Ухвала

від 31.01.2019 по справі 522/29531/13-к

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-кп/813/198/19

Номер справи місцевого суду: 522/29531/13-к

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання засудженого ОСОБА_7 про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 01.08.2018 р. про відмову в задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 ,

встановив:

Зазначеною ухвалою суду 1-ої інстанції було відмовлено в задоволенні поданння т.в.о. начальника Приморського районного сектору Одеського міського відділу з питань пробації Південного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань ОСОБА_8 про вирішення питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді виправних робіт ОСОБА_7 , засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

17.10.2018 р. засудженим ОСОБА_9 була подана апеляційна скарга на вказану ухвалу суду від 01.08.2018 р., в якій останній порушує питання про поновлення строку на її апеляційне оскарження як пропущеного з поважних причин, оскільки повний текст ухвали був отриманий ним не з його провини тільки 16.10.2018 року.

Заслухавши суддю-доповідача; засудженого ОСОБА_7 , який підтримав доводи клопотання та просив його задовольнити; прокурора, яка залишила вирішення питання щодо поновлення строку оскарження на розсуд суду; перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Частина 1 ст. 24 КПК України встановлює, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України, поновленню, за клопотанням заінтересованої особи, підлягає строк, пропущений із поважних причин.

Окрім того, положення ч.ч. 1 та 2 ст. 395 КПК України передбачають, що апеляційна скарга на ухвалу судупершої інстанції подається через суд,який ухваливсудове рішення протягом семи днів з дня її проголошення.

Відповідно до ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст.382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд також застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Врішенні Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2010 року у справі«Устименко проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантованеп. 1ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

У цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що, відповідно до журналу судового засідання Приморського райсуду м. Одеси (а.с. 117), при розгляді 01.08.2018 року судом першої інстанції подання органу пробації про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 , в судовому засіданні останній присутній був.

Таким чином, засуджений ОСОБА_7 був присутній при оголошенні 01.08.2018 року о 16 год. 24 хв. (а.с. 118) вступної та резолютивної частини ухвали суду про відмову в умовно-достроковому звільненні його від відбування покарання у виді виправних робіт, а отже достеменно знав, яке рішення прийняте судом.

При цьому, оголошуючи вступну та резолютивну частину оскаржуваної ухвали, суд роз`яснив порядок та строки її оскарження в апеляційному порядку та зазначив, що повний текст ухвали буде проголошений 07.08.2018 року о 17 годині (а.с. 119).

Однак, в судове засідання 07.08.2018 року засуджений ОСОБА_7 , як і інші учасники процесу, не з`явився, тому повний текст ухвали був проголошений за його відсутності (а.с. 120).

В свою чергу, засуджений посилається на те, що повний текст ухвали суду довго не виготовлявся судом та йому вдалось отримати копію ухвали тільки 16.10.2018 року.

Разом із тим, заяву про надання копії ухвали суду засуджений ОСОБА_7 подав лише 01.10.2018 р., тобто після спливу двох місяців з моменту прийняття оскаржуваного рішення та поза межами встановленого законом семиденного строку на апеляційне оскарження ухвали суду 1-ої інстанції.

На думку колегії суддів, звертаючись з апеляційною скаргою та клопотанням, в якому порушується питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Приморського райсуду м. Одеси від 01.08.2018 р., засуджений ОСОБА_7 не надав переконливих доказів про наявність у нього перешкод у реалізації свого права на оскарження вказаної ухвали в установлений законом строк.

В свою чергу, посилання у клопотанні про поновлення строку на те, що засудженим отримано копію оскаржуваного рішення лише 16.10.2018 року, спростовується тим, що під час проголошення ухвали він знав про прийняте суддею рішення, що не позбавляло його права звернутися до суду апеляційної інстанції зі скаргою, а в подальшому після отримання рішення надати уточнення до апеляційної скарги, таким чином дотримавшись визначених законом строків.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, засуджений ОСОБА_7 не скористався передбаченими для нього нормами КПК України правами та обов`язками, зокрема, не реалізував вчасно з його вини своє право на оскарження судових рішень в порядку, встановленому цим Кодексом. Більш того, будучи зацікавленим в оскарженні судового рішення, засуджений повинен був використати всі законні можливості, спрямовані на отримання копії судового рішення, про яке знав та під час проголошення якого був присутнім.

Інших доказів, які б могли бути підставою для поновлення пропущеного з поважних причин строку, матеріали провадження не містять.

Окрім того, як вбачається із матеріалів справи, засуджений ОСОБА_7 був взятий на облік Приморського районного сектору Одеського міського відділу з питань пробації 03.07.2017 року як особа, відносно якої судом невідбута частина покарання у виді обмеження волі замінена виправними роботами на строк 1 рік 1 місяць 23 дні (а.с. 18). Відповідно до оскаржуваної ухвали Приморського р/с м. Одеси від 01.08.2018 року та подання органу пробації про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді виправних робіт (а.с. 108-109), станом на 10.02.2018 року засуджений відбув 6 місяців 27 днів покарання у виді виправних робіт.

Враховуючи строк покарання у виді виправних робіт 1 рік 1 місяць 23 дні та дату постановки засудженого ОСОБА_7 на облік в Приморський РС Одеського міського відділу з питань пробації 03.07.2017 р., строк відбування покарання у виді виправних робіт сплив у вересні 2018 р.

Таким чином, подання засудженим ОСОБА_7 17.10.2018 року апеляційної скарги на ухвалу суду про відмову в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання є недоречним та не актуальним, оскільки станом на вересень 2018 року засуджений вже відбув призначене йому покарання у виді виправних робіт.

Відповідно до п. 2 постанови Верховного Суду України по справі № 5-103 кс-15 від 1 жовтня 2015 року, право на суд, одним із аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним. Право на суд, особливо щодо умов прийнятності скарги, може бути обмеженим настільки, щоб не було порушено саму сутність цього права, тобто, обмеження повинні мати законну мету і зберігати пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями.

Відповідно до припису п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження, а суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Отже, враховуючи викладені обставини у всій сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання засудженого ОСОБА_7 про поновлення процесуального строку задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 117, 370, 395, 399, 405, 407, 419, 426, 532 КПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Відмовити в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 01.08.2018 р. про відмову в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання у виді виправних робіт ОСОБА_7 , засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 повернути особі,яка їїподала.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення до Верховного суду.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4