначено лише загальну суму, при цьому на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем також не було подано доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів №481 від 16.09.2013.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частинами першою, другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За положеннями частин третьої, четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Місцевий господарський суд, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, прийшов до висновку про те, що надані позивачем документи: копія договору про надання правової допомоги №33 від 16.07.2018, копія акту приймання-передачі наданих послуг від 31.12.2018 на суму 23200 грн та копії платіжних доручень №135 від 18.07.2018, №219 від 22.10.2018 є належними доказами, які підтверджують понесення витрат у зазначеному розмірі.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком Господарського суду Миколаївської області з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.1 договору про надання правової допомоги №33 від 16.07.2018 (далі - договір №33 від 16.07.2018), укладеного між ТОВ „Іматек-Еско» („Клієнт» ) та Адвокатським бюро "Титикало та партнери" („Бюро» ), Бюро приймає на себе зобов'язання надати правову допомогу/представляти інтереси Клієнта у позові до ДП „Науково-виробничий комплекс газотурбобудування „Зоря» -„Машпроект» у всіх правоохоронних органах, судах, органах прокуратури, інших органах державної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях незалежно від їх форми власності та підпорядкування.

У пункті 3.1 договору №33 від 16.07.2018 сторонами узгоджено, що за надання правової допомоги Клієнт сплачує Бюро гонорар визначений в протоколі узгодження гонорару, який є додатком до даного договору.

Згідно з протоколом узгодження гонорару (договірної ціни), що є додатком до вказаного вище договору, за надання правової допомоги Клієнт сплачує Бюро гонорар в розмірі 14300 грн, враховуючи одне відрядження до м. Миколаїв.

На виконання договору №33 від 16.07.2018 без внесення будь-яких змін до нього позивачем було перераховано Адвокатському бюро "Титикало та партнери" платіжним дорученням №135 від 18.07.2018 - 8200 грн та платіжним дорученням №219 від 22.10.2018 - 15000 грн.

В подальшому між Клієнтом та Бюро було складено акт приймання-передачі наданих послуг б/н від 31.12.2018.

Зі змісту вказаного акту вбачається, що на виконання договору про надання юридичних послуг від 16.07.2018 Бюро надавало Клієнтові юридичні послуги з ознайомлення з документами по справі, підготовки позовної заяви та представляло інтереси клієнта в 3 судових засіданнях в Господарському суді Миколаївської області та 1 судовому засіданні в Господарському суді м. Києва у справі №915/781/18 за позовом ТОВ „Іматек-Еско» до ДП „Науково-виробничий комплекс газотурбобудування „Зоря» -„Машпроект» про стягнення боргу; за надання юридичних послуг, що визначені в договорі, Клієнт сплатив бюро 23200 грн.

Колегія суддів зазначає, що в судових засіданнях у суді першої інстанції, які відбулися 18.09.2018, 23.10.2018, 29.11.2018, 21.12.2018, 24.01.2019, інтереси позивача на підставі довіреності від 17.09.2018, виданої строком на три місяця за підписом директора ТОВ „Іматек-Еско» , представляв гр. ОСОБА_1.

Доказів на підтвердження того, що зазначена особа є адвокатом та здійснює свою адвокатську діяльність в Адвокатському бюро "Титикало та партнери" матеріали справи №915/781/18 не містять. Не містять матеріали даної справи і письмової згоди сторін договору №33 від 16.07.2018 на зміну вартості наданих послуг (розміру гонорару) з 14300 грн на 23200 грн.

Відповідно до даних Єдиного реєстру адвокатів України ОСОБА_1 не є адвокатом.

Враховуючи вищезазначене, обсяг виконаної адвокатом роботи, зазначеної в акті приймання-передачі наданих послуг від 31.12.2018, фактично відповідає затраченому ним часу, який був необхідний для ознайомлення з документами та підготовки позовної заяви. Належного представництва інтересів Клієнта в суді Бюро не здійснювало, участь адвоката з Адвокатського бюро "Титикало та партнери" в судових засіданнях у суді першої інстанції не підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на документальне підтвердження наданих адвокатом послуг, розмір гонорару якого визначений у додатку до договору №33 від 16.07.2018, приймаючи до уваги категорію даного спору, незначний рівень складності даної справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих ним послуг, розмір вартості комплексу правових послуг, визначений в акті приймання-передачі наданих послуг б/н від 31.12.2018, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим, розумним та співмірним стягнення з відповідача на користь позивача 14300 грн витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому посилання скаржника на відсутність в матеріалах справи доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, які ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки предметом спірних правовідносин є фактичне понесення витрат на правову допомогу та їх відшкодування відповідною стороною у справі; облік отриманих доходів адвокатом та в подальшому його оподаткування не є предметом спору.

Саме таку правову позицію викладено Верховним Судом в постанові від 01.10.2018 у справі №569/17904/17.

Відповідно до приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм матеріального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про стягнення основної суми заборгованості за поставлений на виконання договору №1747 від 09.02.2017 товар. Однак додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.02.2019 у цій справі не повністю відповідає вказаним вище вимогам у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у ньому, обставинам справи, а тому підлягає зміні в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Науково-виробничий комплекс газотурбобудування „Зоря» -„Машпроект» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2019 у справі №915/781/18 залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.02.2019 у справі №915/781/18 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„Стягнути з Державного підприємства „Науково-виробничий комплекс газотурбобудування „Зоря» -„Машпроект» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Іматек-Еско» 14300 грн витрат на професійну правничу допомогу".

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство „Науково-виробничий комплекс газотурбобудування „Зоря» -„Машпроект» .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 08.04.2019.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя М.А. Мишкіна