Постанова

від 31.01.2019 по справі 808/1683/16 (сн/808/18/17)

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2019 року

Київ

справа №808/1683/16 (СН/808/18/17)

касаційне провадження №К/9901/65757/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Інспекція) на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 (головуючий суддя - Панченко О.М., судді - Чередниченко В.Є., Іванов С.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Базис-ЛТД (далі - Товариство) до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 22.03.2018, ухваленим у відкритому судовому засіданні за участі представників сторін, позов задовольнив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Інспекція 27.04.2018 звернулась до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, у зв'язку з ненаданням скаржником доказів підтвердження сплати судового збору, ухвалою від 10.05.2018 залишив апеляційну скаргу без руху та зобов'язав контролюючий орган протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати до суду належним чином оформлений документ про сплату судового збору у розмірі 54363,00 грн.

Відповідачем 31.05.2018 заявлено клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.06.2018 встановив відсутність підстав для задоволення клопотання Інспекції про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та зважаючи на те, що скаржник у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги не усунув, доказів підтвердження сплати судового збору не надав, апеляційну скаргу повернув заявнику.

28.06.2018 Інспекція вдруге звернулась до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. Також Інспекція подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтувала тим, що вперше Інспекція подала апеляційну скаргу у визначений процесуальним законом строк, проте апеляційну скаргу було повернуто з огляду на несплату скаржником судового збору, який податковий орган не міг сплатити у зв'язку з відсутністю фінансування, у зв'язку з чим Інспекція повторно звернулась до суду із апеляційною скаргою після сплати судового збору.

Розглянувши заявлене контролюючим органом клопотання, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.07.2018 залишив апеляційну скаргу без руху та надав скаржнику строк упродовж десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме - для зазначення поважних причин пропуску для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.03.2018. Зазначена ухвала мотивована тим, що своєчасність фінансування органів державної влади та їх видатків є безпосереднім обов'язком держави, відтак, судом не визнано відсутність коштів для сплати судового збору поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження. З огляду на викладене, відповідачу встановлено строк для надання інших підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

На виконання ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2018 відповідачем 20.08.2018 подано клопотання відповідно до змісту якого скаржник повторно пояснює поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відсутністю бюджетних асигнувань призначених на сплату судового збору за КЕКВ 2800 Інші поточні видатки з відповідними доказами відсутності коштів. Також скаржник вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків. Зазначає, що при здійсненні правосуддя суд повинен вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо звільнення від їх сплати), забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами заявника щодо можливості звернення до суду, з другого боку. Звернув увагу суду, що заявник є органом виконавчої влади та діє у межах покладених на нього функцій і обов'язків з метою захисту економічних інтересів держави. Вказує, що попереднє повернення апеляційної скарги суперечило завданню адміністративного судочинства та не відповідало конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.09.2018, розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження та доводи наведені скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку, дійшов висновків, що контролюючим органом не було наведено поважних підстав пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції та відмовив у відкритті апеляційного провадження у даній справі.

Інспекція оскаржила ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 28.11.2018 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги Інспекція указує на відсутність порушення податковим органом строку на апеляційне оскарження, оскільки можливості подання апеляційної скарги були обмежені з об'єктивних причин, а саме -відсутністю бюджетних асигнувань, призначених на сплату судового збору за КЕКВ 2800 Інші поточні видатки , та зазначаючи, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдавати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.12.2018 визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження і призначив справу до розгляду у порядку письмового провадження з 15.01.2019.

Позивач не реалізував своє процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу відповідача.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з відсутності поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки відповідач фактично не обґрунтував факт відсутності можливості та наявності непереборних обставин, що унеможливили звернення до суду з апеляційною скаргою у строк, встановлений законом.

Так, за змістом частин другої та четвертої статті 300 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на дату подання апеляційної скарги) вирішення питання про відкриття апеляційного провадження обумовлено, зокрема, відповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 цього Кодексу та строками її подання, встановленими статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частиною 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на дату подання апеляційної скарги) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на дату подання апеляційної скарги) суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Звертаючись до апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою та заявляючи клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, відповідач вказував, зокрема, на те, що несвоєчасне подання апеляційної скарги зумовлене неможливістю своєчасної сплати судового збору.

Інших доводів поважності причин пропуску подання апеляційної скарги відповідачем суду апеляційної інстанції надано не було.

За таких обставин та з огляду на завдання адміністративного судочинства колегія суддів Верховного Суду вважає, що Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, діяв відповідно до процесуальних норм Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, судова колегія Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду наголошує, що ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, у тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Крім того, у пункті 40 та у пункті 41 справи Пономарьов проти України Європейський Суд з прав людини зазначив, що … якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та з підстав, які видаються непереконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду… Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків .

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів тощо. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст.. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна