Постанова

від 28.01.2019 по справі 912/1461/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2019 року Справа № 912/1461/18

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів : головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач),

суддів Подобєда І.М., Орєшкіної Е.В.

секретар судового засідання Абадей М.О.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компані "Агро-люкс"

м. Миколаїв

представник: Шелест Ю.В., рішення №2 від 21.12.2018, член колегіального виконавчого органу;

відповідач - Фермерське господарство Ковалевського Віталія Івановича,

с. Миколаївка Кіровоградського району Кіровоградської області

представник: Зінченко Є.М., договір №б/н від 09.01.2019, адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.10.2018 у справі №912/1461/18 (суддя Вавренюк Л.С., повне рішення складено 16.10.2018)

у справі

про стягнення 2467806,69 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.

У червні 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компані "Агро-люкс" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича про стягнення з відповідача 2 467 806,69 грн, з яких: 1 463 454,76 грн основного боргу, 776 419,86 грн штрафу, 144 648,12 грн пені, 12 763,06 грн - 3% річних, 70 520,89 грн інфляційних втрат.

Позов обґрунтований порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів №050 від 27.02.2018 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати за поставлений товар.

Відповідач проти позову заперечував, не визнавав факту укладення сторонами договору поставки нафтопродуктів №050 від 27.02.2018, специфікації №1, поставки товару на підставі видаткових накладних №№ 039, 040, 041, 043, 044, 045, та наявності заборгованості. Стверджує, що договір було укладено в спрощений спосіб шляхом виставлення позивачем рахунку-фактури №062 від 27.02.2018, часткової оплати коштів та часткової поставки нафтопродуктів за видатковими накладними №№ 039, 040, 041.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 04.10.2018 у справі №912/1461/18 (суддя Вавренюк Л.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Агро-люкс" заборгованість в сумі 2 218 498,88 грн, з яких: основний борг - 1 340 115,12 грн, штраф - 709950,18 грн, пеня - 116 491,15 грн, інфляційні втрати - 39 962,19 грн, 3% річних - 11 980,24 грн, витрати по сплаті судового збору - 33 315,38 грн. В решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд виходив з того, що матеріалами справи доведено факт постачання товару та часткової його оплати, що є схваленням стороною укладеного договору, та робить його дійсним з моменту укладання. Відмовляючи в іншій частині позову суд виходив з того, що позивачем не вірно розрахована сума заборгованості, а отже, і нараховані суми санкцій.

Доводи та вимоги апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Фермерське господарство Ковалевського Віталія Івановича звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просило рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Також просив призначити у справі почеркознавчу експертизу.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- суд взяв до уваги копії доказів, втім, якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги;

- Відповідач заперечував дійсність наданих копій, та суд взяв до уваги скановані примірники договору, специфікації №1, видаткових, ТТН, втім не навів норм законодавства, на підставі якого визначив, що скановані копії можуть замінювати оригінали документів;

- суд надав перевагу Позивачу в оцінці доказів та не врахував аргументи Відповідача щодо фальсифікації доказів та співпрацю головного бухгалтера Відповідача та представника Відповідача - адвоката з Позивачем;

- суд не взяв до уваги, що договір підписаний неповноважною особою, ухвалив рішення, ґрунтуючись на недостовірних доказах, не надавши їм належної оцінки щодо повноти, об'єктивності, належності та допустимості;

- на товаро-транспортних накладних підписи вчинені фактично не тими водіями, які перевозили нафтопродукти, та зазначені в цих накладних, що підтверджується долученим ним до апеляційної скарги висновком спеціаліста №48 від 15.11.2018 та №56 від 17.12.2018;

- суд не врахував, що матеріали справи не містять доказів про надання представнику продавця довіреностей покупця на право отримання товару;

- суд не забезпечив можливості представникам відповідача належним чином надати всі свої пояснення та клопотання, не дав оцінку тому, що позивач у відносинах з відповідачем діє недобросовісно, направляв документи на електронну пошту іншої особи, а не Ковалевського В.І., особисто Ковалевському В.І. не вручав для підписання спірний договір, а його підписала головний бухгалтер, тому даний договір є недійсним, не може бути підставою для виникнення прав чи обов'язків у відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2018 для розгляду справи №912/1461/18 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Широбокової Л.П. (доповідач), суддів: Орєшкіної Е.В., Подобєд І.М. та прийнято зазначеною колегією суддів справу до свого провадження ухвалою суду від 03.12.2018. Розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін призначений на 16.01.2019 та було відкладено в зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання, яка була визнана судом обов'язковою, та його клопотанням про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання із погіршення погодних умов.

11.01.2019 від Відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи №910/11597/18 з посиланням на те, що вказані справи є пов'язаними та розгляд цієї справи не може бути здійснений до вирішення спору у справі №910/11597/18 про визнання недійсним договору поставки нафтопродуктів №050 від 27.02.2018.

Також від адвоката відповідача 15.01.2019 надійшло до апеляційного суду клопотання про призначення судової криміналістичної (почеркознавчої) експертизи, в якому просив для проведення вказаної експертизи витребувати у позивача матеріали, необхідні для її проведення - оригінали всіх документів, пов'язаних зі спірними поставками нафтопродуктів; поставити експерту питання ким виконано підписи Ковалевським В.І. чи іншими особами на цих документах, а також щодо підписів водіїв перевізника, що доставляли спірні нафтопродукти, на товарно-транспортних накладних.

Позивач проти доводів апелянта заперечував, про що надав відзив від 15.12.2018, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також просив не приймати до уваги докази, подані апелянтом з апеляційною скаргою у зв'язку з порушенням порядку та строків їх надання до суду; відмовити у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи та зупиненні провадження за апеляційною скаргою. Вважає, що укладання договору та постачання нафтопродуктів доведено належними та допустимими доказами, з оригінальними підписами відповідача долучені до матеріалів справи, договір схвалено останнім шляхом отримання товару та його оплати, а заявлені клопотання направлені виключно на затягування розгляду справи з метою відтермінування сплати боргу та санкцій.

Повноважний представник Відповідача апеляційну скаргу та подані клопотання підтримав, просив їх задовольнити, надав відповідь на відзив, в якій виклав аналогічні апеляційній скарзі доводи.

Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступні обставини.

Як на підставу своїх вимог позивач посилається на договір поставки нафтопродуктів №050 від 27.02.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компані "Агро-люкс"- постачальник (надалі позивач) та Фермерським господарством Ковалевського Віталія Івановича - покупець (надалі відповідач), який знаходиться в матеріалах справи (а.с.102-107 т.1).

Як визнається позивачем, на вказаному екземплярі договору є ксерокопія печатки його підприємства та підпису керівника, втім ним визнаються ці підписи та печатка. Зі сторони відповідача наявний відтиск його печатки, підписантом зазначено Голова Ковалевський В.І.. та наявний підпис, який останнім не визнається, посилаючись на те, що підпис здійснено головним бухгалтером Гуляєвою С.В. без його відома.

За умовами цього договору Постачальник, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язався передати нафтопродукти у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти товар та повністю оплатити його ціну (вартість) (п. 1.1. Договору);

- кількість товару за Договором може складати 100 000 літрів, але загальна кількість товару, що передається за цим Договором у власність Покупця, сторонами не обмежується і визначається на підставі фактичного обсягу поставленого (переданого у власність) товару (п. 1.3. Договору);

- поставка товару здійснюється погодженими партіями автомобільним транспортом; товар передається Покупцеві окремими партіями (частинами). Кожна окрема партія товару передається в рамках цього Договору лише після попереднього усного погодження сторонами її асортименту, номенклатури, кількості, якості, цін (вартості), умов та строків (термінів) її поставки (передачі у власність); кількість товару (партії товару) зазначається сторонами у відповідній видатковій накладній або у відповідному акті приймання-передачі товару; факт поставки (передачі у власність) товару в рамках цього Договору може підтверджуватися або актами приймання-передачі, або видатковими накладними на переданий товар, підписаними уповноваженими представниками обох сторін. Датою поставки (передачі у власність) товару вважається дата, вказана у видатковій накладній, або в акті приймання-передачі товару; сторони погоджуються, що видаткова накладна (акт приймання-передачі) на переданий товар є документом, який засвідчує факт передачі у власність товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами назву та кількість товару. Кожна видаткова накладна (акт приймання-передачі) на переданий товар є невід'ємною частиною цього Договору; право власності на товар виникає у Покупця з моменту його передачі (поставки) та оформлення накладної (акта приймання-передачі); для передачі товару Покупцеві представник Покупця зобов'язаний надати представнику Постачальника довіреність, видану та оформлену відповідно до законодавства (п.2.1.-2.4, 2.7. - 2.9. Договору);

