Рішення

від 03.02.2020 по справі 468/537/17-ц

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 468/537/17-ц

2/468/73/20

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

іменем УКРАЇНИ

03.02.2020 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Янчук С.В., при секретарі - Хижняк К.А., розглянувши у відкритому в судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Редакція районної газети "Голос Баштанщини", Головного управління національної поліції в Миколаївській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області про відшкодування моральної шкоди та спростування недостовірної інформації,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтував тим, що 27.04.2017 року в газеті Голос Баштанщини №36 (10587) було опубліковано інформацію, яка мала назву Увага! Розшук! наступного змісту: "Баштанський ВП ГУНП в Миколаївській області розшукує злочинців". Там же надруковані три фотографії, одна з яких його (позивача). Загальний зміст статті показує його з негативної сторони, стаття принижує його честь та гідність. Як потім йому стало відомо дану інформацію на шпальтах місцевої газети було опубліковано на підставі наданого до редакції газети повідомлення співробітником Баштанського ВП ГУНП в Миколаївській області. Викладені в газеті відомості не відповідають дійсності, є недостовірними і ганьблять його честь та гідність, оскільки в рамках розслідування кримінальних проваджень №12017150140000046 від 03.03.2017 року та №12017150140000047 від 04.03.2017 року йому лише було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, тобто він є злочинцем, а лише мав статус підозрюваного. Поширення даної недостовірної інформації призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків позивача, погіршення відносин з оточуючими людьми. Публікація зазначеної недостовірної інформації, окрім приниження честі і гідності, спричинила у позивача сильну душевну депресію, погіршилися стосунки зі знайомими та колегами, в наслідок чого йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінив в 100000 грн. Позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача Головного управління національної поліції в Миколаївській області моральну шкоду в розмірі 100000 грн., судові витрати (витрати по сплаті судового збору, правнича допомога, витрати пов`язані з явкою до суду), а також зобов`язати відповідачів Приватне підприємство "Редакція районної газети "Голос Баштанщини" та Головне управління національної поліції в Миколаївській області спростувати інформацію, що він є злочинцем шляхом надрукування на тому ж шпальті газети інформаці про те, що він (позивач) не є злочинцем.

Ухвалою суду від 27.11.2017 року по справі первісного відповідача Баштанський ВП ГУНП в Миколаївській області замінено на належного відповідача - Головне управління національної поліції в Миколаївській області, а також залучено до участі у справі замість первинного відповідача редакції газети Голос Баштанщини його правонаступником - Приватне підприємство "Редакція районної газети "Голос Баштанщини".

Ухвалою суду від 03.05.2018 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області.

Представником відповідача Головного управління національної поліції в Миколаївській області було надано відзив на позов, яким відповідач заперечував проти задоволення позову посилаючись на те, що опублікування інформації про розшук позивача в газеті було обумовлено тим, що останній, будучи підозрюваним, під час досудового розслідування кримінальних проваджень №12017150140000046 та №12017150140000047 не з`являвся без поважних причин на виклики слідчого. Враховуючи відсутність у чинному законодавстві поняття злочинець та нез`явлення позивача за викликом до слідчого, вважають, що використане поняття містить загальновживаний характер та спрямоване на звернення уваги у читачів на розшук позивача та інших осіб, які переховуються від органів досудового розслідування. Позивачем не доведено обставин завдання йому моральної шкоди. Витрати щодо надання позивачу правничої допомоги не доведенні належним доказами, а компенсації витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників не передбачена діючим законодавством.

Представником відповідача Приватного підприємства "Редакція районної газети "Голос Баштанщини" було надано відзив на позов, згідно якого останній вважає, що вимоги позивача до редакції газети не підлягають задоволенню зважаючи на те, що інформація в газеті про розшук позивача як злочинця була опублікована на підставі електронного листа, який надійшов від Баштанського ВП ГУНП в Миколаївській області, підписаного оперуповноваженим сектору кримінальної поліції ОСОБА_2 Коверзнєвим, при цьому сам позивач з приводу спростування даної інформації до редакції газети не звертався. Оголошення в газеті було відтворення повідомлення суб`єкта власних повноважень (Баштанського ВП ГУНП в Миколаївській області), а тому редакція газети не може нести відповідальність згідно вимог п.3 ст. 42 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні .

Відповідачем Головним управлінням Державної казначейської служби України у Миколаївській області було надано відзив на позов, яким останній просив відмовити в задоволенні позову в зв`язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Позивачем мало місце надання відповіді на відзив, яким останній, керуючись принципом верховенства права, просив задовольнити позовні вимоги.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує.

Від представника відповідача Приватного підприємства "Редакція районної газети "Голос Баштанщини" надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.

Від судове засідання представник відповідача Головного управління національної поліції в Миколаївській області не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином (рекомендованим листом з повідомленням). В ході проведення попередніх судових засідань представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

Від представника відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, проти задовлення позову заперечує.

Дослідивши матеріали справи (копію публікації газети "Голос Баштанщини" №36 (10587) від 27.04.2017 року; копію повідомлення про підозру від 09.02.2017 року; копію фото зображення електронного листа про розшук осіб; оголошення про розшук, підписаного оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Баштанського ВП ГУНП Антоном ОСОБА_3 ; копії квитанцій та чеків; копію ухвал Новобузького районного суду Миколаївської області від 19.12.2018 року та 27.08.2018 року; квитанцію до прибуткового касового ордера №9/Т-1 від 23.09.2017 року; копію рапорту Баштанського ВП; копію висновку експерта від 01.02.2017 року за №17; копію протоколу допиту свідка та потерпілого; копію клопотань про проведення слідчих дій та здійснення нагляду; копію протоколу проведення слідчого експерименту; копію постанови від 30.03.2017 року про часткову відмову у задоволенні клопотання; копію ухвал слідчого судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 24.03.2017 року, 03.04.2017 року; копію повідомлень Баштанського ВП ГУНП в Миколаївській області від 21.03.2017 року, 06.04.2017 року; копію довідки та рапорту Баштанського ВП ГУНП в Миколаївській області від 27.03.2017 року; копію повідомлень Баштанської місцевої прокуратури від 21.03.2017 року та 30.03.2017 року; копію постанови від 11.05.2017 року про припинення розшуку та закриття оперативно-розшукововї справи), суд приходить до наступних висновків.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також право кожного на повагу до його гідності (ст.ст.3,28 Конституції України).

Відповідно до ч.5 ст.55 Конституції Україникожен має право будь - якими засобами не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

Відповідно до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Положення ч.1 ст.68 Конституції України регламентують, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до положень ст.201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Положеннями норми ч.1 ст.297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності їх діянь загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

Згідно ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого немайнового права від протиправних посягань з боку інших осіб. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду із позовом про захист її гідності та честі. Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві.

Відповідно до вимог ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Як роз`яснено у п.15 постанови №1 від 27.02.2009 р. Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і всебічно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до ст.ст. 78, 79, 80, 81 КПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що в рамках досудового розслідування Баштанським ВП ГУНП в Миколаївській області кримінального провадження №12017150140000046 позивачу ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України. 27.04.2017 року в газеті Голос Баштанщини №36 (10587) опублікована інформація, яка має назву Увага! Розшук! наступного змісту: Баштанський ВП ГУНП в Миколаївській області розшукує злочинців , де також наявні декілька фото осіб, одним з яких є фото ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( з зазначенням його ім`я та дати народження). Дану інформацію для опублікування редакція газети Голос Баштанщини отримала електронним листом, який надійшов від Баштанського ВП ГУНП в Миколаївській області, підписаного оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Антоном Коверзнєвим.

Дані обставини в ході розгляду справи сторонами визнавались та не заперечувались.

Відповідно до вимог ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Діючим законодавством не визначено поняття "злочинець", проте досліджуючи це питання через призму самого поняття "злочин", визначеного ст. 11 КК України як передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину, особа злочинець розуміється, як особа, що вчинила злочин. Дане поняття "злочинець" є загально прийнятим.

Положення ст. 62 Конституції України регламентують, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду..

Аналогічні положення наведені в ст. 17 КПК України, за якою особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

З огляду на викладене, єдиним належним та допустимим доказом підтвердження того, що поширена вище вказана інформація про позивача є достовірною може служити вирок суду, що набрав законної сили, про визнання позивача винним у вчиненні злочину.

Проте, з наявних в матеріалах справи копій ухвал Новобузького районного суду Миколаївської області від 27.08.2018 року та 19.12.2018 року (т.1 а.с.234, т.2 а.с. 1) вбачається, що кримінальне провадження №12017150140000046 по обвинуваченню позивача ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України було закрито в зв`язку з відмовою потерпілих від обвинувачення.

Доказів того, що відносно позивача мало місце ухвалення судом вироку про визнання останнього винним у вчиненні злочину, стороною відповідача не надано.

Як роз`яснено у п.18 постанови №1 від 27.02.2009 р. Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

За такого, суд приходить до висновку, що інформація з приводу того, що позивач ОСОБА_1 є злочинцем в контексті вище вказаної газетної публікації про його розшук Баштаським ВП ГУНП є недостовірною та такою, що порушує права та порочить честь та гідність позивача, а тому особисті немайнові права позивача підлягають захисту шляхом спростування недостовірної інформації.

Вирішуючи позов в частині стягнення з Головного управління національної поліції в Миколаївській області моральної шкоди в сумі 100000 грн. суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

В ході розгляду справи судом встановлено, що поширення недостовірної інформації щодо позивача мало місце в наслідок протиправних дій посадових осіб Баштанського ВП ГУНП в Миколаївській області, а саме направлення на адресу редакції районної газети "Голос Баштанщини" електронного листа, підписаного оперуповноваженим сектору кримінальної поліції ОСОБА_4 , щодо необхідності опублікування на шпальтах газети оголошення про розшук позивача як злочинця.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб"єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Таким чином при розгляді даної справи застосуваню підлягають ст. 1173, 1174 ЦК України.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.

Дані висновки узгоджуються з Правово позицією висловленою Верховним Судом України в постанові від 25.05.2016 року у справі № 6-440цс16, де зазначено, що шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Пунктом 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, ст. 9 Закону "Про оперативно-розшукову діяльність" ( 2135-12 ). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 19 Закоун України "Про Національну поліцію" Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Аналіз досліджених судом обставин підтверджує факт завдання позивачу моральних страждань, втрат немайнового характеру в наслідок протиправних дій посадових осіб Баштанського ВП, що є структурним підрозділом Головного управління національної поліції в Миколаївській області.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в розмірі 10 000 гривень, виходячи із принципу розумності і виваженості, з огляду на конкретні обставини справи.

При визначенні розміру моральної шкоди суд врахував важливість для позивача публікації недостовірної інформації. При визначенні важливості суд виходив з загальнолюдських принципів та суспільної моралі.

Посилання сторони відповідача Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на недоведеність позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди є безпідставними, оскільки встановленні судом обставини підтверджують протиправність дій співробітників Баштанського ВП ГУНП в Миколаївській області та як наслідок цього завдання моральної шкоди позивачу.

Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. гривень за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд приходить до наступного.

Стягненню на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу в сумі 2700 грн., що підтверджується оригіналом квитанції до прибуткового ордеру (т.1 а.с. 248), витрати по сплаті судового збору за вимогу про захист честі та гідності в сумі 640 грн. та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 10.12.2018 року про залишення позовної заяви без розгляду в сумі 352 грн. 40 коп., при цьому дані судові витрати підлягають стягненню з відповідача Головного управління національної поліції в Миколаївській області, оскільки саме протиправними діями посадових осіб відповідача було завдано моральну шкоду позивачу.

Визначаючи участь у даних спірних правовідносинах Приватного підприємства "Редакція районної газети "Голос Баштанщини", суд не вбачає підстав стягнення судових витрат з даного підприємства, оскільки незважаючи на те, що опублікування недостовірної інформації мало місце саме даним підприємством, в його діях ознак протиправної поведінки не вбачається.

Так, згідно ст. 42 Закону України редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо: вони є дослівним відтворенням повідомлень суб`єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб.

Сплачений судовий збір в сумі 1600 грн. за квитанцією №0.0.764345892.1 від 15.05.2017 року підлягає поверненню позивачу як зайве сплачений. В ході розгляду справи позивачем мало місце зміна позовних вимог. В останній редакції позовних вимог (т.1 а.с. 76-78) позивач просив стягнути моральну шкоду лише з Головного управління національної поліції в Миколаївській області, при цьому згідно п.13 ч.2 ст. Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

В свою чергу підстав для стягнення витрат, пов`язаних з явкою представника позивача до суду, оплати вартості заправки автомобіля, судом не вбачається, оскільки дані витрати не відносяться до судових витрат, перелік яких наведено в ст. 133 ЦПК України.

Дослідивши зібрані в справі докази, оцінюючи докази зібрані у справі кожен окремо, їх достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Приватного підприємства "Редакція районної газети "Голос Баштанщини" (місцезнаходження: вул. Героїв Небесної Сотні, 41А, м. Баштанка Баштанського району Миколаївської області, ЄДРПОУ 02474073), Головного управління національної поліції в Миколаївській області (місцезнаходження: вул. Декабристів, 5 м. Миколаїв, ЄДРПОУ 40108735) та Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (місцезнаходження: пр. Центральний, 141-В, м. Миколаїв, ЄДРПОУ 37992030) про відшкодування моральної шкоди та спростування недостовірної інформації - задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Стягнути з Головного управління національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 992 грн. 40 коп. та на професійну правничу допомогу в розмірі 2700 грн.

Повернути ОСОБА_1 зайве сплачений судовий збір в сумі 1600 грн. за квитанцією №0.0.764345892.1 від 15.05.2017 року.

Зобов`язати Приватне підприємство "Редакція районної газети "Голос Баштанщини" спростувати інформацію, викладену у рубриці "Увага ! Розшук!", опубліковану 27 квітня 2017 року в газеті Голос Баштанщини , а саме: Баштанський ВП ГУ НП у Миколаївській області розшукує злочинця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом опублікування протягом тридцяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили в Газеті Голос Баштанщини відомостей (які повинні бути набрані тим же шрифтом і поміщено під заголовком "Спростування" на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується) про те, що твердження стосовно того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є злочинцем в контексті заголовку Баштанський ВП ГУ НП у Миколаївській області розшукує злочинця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опублікованого 27 квітня 2017 року в газеті Голос Баштанщини у рубриці "Увага ! Розшук!" - є недостовірною інформацією.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 13.02.2020 року.

СУДДЯ: