Постанова

від 18.05.2020 по справі 468/537/17-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

18.05.20

22-ц/812/763/20

Провадження № 22-ц/812/763/20 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2020 року м. Миколаїв

справа № 468/537/17-ц

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Лівшенком О.С.,

переглянувши в апеляційному порядку у спрощеному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до

приватного підприємства Редакція районної газети Голос Баштанщини , Головного управління національної поліції в Миколаївській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області

про спростування недостовірної інформації та відшкодування шкоди

за апеляційною скаргою

Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області

на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області, ухвалене 3 лютого 2020 року суддею Янчуком С.В. в приміщенні цього ж суду (повне рішення складено 13 лютого 2020 року),

У С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом, який згодом уточнив, до ПП Редакція районної газети Голос Баштанщини (далі - газета Голос Баштанщини ), Головного управління національної поліції в Миколаївській області (далі - ГУ НП у Миколаївській області) про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

За клопотанням представника позивача до участі у справі як відповідача залучено Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (далі - ГУ ДКС у Миколаївській області) (а.с.134, 136-137 том 1).

Позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_6 року в газеті Голос Баштанщини № НОМЕР_2) під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_7 було опубліковано інформацію наступного змісту: "ІНФОРМАЦІЯ_8" та надруковано, поряд з іншими, його (позивача) фотознімок з зазначенням прізвища, ім`я, по-батькові та датою народження. Ця інформація була надана місцевій газеті Баштанським ВП ГУНП в Миколаївській області. Проте, у березні 2017 року дійсно було порушено кримінальні провадження № 12017150140000046, № 12017150140000047 за частиною 1 статті 125 КК України, за якими йому було повідомлено про підозру, отже він мав лише статус підозрюваного.

Посилаючись на те, що його зображення розповсюджено без його згоди, а викладені в газеті відомості про те, що він злочинець, не відповідають дійсності, є недостовірними і ганьблять його честь та гідність, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, погіршення відносин з оточуючими та колегами (перестали з ним вітатися), негативного до нього ставлення знайомих, що заподіяло сильну душевну депресію та призвело до моральних страждань, ОСОБА_1 , просив зобов`язати газету "Голос Баштанщини" спростувати інформацію, що він є злочинцем, шляхом надрукування на тій же шпальті газети інформацію про те, що він не є злочинцем, та стягнути з ГУ НП у Миколаївській області 100 000 грн. моральної шкоди, витрати на пальне для переїзду до іншого населеного пункту, 2700 грн. витрат на правничу допомогу та сплачений судовий збір.

Відповідач - газета Голос Баштанщини позов не визнала, посилаючись на те, що оголошення про розшук певних осіб, у тому числі позивача, було розміщено на шпальтах газети за офіційною інформацією, наданою Баштанським ВП ГУ НП у Миколаївській області, що відповідно до Закону Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні звільняє редакцію (журналістів) від відповідальності за публікацію відомостей, якщо вони є дослівним відтворенням, в тому числі, повідомлень суб`єктів владних повноважень. А до редакції газети за спростуванням цієї інформації, яка є недостовірною, ОСОБА_1 не звертався.

Відповідач - ГУ НП в Миколаївській області також вимог ОСОБА_1 не визнало. Представник посилався на те, позивач порушив встановлений порядок спростування недостовірної інформації, попередньо не звернувшись до газети Голос Баштанщини . Посилання на те, що саме таке його зображення позиціонує його як особу, що відбувала покарання в місцях позбавлення волі є надуманими. При цьому органи поліцію мають право на розповсюдження зображень осіб, проти яких порушені кримінальні справи та які об`явлені у розшук, коли це викликано необхідністю захисту інтересів інших осіб. Оскільки кримінальне законодавство не містить поняття злочинець , то його широке застосування до певного кола причетних до правопорушень осіб не доводить заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди та не може бути підставою для відшкодування і судових витрат. Дії відповідача не підпадають під дію статті 1176 ЦК та Закону Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду , а наявність умов відшкодування моральної шкоди на загальних підставах ОСОБА_1 не зазначив та не довів.

Відповідач - ГУ ДКСУ у Миколаївській області позов не визнало. Представник позивача посилався на те, що згідно статті 37 Закону Про друковані засоби масово інформації (пресу) в Україні зверненню до суду має передувати звернення до органів, які уповноваженні самі спростувати недостовірну інформацію, чого позивач попередньо не зробив. Умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди за статтями 1167,1172 ЦК, на які посилається позивач, не передбачають підстав, зазначених ним у позові. Доказів спричинення йому майнової шкоди, а також завдання моральної шкоди, в тому числі і щодо причинно-наслідкового зв`язку, ОСОБА_1 не надав. Витрати на правничу допомогу, з урахуванням правил статті 137 ЦПК, позивач не довів. Крім того розподіл видатків Державного бюджету на 2018 рік закріплено за Державною казначейською службою України.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 3 лютого 2020 року позов задоволено частково, на користь ОСОБА_1 стягнуто 10 000 грн. моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. З ГУ НП в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 стягнуто 992, 40 грн. судового збору та 2700 грн. витрат на правничу допомогу. Розподілено судові витрати. Зобов`язано газету Голос Баштанщини спростувати інформацію, викладену в рубриці "Увага! Розшук!", опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_6 року в газеті Голос Баштанщини , а саме: ІНФОРМАЦІЯ_9 , шляхом опублікування протягом тридцяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили в газеті Голос Баштанщини відомостей (які повинні бути набрані тим же шрифтом і поміщено під заголовком " ІНФОРМАЦІЯ_10 " на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується) про те, що твердження стосовно того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є злочинцем в контексті заголовку ІНФОРМАЦІЯ_9 , опублікованого ІНФОРМАЦІЯ_6 року в газеті Голос Баштанщини у рубриці "Увага! Розшук!" - є недостовірною інформацією. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ГУ ДКСУ у Миколаївській області просило рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову. Апелянт посилався на те, що за правилами частини 6 статті 1176 ЦК позивач не довів протиправність дій посадової особи органу державної влади, оскільки незаконність дій органів досудового слідства вирішується за правилами кримінального провадження. Не довів позивач і факт спричинення йому моральної шкоди та причинний зв`язок між діями та цією шкодою. Визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає характеру та обсягу моральних страждань позивача, та є завищеним. Крім того, відповідачем у справі є ГУ ДКСУ у Миколаївській області, а стягнувши на користь моральну шкоду за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання їх з казначейського рахунку Державної казначейської служби України, суд не залучив останню до участі у справі.

У відзиві (поясненнях) на апеляційну скаргу представник відповідача - ГУ НП в Миколаївській області підтримав доводи апеляційної скарги територіального органу казначейської служби, заперечуючи як доведеність неправомірності дій поліцейських Баштанського ВП ГУ НП в Миколаївській області, так і підстави для відшкодування моральної шкоди та її розміру. Представник просив рішення скасувати та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, посилаючись на те, що судове рішення відповідає вимогам національного законодавства, Конституції України та нормам міжнародного права.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК апеляційна скарга розглядається судом без повідомлення та виклику учасників справи.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного .

Судом встановлено, що 27 січня 2017 близько 3 годин між ОСОБА_1 , та його цивільною дружиною ОСОБА_2 і її подругою ОСОБА_3 за місцем проживання останньої виник конфлікт, внаслідок якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали легкі тілесні ушкодження.

На підставі заяв потерпілих початі досудові розслідування, данні про що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 2017150140000046, № 2017150140000047 . Повідомленнями про підозру від 3 та 4 лютого 2017 року слідчого СВ Баштанського ВП ГУ НП В Миколаївський області у кримінальних провадженнях ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України (а.с.5 том1, а.с.2, 12 том 2).

У період січня-березня 2017 року посадовими особами органів поліції та підозрюваним ОСОБА_1 та його адвокатом Бєліком В .Г . велась активна переписка щодо вчинення процесуальних дій в межах кримінального провадження, оскарження дій тощо (а.с.4-24), а відповіді підозрюваному направлялись на адреси, зазначені ним в його заявах.

