Рішення

від 04.02.2019 по справі 826/14365/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 лютого 2019 року № 826/14365/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві доТовариства з обмеженою відповідальністю Рекламне Агентство Люкс Реклама , Товариства з обмеженою відповідальністю Старксервіс провизнання договору недійсним представники сторін:позивача та відповідача - не з'явились, ВСТАНОВИВ:

14.09.2016 Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - позивач) звернулася із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламне Агентство Люкс Реклама (далі - відповідач-1), та Товариства з обмеженою відповідальністю Старксервіс (нижче - відповідач-2), в якому просить визнати недійсним правочин № 13 від 31.01.2013, вчинений між відповідачами.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що договір про надання маркетингових послуг № 13 від 31.01.2013 укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства при наявності умислу відповідача-2; первинні документи, підписані особою, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності товариства, не можна вважати доказами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт, послуг; вироком Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/22932/13-к від 24.09.2013 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України; вказаним вироком суду, зокрема, встановлено, що ОСОБА_2, не усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, погодився зареєструвати на своє ім'я ТОВ Старксервіс ; вина ОСОБА_1 у створенні товариства з метою прикриття незаконної діяльності є доведеною, а тому в силу ч. 4 ст. 72 КАС України не підлягає доведенню.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Аблову Є.В.

11.10.2016 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14365/16 та призначено справу до судового розгляду.

10.10.2017 на підставі розпорядження № 4283 керівника апарату справу було передано на повторний автоматичний розподіл.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової прави від 11.10.2017 справу № 826/14365/16 передано на розгляд судді Пащенку К.С.

Ухвалою від 25.10.2017 суддя Пащенко К.С. прийняв справу до свого провадження та призначив до судового розгляду у судовому засіданні 04.12.2017.

04.12.2017 через неявку представників сторін судове засідання було відкладено на 23.01.2018.

23.01.2018 через неявку представників сторін, судом, згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.07.2012 було зареєстровано ТОВ Старксервіс (ідентифікаційний код юридичної особи 38292311), про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис № 1 070 102 0000 046995.

Керівником вказаної юридичної особи, починаючи з 21.02.2014, є ОСОБА_3.

Вважаючи, що договір про надання маркетингових послуг № 13 від 31.01.2013, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2, суперечить інтересам держави та суспільства і укладений за наявності умислу відповідача-2, позивач звернувся із позовом до суду, в якому просить вказаний правочин визнати недійсним.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування; платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно із пп. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, зокрема, мають звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Разом з тим, ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, визначені положеннями статті 228 ЦК України, відповідно яких, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Отже, зміст наведеної норми свідчить, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Між тим, відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ст. 73 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У той же час, суд зазначає, що позивачем не надано суду жодних належних і допустимих у розумінні ст. 73 КАС України доказів того, що спірний договір порушує публічний порядок.

Суд зазначає, що відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , при кваліфікації правочину за статті 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, жодним чином може бути встановлена лише вироком суду, постановленого у кримінальній справі.

Разом з тим, в матеріалах даної справи міститься роздруківка вироку Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/22932/13-к (провадження №1-кп/761/776/2013) від 24.09.2013 (а.с. 9-12), в якій йде мова про реєстрацію ТОВ Інтер-Аркол (код ЄДРПОУ 38259473), ТОВ Бренд Буд Плюс (код ЄДРПОУ 38203572), ТОВ К.Г.Сістемс (код ЄДРПОУ 37727523).

Суд наголошує, що позивачем не було надано ані належним чином засвідченої копії вироку Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/22932/13-к від 24.09.2013 із відміткою про набрання законної сили; ані належним чином засвідченої копії протоколу допиту ОСОБА_2; ані належним чином засвідченої копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Старксервіс" (код ЄДРПОУ 38292311), у тому числі із повним зазначенням найменування/адреси, а також відомостей щодо зміни найменування/адреси, керівників, засновників тощо.

До того ж, суд зазначає, що звертаючись із позовом про визнання недійсним договору про надання маркетингових послуг № 13 від 31.01.2013, позивач в порушення вимог ч. 1 ст. 77 КАС України, не надав суду належним чином засвідчену копію вказаного договору, що унеможливлює встановлення судом факту укладення договору, як такого.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У даному випадку в порядку ч. 1 ст. 77 КАС України позивачем не надано суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного Управління Державної фіскальної Служби у м. Києві - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко