Постанова

від 04.02.2019 по справі 468/537/17-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

04.02.19

22-ц/812/190/19

Єдиний унікальний номер судової справи 468/537/17-ц

Номер провадження 22-ц/812/190/19 Доповідач апеляційного суду Лисенко П.П.

П О С Т А Н О В А

іменемУкраїни

04 лютого 2019 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Серебрякової Т.В. та Галущенка О.І.,

з секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

представника Головного управління національної поліції в Миколаївській області - Чуприни О.О., переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2, подану його представником ОСОБА_3 ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області, яка постановлена в приміщенні того ж суду 10 грудня 2018 року, під головуванням судді Янчука С.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства "Редакція районної газети "Голос Баштанщини", Головного управління національної поліції в Миколаївській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, про відшкодування моральної шкоди та спростування недостовірної інформації,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2017 року ОСОБА_2 пред'явив до Приватного підприємства "Редакція районної газети "Голос Баштанщини", Головного управління національної поліції в Миколаївській області, третя особа - Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, зазначений позов, який обґрунтовував наступним.

27 квітня 2017 року у газеті Голос Баштанщини , випуск №36, опублікована неправдива інформація, яка ганьбить його честь та гідність. Зокрема, у розділі Увага! Розшук! розміщена його фотографія та говориться про те, що він є злочинцем.

Між тим, в процесі досудового розслідування у кримінальних провадженнях №12017150140000046 від 03 березня 2017 року та № 12017150140000047 від 04 березня 2017 року йому лише було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками ч.1 ст. 125 КК України.

Статтею ж 42 КПК України передбачено, що особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК України повідомлено про підозру, є підозрюваним, а не злочинцем.

Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що Конституція України та закони України не містять визначення злочинець , позивач, після декількох уточнень, кінцево просив:

-стягнути з Головного управління національної поліції в Миколаївській області на його користь відшкодування заподіяної шкоди честі, гідності у розмірі 100 000 гривень, 1 600 гривень судового збору та судові витрати;

-зобов'язати редакцію газети Голос Баштанщини та Головне управління національної поліції в Миколаївській області спростувати інформацію, що він є злочинцем, та в такий же спосіб, в тому ж місці, надрукувати інформацію, що він не є злочинцем .

Ухвалою судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 15 травня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 10 грудня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2, на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, залишено без розгляду, через його повторну неявку в судове засідання, без поважних причин.

Представник позивача подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій, просить ухвалу суду скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті, оскільки повторної неявки до суду без поважних причин його довіритель не допускав.

Апеляційна скарга ОСОБА_2, подана його представником ОСОБА_3, підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, належним чином повідомлений про час і місце судових засідань, призначених на 30 жовтня 2018 року та 10 грудня 2018 року, в судові засідання не з'явився і не повідомив про причини неявки, а також від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, що є підставою для залишення позову без розгляду.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду не погоджується в повній мірі з такими висновками суду 1 інстанції, вважає їх помилковими і необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України, а також постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. N 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до належного за підсудністю суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд першої інстанції, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та упродовж розумного, але не більш встановленого законом строку розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Тяганина при вирішенні цивільних справ вважається грубим порушенням цивільно-процесуального законодавства, а, відповідно, є неприпустимою.

При цьому, обов'язок своєчасного здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Відповідно до положень п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.

Частина 5 ст. 223 ЦПК України містить аналогічне правило. Разом з тим, законодавець додав ще одну обов'язкову умову для залишення позовної заяви без розгляду, а саме, що неявка позивача в судове засідання без поважних причин має бути повторною.

Отже, підставою для застосування зазначених норм є сукупність трьох умов: повторна неявка до суду належним чином повідомленого позивача або не повідомлення ним про причини неявки; неявка без поважних причин та відсутність його заяви про розгляд справи у його відсутність.

З буквального тлумачення статей випливає висновок, що названі норми можуть бути застосовані лише у разі двох підряд неявок позивача у судове засідання і обидві ці неявки повинні бути повторні.

З матеріалів справи вбачається, що після постановлення ухвали про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 дана справа призначалася до розгляду неодноразово.

Так, ухвалою судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 05 квітня 2018 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду на 03 травня 2018 року (а.с.130).

Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 03 травня 2018 року у справі в якості співвідповідача залучено Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області та оголошено перерву до 21 травня 2018 року (а.с.137). 11 травня 2018 року районним судом сторонам була направлена копія вказаної ухвали, яку позивач отримав 12 травня 2018 року (а.с.141).

21 травня 2018 року справу відкладено на 13 серпня 2018 року, у зв'язку з перебуванням судді у відрядженні (а.с. 153).

13 серпня 2018 року справу відкладено на 30 жовтня 2018 року, у зв'язку з необхідністю сторонам ознайомитись з відповіддю на відзив і лише 20 серпня 2018 року районним судом сторонам було направлено повідомлення про відкладення розгляду справи на 30 жовтня 2018 року (а.с.161).

Конверт з повідомленням про відкладення розгляду справи, який було надіслано на адресу позивача повернувся до суду з відміткою за закінченням встановленого терміну зберігання (а.с.162).

30 жовтня 2018 року у зв'язку з неявкою позивача та його представника, розгляд справи відкладено на 10 грудня 2018 року. 05 листопада 2018 року повідомлення про відкладення розгляду справи було надіслано на адресу позивача, відповідачів та третій особі (а.с.165-166). Позивач отримав вказане повідомлення 19 листопада 2018 року (а.с.167).

З довідки районного суду від 10 грудня 2018 року слідує, що сторони у судове засідання, призначене на 10 грудня 2018 року, не з'явились (а.с.172). При цьому, відповідачі надали заяви про розгляд справи у їх відсутності, а позивач будь-яких заяв не надав.

Враховуючи повторну неявку позивача, районний суд своєю ухвалою від 10 грудня 2018 року залишив позовну заяву ОСОБА_2 без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України (а.с.173).

Разом з тим, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відомостей про те, що позивач ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду 30 жовтня 2018 року в справі немає, а наявні в матеріалах справи поштові відправлення, що були направлені останньому та повернуті до суду першої інстанції, у зв'язку із закінченням строку зберігання, не є доказами виконання судом вимог ст.ст.128-130 ЦПК України. Також судом не було направлено жодного повідомлення про відкладення розгляду справи представнику позивача, який є адвокатом і представником позивача, відповідно до закону.

Отже, враховуючи положення, викладені у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України та у пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі Гурепка проти України №02 , в яких наголошується на принципі рівності сторін ? одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався вимог щодо належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, а відповідно, й безпідставно залишив позовні вимоги без розгляду з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, що є порушенням вимог статті 6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції на підставі положень ст.379 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.367,374,379,381,382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану його представником ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 10 грудня 2018 року скасувати, цивільну справу направити для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий П.П.Лисенко

Судді: Галущенко О.І.

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 05 лютого 2019 року