Постанова

від 11.04.2019 по справі 912/1461/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 912/1461/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2019 (головуючий суддя: Широбокова Л.П., судді: Подобєд І.М., Орєшкіна Е.В. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Агро-люкс"

до Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича

про стягнення 2 467 806,69 грн.,

За участю представників сторін:

позивача - Шелест Ю.В. -представник ,

відповідача - Павлій А.Г. -адвокат ,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. У червні 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компані "Агро-люкс" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича про стягнення з останнього 2 467 806,69 грн., з яких: 1 463 454,76 грн. основного боргу, 776 419,86 грн. штрафу, 144 648,12 грн. пені, 12 763,06 грн. - 3% річних, 70 520,89 грн. інфляційних втрат.

2. Позов обґрунтований порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів №050 від 27.02.2018 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати за поставлений товар.

3. Відповідач в свою чергу проти позову заперечував, не визнавав факту укладення сторонами договору поставки нафтопродуктів №050 від 27.02.2018, специфікації №1, поставки товару на підставі видаткових накладних №№ 039, 040, 041, 043, 044, 045, та наявності заборгованості. Стверджує, що договір було укладено в спрощений спосіб шляхом виставлення позивачем рахунку-фактури №062 від 27.02.2018, часткової оплати коштів та часткової поставки нафтопродуктів за видатковими накладними №№ 039, 040, 041.

ІІ. Короткий зміст судових рішень

4. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 04.10.2018 у справі №912/1461/18 (суддя Вавренюк Л.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Агро-люкс" заборгованість в сумі 2 218 498,88 грн., з яких: основний борг - 1 340 115,12 грн., штраф - 709950,18 грн., пеня - 116 491,15 грн., інфляційні втрати - 39 962,19 грн., 3% річних - 11 980,24 грн., витрати по сплаті судового збору - 33 315,38 грн. В решті позову відмовлено.

5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2019 рішення місцевого суду скасовано в частині стягнення штрафу 709 950,18 грн та змінено в частині розподілу судових витрат, абзац другий резолютивної частини рішення викладений в наступній редакції:

Стягнути з Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича (27634, вул. Шевченка, 68, с. Миколаївка, Кіровоградського району Кіровоградської області, ід. номер 23227389) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компані Агро-люкс (54055, вул. Чкалова, буд.55, кім.7, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 40199204) заборгованість - 1 340 115,12 грн. (один мільйон триста сорок тисяч сто п'ятнадцять грн. 12 коп.), пеню - 116 491,15 грн. (сто шістнадцять тисяч чотириста дев'яносто одну грн. 15 коп.), 3% річних - 11980,24 грн. (одиннадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят грн. 24 коп.), інфляційні втрати - 39 962,19 грн. (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят дві грн. 19 коп.), витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви - 22 628,23 грн (двадцять дві тисячі шістсот двадцять вісім грн. 23 коп.), про що видати наказ .

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Крім того стягнуто судовий збір за подання апеляційної скарги.

ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

6. 17.02.2019 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Фермерське господарство Ковалевського Віталія Івановича звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2019 у справі №912/1461/18.

7. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2018 року у справі №912/1461/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

8. 21.02.2019 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження по справі та призначення до розгляду на 11.04.2019, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги та визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 13.03.2019. Крім того зупинено виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2019 у справі № 912/1461/18 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

9. В судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача. Представник позивача просив суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, судові рішення залишити без змін. Представник відповідача просив суд касаційну скаргу задовольнити, скасувати постанову апеляційного суду, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

10. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

11. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник (відповідач) зазначає, що судами були порушені норми матеріального та процесуального права під час винесення рішень.

