Постанова

від 24.01.2019 по справі 393/98/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2019 року м. Кропивницький

справа № 393/98/18

провадження № 22-ц/4809/216/19

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Черненка В.В.

суддів: Авраменко Т.М., Письменного О.А.

секретар Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький без участі сторін цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_1, який представляє інтереси Фермерського господарства Денис , ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 27.09.2018 року, суддя Баранський Д.М., по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Фермерського господарства Денис , ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася у суд із позовом до Фермерського господарства Денис , ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що є власником двох земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,2908 га НОМЕР_2 кадастровий номер відповідно до свідоцтва про право власності серія та номер 50545063 виданого 22.12.2015 року , а також на підставі свідоцтва про право власності серія та номер 50543721 виданого 22.12.2015 року кадастровий номер НОМЕР_3 площею 7,619 га., що знаходяться на території Інгуло-Кам'янської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області.

18 червня 2010 року за усною домовленістю разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для укладення договору оренди землі з тією особою, яка запропонує найбільш вигідні умови, ОСОБА_4 передала їм правовстановлюючі документи на земельну ділянку, а також довіреність від 18 червня 2010 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Новгородківського районного нотаріального округу Саяпіною І.Г. № 459.

ОСОБА_4 зазначила, що 23 вересня 2017 року замовила інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, та отримала відповідні відомості щодо земельних ділянок з яких дізналась, що земельні ділянки перебувають в оренді відповідно до договорів оренди землі від 30 грудня 2015 року з фермерським господарством Денис .

Зазначила, що про існування цих договорів дізналася випадково в травні 2017 року, після чого негайно скасувала довіреність, що підтверджується Витягом про реєстрацію в єдиному реєстрі довіреностей від 31.05.2017 року. Крім того, зазначила, що примірників договорів оренди землі вона не отримувала, спірні договори оренди землі не підписувала.

Ніякої орендної плати від фермерського господарства Денис не отримувала.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником і керівником ФГ Денис є ОСОБА_6, а його дружина ОСОБА_2 є підписантом у ФГ Денис , а отже членом вказаного фермерського господарства. Крім того, ОСОБА_3 є сином ОСОБА_6 і ОСОБА_2.

ОСОБА_4 зазначила, що укладаючи спірні договори оренди землі відповідачі діяли у своїх інтересах, а не в інтересах довірителя, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Просила суд визнати недійсними: договір оренди землі б/н , виданий 30.12.2015 року ФГ Денис та ОСОБА_4 щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, договір оренди землі б/н, виданий 30.12.2015 року ФГ Денис та ОСОБА_4 щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 27.09.2018 року позов задоволено частково.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема зазначено, що ОСОБА_4 скористалася своїм правом розпорядження земельними ділянками, яке є складовою права власності та довірила відповідачу на свій розсуд визначити умови договору. Будь-яких обмежень стосовно орендаря земельної ділянки в довіреності не зазначено.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 30.11.2018 року по справі відкрито апеляційне провадження.

14.12.2018 року по справі визначено склад колегії суддів.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 17.12.2018 року справу призначено на 24.01.2019 року на 12 год.00 хв.

18.12.2018 року до суду надано відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_4, в якому заперечується проти задоволення апеляційної скарги. Зазначається, що одночасне представництво і орендаря і орендодавця є порушенням ст.. 238 ЦК України, що є підставою для визнання даного правочину недійсним.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_4. є власником земельної ділянки площею 9,91 га, що складається з двох земельних ділянок площею 2,29 га та 7,62 га, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та знаходяться на території Інгуло-Кам'янської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, що підтверджується державний актом серії НОМЕР_4, виданим 3 червня 2002 року Новгородківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (а. с. 12).

18 червня 2010 року, ОСОБА_4 видала довіреність ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що посвідчена приватним нотаріусом Новгородківського районного нотаріального округу Кіровоградської області Саяпіною І.Г., зареєстрована у реєстрі за № 459.

За змістом довіреності повірені мають право укладення договору щодо передачі у тимчасове володіння та користування (оренду, найм, позичку, емфітевзис) земельної ділянки площею 9,91 га, що знаходиться на території Інгуло-Кам'янської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області. Довіреність видана з правом передоручення іншим особам, і зберігає чинність до її скасування або припинення згідно зі ст. 248 ЦК України (а. с. 13).

31.05.2017 року вищевказану довіреність від 18.06.2010 року припинено, що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей № 33983508 від 31.05.2017 року.

30 грудня 2015 року ОСОБА_2 діючи згідно з довіреністю від імені ОСОБА_4 уклала два договори оренди землі площею 2,29 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_2 та площею 7,62 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_3 з фермерським господарством Денис , що зареєстровані 8 лютого 2016 року (а. с. 69-74).

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно зі Статутом фермерського господарства Денис (в редакції на момент укладення спірних правочинів), засновником господарства та його власником сто процентів статутного (складеного) капіталу є ОСОБА_6

Власникові статутного (складеного) капіталу належать корпоративні права на Господарство, що включають правомочності на участь засновника та його правонаступників в управлінні Господарством, отримання певної частки прибутку (дивідендів) Господарства та активів у разі ліквідації Господарства, а також інші правомочності, передбачені законодавством та цим Статутом.

Членами фермерського господарства є ОСОБА_2 (дружина засновника), ОСОБА_7 (теща засновника), ОСОБА_3 (син засновника).

Пунктом 1.5.1 Статуту передбачено, що члени фермерського господарства - це особи, визначені Законом України Про фермерське господарство , які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень цього Статуту.

За змістом ст. 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України Про фермерське господарство членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства.

Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

За змістом ст. 14 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право, зокрема самостійно господарювати на землі, власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію.

Суд першої інстанції зазначив, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 12 липня 2018 року № НОМЕР_1 станом на 12 лютого 2016 року, що стосується фермерського господарства Денис , особами уповноваженими представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, є ОСОБА_6 та ОСОБА_2 - підписанти (а. с. 96-10).

Суд першої інстанції зазначив, що здійснюючи підприємницьку діяльність у формі фермерського господарства його член переслідує мету отримання прибутку.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_2 на підставі довіреності, виданої 18 червня 2010 року ОСОБА_4, що посвідчена приватним нотаріусом Новгородківського районного нотаріального округу Кіровоградської області Саяпіною І.Г., зареєстрованої у реєстрі за № 459, будучи представником ОСОБА_4 за цією довіреністю, 30 грудня 2015 року діючи від імені довірителя, а також одночасно будучи представником фермерського господарства Денис за установчими документами, діючи у своїх інтересах уклала договір оренди землі, відповідно цей правочин має бути визнаний недійсним.

Проте погодитись з висновком суду першої інстанції неможливо.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи, що підтверджується матеріалами справи.

Сторони в судове засідання не зявились.

Від представника відповідачів надійшло клопотання про відкладення розгляду справи , оскільки представник приймає участь в іншому судовому процесі, а відповідач ОСОБА_6 перебуває на санаторно курортному лікуванні з 21.01.2019 року по 04.02.2019 року.

Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволені клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги призначеної на 24.01.2019 року, оскільки докази на підтвердження зазначених обставин в матеріалах справи відсутні. Зокрема відсутні докази на підтвердження того, що представник відповідачів адвокат ОСОБА_8 приймає участь в іншій справі .

Перебування ОСОБА_6 на санаторно курортному лікуванні з 21.01.2019 року по 04.02.2019 року суд не визнав як поважну причину , оскільки ОСОБА_6 має представника, який завчасно був повідомлений про час та місце розгляду справи .

Справа розглядалась відповідно до вимог частини 2 статті 372 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4. є власником земельної ділянки площею 9,91 га, що складається з двох земельних ділянок площею 2,29 га та 7,62 га, кадастровий номер НОМЕР_2 які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та знаходяться на території Інгуло-Кам'янської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області .

18 червня 2010 року ОСОБА_4 видано довіреність ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що посвідчена цього ж дня приватним нотаріусом Новгородківського районного нотаріального округу Кіровоградської області Саяпіною І.Г., зареєстрована у реєстрі за № 459. За змістом цієї довіреності повірені мають право, зокрема укладення договору щодо передачі у тимчасове володіння та користування (оренду, найм, позичку, емфітевзис) земельної ділянки площею 9,91 га,кадастровий номер що знаходиться на території Інгуло-Кам'янської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області. Довіреність видана з правом передоручення іншим особам, і зберігає чинність до її скасування або припинення згідно зі ст. 248 ЦК України .

30 грудня 2015 року ОСОБА_2 діючи згідно з довіреністю від імені ОСОБА_4 уклала два договори оренди землі площею 2,29 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_2 та площею 7,62 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_3 з фермерським господарством Денис , що зареєстровані 8 лютого 2016 року .

Згідно ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення,в якому сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору,закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч.2 ст.237 ЦК).

Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю (ч.1 ст.224 ЦК України).

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами (ч.3 ст.244 ЦК).

Відповідно до частин 1, 3 ст.238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно зі Статутом фермерського господарства Денис (в редакції на момент укладення спірних правочинів), засновником господарства та його власником сто процентів статутного (складеного) капіталу є ОСОБА_6

Власникові статутного (складеного) капіталу належать корпоративні права на Господарство, що включають правомочності на участь засновника та його правонаступників в управлінні Господарством, отримання певної частки прибутку (дивідендів) Господарства та активів у разі ліквідації Господарства, а також інші правомочності, передбачені законодавством та цим Статутом.

Власникові статутного (складеного) капіталу належать корпоративні права на Господарство, що включають правомочності на участь засновника та його правонаступників в управлінні Господарством, отримання певної частки прибутку (дивідендів) Господарства та активів у разі ліквідації Господарства, а також інші правомочності, передбачені законодавством та цим Статутом.

Членами фермерського господарства є ОСОБА_2 ОСОБА_7 , ОСОБА_3

Висновки суду першої інстанції, що ОСОБА_2підписуючи договори оренди від імені позивача порушила її права оскільки діяла не в її інтересах не знайшли свого підтвердження.

Посилання , що оскільки ОСОБА_2 є членом фермерського господарства і підписантом, а також дружиною голови фермерського господарства то відповідно вона діяла в своїх інтересах під час підписання спірних договорів є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження зазначеного. Відповідно зазначені висновки є припущеннями.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.( ч. 6 ст.. 81 ЦПК України) .

Встановлено, що ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладати угоди від імені позивача .

ОСОБА_4 в довіреності не зазначили застережень які б забороняли проводити дії , зокрема укладати будь які угоди з ФГ Денис чи будь яким іншим господарством.

ОСОБА_2 в даних угодах не виступала в ролі підписанта від імені фермерського господарства , а виконувала доручення позивача, як довірена особа.

Докази, що між Головою фермерського господарства і особою яка діяла по довіреності від імені позивача була зловмисна домовленість в матеріалах справи відсутні.

Приймаючи до уваги встановлені обставини суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що суд першої інстанції при розгляді справи допустив порушення норм процесуального права, оскільки постановив судове рішення, яке не ґрунтується на доказах, а тому є всі підстави для скасування рішення суду першої з ухваленням нового судового рішення, яким у задоволені позову відмовити у зв'язку з не доведенням позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1, який представляє інтереси Фермерського господарства Денис , ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 27.09.2018 року - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до Фермерського господарства Денис , ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь Фермерського господарства Денис , ОСОБА_2, ОСОБА_3 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 704,80 грн. кожному (всього 2114,40 грн.)

Текст постанови складено 04.02.2019 року.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: