Рішення

від 23.01.2019 по справі 442/4470/14-ц

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/4470/14-ц

Провадження №2/442/71/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2019 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді - Кучаковського Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кравців Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дрогобичі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Новокропивницької сільської ради,Управління Держгеокадастру у Дрогобицькому районі Львівської області, ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, Служби у справах дітей Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення земельного сервітуту -

за участю представників

від позивача: ОСОБА_7, ОСОБА_8

від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_9

від третьої особи 1: ОСОБА_10

від третьої особи 2: не з'явилися

від третьої особи 3: ОСОБА_3

від третьої особи 4: не з'явилися

від третьої особи 5: не з'явилися

від третьої особи 6: ОСОБА_11

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить, з урахуванням уточнених позовних вимог, встановити постійний на оплатній основі земельний сервітут, загальною площею 96,0 кв.м, на право проходу, проїзду автомобільним та гужовим транспортом, проїзду на велосипеді до земельної ділянки ОСОБА_1, площею 0,0727 га, розташованої по вул. Довбуша, 80 у с. Новий Кропивник Дрогобицького району Львівської області, кадастровий номер: 4621285100:01:001:0493, яка належить йому на праві власності, через земельну ділянку, що знаходиться по вул. Довбуша, 78 у с. Новий Кропивник Дрогобицького району Львівської області, яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 502959, кадастровий номер 4621285100:01:001:0279, параметрами та конфігурацією згідно варіанту № 1, викладеного у висновку судової земельно-технічної експертизи № 33-03/15 від 25.03.2015 та додатку № 1 до нього: ширина 3,20 м (зі сторони вул. Довбуша), довжина від будинковолодіння ОСОБА_6 - 25,89 м.п., довжина по земельній ділянці ОСОБА_2 - 19,06 м.п., 7,02 м.п., 1,15 м.п. по ламаній лінії, ширина з боку земельної ділянки ОСОБА_1 - 6,36 м, встановивши розмір оплати 360 (триста шістдесят) гривень на рік. Позов мотивує тим, що йому на праві власності належить житловий будинок № 80 по вул. Довбуша у с. Новий Кропивник Дрогобицького району Львівської області на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.12.2004, серія САА № 112391. Житловий будинок та приналежні господарські будівлі розташовані на земельній ділянці, яка перебуває у його власності загальною площею 0,0727 га, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських споруд (присадибна ділянка), Львівська область, Дрогобицький район, с. Новий Кропивник, вул. Довбуша, 80, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.10.2014, індексний номер 28621318, кадастровий номер: 4621285100:01:001:0493. Суміжною з його будинковолодінням є земельна ділянка ОСОБА_2, загальною площею 0,0949 га, яку вона набула на праві власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.09.2007. ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 502959, кадастровий номер земельної ділянки 4621285100:01:001:0279. Ці земельні ділянки колись становили одне ціле та належали до будинковолодіння його та рідного брата ОСОБА_12 Вказує, що ОСОБА_12 земельна ділянка була передана у власність в порядку приватизації на підставі рішення Новокропивницької сільської ради від 14.04.1994, його ж (позивача) земельна ділянка розташована таким чином, що він фактично позбавлений можливості її використання за цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, оскільки з боку головної вулиці - Довбуша земельна ділянка межує з землею ОСОБА_2 (є відносно неї тильною), з правого боку межує з будинковолодінням ОСОБА_13 (ОСОБА_6І.), з лівого боку - з будинковолодінням ОСОБА_14, з тильної сторони - ОСОБА_15, а з усіх сторін відсутній проїзд чи прохід до його земельної ділянки. Також зазначає, що придбавши земельну ділянку, відповідач почала здійснювати на ній будівництво (реконструкцію) існуючого житлового будинку одразу з порушенням проекту забудови. Єдиний прохід, який був історично сформований з вулиці Довбуша до його земельної ділянки, відповідач забудувала. Вказує, що між ними почалися непорозуміння та конфлікти, з 2007 року він звертався до ОСОБА_2 з проханням вирішити питання проїзду шляхом оформлення земельного сервітуту, проте вона не погоджувалася. Тоді позивач звернувся зі скаргою до Новокропивницької сільської ради стосовно вирішення даного земельного спору, оскільки при передачі у власність земельної ділянки ні ОСОБА_12, ні ОСОБА_2 сільською радою не було передбачено обтяження земельної ділянки для права проходу, проїзду через неї. І якщо його брат ОСОБА_12 не забороняв ні йому, ні членам його сім'ї вільно користуватися частиною земельної ділянки для проходу та проїзду, будучи власником, то відповідач (новий власник), категорично була проти. Зазначає, що за участі Новокропивницької сільської ради у грудні 2007 року конфлікт частково був вичерпаний, сторони дійшли до наступної згоди (підтверджується актом від 04.12.2007): ОСОБА_2 надала згоду письмовою заявою від 28.11.2007, згідно якої погодилася надати в користування ОСОБА_1 частину своєї земельної ділянки шириною 3,30 м та частину земельної ділянки (поворот) для зручного заїзду, проходу, погодилась зрізати два плодові дерева - яблуні; ОСОБА_1 у свою чергу погодився надати в користування ОСОБА_2 10 кв.м із земель, що перебувають у його користуванні з наступним оформленням відповідних документів. Між ним та ОСОБА_2 04.12.2007 було укладено договір сервітуту про обмежене право користування землею. Предметом такого договору було постійне безоплатне користування частиною земельної ділянки ОСОБА_2 за адресою: вул. Довбуша, 78 у с. Новий Кропивник. Цей договір був складений у трьох примірниках та переданий землевпоряднику Новокропивницької сільської ради на державну реєстрацію. ОСОБА_16, йому примірник договору не повернули, державну реєстрацію такий не пройшов. Він володіє лише копією договору. Факт укладення вказаного договору сервітуту не заперечує і ОСОБА_2 у своїй позовній заяві від 25.01.2012 (позов залишено без розгляду згідно ухвали Дрогобицького міськрайонного суду). Вказує, що з цього моменту він та члени його сім'ї почали користуватися частиною земельної ділянки, обтяженої сервітутом для проходу, проїзду до власної земельної ділянки за вказаним договором сервітуту. Але такий стан речей відповідача влаштовував не довго. Наприкінці 2011 року знову почалися конфлікти за проїзд. Вона почала робити спроби його загороджувати, але не завершила. Він знову почав звертатися зі скаргами у різні інстанції. 02.12.2011 комісією, у складі якої були представники Дрогобицької райдержадміністрації, було знову встановлено розміри проїзду до його земельної ділянки, факти порушень ОСОБА_2 будівельних, протипожежних норм і правил при веденні будівництва житлового будинку, порушення будівельного паспорту. Комісією розроблено ситуаційний план місця розташування проїзду, проходу, яким реально користувалися він і його сім'я від 2007 року. ОСОБА_16 ОСОБА_2 будь-якими способами чинила їм перешкоди у користуванні цим проїздом. Відповідач тривалий час перебувала за кордоном України. Навесні 2014 року вона повернулася і конфлікти між ними за проїзд розгорілися з новою силою. 03.06.2014 комісією Новокропивницької сільської ради складено акт про відмежування земельної ділянки площею 10 кв.м з земель, що перебувають у його користуванні на користь ОСОБА_2 згідно попередніх домовленостей. Однак, відповідач на всі рішення та домовленості не зважає, найняті нею працівники проводили земляні та підготовчі роботи по влаштуванню бетонного фундаменту під огорожу, яким відмежовують його земельну ділянку в частині існуючого проїзду. Таким чином, наголошує, що іншого способу відновити його порушене право на вільне володіння та користування належною йому земельною ділянкою за її цільовим призначенням, як встановлення земельного сервітуту, немає, а тому просить встановити постійний оплатний сервітут з оплатою 360 грн за рік, яка розрахована за нормативно-грошовою оцінкою земельної ділянки позивача та прирівняна до максимальної сплати земельного податку - 12% від нормативно-грошової оцінки в рік.

Відповідач подала заперечення на позовну заяву, у якому зазначила, що з заявленим позов не згідна, вважає, що він задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувалось те, що земельна ділянка, площею 0,0727 га, розташованої на вул. Довбуша, 80 у с. Новий Кропивник Дрогобицького району Львівської області, що знаходиться у користуванні позивача, не має з жодної сторони під'їзду, проходу; вказує, що ствердження позивача про те, що вона почала на належній їй земельній ділянці будівництво (реконструкцію) існуючого житлового будинку з порушенням проекту забудови - забудувала прохід з вулиці Довбуша - є голослівним, адже у неї є повідомлення про початок виконання будівельних робіт (про зміну даних у повідомленні про початок будівельних робіт) від 17.06.2014; зазначає, що безпідставними є ствердження позивача про те, що між сторонами було укладено договір сервітуту, вказує, що статус її земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, а тому проїзд автомобільним транспортом є неможливим апріорі. На підставі вищезазначеного просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Крім того, у запереченнях на позов про зміну предмету позову та встановлення земельного сервітуту представник відповідача вказав, що плата за користування чужим майном є суттєвою умовою при встановленні сервітуту та він не розуміє з яких міркувань позивач вважає, що розмір оплати за користування сервітутом повинна становити 360 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак, його представники ОСОБА_7 та адвокат ОСОБА_8 уточнені позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених вище. Пояснили, що варіант № 1 висновку експертизи вважають найбільш прийнятним для позивача та найменш обтяжливим для відповідача. У матеріалах справи міститься ряд документів, які засвідчують відсутність будь-якого проїзду чи заїзду до будинковолодіння ОСОБА_1 Земельна ділянка позивача є суміжною із земельною ділянкою ОСОБА_2 ОСОБА_15 часу вказані земельні ділянки були однією цілою садибою, яку батьки позивача поділили між двома своїми синами - ОСОБА_1 та ОСОБА_12 Останній продав свою частину земельної ділянки відповідачу ОСОБА_2 ОСОБА_1 під час приватизації землі неодноразово наголошував на тому, що до його будинковолодіння немає жодного заїзду, у зв'язку з чим також неодноразово звертався до сільської ради. Між сторонами виникали відповідні земельні спори, за результатами розгляду одного з яких є рішення Дрогобицького міськрайонного суду, залишене в силі ухвалою Апеляційного суду Львівської області, в яких зазначено, що спірні питання слід вирішувати шляхом встановлення земельного сервітуту. У 2007 році сторони досягли певної згоди щодо вищезгаданого. Відповідачем було надано згоду на вирізку двох яблунь на частині спірної земельної ділянки, що і було зроблено в подальшому. Комісією Новокропивницької сільської ради був складений акт і письмово укладений договір сервітуту, який передано для реєстрації в Управління земельних ресурсів. Однак, подальша доля такого договору невідома, оскільки з невідомих причин такий не був зареєстрованим. Згодом, у сторін почались нові конфлікти, і згоди між ними не було досягнуто. Як зазначив експерт у своєму висновку, іншого способу використання земельної ділянки позивачем, як обтяження суміжної земельної ділянки земельним сервітутом, немає. У ситуаційному плані розміщення спірних земельних ділянок, який міститься в матеріалах справи, а також у листі Дрогобицької райдержадміністрації, зазначається, що ОСОБА_2 не вірно побудувала свій будинок. Що стосується земельної ділянки ОСОБА_6, то у наданих планах немає жодного схематичного розміщення будівель на вказаній земельній ділянці. Доповнили, що роботи по облаштуванню проїзду буде виконувати позивач, який вже поніс певні витрати, оскільки завіз туди чимало шутру. Зазначає, що за користування земельним сервітутом слід встановити плату у розмірі 360 грн за рік. Що стосується запропонованого експертом варіанту № 2 встановлення земельного сервітуту, то такий для позивача є абсолютно неприйнятним. ОСОБА_16 через земельну ділянку ОСОБА_6 пролягає до криниці, розташованої біля межі земельної ділянки ОСОБА_1 Вважають, що прокладання дороги повз криницю є, зокрема, незручним способом заїзду для габаритного транспорту. Тому, враховуючи той факт, що через земельну ділянку ОСОБА_2 уже наявний шлях до будинковолодіння позивача, в який останнім вкладено кошти, а по земельній ділянці ОСОБА_6 такий відсутній і потрібні значні затрати для його прокладення, а також зважаючи на те, що у позивача відсутні позовні вимоги до ОСОБА_6 просять задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2, її представники ОСОБА_9 та адвокат ОСОБА_17 заперечили щодо задоволення даного позову. Адвокат ОСОБА_17М пояснив, що, на його погляд, на земельній ділянці ОСОБА_2 не може бути встановлений земельний сервітут, оскільки така використовується належним чином, її цільове призначення - обслуговування будинку і прибудинкової території. Найменш обтяжливим варіантом встановлення земельного сервітуту для відповідача є запропонований експертом варіант № 2 висновку експертизи. Позивачі користувалися проїздом через земельну ділянку ОСОБА_2, поки там ніхто не проживав. Також вважає, що позивачем не надано суду належних доказів про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. На його думку, безпідставним є також твердження позивача про те, що по належній ОСОБА_2 земельній ділянці був єдиний прохід, який історично сформований з вулиці Довбуша до земельної ділянки ОСОБА_1 Позивач та його брат були співкористувачами спірних земельних ділянок, що становили одну суцільну садибу. Із представленої технічної документації жодного проїзду чи заїзду на такій не вбачається. Безпідставними є і твердження позивача щодо укладення між ним та ОСОБА_2 договору сервітуту, оскільки постановою Дрогобицького міськрайонного суду від 15.07.2014 у справі № 442/4357/14-а встановлено факт відсутності такого договору. Крім цього, незрозумілим залишається вимога позивача щодо встановлення земельного сервітуту саме через земельну ділянку ОСОБА_2, а не сусідню земельну ділянку ОСОБА_6 ОСОБА_17 другий варіант встановлення земельного сервітуту, запропонований експертом, на його думку, є найменш обтяжливим для відповідача. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 Представник ОСОБА_9 пояснив суду, що договір сервітуту був укладений між сторонами, проте в подальшому він був відкликаний з ради.

Представник третьої особи Новокропивницької сільської ради -голова ОСОБА_18 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги. Зазначив, що шкодує, що дав згоду на приватизацію дороги сторонами по справі, бо інакше б був проїзд і не було цього спору.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився та про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_11 у судовому засіданні вказав, що ОСОБА_6 проводить будівельні роботи на власній земельній ділянці щодо встановлення глухого паркану по периметру своєї земельної ділянки, веде підготовчі роботи по її забудові житловим будинком, за виготовленим проектом будівництва житлового будинку відстань між новим житловим будинком та спільним парканом із ОСОБА_1 буде лише 1 метр, жодного проїзду там не буде, а тому просить не встановлювати земельний сервітут через земельну ділянку ОСОБА_6 Зазначив, що застосування варіанту № 2 висновку експерта неприйнятно для його довірителя і він категорично проти цього заперечує.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Дрогобицької районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, однак, від останнього надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, зазначивши, що оскільки по даній справі немає порушення майнових прав дитини, то з приводу позовних вимог покладаються на думку суду.

Третя особа ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, у судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог та пояснила, що вона з чоловіком в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 придбали 1/2 частку житлового будинку № 78а на вул. Довбуша в с. Новий Кропивник. Раніше вони не заперечували щодо користування позивачем земельною ділянкою відповідача, оскільки там не проживали, проте, на даний час мають намір відгородитися огорожею. Позивач кожен день користувався спірним проїздом, який засипаний гравієм, і вони не перешкоджали в цьому, щоб уникнути конфліктів. Наразі у них ведуться будівельні роботи, тому ще не вирішили, що саме будуть робити на спірній частині земельної ділянки, де позивач просить встановити земельний сервітут.

Вислухавши учасників судового розгляду, беручи до уваги вищенаведене та оглянувши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з наступних підстав.

ОСОБА_19 ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

За змістом ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

ОСОБА_19 з ч. 1 ст. 401 ЦК України користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 100 Земельного кодексу України власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.

Як вбачається зі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.10.2014, земельна ділянка № 80 на вул. Довбуша в с. Новий Кропивник Дрогобицького району Львівської області, площею 0,0727 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), належить ОСОБА_1.

Зі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 112391 вбачається, що власником житлового будинку № 80 на вул. Довбуша в с. Новий Кропивник Дрогобицького району Львівської області є позивач ОСОБА_1

З кадастрового плану земельної ділянки ОСОБА_1 вбачається, що на ній розміщено дві капітальні споруди і така межує: від „А» до „Б» та від „Б» до „В» землі ОСОБА_2, від „В» до „Г» землі ОСОБА_14, від „Г» до „Д» землі ОСОБА_15, від „Д» до „А» землі ОСОБА_5

Вказаним, зокрема, підтверджується той факт, що нормальне господарське використання даної земельної ділянки, яка належить позивачу, неможливе без встановлення сервітуту. Відтак, єдиним можливим способом задоволення потреб позивача на використання власної земельної ділянки є саме встановлення сервітуту.

ОСОБА_19 з частиною третьою статті 402 ЦК України спір про встановлення сервітуту вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та його умови. У зв'язку з цим слід враховувати, що обов'язковою умовою звернення до суду з позовом про встановлення сервітуту є вжиття особою, яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем) відповідної земельної ділянки.

Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), така особа не в праві вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Статтею 403 ЦК України визначено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.

Відповідно до ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

З аналізу наведених норм слідує, що сервітут також може встановлюватись на підставі судового рішення. Однією з основних ознак сервітуту за рішенням суду є неможливість задоволення інтересів у будь-який інший спосіб. Такий спосіб встановлення характерний для ситуації, коли власник і потенційний сервітуарій не можуть досягнути згоди, щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо. Єдиною умовою встановлення сервітуту у такий спосіб є те, що позивач має довести у суді, що нормальне функціонування його господарства чи задоволення його інтересів від використання свого майна неможливе без встановлення сервітуту.

Як вбачається з державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 502959, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 25.09.2007 року належить земельна ділянка площею 0,0949 га, розташована в с. Новий Кропивник Дрогобицького району Львівської області, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Вказана земельна ділянка межує: від „А» до „Б» землі ОСОБА_14, від „Б» до „В» землі ОСОБА_1, від „В» до „Г» землі ОСОБА_13, від „Г» до „А» землі загального користування, вулиця.

ОСОБА_19 свідоцтва про право власності від 05.12.2014 індексний номер 30504800 житловий будинок № 78а по вул. Довбуша в с. Новий Кропивник Дрогобицького р-ну Львівської області належить ОСОБА_2

ОСОБА_19 витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.01.2015 ОСОБА_4 належить 1/2 частина житлового будинку № 78а по вул. Довбуша в с. Новий Кропивник Дрогобицького р-ну Львівської області на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 49 від 27.01.2015.

Земельна ділянка, розташована в с. Новий Кропивник на вул. Довбуша, 87, яка межує із земельними ділянками сторін, належала на праві власності ОСОБА_5, що підтверджується державним актом серії ЛВ №080870. ОСОБА_16 згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, № 97085119 Земельна ділянка, розташована в с. Новий Кропивник на вул. Довбуша, 87, яка межує із земельними ділянками сторін кадастровий номер 4621285100:01:001:0116 площею 0,1723 га на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.05.2017 належить ОСОБА_6.

Як вбачається з акту погодження меж між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, складеного 04.12.2007 комісією в складі сільського голови, голови, секретаря та членів земельної комісії, землевпорядника сільської ради, а також громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_1, ОСОБА_2 погоджується на виділення дороги через свою приватизовану земельну ділянку до житлового будинку ОСОБА_1 шириною 3,30 м, з відступом на поворот. На ділянці, де виділена дорога, ростуть дві яблуньки, які потрібно зрізати, громадянка ОСОБА_2 теж дала згоду на їх вирізку.

З акту, складеного 02.12.2011, за дорученням голови Дрогобицької районної державної адміністрації, комісією в складі сільського голови с. Новий Кропивник, землевпорядника Новокропивницької сільської ради, керівника відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Дрогобицької райдержадміністрації, інженера-архітектора КП „Дрогобицьке районне бюро планування та архітектури» в присутності жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 І.Й., вбачається, що проведено обстеження будинковолодінь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в с. Новий Кропивник по вул. Довбуша і встановлено: ОСОБА_2 приватизовано земельну ділянку в с. Новий Кропивник по вул. Довбуша, 78; з південного сходу земельна ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 Земельна ділянка ОСОБА_2 приватизована без врахування заїзду до будинковолодіння ОСОБА_1 Заїзд входить в межі державного акту на землю, яка належить ОСОБА_2 Тому, комісією Новокропивницької сільської ради від 04.12.2007 було складено акт погодження меж між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Також, при виготовленні державного акту на землю не було враховано відступ від межі земельної ділянки ОСОБА_2 до господарської споруди ОСОБА_1 ОСОБА_19 ДБН-360-92** п. 3.25, для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту, відстань між бічною межею ділянки і стіною житлового будинку або господарської будівлі треба приймати не менше 1,0 м.

Як вбачається з ситуаційного плану, доданого до вищевказаного акту від 02.12.2011, на такому визначено частину земельної ділянки ОСОБА_2, що пропонується виділити ОСОБА_1 для нормального обслуговування господарської будівлі з відступом 1,00 м від господарської споруди ОСОБА_1; також зазначений проїзд, що пропонується виділити ОСОБА_1 шириною 3,30 м згідно акту погодження меж від 04.12.2007. Крім цього, на ситуаційному плані зазначені існуючі та проектовані будівлі на земельних ділянках сторін. Зокрема, на земельній ділянці ОСОБА_2 під № 2 розташований житловий будинок на відстані від 4,10 м до 11 м від межі сусідньої земельної ділянки, яка належить ОСОБА_14 Проектований житловий будинок під № 1 на ситуаційному плані зазначається на відстані не більше 11 м від вищевказаної межі. Частина старого житлового будинку, розташованого поруч з існуючим та проектованим будинками, ближче до пропонованого проїзду, підлягає під знос.

Крім того, у судових засіданнях встановлено та не оспорюється сторонами, що дві яблуньки, які росли на спірній частині земельної ділянки, згоду на вирізку яких дала відповідач, на теперішній час відсутні (зрізані). Позивачем вкладено кошти на облаштування проїзду через земельну ділянку ОСОБА_2, що також не оспорюється останньою, зокрема, завезено гравій саме на ту частину, яка пропонується для обтяження земельним сервітутом у варіанті № 1 висновку експертизи. Крім цього, представники позивача запевнили у судовому засіданні, що подальші витрати, пов'язані з облаштуванням проїзду, позивач покладає виключно на себе.

ОСОБА_19 з висновком експерта № 33-03/15 від 25.03.2015, належне господарське використання земельної ділянки позивача ОСОБА_1 за цільовим призначенням земельної ділянки площею 0,0727 га: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.10.2014, неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки . Забезпечити прохід та проїзд на транспортному засобі до земельної ділянки позивача ОСОБА_1 без встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду на транспортному засобі по земельній ділянці, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, з урахуванням меж земельних ділянок, неможливо.

На розгляд суду, згідно вищевказаного висновку експерта, запропоновано два варіанти земельного сервітуту відносно земельної ділянки ОСОБА_2 із нанесенням на план земельної ділянки схематичного розташування будівель і споруд відповідача та (другий варіант) земельний сервітут відносно земельної ділянки ОСОБА_20 (яка перейшла в подальшому до ОСОБА_5, та остаточно до ОСОБА_6І.) з врахуванням будівельних вимог та зручності користування.

ОСОБА_19 з варіантом № 1 висновку експерта, власником земельної ділянки площею 0,0949 га, розташованої на вул. Довбуша, 78 в с. Новий Кропивник Дрогобицького району Львівської області, є ОСОБА_2. Цільове призначення земельної ділянки: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Кадастровий номер земельної ділянки: 4621285100:01:001:0279. Влаштування проходу та проїзду автомобільним транспортом через земельну ділянку площею 0,0096 га , що перебуває у власності ОСОБА_2, не змінює цільового призначення всієї земельної ділянки. Ширина проїзду становить 3,20 м з врахуванням побудованої огорожі з металу на бетонній основі (фундамент).

ОСОБА_19 з варіантом № 2 висновку експерта, пропонується встановлення земельного сервітуту відносно земельних ділянок ОСОБА_20 та ОСОБА_2 Зокрема, влаштування проходу та проїзду автомобільним транспортом через земельну ділянку площею 0,0103 га , що перебуває у власності ОСОБА_20, не змінює цільового призначення всієї земельної ділянки. Розміри заїзду в плані відповідають розмірам на ситуаційному плані земельної ділянки. Влаштування проходу та проїзду автомобільним транспортом через земельну ділянку площею 0,0011 га , що перебуває у власності ОСОБА_2 не змінює цільового призначення всієї земельної ділянки.

Одночасно у своєму висновку експерт зазначає, що найменш обтяжливим для відповідача ОСОБА_2 являється запропонований експертом на розгляд суду постійний земельний сервітут (варіант № 2) відносно земельних ділянок ОСОБА_20 (на момент розгляду справи ОСОБА_6І.) та ОСОБА_2

Отже, враховуючи наведене, судом встановлено, що належне господарське використання земельної ділянки позивача ОСОБА_1 за цільовим призначенням земельної ділянки площею 0,0727 га: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.10.2014, неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

Як зазначалось вище, позивач вимагає встановлення земельного сервітуту виключно через земельну ділянку ОСОБА_2, оскільки останнім неодноразово вчинялись дії щодо його встановлення за домовленістю сторін і такі були спочатку результативними. Про вказане, свідчить, зокрема, заява ОСОБА_2 на ім'я Новокропивницького сільського голови від 28.11.2007, згідно з якою відповідач погоджувалась відпустити на дорогу ОСОБА_1 частину земельної ділянки шириною 3,30 м до його житлового будинку, а також від криниці поворот для зручного заїзду до будинку. Також зазначене підтверджується вищезгаданим актом погодження меж між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, складеним 04.12.2007. Крім цього, між сторонами 04.12.2007 був укладений договір земельного сервітуту, , дійсність якого визнав представник ОСОБА_9, однак такий не був зареєстрованим у державному реєстрі земель на території Дрогобицького району, що підтверджується повідомленням Управління Держкомзему у Дрогобицькому районі за № 3274 від 31.08.2011. Згодом, 13.03.2014, 12.04.2014, 27.05.2014 позивач звертався із відповідними заявами на ім'я голови с. Новий Кропивник.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні вказав, що позивач на даний момент користується проїзд, який проходить через земельну ділянку ОСОБА_2 ОСОБА_1 ніколи не їздив через земельну ділянку ОСОБА_6, оскільки там ніколи заїзду не було. До земельної ділянки ОСОБА_1 не можливо проїхати чи пройти іншим шляхом. Через земельну ділянку ОСОБА_6 була така дорога, якою можна проїхати фірою (возом), а машиною не можна, зараз там завезено каміння, починається будівництво. Інших під'їздів до ОСОБА_1 нема, оскільки всюди болото.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні вказала, що раніше була дорога до хати ОСОБА_1, проте ОСОБА_2 частину дороги приватизувала і побудувала там хату. Пізніше ОСОБА_1 їздив через земельну ділянку ОСОБА_2, він купував щебінь, засипав дорогу, хотів укласти угоду з ОСОБА_2, але потім ОСОБА_2 передумала укладати угоду, вони пізніше вони почали сваритись і ОСОБА_2 заборонила їздити через свою земельну ділянку. Вказує, що через ділянку ОСОБА_6 дороги не було, лише стежка до дому, оскільки нею ніколи не можна було проїхати.

Судом встановлено, що встановленні земельного сервітуту за варіантом № 1 висновку експерта, обтяжено земельним сервітутом буде земельна ділянка загальною площею 0,0096 га (земельна ділянка ОСОБА_2Я.), а за варіантом № 2 - 0,0103 га (земельна ділянка ОСОБА_6І.) + 0,0011 га (земельна ділянка ОСОБА_2Я.) = 0,0113 га.

Оскільки при застосуванні земельного сервітуту згідно варіанту № 2 буде охоплюватись земельна ділянка загальною площею більшою, ніж при застосуванні варіанту № 1, суд доходить до висновку, що найменш обтяжливим для власників земельних ділянок є варіант експерта № 1, адже саме за цим варіантом для встановлення земельного сервітуту необхідна найменша площа земельної ділянки.

Поряд з тим, експерт одночасно вказує на те, що для позивача другий варіант встановлення земельного сервітуту є найменш вигідним, оскільки його використання можливе лише при затраті додаткових матеріалів та грошових коштів. Втім, експерт не врахував, що другий варіант є обтяжливим для третьої особи - ОСОБА_6, і для нього є найменш обтяжливим варіант 1, враховуючи той факт, що згідно показань свідків та представника сільської ради проїзду позивача по земельній ділянці третьої особи ніколи не було. Крім того, таких витрат, пов'язаних із влаштуванням проїзду через земельну ділянку третіх осіб, понести жодний із учасників розгляду справи не зголосився. ОСОБА_2 того, власник земельної ділянки - ОСОБА_6, який залучений до участі у справі в якості третьої особи, категорично заперечив щодо встановлення такого обтяження. Крім цього, питання щодо встановлення земельного сервітуту через земельну ділянку ОСОБА_20 (ОСОБА_6І.) взагалі не обговорювалось в позасудовому порядку, тобто, позивач попередньо не звертався до останнього з добровільним вирішенням даного питання.

Таким чином, суд дійшов до переконання, що саме встановлення земельного сервітуту згідно з варіантом № 1, запропонованим експертом, буде найменш обтяжливим та відповідати історично складеному порядку користування земельною ділянкою саме, через земельну ділянку відповідача, а не третьої особи, оскільки будь-які інші варіанти влаштування проходу та проїзду були би більш обтяжливими для власників земельної ділянки.

Крім того, суд не бере до уваги заперечення представників відповідача щодо того, що встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці відповідача призведе до зміни її цільового призначення, оскільки експерт у своєму висновку вказав, що встановлення земельного сервітуту не призведе до зміни цільового призначення земельної ділянки.

Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч. 3 ст. 403 ЦК України ).

Відповідно до ч. 3 ст. 101 ЗК України власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом.

ОСОБА_19 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.08.2017 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4621285100:01:001:0493, площа 727 кв.м, цільове призначення: будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських і будівельних споруд, яка належить ОСОБА_1, становить 73 983 грн 27 к.; базова вартість земельної ділянки, грн/кв.м - 29,80 грн.

Позивачем проведено розрахунок базової вартості земельної ділянки, на якій просить встановити земельний сервітут, як:

29,80 грн (базова вартість земельної ділянки, грн/кв.м згідно ОСОБА_19 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.08.2017) * 96 кв.м (площа земельної ділянки, на якій позивач просить встановити земельний сервітут) = 2 860 грн 80 к.

Позивач вказує, 12% у рік від базової вартості земельної ділянки є достатнім для компенсації за незручності, викликані обтяженням земельної ділянки відповідача.

У той же час, представники відповідача заперечували проти встановлення сервітуту на земельній ділянці відповідача, не надали жодної пропозиції щодо встановлення розміру оплати за користування сервітутом.

ОСОБА_19 ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне встановити оплату за користування земельним сервітутом на земельній ділянці відповідача у розмірі 360 грн за рік.

Жодних заперечень щодо розміру плати за сервітут відповідач та її представники не подали.

Види права земельного сервітуту визначає стаття 99 ЗК України, положення якої є такими, що встановлюють підстави, за наявності яких можливе звернення з вимогою про встановлення сервітуту. Зазначена стаття визначає конкретних суб'єктів, між якими виникають відносини щодо сервітуту. Вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.

Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 № 7 роз'яснено, що види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК; цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

ОСОБА_19 з ч.ч. 1, 2 статті 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Відтак, позивач ОСОБА_1 скористався таким правом, вимагаючи від власника сусідньої земельної ділянки - ОСОБА_2 надання земельного сервітуту, проте, не досягнувши домовленості про його встановлення та умови, звернувся до суду за захистом свого порушеного права із вказаними позовними вимогами. А тому, на думку суду, такі є підставними та обґрунтованими, що підлягають до задоволення.

Таким чином, суд приходить до висновку щодо необхідності встановлення постійного на оплатній основі земельного сервітуту, загальною площею 96,0 кв.м, на право проходу, проїзду автомобільним та гужовим транспортом, проїзду на велосипеді до земельної ділянки ОСОБА_1, площею 0,0727 га, розташованої на вул. Довбуша, 80 у с. Новий Кропивник Дрогобицького району Львівської області, кадастровий номер: 4621285100:01:001:0493, яка належить йому на праві власності, через земельну ділянку, що знаходиться по вул. Довбуша, 78 у с. Новий Кропивник Дрогобицького району Львівської області, яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 502959, кадастровий номер 4621285100:01:001:0279, параметрами та конфігурацією згідно варіанту № 1, викладеного у висновку судової земельно-технічної експертизи № 33-03/15 від 25.03.2015 та додатку № 1 до нього: ширина 3,20 м (зі сторони вул. Довбуша), довжина від будинковолодіння ОСОБА_6 - 25,89 м.п., довжина по земельній ділянці ОСОБА_2 - 19,06 м.п., 7,02 м.п., 1,15 м.п. по ламаній лінії, ширина з боку земельної ділянки ОСОБА_1 - 6,36 м, встановивши розмір оплати 360 гривень на рік, оскільки в даному випадку метою сервітуту є задоволення потреб власника земельної ділянки (позивача) для ефективного її використання і неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 243 грн 60 к. судового збору за розгляд позовної заяви та 268 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 89, 95, 141, 193, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Встановити постійний на оплатній основі земельний сервітут, загальною площею 96,0 кв.м, на право проходу, проїзду автомобільним та гужовим транспортом, проїзду на велосипеді до земельної ділянки ОСОБА_1, площею 0,0727 га, розташованої на вул. Довбуша, 80 у с. Новий Кропивник Дрогобицького району Львівської області, кадастровий номер: 4621285100:01:001:0493, яка належить йому на праві власності, через земельну ділянку, що знаходиться по вул. Довбуша, 78 у с. Новий Кропивник Дрогобицького району Львівської області, яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 502959, кадастровий номер 4621285100:01:001:0279, параметрами та конфігурацією згідно варіанту № 1, викладеного у висновку судової земельно-технічної експертизи № 33-03/15 від 25.03.2015 та додатку № 1 до нього: ширина 3,20 м (зі сторони вул. Довбуша), довжина від будинковолодіння ОСОБА_6 - 25,89 м.п., довжина по земельній ділянці ОСОБА_2 - 19,06 м.п., 7,02 м.п., 1,15 м.п. по ламаній лінії, ширина з боку земельної ділянки ОСОБА_1 - 6,36 м, встановивши розмір оплати 360 (триста шістдесят) гривень на рік.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 243 (двісті сорок три) грн 60 к. судового збору за розгляд позовної заяви та 268 (двісті шістдесят вісім) грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (82194, Львівська обл., Дрогобицький р-н, с. Новий Кропивник, вул. Довбуша, 80, РНОКПП НОМЕР_1).

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (82194, Львівська обл., Дрогобицький р-н, с. Новий Кропивник, вул. Довбуша, 78, РНОКПП НОМЕР_2).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору 1: Новокропивницька сільська рада Дрогобицького району Львівської області (82194, Львівська обл., Дрогобицький р-н, с. Новий Кропивник, вул. Довбуша, 137, ідентифікаційний код 04374944).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору 2: Управління Держгеокадастру у Дрогобицькому районі Львівської області (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Сагайдачного, 22).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору 3: ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 (82194, Львівська обл., Дрогобицький р-н, с. Новий Кропивник, вул. Довбуша, 87).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору 4: Служба у справах дітей Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. 22 Січня, 37).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору 5: ОСОБА_5,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору 6: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_3).

Повний текст рішення складено 04.02.2019.

Суддя Ю.С. Кучаковський