- ціна (вартість) кожної окремої партії товару узгоджується сторонами та зазначається у відповідних видаткових накладних (акта-приймання-передачі) на переданий товар; ціна (вартість) товару є динамічною і може змінюватися Постачальником в односторонньому порядку залежно від відповідних змін на відповідному ринку товарів, зміни індексу інфляції, зміни курсу грошової одиниці України- гривні - стосовно курсів іноземних валют, збільшення розміру податків, зборів, інших обов'язкових платежів тощо; у ціну вартості кожної окремої партії товару включається податок на додану вартість; загальна вартість Договору дорівнює сумі всіх видаткових накладних, які були надані Постачальником Покупцю за весь термін дії цього Договору; сплата вартості пального здійснюється на умовах 100% авансової оплати нафтопродуктів (тобто до моменту їх фактичного отримання); рішення щодо суми та строку відстрочення платежу приймається Постачальником та узгоджується сторонами в Специфікації до даного Договору, яка є його невід'ємною частиною; сплата вартості пального здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника або шляхом внесення готівкових коштів до каси Постачальника на підставі наданого Постачальником рахунку на оплату. Рахунок на оплату нафтопродуктів сплачується протягом одного робочого дня з моменту надання рахунку Покупцеві; датою оплати (отримання грошей Постачальником) вважається дата надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника або дата внесення Покупцем готівкових коштів у касу Постачальника (п.п. 3.1.-3.4., 3.6.-3.9. Договору);

- у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов цього Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 0,5% від несвоєчасно перерахованої (простроченої) суми за кожен день прострочення (п. 5.4. Договору);

- у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов цього Договору Покупець також сплачує на користь Постачальника пеню, яка обчислюється з 11 дня прострочення оплати відповідної партії продукції, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати (п. 5.5. Договору);

- Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання та скріплення печатками) сторонами та діє до 31.12.2018 року. Якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну (строку) дії цього Договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення або перегляду у письмовій формі, Договір вважається продовженим на тих же умовах ще на один рік. Наступні пролонгації Договору не допускаються (п. 8.1. Договору).

Матеріалами справи підтверджено, а сторонами не спростовано, що 27.02.2018 позивачем виставлено рахунок-фактуру №062 від 27.02.2018 на оплату відповідачем дизельного палива в кількості 110000 л за ціною 19,0 грн за літр та дизельного палива в кількості 110000,00 л за ціною 19,42 грн за літр на загальну суму 5071440,00 грн (а.с. 71).

В матеріалах справи також наявна Специфікації №1 до Договору, у вигляді роздруківки сканованого підписаного та скріпленого печаткою позивача примірника, яка від Покупця скріплена підписом та печаткою ФГ Ковалевського В.І., сторонами погоджено поставку 110 000 літрів дизельного палива за ціною 23,30 грн за 1 літр з ПДВ на загальну суму 2563440,00 грн (з ПДВ) (а.с. 107).

На підтвердження постачання товару за спірним договором позивачем надані видаткові накладні, згідно яких всього поставлено нафтопродуктів на суму 4948115,12 грн, а саме:

№039 від 27.02.2018 на суму 958 056,00 грн,

№040 від 27.02.2018 на суму 909 172,80 грн,

№041 від 27.02.2018 на суму 916 434,11 грн,

№043 від 28.02.2018 на суму 929 270,30 грн,

№044 від 28.02.2018 на суму 925 075,58 грн,

№045 від 28.02.2018 на суму 310 106,33 грн.

Перевезення нафтопродуктів на адресу відповідача позивач підтверджує товарно-транспортними накладними №039 від 27.02.2018, №040 від 27.02.2018, №041 від 27.02.2018, №043 від 28.02.2018, №044 від 28.02.2018, №045 від 28.02.2018 (а.с. 14-25 т.1).

Вказані видаткові та товарно-транспортні накладні оформлені таким же чином, що і договір. Відповідач визнає отримання товару за видатковими накладними №039 від 27.02.2018 на суму 958 056,00 грн, №040 від 27.02.2018 на суму 909172,80 грн, №041 від 27.02.2018 на суму 916 434,11 грн, всього на загальну суму 2 783 662,91 грн, втім зазначає, що нафтопродукти фактично були доставлені йому в інші дати. Постачання товару за рештою накладних не визнає з посиланням на дії головного бухгалтера без його відома.

Відповідач здійснив оплату нафтопродуктів згідно наступних платіжних доручень:

- №551 від 27.02.2018 на суму 508 000 грн,

- №552 від 27.02.2018 на суму 500 000 грн,

- №553 від 27.02.2018 на суму 500 000 грн,

- №554 від 27.02.2018 на суму 500 000 грн,

- №555 від 27.02.2018 на суму 500 000 грн,

- №590 від 02.04.2018 на суму 500 000 грн,

- №593 від 03.04.2018 на суму 300 000 грн,

- №595 від 05.04.2018 на суму 300 000 грн, всього в сумі 3 608 000 грн.

Всі платіжні доручення містять посилання, що оплата здійснюється відповідно до рахунку №062 від 27.02.2018.

На підтвердження своїх доводів позивачем надано до суду податкові накладні від 27.02.2018 за №№ 39, 40, 41, 42, 43, 45, 47, 48 та 49 на загальну суму поставленого ФГ Ковалевського В.І. товару в сумі 4 948 115,10 грн (а.с. 42-50). Зазначені податкові накладні містять відмітки про прийняття їх відповідачем та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПД). Вказане не заперечується відповідачем.

22.03.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією №2203/18-1, в якій просив невідкладно виконати умови Договору та сплатити заборгованість за поставлений товар, а також нараховані позивачем суми штрафу, пеню та відсотки річних (а.с. 26-28).

Посилаючись на несплату заборгованості, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення боргу 1 463 454,76 грн, 776 419, 86 грн штрафу, 144 648,12 грн пені, 12 763,06 грн - 3% річних, 70 520,89 грн інфляційних втрат, що і є предметом цього позову.

Застосоване законодавство та висновки апеляційного суду.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

З аналізу спірних правовідносин суд доходить висновку, що між сторонами склалися відносини постачання товару, що регулюються главою 54 Цивільного кодексу України та згідно з ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України).

За встановлених судом обставин та наведених положень чинного законодавства апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір №050 від 27.02.2018 є укладеним сторонами, оскільки ними досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору поставки, у видаткових накладних умовою продажу товару зазначено "Рахунок №062 від 27.02.2018 Договір №050 від 27.02.2018", а у платіжних дорученнях відповідача призначення платежу "За диз. паливо згідно рахунку №062 від 27.02.2018", посилання на вказаний рахунок містить Специфікація №1 до Договору, чим спростовуються доводи відповідача щодо виникнення спірних правовідносин на підставі усної домовленості сторін та укладення договору поставки у спрощеній формі в порядку ст. 184 Господарського кодексу України.

Надані позивачем примірники договору та видаткових накладних з його сторони містять ксерокопії печаток та підписів, втім останнім не заперечується їх проставлення в оригіналах, з посиланням, що вказані оригінали йому не повернув відповідач, та визнається укладення договору саме в такий спосіб та на таких умовах. Всі зазначені документи від імені Покупця містять оригінальні (не скановані) підпис та відтиск круглої печатки ФГ Ковалевського В.І. Вказані документи долучені позивачем до матеріалів справи.

Отже, доводи апелянта щодо неналежності та недостовірності доказів в цій частині судом відхиляються.

Відповідач також стверджує, що договір є недійсним в зв'язку з тим, що його підписано головним бухгалтером Фермерського господарства Гуляєвою С.В. без його відома.

Підстави недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України, згідно якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, зокрема особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

В силу ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Правовідносини, які виникають між юридичної особою та її органом, є представництвом, яке ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України визначено як обов'язок або право однієї сторони вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Відповідно до ст.241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Судом встановлено, що на виконання договору поставки нафтопродуктів сторони вчинили обумовлені ним дії: продавець поставив товар, а покупець - проставив печатки на екземплярах договору та видаткових накладних, прийняв товар (частина прийнятого товару за трьома накладними ним визнається без заперечень), при цьому відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару в сумі 3 608 000 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. При цьому суд зазначає, що вказана оплата є значно більшою, ніж визнається відповідачем поставка товару на суму 2783662,91 грн, здійснена не тільки як попередня оплата чи в момент отримання товару 27 та 28 лютого 2018 року, а і в квітні 2018 року на суму 1100 000 грн.

Викладене свідчить про вчинення сторонами договору поставки нафтопродуктів дій, направлених на його реальне виконання, а тому вищевказані обставини свідчать про схвалення ФГ Ковалевським В.І. оспорюваного ним правочину.

Отже, вказаний правочин створює для сторін відповідні права та обов'язки.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, що кореспондуються з положеннями ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами договору рахунок на оплату нафтопродуктів сплачується протягом одного робочого дня з моменту надання рахунку Покупцеві. Рахунок було надано покупцеві 27.02.2018, отже строк оплати є таким, що настав 28.02.2018. Доказів оплати заборгованості за отримані нафтопродукти відповідачем не надано.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем не доведена сума заборгованості 1 463 454,76 грн, оскільки товару отримано на суму 4948115,12 грн, оплачено - 3 608 000 грн, тому борг складає - 1340115,12 грн, та в цій частині вимоги правомірно задоволені судом частково.

Доводи апелянта щодо неотримання товару за накладними №043, 044, 045 суд вважає безпідставними, оскільки вказані накладні скріплені печаткою відповідача, та отримання всього товару відображено ним в податковому обліку, доказів корегування якого за час розгляду справи (майже рік) відповідачем не надано. Також відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів відсутності на балансі відповідача поставленого на підставі Договору дизельного палива; відсутності у відповідача можливості станом на 27.02.2018-28.02.2018 прийняти паливо в кількості більшій ніж 80 тон; відсутності поставок 27.02.2018 та 28.02.2018 та поставки позивачем дизельного палива 10.03.2018, 17.03.2018 та 11.04.2018, на підтвердження чого відповідач вказував на підписи водіїв транспортних засобів у журналі прийому-видачі нафтопродуктів.

Недоліки в оформлені товарно-транспортних накладних, на які вказує відповідач, не спростовують факту вчинення господарської операції, та оскільки в накладних зазначено особу, яка отримувала товар, саме керівника підприємства та цей підпис скріплено печаткою підприємства, то надання довіреності на отримання товару не вимагається, оскільки згідно даних ЄДРПОУ керівник підприємства діє від його імені без доручення.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом вище, відповідач здійснив оплату товару з порушенням строків, визначених договором, а саме суму 1100 000 грн сплатив з 02.04. по 05.04.2018, суму боргу 1340115,12 грн не сплатив до цього часу.

3% річних за заявлений позивачем період прострочення з 11.03.2018 по 06.06.2018 з урахуванням сум фактичної заборгованості відповідача за Договором становлять 11980,24 грн, інфляційні втрати за цей період прострочення - 39962,19 грн. Суд першої інстанції вірно визначив вказані суми, встановивши невідповідність розрахунку позивача обставинам справи, а саме дійсній сумі боргу, тому в решті заявлених сум 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сторонами у договорі обумовлено як сплата штрафу у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов цього Договору, розмірі 0,5% від несвоєчасно перерахованої (простроченої) суми за кожен день прострочення (п.5.4. Договору), так і сплата пені у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов цього Договору, яка обчислюється з 11 дня прострочення оплати відповідної партії продукції, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати (п.5.5. Договору).

З наведених положень ст. 549 Цивільного кодексу України щодо законодавчого визначення понять штрафу та пені, та з аналізу положень умов договору, апеляційний суд доходить висновку, що п. 5.4. та 5.5. договору передбачають сплату пені, оскільки вона визначається як штраф так і пеня у відсотках за кожний день прострочення платежу, містять тільки різні ставки пені (0,5% за кожен день прострочення та в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати).

Відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути притягнений двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення. Враховуючи, що норми Конституції є нормами прямої дії, верховенство права та принципи справедливості та розумності у господарських відносинах (п.6 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України) апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо можливості покладення на відповідача відповідальності визначеною як п. 5.4. договору, так і п. 5.5 договору, оскільки вказана відповідальність за своєю правовою природою є пенею. Подвійне стягнення пені за одне і теж прострочення грошового зобов'язання не можливе з огляду на наведені норми.

Оскільки, ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати, то умови п. 5.5. договору саме і відповідають цим положенням Закону і підлягають застосуванню при визначенні суми пені у спірних правовідносинах.

Суд вірно визначив суму пені 116 491,15 грн, розрахувавши її на суми заборгованості 2 440 115,12 грн (станом на 21.03.2018), 1 940 115,12 грн (станом на 02.04.2018), 1 640 115,12 грн (станом на 03.04.2018) та 1 340 115,12 грн (станом на 05.04.2018), в межах періоду, зазначеного в розрахунку позивача.

Отже, пеня за прострочення платежу становить 116 491,15 грн, та в цій частині вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню, в решті вимог про стягнення пені слід відмовити.

Вимоги про стягнення штрафу в сумі 776 419,86 грн задоволенню не підлягають в повному обсязі, тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову в позові.

Висновок №48 від 15.11.2018 спеціаліста науково-дослідної лабораторії експертних досліджень ПП Агенція 007 Муха О.Г. (а.с.27, 143 т.2) суд не приймає до уваги, оскільки справжність підпису конкретного водія на товарно-транспортній накладній не впливає на суть спору, тому що предметом доказування у справі є сам факт здійснення господарської операції та отримання нафтопродуктів відповідачем. Щодо висновку вказаного спеціаліста №56 від 17.12.2018 про те, що підписи на договорі поставки нафтопродуктів №050 від 27.02.2018 та Специфікації №1 до нього виконані не Ковалевським В.І., а іншою особою з наслідуванням підпису Ковалевського В.І., апеляційний суд зазначає, що з цього приводу в матеріалах справи наявні покази свідка - головного бухгалтера ФГ Ковалевського В.І. Гуляєвої С.В. щодо підписання нею цих документів. Втім, саме на керівника підприємства покладено обов'язок щодо забезпечення бухгалтерського обліку і звітності на підприємстві та тільки він має право розпорядження грошовими коштами підприємства, тому подальша оплата нафтопродуктів свідчить про схвалення дій головного бухгалтера підприємства.

Також слід зазначити, що до вказаних висновків не надано доказів, що Муха О.Г. має кваліфікацію судового експерта щодо здійснення почеркознавчої експертизи, тому вказані висновки є неналежними доказами у справі.

В задоволенні клопотання про призначення експертизи підписів Ковалевського В.І. колегія суддів відмовляє, з огляду на встановлену обставину схвалення правочину юридичною особою та обставину призначення такої експертизи у справі №910/11597/18, що розглядається Господарським судом м. Києва. Також суд вважає відсутніми підстави для зупинення провадження у даній справі до розгляду Господарським судом м. Києва пов'язаної справи №910/11597/18 про визнання недійсним договору поставки нафтопродуктів №050 від 27.02.2018, з огляду на наступне. Межі перегляду справи в апеляційній інстанції встановлені ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції на час його винесення. На час розгляду справи судом першої інстанції справа №910/11597/18 ще не була порушена Господарським судом м. Києва, суд не міг врахувати її висновки. Тому, в разі задоволення його позову у справі №910/11597/18 відповідач не позбавлений буде права звернутися до суду із заявою про перегляд цього рішення у справі за нововиявленими обставинами при наявності правових та фактичних підстав.

Щодо клопотання відповідача про призначення судової криміналістичної (почеркознавчої) експертизи, в якому він просив для проведення вказаної експертизи витребувати у позивача матеріали, необхідні для її проведення - оригінали всіх документів, пов'язаних зі спірними поставками нафтопродуктів; поставити експерту питання щодо підписів водіїв перевізника, що доставляли спірні нафтопродукти, на товарно-транспортних накладних суд його відхиляє як безпідставне, оскільки встановлення цих фактів не впливає на вирішення спору, до предмету доказування в якому відноситься встановлення факту отримання товару саме відповідачем, тобто справжність його підпису на товарно-транспорних накладних та наявність відповідної печатки відповідача.

За встановлених судом обставин справи, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині стягнення штрафу 709 950,18 грн, як прийняте в цій частині при неправильному застосуванню норм матеріального права, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові. В решті рішення суду слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають віднесенню на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 269, 270, п.4 ч.1 ст. 277, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.10.2018 у справі №912/1461/18 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.10.2018 у справі №912/1461/18 скасувати в частині стягнення штрафу 709 950,18 грн та змінити в частині розподілу судових витрат, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича (27634, вул. Шевченка, 68, с. Миколаївка, Кіровоградського району Кіровоградської області, ід. номер 23227389) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компані Агро-люкс (54055, вул. Чкалова, буд.55, кім.7, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 40199204) заборгованість - 1 340 115,12 грн (один мільйон триста сорок тисяч сто п'ятнадцять грн 12 коп), пеню - 116 491,15 грн (сто шістнадцять тисяч чотириста дев'яносто одну грн 15 коп), 3% річних - 11980,24 грн (одиннадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят грн 24 коп), інфляційні втрати - 39 962,19 грн (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят дві грн 19 коп), витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви - 22 628,23 грн (двадцять дві тисячі шістсот двадцять вісім грн 23 коп), про що видати наказ .

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компані Агро-люкс (54055, вул. Чкалова, буд.55, кім.7, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 40199204) на користь Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича (27634, вул.Шевченка, 68, с. Миколаївка, Кіровоградського району Кіровоградської області, ід. номер 23227389) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги - 21 583,28 грн (двадцять одну тисячу п'ятсот вісімдесят три грн 28 коп), про що видати наказ.

Відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повної постанови в порядку, встановленому ст. ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 05 лютого 2019 року.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Подобєд

Суддя Е.В. Орєшкіна