Рішення

від 04.02.2019 по справі 908/2448/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/137/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2019 Справа № 908/2448/18

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азов-Стиль", (69015, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, буд. 1)

до відповідача Фізичної особи - підприємця Завадської Вікторії Георгіївни, (АДРЕСА_1)

про стягнення 41267,00 грн. заборгованості з орендної плати, 1037,89 грн. пені, 2009,70 грн. інфляційних втрат та 172,98 грн. три відсотки річних

Суддя Зінченко Н.Г.

секретар судового засідання Петриченко А.Є.

Без участі представників сторін

16.11.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Азов-Стиль", м. Запоріжжя вих. № 0918 від 09.11.2018 (вх. № 2628/08-07/18 від 16.11.2018) до Фізичної особи - підприємця Завадської Вікторії Георгіївни, м. Запоріжжя про стягнення 44487,57 грн. заборгованості за договором оренди б/н від 20.04.2018, в тому числі: 41267,00 грн. заборгованості з орендної плати, 1037,89 грн. пені, 2009,70 грн. інфляційних втрат та 172,98 грн. три відсотки річних.

16.11.2018 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, справу № 908/2448/18 розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою суду від 20.11.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Азов-Стиль", м. Запоріжжя до Фізичної особи - підприємця Завадської Вікторії Георгіївни, м. Запоріжжя, залишено без руху.

Ухвалою господарського суду від 05.12.2018, після усунення недоліків в позовній заяві, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2448/18, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.

Ухвалою господарського суду від 11.01.2019 продовжено процесуальний строк відповідачу для подання відзиву до 26.12.2018, продовжено процесуальний строк позивачу для подання відповіді на відзив до 08.01.2019, а також відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ "Азов-Стиль" про витребування доказів.

Ухвалою господарського суду від 04.02.2019 задоволено заяву ТОВ "Азов-Стиль" про поновленння строку на подання доказів, поновлено строк на подання доказів до - 01.02.2019.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Азов-Стиль" та Фізичною особою - підприємцем Завадською Вікторією Георгіївною укладений договір оренди б/н. Умовами договору передбачено сплату орендної плати. Відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної та повної оплати рахунків за оренду нерухомого майна. На підставі договору оренди б/н від 20.04.2018, ст., ст. 11, 15, 16, 529, 610, 611, 612, 626, 629, 875 ЦК України та ст. ст. 20, 193, 230, 231 ГК України, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача 41267,00 грн. заборгованості з орендної плати, 1037,89 грн. пені, 2009,70 грн. інфляційних втрат та 172,98 грн. три відсотки річних.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що визнає заборгованість з орендної плати перед позивачем у розмірі 41267,00 грн. за договором оренди б/н від 20.04.2018, проте вважає, що зазначена заборгованість погашена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Зокрема, зазначає, що У ТОВ "Азов-Стиль" виникла заборгованість перед ОСОБА_3 в розмірі 322069, 00 грн. внаслідок надання останнім ТОВ "Азов-Стиль" зворотної фінансової допомоги за договорами, а саме №31/10-1 від 31.10.2011 на суму 307778, 00 грн., №14/12/11 від 14.12.2011 на суму 3000, 00 грн., №28/12/11 від 28.12.2011 на суму 11291, 00 грн. 05.04.2018 між ФОП Завадською В.Г. та ОСОБА_3 укладений договір відступлення права вимоги, відповідно до якого ОСОБА_3 (Первісний кредитор) відступив ФОП Завадській В.Г. (новий кредитор) право вимоги на суму 322069, 00 грн. до ТОВ "Азов-Стиль" (Боржник). Отже, до відповідача перейшло право первісного кредитора у зобов'язанні, за яким ТОВ "Азов-Стиль" повинен повернути 322069, 00 грн. Згідно умов зазначених договорів про зворотню фінансову допомогу, ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ зобов'язалося повернути грошові кошти на протязі 5 днів з моменту пред'явлення відповідної вимоги. Відповідачем пред'явлена ТОВ "Азов-Стиль" вимога про повернення як новому кредитору, грошових коштів (зворотньої фінансової допомоги) у сумі 322 069 грн., які були надані ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ за договорами №31/10-1 від 31.10.2011, №14/12/11 від 14.12.2011, №28/12/11 від 28.12.2011. Вважає, що оскільки відповідач мала перед ТОВ "Азов-Стиль" заборгованість за договором оренди б/н від 20.04.2018 у розмірі 41267,00 грн., то скористалася передбаченим ст. 601 ЦК України правом на зарахування зустрічних однорідних вимог на зазначену суму, про що 22.12.2018 надіслала ТОВ "Азов-Стиль" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 41267,00 грн. Витрати на правничу допомогу вважає не доведеними. На підставі викладеного, просить провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю предмету спору.

08.01.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зокрема Товариство з обмеженою відповідальністю "Азов-Стиль" зазначило, що договори №31/10-1 від 31.10.2011 на суму 307778, 00 грн., №14/12/11 від 14.12.2011 на суму 3000, 00 грн., №28/12/11 від 28.12.2011 на суму 11291, 00 грн. вже були предметом розгляду в Комунарському районному суді м.Запоріжжя. ТОВ Азов-Стиль заперечував проти того, що дані договори були укладені. Крім того, зазначив, що позивачем за позовом виступала не ФОП Завадська В.Г., а - ОСОБА_4. До матеріалів даної справи була додана копія договору про відступлення права вимоги від 15.01.2016 на суму 322069 грн., укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 На вимогу представника ТОВ Азов-Стиль в судовому засіданні представником ОСОБА_4 були додані і долучені до матеріалів цивільної справи первісні договори - №31/10-1 від 31.10.2011 на суму 307 778, 00 грн., №14/12/11 від 14.12.2011 на суму 3000, 00 грн., №28/12/11 від 28.12.2011 на суму 11291, 00 грн., на підставі яких і було відступлено право вимоги ОСОБА_4. Таким чином, право вимоги у відповідача ФОП Завадська В.Г. не могло виникнути 05.04.2018 року на підставі договорів, зазначених у відзиві, оскільки право вимоги за даними договорами було відступлено ще 15.01.2016 року - ОСОБА_4 Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України після заміни кредитора він втрачає право вимоги. Таким чином, після 15.01.2016 року - з моменту укладання договору з ОСОБА_4 у ОСОБА_3 вже не було права відступити право вимоги іншій особі. По-друге, не можуть бути зараховані зустрічні однорідні вимоги ФОП Завадської В.Г за заявою від 22.12.2018, оскільки на даний час нею не подано зустрічного позову про стягнення грошових коштів з ТОВ Азов-Стиль і ТОВ Азов-Стиль не є боржником ФОП Завадська В.Г.

Також, 22.01.2019 на адресу суду від відповідача по справі надійшли пояснення в порядку ч.5 ст. 161 ГПК України. В зазначених поясненнях відповідач повідомила, що після отримання відповіді на відзив. Вона звернулася до ОСОБА_3В , який відступив їй право вимоги, та який повідомив, що у 2016 році він лише мав намір відступити право вимоги іншій особі - ОСОБА_4, за умови виконання останнім їх усних домовленостей, але відступлення права вимоги так і не відбулося з вини ОСОБА_4

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 161 ГПК України, суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

З підстав викладеного, господарський суд вважає за необхідне надати ФОП Завадській В.Г. можливість подати такі додаткові письмові пояснення.

Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 04.01.2019 сплив тридцятиденний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, сторони скористались наданим правом для подання заяв по суті справи, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 04.02.2019.

Розглянувши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

20.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Азов-Стиль" (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Завадською Вікторією Георгіївною (орендар) укладений договір оренди б/н. (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець згідно з умовами даного Договору передає, а Орендар приймає, у строкове платне користування (оренду) об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1369682323203), База відпочинку Федотова коса , розташована за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, буд. 181, а також рухоме майно, що знаходиться та використовується на цій базі відпочинку (далі по тексту Об'єкт оренди ).

Склад та опис майна, з якого складається Об'єкт оренди наведені у Додатку 1 (акт прийому передачі Об'єкта оренди), який є невід'ємною частиною цього Договору. (п.1.2. Договору).

Пунктом 3.3. Договору сторони узгодили, що об'єкт оренди вважається переданим в оренду з дні підписання сторонами цього договору оренди.

Згідно п. 4.1. Договору, розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України (гривні) в безготівковій формі шляхом перерахування Орендарем грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця у розмірі встановленому п. 4.2. Договору.