Скаржник вважає, що :

- суд взяв до уваги копії доказів, втім, якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги;

- Відповідач заперечував дійсність наданих копій, та суд взяв до уваги скановані примірники договору, специфікації №1, видаткових, ТТН, втім не навів норм законодавства, на підставі якого визначив, що скановані копії можуть замінювати оригінали документів;

- суд надав перевагу Позивачу в оцінці доказів та не врахував аргументи Відповідача щодо фальсифікації доказів та співпрацю головного бухгалтера Відповідача та представника Відповідача - адвоката з Позивачем;

- суд не взяв до уваги, що договір підписаний неповноважною особою, ухвалив рішення, ґрунтуючись на недостовірних доказах, не надавши їм належної оцінки щодо повноти, об'єктивності, належності та допустимості;

- на товаро-транспортних накладних підписи вчинені фактично не тими водіями, які перевозили нафтопродукти, та зазначені в цих накладних, що підтверджується долученим ним до апеляційної скарги висновком спеціаліста №48 від 15.11.2018 та №56 від 17.12.2018;

- суд не врахував, що матеріали справи не містять доказів про надання представнику продавця довіреностей покупця на право отримання товару;

- суд не забезпечив можливості представникам відповідача належним чином надати всі свої пояснення та клопотання, не дав оцінку тому, що позивач у відносинах з відповідачем діє недобросовісно, направляв документи на електронну пошту іншої особи, а не Ковалевського В.І., особисто Ковалевському В.І. не вручав для підписання спірний договір, а його підписала головний бухгалтер, тому даний договір є недійсним, не може бути підставою для виникнення прав чи обов'язків у відповідача.

12. Від позивача відзив на касаційну скаргу не надійшов.

V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

13. Звертаючись з даним позовом до суду позивач посилався на договір поставки нафтопродуктів №050 від 27.02.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компані "Агро-люкс"- постачальник та Фермерським господарством Ковалевського Віталія Івановича - покупець, який знаходиться в матеріалах справи (а.с.102-107 т.1).

Позивач визнав, що на вказаному екземплярі договору є ксерокопія печатки його підприємства та підпису керівника, ним визнаються ці підписи та печатка. Зі сторони відповідача наявний відтиск його печатки, підписантом зазначено Голова Ковалевський В.І.. та наявний підпис, який останнім не визнається, посилаючись на те, що підпис здійснено головним бухгалтером ОСОБА_8 без його відома.

14. За умовами зазначеного договору Постачальник, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язався передати нафтопродукти у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти товар та повністю оплатити його ціну (вартість) (п. 1.1. Договору);

- кількість товару за Договором може складати 100 000 літрів, але загальна кількість товару, що передається за цим Договором у власність Покупця, сторонами не обмежується і визначається на підставі фактичного обсягу поставленого (переданого у власність) товару (п. 1.3. Договору);

- поставка товару здійснюється погодженими партіями автомобільним транспортом; товар передається Покупцеві окремими партіями (частинами). Кожна окрема партія товару передається в рамках цього Договору лише після попереднього усного погодження сторонами її асортименту, номенклатури, кількості, якості, цін (вартості), умов та строків (термінів) її поставки (передачі у власність); кількість товару (партії товару) зазначається сторонами у відповідній видатковій накладній або у відповідному акті приймання-передачі товару; факт поставки (передачі у власність) товару в рамках цього Договору може підтверджуватися або актами приймання-передачі, або видатковими накладними на переданий товар, підписаними уповноваженими представниками обох сторін. Датою поставки (передачі у власність) товару вважається дата, вказана у видатковій накладній, або в акті приймання-передачі товару; сторони погоджуються, що видаткова накладна (акт приймання-передачі) на переданий товар є документом, який засвідчує факт передачі у власність товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами назву та кількість товару. Кожна видаткова накладна (акт приймання-передачі) на переданий товар є невід'ємною частиною цього Договору; право власності на товар виникає у Покупця з моменту його передачі (поставки) та оформлення накладної (акта приймання-передачі); для передачі товару Покупцеві представник Покупця зобов'язаний надати представнику Постачальника довіреність, видану та оформлену відповідно до законодавства (п.2.1.-2.4, 2.7. - 2.9. Договору);

- ціна (вартість) кожної окремої партії товару узгоджується сторонами та зазначається у відповідних видаткових накладних (акта-приймання-передачі) на переданий товар; ціна (вартість) товару є динамічною і може змінюватися Постачальником в односторонньому порядку залежно від відповідних змін на відповідному ринку товарів, зміни індексу інфляції, зміни курсу грошової одиниці України- гривні - стосовно курсів іноземних валют, збільшення розміру податків, зборів, інших обов'язкових платежів тощо; у ціну вартості кожної окремої партії товару включається податок на додану вартість; загальна вартість Договору дорівнює сумі всіх видаткових накладних, які були надані Постачальником Покупцю за весь термін дії цього Договору; сплата вартості пального здійснюється на умовах 100% авансової оплати нафтопродуктів (тобто до моменту їх фактичного отримання); рішення щодо суми та строку відстрочення платежу приймається Постачальником та узгоджується сторонами в Специфікації до даного Договору, яка є його невід'ємною частиною; сплата вартості пального здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника або шляхом внесення готівкових коштів до каси Постачальника на підставі наданого Постачальником рахунку на оплату. Рахунок на оплату нафтопродуктів сплачується протягом одного робочого дня з моменту надання рахунку Покупцеві; датою оплати (отримання грошей Постачальником) вважається дата надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника або дата внесення Покупцем готівкових коштів у касу Постачальника (п.п. 3.1.-3.4., 3.6.-3.9. Договору);

- у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов цього Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 0,5% від несвоєчасно перерахованої (простроченої) суми за кожен день прострочення (п. 5.4. Договору);

- у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов цього Договору Покупець також сплачує на користь Постачальника пеню, яка обчислюється з 11 дня прострочення оплати відповідної партії продукції, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати (п. 5.5. Договору);

- Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання та скріплення печатками) сторонами та діє до 31.12.2018 року. Якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну (строку) дії цього Договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення або перегляду у письмовій формі, Договір вважається продовженим на тих же умовах ще на один рік. Наступні пролонгації Договору не допускаються (п. 8.1. Договору).

15. 27.02.2018 позивачем виставлено рахунок-фактуру №062 від 27.02.2018 на оплату відповідачем дизельного палива в кількості 110000 л за ціною 19,0 грн. за літр та дизельного палива в кількості 110000,00 л за ціною 19,42 грн. за літр на загальну суму 5071440,00 грн (а.с. 71).

В матеріалах справи також наявна Специфікація №1 до Договору у вигляді роздруківки сканованого підписаного та скріпленого печаткою позивача примірника, яка від Покупця скріплена підписом та печаткою ФГ Ковалевського В.І., сторонами погоджено поставку 110 000 літрів дизельного палива за ціною 23,30 грн. за 1 літр з ПДВ на загальну суму 2563440,00 грн. (з ПДВ) (а.с. 107).

16. Судами також встановлено, що на виконання умов Договору, Постачальником 27.02.2018 та 28.02.2018 було поставлено Покупцю товар (дизельне паливо) на загальну суму 4 948 115,12 грн., на підтвердження чого позивачем надано до суду копії видаткових накладних , які знаходяться в матеріалах даної справи.

Перевезення нафтопродуктів на адресу відповідача позивач підтвердив товарно-транспортними накладними №039 від 27.02.2018, №040 від 27.02.2018, №041 від 27.02.2018, №043 від 28.02.2018, №044 від 28.02.2018, №045 від 28.02.2018 (а.с. 14-25 т.1).

Крім того, на підтвердження таких доводів позивачем надано до суду податкові накладні від 27.02.2018 за №№ 39, 40, 41, 42, 43, 45, 47, 48 та 49 на загальну суму поставленого ТОВ "Компані "Агро-люкс" та того, що підлягає сплаті ФГ Ковалевського В.І. товару в розмірі 4 948 115,10 грн. (а.с. 42-50). Зазначені податкові накладні містять відмітки про прийняття їх відповідачем та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПД).

17. Відповідач визнав отримання товару за видатковими накладними №039 від 27.02.2018 на суму 958 056,00 грн, №040 від 27.02.2018 на суму 909172,80 грн, №041 від 27.02.2018 на суму 916 434,11 грн, всього на загальну суму 2 783 662,91 грн, втім зазначав, що нафтопродукти фактично були доставлені йому в інші дати. Постачання товару за рештою накладних не визнає з посиланням на дії головного бухгалтера без його відома.

18. Відповідачем була здійснена оплата за поставлений товар в сумі 3 608 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які є в матеріалах справи. Всі платіжні доручення містять посилання, що оплата здійснюється відповідно до рахунку №062 від 27.02.2018.

19. 22.03.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією №2203/18-1, в якій просив невідкладно виконати умови Договору та сплатити заборгованість за поставлений товар, а також нараховані позивачем суми штрафу, пеню та відсотки річних (а.с. 26-28).

20. Посилаючись на несплату заборгованості, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення боргу 1 463 454,76 грн., 776 419, 86 грн. штрафу, 144 648,12 грн. пені, 12 763,06 грн. - 3% річних, 70 520,89 грн. інфляційних втрат.

VІ. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій

21. Місцевий господарський суд, задовольняючи частково позовні вимоги виходив, що матеріалами справи доведено факт постачання товару та часткової його оплати, що є схваленням стороною укладеного договору та робить його дійсним з моменту укладання. Відмовляючи в іншій частині позову суд виходив з того, що позивачем не вірно розрахована сума заборгованості, а отже, і нараховані суми санкцій.

22. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду в частині стягнення суми штрафу, вказав на те, що п. 5.4. та 5.5. договору передбачають сплату пені, оскільки вона визначається як штраф, так і пеня, у відсотках за кожний день прострочення платежу, містять тільки різні ставки пені (0,5% за кожен день прострочення та в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати). В решті рішення місцевого суду залишив без змін, погодившись з висновками місцевого суду.

VІІ. Позиція Верховного Суду

23. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.

24. Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до вимог ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

25. Суди попередніх інстанцій на підставі власної оцінки доказу дійшли обґрунтованого висновку, що договір №050 від 27.02.2018 є укладеним сторонами, оскільки ними досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору поставки, у видаткових накладних умовою продажу товару зазначено "Рахунок №062 від 27.02.2018 Договір №050 від 27.02.2018", а у платіжних дорученнях відповідача призначення платежу "За диз. паливо згідно рахунку №062 від 27.02.2018", посилання на вказаний рахунок містить Специфікація №1 до Договору, чим спростовуються доводи відповідача щодо виникнення спірних правовідносин на підставі усної домовленості сторін та укладення договору поставки у спрощеній формі в порядку ст. 184 Господарського кодексу України.

26. Також суди попередніх судових інстанцій вірно не прийняли до уваги твердження відповідача про недійсність укладеного договору в зв'язку з тим, що його підписано головним бухгалтером Фермерського господарства ОСОБА_8 без його відома, оскільки Відповідачем презумпцію правомірності укладеного між сторонами Договору не спростовано.

Так, положення ст. 204 Цивільного Кодексу України закріплюють презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору, всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Суди попередніх судових інстанцій правомірно не взяли до уваги доводи відповідача про звернення ФГ Ковалевського В.І. до Господарського суду м.Києва з позовом про визнання недійсним Договором, оскільки вони не є тією обставиною, яка спростовує презумпцію правомірності правочину.

Відповідачем не було надано рішення суду про визнання недійсним Договору.

27. Також апеляційний суд обґрунтовано визнав відсутніми підстави для зупинення провадження у даній справі до розгляду Господарським судом м.Києва пов'язаної справи №910/11597/18 про визнання недійсним договору поставки нафтопродуктів №050 від 27.02.2018, з огляду на наступне.

Межі перегляду справи в апеляційній інстанції встановлені ст.269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції на час його винесення.

На час розгляду справи судом першої інстанції справа №910/11597/18 ще не була порушена Господарським судом м. Києва, суд не міг врахувати її висновки.

Тому, в разі задоволення його позову у справі №910/11597/18 відповідач не позбавлений буде права звернутися до суду із заявою про перегляд цього рішення у справі за нововиявленими обставинами при наявності правових та фактичних підстав.

Крім того, суд касаційної інстанції приймає до уваги наступне.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.180 ГПК:

1. Відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

2. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

3. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Відповідачем не представлено суду обґрунтованих доводів щодо неможливості своєчасної подачі зустрічного позову про визнання недійсним вказаного договору з метою одночасного спільного розгляду з первісним позовом, для чого і існує процесуальний інститут зустрічного позову.

При цьому, апеляційний суд обґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання про призначення експертизи підписів Ковалевського В.І. з огляду на встановлену обставину призначення такої експертизи у справі №910/11597/18, що розглядається Господарським судом м. Києва.

28. Стверджуючи про недійсність спірного Договору відповідач посилався на те, що договір , специфікація №1 до нього , видаткові та товарно-транспортні накладні до Договору підписувались не ним , а неповноважною особою покупця - головним бухгалтером відповідача -ОСОБА_8

29. Суди першої та апеляційної інстанції на підставі власної оцінки доказів встановили, що на виконання договору поставки нафтопродуктів сторони вчинили обумовлені ним дії , а саме: продавець поставив товар, а покупець - проставив печатки на екземплярах договору та видаткових накладних, прийняв товар (частина прийнятого товару за трьома накладними ним визнається без заперечень), при цьому відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару в сумі 3 608 000 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

При цьому, встановлено, що вказана оплата є значно більшою, ніж визнається відповідачем поставка товару на суму 2783662,91 грн, здійснена не тільки як попередня оплата чи в момент отримання товару 27 та 28 лютого 2018 року, а і в квітні 2018 року на суму 1100 000 грн.

30. Також стверджуючи про відсутність поставок товару 27.02.2018 та 28.02.2018, відповідачем були вжиті заходи щодо реєстрації наданих позивачем податкових накладних в ЄРПН та, відповідно, врахування всього обсягу товару, який у вказаних накладних зазначений, у податковому обліку відповідача;

31. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано не взяли до уваги доводи відповідача щодо неотримання товару за накладними №043, 044, 045, оскільки встановили, що вказані накладні скріплені печаткою відповідача, та отримання всього товару відображено ним в податковому обліку, доказів корегування якого за час розгляду справи (майже рік) відповідачем не надано. Також відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів відсутності на балансі відповідача поставленого на підставі Договору дизельного палива; відсутності у відповідача можливості станом на 27.02.2018-28.02.2018 прийняти паливо в кількості більшій ніж 80 тон; відсутності поставок 27.02.2018 та 28.02.2018 та поставки позивачем дизельного палива 10.03.2018, 17.03.2018 та 11.04.2018, на підтвердження чого відповідач вказував на підписи водіїв транспортних засобів у журналі прийому-видачі нафтопродуктів. Недоліки в оформлені товарно-транспортних накладних, на які також вказує відповідач, не спростовують факту вчинення господарської операції.

32. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з вищевказаними висновками судів попередніх інстанцій про доведеність фактів, наведених позивачем, та недоведеність фактів, наведених скаржником, вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів по справі та встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність скаржником фактів, покладених ним в основу касаційної скарги.

Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих доводів щодо неправильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.

VІІІ. Висновки Верховного Суду

33. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення ."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

34. На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін як законну та обґрунтовану.

35. У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає ухвалені судові рішення в силі, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

36. Відповідно до ч.3 ст. 332 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Як було зазначено вище, ухвалою суду від 21.02.2019 зупинено виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2019 у справі № 912/1461/18 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2019 у справі № 912/1461/18 підлягає поновленню.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 332 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2019 залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2019 у справі № 912/1461/18 залишити без змін.

3. Поновити виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2019 у справі № 912/1461/18 .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський