Постанова

від 12.09.2019 по справі 442/4470/14-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/4470/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Кучаковський Ю.С.

Провадження № 22-ц/811/920/19 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія: 16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.

за участі секретаря: Фейір К.О.

з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представників ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , представника Новокропивницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області Плоскодняка І.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Новокропивницької сільської ради, Управління Держгеокадастру у Дрогобицькому районі Львівської області, ОСОБА_8 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9 , Служби у справах дітей Дрогобицької районної адміністрації Львівської області, ОСОБА_10 , ОСОБА_6 про встановлення земельного сервітуту, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 січня 2019 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Встановлено постійний на оплатній основі земельний сервітут, загальною площею 96,0 кв.м, на право проходу, проїзду автомобільним та гужовим транспортом, проїзду на велосипеді до земельної ділянки ОСОБА_3 , площею 0,0727 га, розташованої на АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4621285100:01:001:0493, яка належить йому на праві власності, через земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_3 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 502959, кадастровий номер 4621285100:01:001:0279, параметрами та конфігурацією згідно варіанту № 1, викладеного у висновку судової земельно-технічної експертизи № 33-03/15 від 25.03.2015 та додатку № 1 до нього: ширина 3,20 м (зі сторони вул. Довбуша), довжина від будинковолодіння ОСОБА_6 - 25,89 м.п., довжина по земельній ділянці ОСОБА_1 - 19,06 м.п., 7,02 м.п., 1,15 м.п. по ламаній лінії, ширина з боку земельної ділянки ОСОБА_3 - 6,36 м, встановивши розмір оплати 360 (триста шістдесят) гривень на рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 243 (двісті сорок три) грн 60 к. судового збору за розгляд позовної заяви та 268 (двісті шістдесят вісім) грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Зазначає, що до моменту звернення до суду з позовом ОСОБА_3 не звертався до неї з пропозицією щодо встановлення сервітуту за домовленістю. Також зазначає, що висновки суду про те, що між сторонами встановлювався сервітут за домовленістю між сторонами належними доказами не підтверджені.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, а судові витрати покласти на позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, представників ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , представника Новокропивницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області Плоскодняка І.Я. на її заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Згідно з ч. 1 ст. 401 ЦК України користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 100 Земельного кодексу України власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.

Як вбачається зі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.10.2014, земельна ділянка АДРЕСА_1 , площею 0,0727 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), належить ОСОБА_3 .

Зі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 вбачається, що власником житлового будинку АДРЕСА_1 є позивач ОСОБА_3 .

З кадастрового плану земельної ділянки ОСОБА_3 вбачається, що на ній розміщено дві капітальні споруди і така межує: від „А" до „Б" та від „Б" до „В" землі ОСОБА_1, від „В" до „Г" землі Свищ П., від „Г" до „Д" землі Свищ М., від „Д" до „А" землі Стемпіцького І.

Вказаним, зокрема, підтверджується той факт, що нормальне господарське використання даної земельної ділянки, яка належить позивачу, неможливе без встановлення сервітуту. Відтак, єдиним можливим способом задоволення потреб позивача на використання власної земельної ділянки є саме встановлення сервітуту.

Згідно з частиною третьою статті 402 ЦК України спір про встановлення сервітуту вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та його умови. У зв`язку з цим слід враховувати, що обов`язковою умовою звернення до суду з позовом про встановлення сервітуту є вжиття особою, яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем) відповідної земельної ділянки.

Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), така особа не в праві вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Статтею 403 ЦК України визначено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.

Відповідно до ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

З аналізу наведених норм слідує, що сервітут також може встановлюватись на підставі судового рішення. Однією з основних ознак сервітуту за рішенням суду є неможливість задоволення інтересів у будь-який інший спосіб. Такий спосіб встановлення характерний для ситуації, коли власник і потенційний сервітуарій не можуть досягнути згоди, щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо. Єдиною умовою встановлення сервітуту у такий спосіб є те, що позивач має довести у суді, що нормальне функціонування його господарства чи задоволення його інтересів від використання свого майна неможливе без встановлення сервітуту.

Як вбачається з державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 502959, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25.09.2007 року належить земельна ділянка, площею 0,0949 га, розташована в с. Новий Кропивник Дрогобицького району Львівської області, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Вказана земельна ділянка межує: від „А" до „Б" землі ОСОБА_11, від „Б" до „В" землі Бийник І.Й., від „В" до „Г" землі Бечкало Й., від „Г" до „А" землі загального користування, вулиця.

Згідно свідоцтва про право власності від 05.12.2014 індексний номер 30504800 житловий будинок АДРЕСА_3 належить ОСОБА_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.01.2015 ОСОБА_9 належить 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 49 від 27.01.2015.

Земельна ділянка, розташована в АДРЕСА_2 , яка межує із земельними ділянками сторін, належала на праві власності ОСОБА_10 , що підтверджується державним актом серії ЛВ №080870. Проте згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, № 97085119 Земельна ділянка, розташована в АДРЕСА_2 , яка межує із земельними ділянками сторін кадастровий номер 4621285100:01:001:0116 площею 0,1723 га на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.05.2017 належить ОСОБА_6 .

Як вбачається з акту погодження меж між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , складеного 04.12.2007 комісією в складі сільського голови, голови, секретаря та членів земельної комісії, землевпорядника сільської ради, а також громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_1 погоджується на виділення дороги через свою приватизовану земельну ділянку до житлового будинку ОСОБА_3 шириною 3,30 м, з відступом на поворот. На ділянці, де виділена дорога, ростуть дві яблуньки, які потрібно зрізати, громадянка ОСОБА_1 теж дала згоду на їх вирізку.

З акту, складеного 02.12.2011, за дорученням голови Дрогобицької районної державної адміністрації, комісією в складі сільського голови с. Новий Кропивник, землевпорядника Новокропивницької сільської ради, керівника відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Дрогобицької райдержадміністрації, інженера-архітектора КП „Дрогобицьке районне бюро планування та архітектури" в присутності жителя с. Новий Кропивник ОСОБА_3, вбачається, що проведено обстеження будинковолодінь ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в АДРЕСА_4 і встановлено: ОСОБА_1 приватизовано земельну ділянку в АДРЕСА_3 ; з південного сходу земельна ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_3 Земельна ділянка ОСОБА_1 приватизована без врахування заїзду до будинковолодіння ОСОБА_3 Заїзд входить в межі державного акту на землю, яка належить ОСОБА_1

Тому, комісією Новокропивницької сільської ради від 04.12.2007 було складено акт погодження меж між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Також, при виготовленні державного акту на землю не було враховано відступ від межі земельної ділянки ОСОБА_1 до господарської споруди ОСОБА_3 . Згідно ДБН-360-92** п. 3.25, для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту, відстань між бічною межею ділянки і стіною житлового будинку або господарської будівлі треба приймати не менше 1,0 м.

Як вбачається з ситуаційного плану, доданого до вищевказаного акту від 02.12.2011, на такому визначено частину земельної ділянки ОСОБА_1 , що пропонується виділити ОСОБА_3 для нормального обслуговування господарської будівлі з відступом 1,00 м від господарської споруди ОСОБА_3 ; також зазначений проїзд, що пропонується виділити ОСОБА_3 шириною 3,30 м згідно акту погодження меж від 04.12.2007.

Крім цього, на ситуаційному плані зазначені існуючі та проектовані будівлі на земельних ділянках сторін. Зокрема, на земельній ділянці ОСОБА_1 під № 2 розташований житловий будинок на відстані від 4,10 м до 11 м від межі сусідньої земельної ділянки, яка належить ОСОБА_11 Проектований житловий будинок під в„– 1 на ситуаційному плані зазначається на відстані не більше 11 м від вищевказаної межі. Частина старого житлового будинку, розташованого поруч з існуючим та проектованим будинками, ближче до пропонованого проїзду, підлягає під знос.

Також судом встановлено, що дві яблуньки, які росли на спірній частині земельної ділянки, згоду на вирізку яких дала відповідач, на теперішній час відсутні (зрізані). Позивачем вкладено кошти на облаштування проїзду через земельну ділянку ОСОБА_1 , що також не оспорюється останньою, зокрема, завезено гравій саме на ту частину, яка пропонується для обтяження земельним сервітутом у варіанті № 1 висновку експертизи. Крім цього, представники позивача запевнили у судовому засіданні, що подальші витрати, пов`язані з облаштуванням проїзду, позивач покладає виключно на себе.

Згідно з висновком експерта № 33-03/15 від 25.03.2015, належне господарське використання земельної ділянки позивача ОСОБА_3 за цільовим призначенням земельної ділянки площею 0,0727 га: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.10.2014, неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

Забезпечити прохід та проїзд на транспортному засобі до земельної ділянки позивача ОСОБА_3 без встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду на транспортному засобі по земельній ділянці, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , з урахуванням меж земельних ділянок, неможливо.

На розгляд суду, згідно вищевказаного висновку експерта, запропоновано два варіанти земельного сервітуту відносно земельної ділянки ОСОБА_1 із нанесенням на план земельної ділянки схематичного розташування будівель і споруд відповідача та (другий варіант) земельний сервітут відносно земельної ділянки ОСОБА_12 (яка перейшла в подальшому до ОСОБА_13 , та остаточно до ОСОБА_6 ) з врахуванням будівельних вимог та зручності користування.

Згідно з варіантом № 1 висновку експерта, власником земельної ділянки площею 0,0949 га, розташованої на АДРЕСА_3 , є ОСОБА_1 . Цільове призначення земельної ділянки: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Кадастровий номер земельної ділянки: 4621285100:01:001:0279. Влаштування проходу та проїзду автомобільним транспортом через земельну ділянку площею 0,0096 га, що перебуває у власності ОСОБА_1 , не змінює цільового призначення всієї земельної ділянки. Ширина проїзду становить 3,20 м з врахуванням побудованої огорожі з металу на бетонній основі (фундамент).

Згідно з варіантом № 2 висновку експерта, пропонується встановлення земельного сервітуту відносно земельних ділянок ОСОБА_12 та ОСОБА_1 Зокрема, влаштування проходу та проїзду автомобільним транспортом через земельну ділянку площею 0,0103 га , що перебуває у власності ОСОБА_12 , не змінює цільового призначення всієї земельної ділянки. Розміри заїзду в плані відповідають розмірам на ситуаційному плані земельної ділянки. Влаштування проходу та проїзду автомобільним транспортом через земельну ділянку площею 0,0011 га, що перебуває у власності ОСОБА_1 не змінює цільового призначення всієї земельної ділянки.

Одночасно у своєму висновку експерт зазначає, що найменш обтяжливим для відповідача ОСОБА_1 являється запропонований експертом на розгляд суду постійний земельний сервітут (варіант № 2) відносно земельних ділянок ОСОБА_12 (на момент розгляду справи ОСОБА_6 ) та ОСОБА_1 .

Судом першої інстанції правильно встановлено, що належне господарське використання земельної ділянки позивача ОСОБА_3 за цільовим призначенням земельної ділянки площею 0,0727 га: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.10.2014, неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

Як зазначалось вище, позивач вимагає встановлення земельного сервітуту виключно через земельну ділянку ОСОБА_1 , оскільки останнім неодноразово вчинялись дії щодо його встановлення за домовленістю сторін і такі були спочатку результативними.

Про вказане, свідчить, зокрема, заява ОСОБА_1 на ім`я Новокропивницького сільського голови від 28.11.2007, згідно з якою відповідач погоджувалась відпустити на дорогу ОСОБА_3 частину земельної ділянки шириною 3,30 м до його житлового будинку, а також від криниці поворот для зручного заїзду до будинку.

Також зазначене підтверджується вищезгаданим актом погодження меж між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , складеним 04.12.2007.

Крім цього, між сторонами 04.12.2007 був укладений договір земельного сервітуту, дійсність якого визнав представник ОСОБА_14 , однак такий не був зареєстрованим у державному реєстрі земель на території Дрогобицького району, що підтверджується повідомленням Управління Держкомзему у Дрогобицькому районі за № 3274 від 31.08.2011. Згодом, 13.03.2014, 12.04.2014, 27.05.2014 позивач звертався із відповідними заявами на ім`я голови с. Новий Кропивник.

Зазначені обставини в суді апеляційної інстанції також підтвердив представник Новокропивницької сільської ради Плоскодняк І.Я.

Про фактичне користування ОСОБА_3 проїздом через земельну ділянку ОСОБА_1 за варіантом №1 судової земельно- технічної експертизи від 25 березня 2015 року ствердили в суді першої інстанції свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_15 .

Отже, встановлення земельного сервітуту за варіантом №1 висновку експерта, обтяжено буде земельна ділянка загальною площею 0,0096 га (земельна ділянка ОСОБА_1 ), а за варіантом № 2 - 0,0103 га (земельна ділянка ОСОБА_6 ) + 0,0011 га (земельна ділянка ОСОБА_1 ) = 0,0113 га.

Оскільки при застосуванні земельного сервітуту згідно варіанту № 2 буде охоплюватись земельна ділянка загальною площею більшою, ніж при застосуванні варіанту № 1, суд дійшов правильного висновку, що найменш обтяжливим для власників земельних ділянок є варіант експерта № 1, адже саме за цим варіантом для встановлення земельного сервітуту необхідна найменша площа земельної ділянки.

Поряд з тим, експерт одночасно вказує на те, що для позивача другий варіант встановлення земельного сервітуту є найменш вигідним, оскільки його використання можливе лише при затраті додаткових матеріалів та грошових коштів. Втім, експерт не врахував, що другий варіант є обтяжливим для третьої особи - ОСОБА_6 , що підтвердила його представник в суді апеляційної інстанції і для нього є найменш обтяжливим варіант 1, враховуючи той факт, що згідно показань свідків та представника сільської ради проїзду позивача по земельній ділянці третьої особи ніколи не було. Крім того, таких витрат, пов`язаних із влаштуванням проїзду через земельну ділянку третіх осіб, понести жодний із учасників розгляду справи не зголосився.

Більше того, власник земельної ділянки - ОСОБА_6 , який залучений до участі у справі в якості третьої особи, категорично заперечив щодо встановлення такого обтяження. Крім цього, питання щодо встановлення земельного сервітуту через земельну ділянку ОСОБА_12 ( ОСОБА_6 ) взагалі не обговорювалось в позасудовому порядку, тобто, позивач попередньо не звертався до останнього з добровільним вирішенням даного питання. Як видно із представлених в суді апеляційної інстанції представником ОСОБА_6 - ОСОБА_7 фотографій, встановлення земельного сервітуту за варіантом №2 судової земельно-технічної експертизи потягне за собою демонтаж частини новозбудованого паркану ОСОБА_6 .

Задовольняючи позов ОСОБА_3 , суд дійшов до обґрунтованого висновку, що саме встановлення земельного сервітуту згідно з варіантом № 1, запропонованим експертом, буде найменш обтяжливим та відповідати історично складеному порядку користування земельною ділянкою саме, через земельну ділянку відповідача, а не третьої особи, оскільки будь-які інші варіанти влаштування проходу та проїзду були би більш обтяжливими для власників земельної ділянки.

Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч. 3 ст. 403 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 101 ЗК України власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом.

Згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.08.2017 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4621285100:01:001:0493, площа 727 кв.м, цільове призначення: будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських і будівельних споруд, яка належить ОСОБА_3 , становить 73 983 грн 27 к.; базова вартість земельної ділянки, грн/кв.м - 29,80 грн.

Позивачем проведено розрахунок базової вартості земельної ділянки, на якій просить встановити земельний сервітут, як:

29,80 грн (базова вартість земельної ділянки, грн/кв.м згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.08.2017) * 96 кв.м (площа земельної ділянки, на якій позивач просить встановити земельний сервітут) = 2 860 гривень 80 коп.

Враховуючи вищенаведене, суд встановив оплату за користування земельним сервітутом на земельній ділянці відповідача у розмірі 360 грн за рік.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ст.374 ст.ст.375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 січня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 23 вересня 2019 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.