4 квітня 2017 року оперуповноважений сектору кримінальної поліції Баштанського ВП ГУНП в Миколаївській області звернувся до газети Голос Баштанщини з листом № 2345/55-2017 про інформування населення Баштанського району про розшук, зокрема, злочинців та надав їх фотознімки з прізвищами, ім`ям, по-батькові та датою народження, серед яких був фотознімок ОСОБА_1 (а.с. 24-130).

ІНФОРМАЦІЯ_11 року в газеті Голос Баштанщини № НОМЕР_2) під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_7 опубліковано інформацію наступного змісту: "ІНФОРМАЦІЯ_8" та надруковано три фотознімка, в тому числі ОСОБА_1 , на якому зазначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 4 том І).

Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 27 серпня 2018 року за заявою потерпілої ОСОБА_2 кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, закрито у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення (а.с. 1 том ІІ).

Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 19 грудня 2018 року за заявою потерпілою ОСОБА_3 кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, закрито у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення (а.с. 234 том 1).

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції виходив з того, що злочинцем може бути названо лише особу, яка вчинила злочин, тобто передбачене нормами КК України суспільно небезпечне винне діяння, доведене в законному порядку та встановлене обвинувальним вироком. До цього особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а тому не може називатись злочинцем. Таке тлумачення поняття злочинці суду ґрунтується на положеннях статті 11 КК України та статті 62 Конституції України.

Дійшовши цього висновку, суд вірно визнав відомості про ОСОБА_1 , викладені ІНФОРМАЦІЯ_12 газеті Голос Баштанщини № НОМЕР_2) під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_13 недостовірною інформацією, яка може бути спростована за правилами статті 277 ЦК.

При цьому інформація про будь-яку особу як злочинця знецінює позитивну соціальну оцінку цієї особи в очах оточення, яка ґрунтується на відповідності її поведінки загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Така поведінка особи засуджується суспільством, створює негативне ставлення до неї, як члена суспільства, та впливає на характер взаємовідносин з іншими людьми.

За такого висновок суду про те, що ця інформація порушує особисті немайнові права позивача, зокрема право на повагу до його гідності та честі, відповідає обставинам справи та вимогам статті 297 ЦПК.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив характер правовідносин, у мотивувальній частині рішення зазначив норми цивільного законодавства які регулюють особисті немайнові права, навів їх зміст, виклав висновки щодо їх застосування до відносин ОСОБА_1 з відповідачами, а тому апеляційний суд не вбачає необхідності їх повторювати.

Апеляційний суд вважає непереконливими доводи апелянта про те, що оцінка неправомірності дій посадових осіб Баштанського ВП ГУ НП у Миколаївській області, а тому і встановлення факту порушення прав ОСОБА_1 , може бути дана лише в рамках кримінального судочинства, а зі скаргами за нормами КПК позивач не звертався.

Розповсюдження інформації в засобах масової інформації про ОСОБА_1 , як злочинця, не є процесуальною дією, передбаченою нормами КПК, оскарження якої здійснюється за правилами кримінального судочинства.

Таких підстав позову, як незаконність оголошення розшуку ОСОБА_1 , позовна заява не містить.

Доводів щодо обраного судом способу спростування недостовірної інформації, апеляційна скарга не містить. Рішення суду в цій частині газета Голос Баштанщини не оскаржує.

Щодо наявності та підстав відповідальності за заподіяння моральної шкоди.

Досліджуючи це питання, суд першої інстанції вірно виходив з того, що спірні правовідносини не регулюються правилами частини 1 статті 1176 ЦК та Законом Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду . Ці правовідносини відповідно до частини 6 статті 1176 ЦК підпадають під дію статей 1173, 1174 ЦК щодо відповідальності органів державної влади та їх посадових і службових осіб за шкоду, завдану юридичній або фізичній особі незаконним рішенням, дією або бездіяльністю такого суб`єкту.

Такі висновки суду ґрунтуються на правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17.

Виходячи з загальних умов деліктної відповідальності та особливостей відповідальності спеціального суб`єкта - державного органу та його посадових та службових осіб, необхідна наявність таких обставин як протиправність дії, наявність шкоди у потерпілої сторони, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і завданою шкодою.

Протиправність дій працівників органів поліції ґрунтується на встановленні судом факту порушення особистих немайнових прав позивача (гідність та честь), висновки про що викладені вище.

За загальними правилами статті 23 ЦК моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи (пункт 4 частини 2).

Право на відшкодування моральної коди, завданої внаслідок порушення її особистого немайнового права, передбачене і статтею 280 ЦК.

Посягання на честь і гідність людини, які визнаються найвищою соціальною цінністю (статті 3, 28 Конституції України) та є недоторканими (частина 2 статті 297 ЦК), а тим більш з боку правоохоронних органів, а також наслідки таких дій, вказані позивачем, породжують у людини відчуття невпевненості, беззахисності, недовіри до державних органів та, без сумніву, завдають їй душевних страждань. Між цими діями посадових(службових) осіб органів поліції та моральною шкодою безперечно наявний причинний зв`язок.

Отже, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо доведеності факту заподіяння позивачу моральної шкоди розповсюдженням недостовірної інформації, яка принижує гідність та честь позивача, що є протиправною дією працівників Баштанського ВП ГУ НП в Миколаївській області.

Доводи апелянта щодо недоведеності позивачем заподіяння йому моральної шкоди та підстав відповідальності будь-якого з відповідачів, були предметом розгляду та оцінки в суді першої інстанції, а висновки щодо цих доводів викладені в мотивувальній частині судового рішення.

Суд навів в рішенні критерії, які враховував при вирішенні питання щодо доведеності заподіяння моральної шкоди та чинники, які впливають на визначення розміру відшкодування.

Оскільки апеляційний суд погоджується з цими висновками суду першої інстанції, повторне наведення обґрунтувань на спростування цих доводів апеляційної скарги, є недоцільним. При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Більш того, відхиляючи скаргу, апеляційний суд, має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення ЄСПЛ від 21 січня 1999 року у справі Гарсіа Руїз проти Іспанії ).

Крім посилання на те, що розмір відшкодування моральної шкоди є завищеним, навіть не вбачаючи пріоритетного значення честі і гідності людини серед особистих немайнових прав (статті 3,28 Конституції України, частина 2 статті 297 ЦК), апелянт не навів мотивації такої непропорційності.

Вирішуючи питання щодо особи, зобов`язаної відшкодувати моральну шкоду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що газета Голос Баштанщини отримала надруковану інформацію з повідомлення суб`єкта владних повноважень - Баштанського ВП ГУНП в Миколаївської області, що звільняє її від відповідальності, а відповідно до частини 3 статті 19 Закону Про національну поліцію України шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень відшкодовує держава.

Держава може бути позивачем або відповідачем у цивільній справі відповідно до частини 2 статті 48 ЦПК.

Тлумачення цієї норми дозволяє дійти висновку, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава , яка бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, а саме орган, діями якого заподіяну шкоду.

Отже, учасником спірних взаємовіносин є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган, яким завдано шкоду, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган, які лише здійснюють управління рахунками, на якому розміщені грошові кошти відповідача.

Державна казначейська служба України та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові, оскільки ці органи не є тими суб`єктами, які порушили права чи інтереси позивача.

Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом Про гарантії держави щодо виконання судових рішень від 05 червня 2012 року № 4901-VI, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року (справа № 242/4741/16ц, пункти 30, 43-46).

Отже, посилання апелянта на незалучення до участі у справі саме Державну казначейську службу України, за участі у справі її територіального органу, не доводить незаконності судового рішення.

Доводів, які би стосувались обґрунтованості відшкодування судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, апеляційна скарга не містить.

Оскільки апеляційна скарга не спростовує основні висновки суду та не доводить порушення ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись статями 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області залишити без задоволення.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 3 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: І.В.Лівінський

Н.О.Шаманська

---------------------------------

Повну постанову складено 17 травня 2020 року