Постанова

від 22.05.2019 по справі 908/2448/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2019 року м.Дніпро Справа № 908/2448/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

судді: Кузнецов В.О., Вечірко І.О.

Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Завадської Вікторії Георгіївни на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.02.2019 (повне рішення складено 04.02.2019р., суддя Зінченко Н.Г) у справі №908/2448/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азов-Стиль", м. Запоріжжя,

до відповідача Фізичної особи - підприємця Завадської Вікторії Георгіївни, м.Запоріжжя,

про стягнення 41267,00 грн. заборгованості з орендної плати, 1037,89 грн. пені, 2009,70 грн. інфляційних втрат та 172,98 грн. три відсотки річних, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від від 04.02.2019 у справі №908/2448/18 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Азов-Стиль" до Фізичної особи - підприємця Завадської Вікторії Георгіївни задоволено частково.

Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Завадської Вікторії Георгіївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Азов-Стиль" 41267 грн. 00 коп. заборгованість з орендної плати, 1037 грн. 89 коп. пені, 172 грн. 98 коп. 3% річних, 1289 грн. 10 коп. інфляційних втрат та 1733 грн. 46 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 41267 грн. 00 коп. заборгованості з орендної плати та закрити провадження у даній господарській справі у цій частині. В іншій частині залишити рішення без змін.

Як зазначено скаржником, під час розгляду справи у суді першої інстанції останнім була визнана заборгованість за договором оренди від 20.04.2018 року на суму 41 267 грн. перед ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ . Заперечення проти позову обґрунтовувалися тим, що вимога про стягнення зазначеної заборгованості не підлягає задоволенню, оскільки ця заборгованість була погашена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, з чим безпідставно не погодився суд першої інстанції.

Скаржник вважає, що матеріалами справи спростовується висновок суду про те, що позивачем не отримано вимогу та заяву про зарахування зустрічних вимог .

На думку скаржника, вирішуючи спір, суд першої інстанції мав би виходити з того, що укладений 05.04.2018 року між скаржником та Шевейко Андрієм В`ячеславовичем Договір відступлення мені права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азов-Стиль" є правомірним.

З огляду на викладене, скаржник вважає, що на момент ухвалення рішення відбулося зарахування зустрічних позовних вимог на суму 41 267 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача у даній справі, а відповідно була відсутня заборгованість за договором оренди від 20.04.2018 року на суму 41 267 грн., тобто фактично був відсутній предмет спору.

На думку скаржника, судом першої інстанції порушені ч. 1 ст. 516, ч. 2 ст. 601 ЦК України, висновки суду не відповідають обставинам справи, як наслідок судом не був застосований п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відзиву на апеляційну скаргу позивачем до суду не надано.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено місцевим судом, 20.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Азов-Стиль" (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Завадською Вікторією Георгіївною (орендар) укладений договір оренди б/н. (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець згідно з умовами даного Договору передає, а Орендар приймає, у строкове платне користування (оренду) об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1369682323203), База відпочинку "Федотова коса", розташована за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, буд. 181 , а також рухоме майно, що знаходиться та використовується на цій базі відпочинку (далі по тексту "Об`єкт оренди").

Склад та опис майна, з якого складається Об`єкт оренди наведені у Додатку 1 (акт прийому передачі Об`єкта оренди), який є невід`ємною частиною цього Договору. (п.1.2. Договору).

Пунктом 3.3. Договору сторони узгодили, що об`єкт оренди вважається переданим в оренду з дні підписання сторонами цього договору оренди.

Згідно п. 4.1. Договору, розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України (гривні) в безготівковій формі шляхом перерахування Орендарем грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця у розмірі встановленому п. 4.2. Договору.

У відповідності до п. 4. 2. Договору загальний розмір орендної плати за цим Договором становить 412 670 грн. на рік і сплачується наведеними нижче платежами у зазначені нижче періоди:

травень до 07.05 - 41 267 грн.; до 20.05 - 41267 грн.;

червень до 07.06 - 41 267 грн.; до 20.06-41267 грн.;

липень до 07.07 - 41 267 грн.; до 20.07 - 41267 грн.;

серпень до 07.08 - 41 267 грн.; до 20.08 - 41267 грн.

вересень до 07.09 - 41267 грн.; до 20.09 - 41267 грн.; що включає передбачені законодавством податки.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами. Строк оренди за цим договором становить 365 днів та починає свій сплив з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі Об`єкту оренди. (п.6.1 Договору).

На підставі акту приймання-передачі від 23.04.2018 (Додаток №1 до Договору) відповідач прийняв у строкове платне користування (оренду) об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1369682323203), База відпочинку "Федотова коса", розташована за адресою: Запорізька область , Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, буд. 181 , а також рухоме майно, що знаходиться та використовується на цій базі відпочинку (далі по тексту "Об`єкт оренди"), згідно опису Об`єкт оренди.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором №б/н від 20.04.2018 ТОВ "Азов-Стиль" звернулося до суду з позовом про стягнення з ФОП Завадської Вікторії Георгіївни заборгованості з орендної плати в розмірі 41267,00 грн., 1037,89 грн. пені, 2009,70 грн. інфляційних втрат та 172,98 грн. три відсотки річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно норм статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач взяті на себе зобов`язання згідно умов Договору оренди №б/н від 20.04.2018 належним чином та в повному обсязі не виконав. Внаслідок чого, у відповідача виникла заборгованості з орендної плати за період вересень 2018 у розмірі 41267,00 грн.

Отже, факт наявності заборгованості за договором оренди №б/н від 20.04.2018 щодо своєчасної сплати орендних платежів підтверджується матеріалами справи. Доказів погашення зазначеної вище суми заборгованості відповідачем суду не надано. Крім того, факт наявності вказаної заборгованості відповідачем не заперечується.

За викладеного є правомірним висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 41267,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за невиконання зобов`язання за Договором оренди №б/н від 20.04.2018 пеню в розмірі 1037,89 грн., яка розрахована за період з 20.09.2018 по 09.11.2018, інфляційні втрати в сумі 2009,70 грн., за період з вересня 2018 по листопад 2018 (в розрахунку позивача зазначено період - вересень 2018, проте фактичного розраховано інфляційні втрати за період - вересень 2018 по листопад 2018) та 172,98 грн. три відсотки річних.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Відповідно до п. 7.4 Договору, у випадку прострочення сплати орендної плати та інших платежів, передбачених Договором, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі річної облікової ставки Національного банку України (що діяла у період, за який нараховується пеня) від суми простроченого платежу, яка нараховується на щоденній основі, виходячи з 365 днів у році.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Отже, стягнення господарським судом на користь позивача заявлених 1037,89 грн. - пені, 172,98 грн. 3 % річних, відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору, оскільки судом розрахунок позивача перевірено, та встановлено вірне нарахування.

Інфляційні втрати є правомірно задоволеними господарським судом за період з жовтня 2018 по листопад 2018 в сумі 1289, 10 грн. В решті вимоги щодо стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають, оскільки Позивачем не враховані положення щодо порядку її нарахування.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції відмовлено Позивачу у відшкодуванні витрат на послуги адвоката в сумі 11000,00 грн з огляду на не надання доказів, що підтверджують здійснення зазначених витрат.

З огляду на те, що в апеляційній скарзі апелянтом не порушується питання перегляду рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу, апеляційним судом не надається оцінка правомірності застосування судом положень ст. 126 ГПК України.

Стосовно посилань відповідача на припинення грошового зобов`язання щодо сплати боргу за договором оренди б/н від 20.04.2018 року на суму 41267,00 грн. за заявою ФОП Завадської В.Г. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв`язку з укладенням 05.04.2018 року між Завадською В.Г. та Шевейко А.В. Договору відступлення права вимоги до ТОВ "Азов-Стиль" , колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України ( п. 2 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Проте припинення зобов`язання зарахуванням можливе за умов, зокрема, безспірності зустрічних вимог сторін. Адже, за відсутності безспірності вимог відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.

Як встановлено господарським судом, позивачем висунуто заперечення проти зарахування зустрічних однорідних вимог, яке обґрунтоване тим, що ФОП Завадській В.Г. не могло бути відступлено право вимоги за договорами на які посилається відповідач (договори №31/10-1 від 31.10.2011, №14/12/11 від 14.12.2011, №28/12/11 від 28.12.2011 щодо отримання зворотної фінансової допомоги, укладених між ТОВ "Азов-Стиль" та ОСОБА_2 ), оскільки право вимоги за даними договорами було раніше відступлено іншій особі, що підтверджується договором про відступлення права вимоги б/н від 15.01.2016, укладеним між гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Вказані обставини вже були предметом розгляду в Комунарському районному суді м.Запоріжжя по справі №333/4946/16-ц. Крім того, позивачем заперечено укладання вищевказаних договорів та зауважено на відсутності зустрічного позову про стягнення грошових коштів з ТОВ "Азов-Стиль", тому ТОВ "Азов-Стиль" не є боржником ФОП Завадської В.Г.

Вище вказане свідчить про відсутність умови безспірність заявлених однорідних вимог.

Колегія суддів зауважує на тому, що взаємозалік зустрічних однорідних вимог передбачає наявність документально підтвердженого боргу однієї сторони перед іншою. Якщо наявність боргу не підтверджена належними доказами (тобто такі вимоги не є безспірними), відсутні підстави для проведення взаємозаліку.

Отже, оскільки існує спір щодо відступлення права вимоги за договорами №31/10-1 від 31.10.2011, №14/12/11 від 14.12.2011, №28/12/11 від 28.12.2011, відповідач не надав доказів вирішення відповідного спору щодо наявності у позивача зобов`язання з повернення коштів, не заявляв відповідної вимоги у зустрічному позові, що додатково свідчить про спірність зустрічних зобов`язань позивача.

В такому випадку доводи скаржника про те, що зобов`язання сторін припинились на підставі поданої ним заяви про зарахування, є непереконливими та ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства, а також спрямовані на переоцінку обставин справи.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях ГПК України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ч.3 ст.13, ст.77 Господарського процесуального кодексу України (в редакції з 15.12.2017р.), кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Завадської Вікторії Георгіївни залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 04.02.2019 у справі №908/2448/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню у касаційному порядку.

Повний текст постанови складений 22.05.2019р.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя І.О. Вечірко