У відповідності до п. 4. 2. Договору загальний розмір орендної плати за цим Договором становить 412 670 грн. на рік і сплачується наведеними нижче платежами у зазначені нижче періоди:

травень до 07.05 - 41 267 грн.; до 20.05 - 41267 грн.;

червень до 07.06 - 41 267 грн.; до 20.06-41267 грн.;

липень до 07.07 - 41 267 грн.; до 20.07 - 41267 грн.;

серпень до 07.08 - 41 267 грн.; до 20.08 - 41267 грн.

вересень до 07.09 - 41267 грн.; до 20.09 - 41267 грн.; що включає передбачені законодавством податки.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами. Строк оренди за цим договором становить 365 днів та починає свій сплив з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі Об'єкту оренди. (п.6.1 Договору).

На підставі акту приймання-передачі від 23.04.2018 (Додаток №1 до Договору) відповідач прийняв у строкове платне користування (оренду) об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1369682323203), База відпочинку Федотова коса , розташована за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, буд. 181, а також рухоме майно, що знаходиться та використовується на цій базі відпочинку (далі по тексту Об'єкт оренди ), згідно опису Об'єкт оренди.

Предметом розгляду по даній справі є стягнення 41267,00 грн. заборгованості з орендної плати, 1037,89 грн. пені, 2009,70 грн. інфляційних втрат та 172,98 грн. три відсотки річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором №б/н від 20.04.2018.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно норм статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном може вноситься за вибором сторін у грошовій або натуральній формі, щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, згідно ч. 1 ст. 286 ГК України.

Частиною 1 статті 286 ГК України передбачено, що орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У даному випадку, правовідносини сторін за договором врегульовано договором оренди.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобов'язання відповідача внести орендну плату за спірний період не припинено.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується, що в порушення взятих на себе за умовами Договору зобов'язань відповідач орендну плату вносив з порушенням термінів її сплати та не у повному обсязі. Внаслідок порушення взятих на себе зобов'язань, у відповідача виникла заборгованості з орендної плати за період вересень 2018 у розмірі 41267,00 грн.

Отже, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору оренди №б/н від 20.04.2018 належним чином та в повному обсязі не виконав.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 41267,00 грн. заборгованості з орендної плати за вересень 2018 за Договором оренди №б/н від 20.04.2018.

Посилання відповідача на те, що грошове зобов'язання щодо сплати боргу за договором оренди б/н від 20.04.2018 на суму 41267,00 грн. було припинено за заявою ФОП Завадської В.Г. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Також важливе значення має те, що між сторонами не має бути спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання і якщо одна сторона звернулася із заявою про зарахування, а інша сторона зобов'язання протиставить цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку суперечка підлягає судовому розгляду і зарахування можливе лише за рішенням суду.

Заява про залік є способом приведення у дію самої процедури заліку, який має бути здійснений взаємно і добровільно учасниками господарських відносин шляхом здійснення відповідних проводок по рахунках бухгалтерського обліку, зафіксувавши, таким чином, факт безготівкового розрахунку зі своїм контрагентом.

Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилося спірних (неврегульованих) питань. Між сторонами не має бути спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання.

Сама заява про залік не є безумовною підставою для заліку грошових вимог і, таким чином, не визначає того моменту, з якого починається дія заліку. Отже, дія кредитора/боржника щодо пред'явлення заяви про залік грошових вимог повинна мати зворотну дію, сприяння, з боку боржника/кредитора.

Особливість зарахування полягає в тому, що воно може припинити одразу два зустрічних зобов'язання.

Можливість заліку за заявою однієї зі сторін означає неприпустимість заперечування зарахування за мотивом незгоди іншої сторони.

У даному випадку 22.12.2018 відповідач надіслала ТОВ "Азов-Стиль" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 41267,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком за №6909608104526 від 22.12.2018 та описом вкладення до цінного листа, скріпленим відбитком поштового зв'язку за 22.12.2018.

Доказів отримання цієї заяви ТОВ "Азов-Стиль" суду не надано.

Згідно даним з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", за відправленням за трек номером - 6909608104526, відправлення за даним номером надійшло 26.12.2018 до відділення зв'язку ЗАПОРІЖЖЯ 41 з індексом 69041, на даний час не вручено .

ТОВ "Азов-Стиль" висловив свої заперечення, про які зазначив у відповіді на відзив, які надійшли на адресу суду 08.01.19, в яких зазначив, що ФОП Завадській В.Г. не могло бути відступлено право вимоги за договорами на які посилається відповідач, оскільки право вимоги за даними договорами було раніше відступлено іншій особі, що підтверджується договором про відступлення права вимоги б/н від 15.01.2016, укладеним між гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок обставин, передбачених ст. 512 ЦК. Однією з таких підстав є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (поступка права вимоги). Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Отже, на момент ухвалення судового рішення факт зарахування зустрічних однорідних вимог є недоведеним, оскільки відповідач не надав належних та допустимих доказів, по-перше, повідомлення позивача про заміну кредитора у зобов'язанні, по-друге отримання позивачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, зважаючи на те, що позивач висунув заперечення проти зарахування зустрічних однорідних вимог, суд дійшов висновку, що спір відносно заліку зустрічних однорідних вимог підлягає вирішенню в окремому позовному провадженні, а посилання відповідача на відсутність заборгованості за договором оренди №б/н від 20.04.2018 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є необґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 41267,00 грн. основного боргу Договору оренди №б/н від 20.04.2018 є обґрунтованою, правомірною та такою що підлягає задоволенню.

Нормами статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом 7.4 Договору встановлено, що у випадку прострочення сплати орендної плати та інших платежів, передбачених Договором, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі річної облікової ставки Національного банку України (що діяла у період, за який нараховується пеня) від суми простроченого платежу, яка нараховується на щоденній основі, виходячи з 365 днів у році.

За невиконання грошових зобов'язання за Договором оренди №б/н від 20.04.2018 позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 1037,89 грн., яка розрахована за період з 20.09.2018 по 09.11.2018.

Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та встановлено, що розрахунок виконаний вірно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 1037,89 грн. пені за порушення строків оплати за Договором заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 2009,70 грн. інфляційних втрат, за період з вересня 2018 по листопад 2018 (в розрахунку позивача в графі місяці прострочення зазначено період - вересень 2018, проте як вбачається з фактичного розрахунку інфляційних втрат позивачем останні розраховані за період - вересень 2018 по листопад 2018) та 172,98 грн. три відсотки річних.

Розрахунок 3 % річних судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та визнаний таким, що виконаний вірно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 172,98 грн. 3 % річних за порушення строків оплати за Договором заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

Сума втрат від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання, згідно розрахунку позивача, становить 2009,70 грн.

Наданий розрахунок судом перевірений та встановлено, що розрахунок втрат від інфляції грошових коштів позивачем виконаний не вірно, з огляду на таке.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін ).

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат за несвоєчасну оплату орендної плати є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково, за період з жовтня 2018 по листопад 2018 в сумі 1289, 10 грн. В задоволенні решти позовних вимог в цій частині відмовляється.

В іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат за несвоєчасну оплату орендної плати судом відмовляється в задоволенні позову.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Доводи відповідача суд визнав хибними.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 41267,00 грн. заборгованості з орендної плати, 1037,89 грн. пені, 1289, 10 грн. інфляційних втрат та 172,98 грн. три відсотки річних. В іншій частині позовних вимог судом відмовляється.

Що стосується судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та просив стягнути з відповідача 11000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. і ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно частин 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

У порушення ч. 3 ст. 126 ГПК України позивачем не подано доказів на підтвердження здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а саме сплати 11000,00 грн.

Також не подано доказів на підтвердження повноважень як адвоката (договору про надання правової допомоги, ордеру) та виконання послуг адвокатом (фактичного надання послуг), зокрема, підписаного акту виконаних робіт із детальним розшифруванням наданих послуг та їх вартості.

Враховуючи наведене, заявлені позивачем до відповідача витрати на професійну правничу допомогу до стягнення не присуждаються.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Азов-Стиль", м. Запоріжжя до Фізичної особи - підприємця Завадської Вікторії Георгіївни, м. Запоріжжя задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Завадської Вікторії Георгіївни, (ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Азов-Стиль", (69015, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, буд. 1, код ЄДРПОУ 33210999) 41267 (сорок одну тисячу двісті шістдесят сім) грн. 00 коп. заборгованість з орендної плати, 1037 (одну тисячу тридцять сім) грн. 89 коп. пені, 172 (сто сімдесят дві) грн. 98 коп. 3% річних, 1289 (одну тисячу двісті вісімдесят дев'ять) грн. 10 коп. інфляційних втрат та 1733 (одну тисячу сімсот тридцять три) грн. 46 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено "04" лютого 2019р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.