Рішення

від 24.01.2019 по справі 520/8893/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

24 січня 2019 р. № 520/8893/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника позивача - Скульського С.І.,

представника відповідача - Зекової С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "РЕМЕНЕРГОКОМПЛЕКТ" (61052, Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 14) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "РЕМЕНЕРГОКОМПЛЕКТ" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 серпня 2018 року №00003541402 та №00003521402, прийняті Головним управлінням ДФС у Харківській області.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податковий орган прийняв протиправні податкові повідомлення-рішення, які підлягають скасуванню, оскільки ґрунтуються на помилкових висновках контролюючого органу, викладених у акті перевірки від 17.08.2018 року №3464/20-40-14-02-08/24479421.

Ухвалою суду від 17.10.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у вищевказаній адміністративній справі та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що податкові повідомлення-рішення було прийнято контролюючим органом у зв'язку із встановленням перевіркою обставин порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "РЕМЕНЕРГОКОМПЛЕКТ" норм діючого законодавства, які належним чином зафіксовано у акті перевірки. Отже, позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача у судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "РЕМЕНЕРГОКОМПЛЕКТ", код ЄДРПОУ - 24479421, зареєстровано у відповідності до норм діючого законодавства як суб'єкт господарювання.

Судовим розглядом справи встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "НВП "РЕМЕНЕРГОКОМПЛЕКТ" (код 24479421) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, валютного законодавства з 01.01.2015 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 та іншого законодавства України, результати якої оформлено у вигляді акту перевірки від 17.08.2018 року №3464/20-40-14-02-08/24479421.

Відповідно до висновків акту від 17.08.2018 року №3464/20-40-14-02-08/24479421 перевіркою, зокрема, встановлено порушення:

- пп. а п. 198.1, абз. 1 та 2 пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-ІV (з урахуванням змін та доповнень), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму всього 1615446 грн., у т. ч. за серпень 2016 року на суму 1110 грн., листопад 2016 року на суму 25914 грн., грудень 2016 року на суму 66861 грн., січень 2017 року на суму 672748 грн., лютий 2017 року на суму 135258 грн., жовтень 2017 року на суму 532953 грн., лютий. 2018 року на суму 180602 грн.;

- п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-ІV (з урахуванням змін та доповнень), п.3, п. 5 ПСБО 15 Доходи , в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 492200 грн., в тому числі за 2017 рік у сумі 492200.

На підставі висновків акту перевірки та у зв'язку із встановленим порушенням п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 14, ст. 135 Податкового Кодексу України, п.3, п. 5 ПСБО 15 Доходи контролюючим органом прийнято податкове-повідомлення рішення №00003521402 від 31.08.2018 року на загальну суму 615250,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями у сумі 492200,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 123050,00 грн., а також у зв'язку із встановленим порушенням пп. а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України контролюючим органом прийнято податкове-повідомлення рішення №00003541402 від 31.08.2018 року на загальну суму 2019307,50 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями у сумі 1615446,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 403861,50 грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що перевіряючими було встановлено по господарським взаємовідносинам з ТОВ ІВАМАР ТРЕЙД , ТОВ ВІЛСОН АЛЬЯНС , ТОВ ДОНАГ РОТОРГ ПРЕМІУМ , ТОВ СТАОКЕР КП , ТОВ ГОЛДИ , ТОВ КОМЕРСБУД , що останні підтверджуються наданими первинними бухгалтерськими документами, складеними відповідно до діючого законодавства України, в ЄРПН зареєстровано відповідні податкові накладні. Однак перевіряючими вказано, що взаємовідносинам із вказаними контрагентами відсутній факт реального походження товару та неможливості його руху за ланцюгом,а відповідно до податкової інформації стосовно вказаних контрагентів встановлено відсутність трудових ресурсів, основних фондів, необхідних для ведення діяльності, невідповідність придбаного та реалізованого товару, встановлено нереальність здійснення фінансово господарських взаємовідносин підприємств з постачальниками та покупцями за відповідний період та було зроблено висновок, що підприємства не мали можливості здійснювати господарські операції або ж здійснювали лише документальне оформлення проведених операцій без реального їх здійснення. Також під час здійснення перевірки податковим органом було зроблено висновок, що укладені між позивачем та вказаними вище контрагентами договори неопосередковувались реальним виконанням операцій, які становлять їх предмет, тобто фактично мало місце використання в господарській діяльності товарів/послуг, джерело походження яких не встановлено.

Крім того зі змісту акту перевірки вбачається, що по зазначеним контрагента наявна інформація про порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як наслідок правомірність визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до положень пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до положень пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування податку на прибуток є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.

Згідно із п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290 це Положення (стандарт) не поширюється на доходи, пов'язані з: договорами оренди; дивідендами, які належать за результатами фінансових інвестицій та обліковуються методом участі в капіталі; страховою діяльністю; первісним визнанням і зміною справедливої вартості біологічних активів, пов'язаних з сільськогосподарською діяльністю, та з первісним визнанням сільськогосподарської продукції; змінами вартості інших поточних активів; природним приростом поголів'я худоби, виходом продукції сільського та лісового господарства; видобуванням корисних копалин.

Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до таких, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ ІВАМАР ТРЕЙД , ТОВ ВІДСОН АЛЬЯНС , ТОВ ДОНАГРОТОРГ ПРЕМІУМ , ТОВ СТАЛКЕР КП , ТОВ ГОЛДИ , ТОВ КОМЕРСБУД .

Судом встановлено, що між ТОВ "НВП "РЕМЕНЕРГОКОМПЛЕКТ", в якості покупця, та ТОВ ІВАМАР ТРЕЙД (податковий номер 41380072), в якості продавця, було укладено договір поставки № 15/8 від 10.08.2017 року.

Відповідно до умов зазначеного договору поставки № 15/8 від 10.08.2017 року продавець зобов'язується зробити поставку, а покупець прийняти та оплатити товар в кількості та номенклатурі згідно специфікацій, що є невід'ємною частиною договору. Пунктом 2 договору поставки № 15/8 від 10.08.2017 року визначено, що ціна на товар, що поставляється покупцем, вказується у специфікаціях, підписаних продавцем та покупцем, що є невід'ємними частинами договору. Положенням п.3.2 договору поставки № 15/8 від 10.08.2017 року визначено, що покупець здійснює самовивіз товару з місця зазначеного продавцем яким може бути склад продавця чи склад третьої особи, на якому відповідний товар зберігається.

З метою підтвердження реальності виконання умов договору поставки № 15/8 від 10.08.2017 року представником позивача до суду надано копії первинних документів, а саме: специфікацій №1 від 10.08.2017, № 2 від 04.09.2017, видаткових накладних № РН-0000868 від 17.08.2017, № РН-0000304 від 04.09.2017, № РН-0000305 від 04.09.2017, № РН-0000306 від 04.09.2017, довіреностей №0393 від 10.08.2017, №0436 від 04.09.2017.

Транспортування товару ТОВ НВП РЕМЕНЕРГОКОМПЛЕКТ здійснювалось орендованими транспортними засобами, відповідно до договорів оренди, копії яких представником позивача долучено до матеріалів справи, на підставі наступних товарно-транспортних накладних від 17.08.2017, від 04.09.2017.

ТОВ ІВАМАР ТРЕЙД було виписано на користь позивача податкові накладні №868 від 17.08.2017, №869 від 17.08.2017, №304 від 04.09.2017, №305 від 04.09.2017, № 306 від 04.09.2017.

Зі змісту позову вбачається, що оплату товару, отриманого позивачем від контрагента ТОВ ІВАМАР ТРЕЙД , здійснено в повному обсязі.

При цьому, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що у листопаді 2017 року було укладено договори про відступлення права вимоги з ТОВ ВЕГАТОРГ 2017 (податковий номер 41402499) від 31.10.2017 №15/8-П, від 15.11.2017 №15/8-П/1, від 16.11.2017 № 15/8-П/2, від 23.11.2017 № 15/8-П/3, від 28.11.2017 № 15/8-П/4. Зазначені договори за умовами є типовими.

Також матеріали справи містять копії виписок за особовим рахунком позивача.

При цьому, до суду надано копії документів для підтвердження подальшої реалізації позивачем придбаних товарів в рамках здійснення власної господарської діяльності. Отже, як вказано представником позивача придбані товарно-матеріальні цінності ТОВ НВП РЕМЕНЕРГОКОМПЛЕКТ було використано для провадження власної господарської діяльності, а саме придбані товарно-матеріальні цінності списано у виробництво у 3 кварталі 2017 року, для виконання ремонтних робіт обладнання ПАТ ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО за договором № 1369 від 10.05.2017 року про надання послуг по ремонту і технічному обслуговуванню насосного обладнання, на підтвердження чого до суду надано копії актів виконаних робіт до договору. Також позивачем було укладено договір № 01/03/17-01-РЕК від 01.03.2017 року по ремонту насосного обладнання з ТОВ Концерн СУЕСП з метою виконання умов якого товарно-матеріальні цінності списано у виробництво у 3 кварталі 2017 року для ремонту насосного обладнання, на підтвердження чого до суду надано копії актів виконаних робіт за укладеним договором. Судом також встановлено, що між ТОВ Концерн СУЕСП було укладено договір купівлі-продажу №26 від 10.04.2017 року, відповідно до умов якого ТОВ НВП РЕМЕНЕРГОКОМПЛЕКТ відвантажено виготовлені на власному виробництві запасні частині.

Зі змісту акту перевірки та наданого представником відповідача відзиву на позов вбачається, що в ході перевірки використано отриману від ДФС у Донецькій області від 03.10.2017 №8200/7/05-99-12-19/41380072 та 17.10.2017 № 8897/7/05-99-46-03/41380072 податкову інформацію. Також як зазначено представником відповідача стосовно контрагента постачальника ТОВ ІВАМАР ТРЕЙД (податковий номер 41380072) рахується інформація щодо порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України.

Враховуючи вищенаведені обставини суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-XIV).

При цьому, суд зазначає, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

З врахуванням наведеного вище суд приходить до висновку, що реалізація господарської операції здійснюється не в момент укладення договору, а під час виконання зобов'язань, що з нього випливають та підтверджується первинними документами, які складаються на підставі договору: акти прийому-передачі товару, виконання робіт або надання послуг та відповідними платіжними дорученнями тощо.

Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 22.09.2015 у справі №826/16369/13-а.

Суд зазначає, що надані представником позивача до суду первинні документи складені у встановленому порядку.

При цьому, суд зазначає, що під час судового розгляду справи встановлено, що відповідно до вироку Шевченківського районного суд м. Києва від 31.05.2018 року по справі №761/11940/18, затверджено угоду про визнання винуватості від 27 березня 2018 року, що укладена у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 32018100100000044 від 05.03.2018 року за підозрою ОСОБА_5 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, між прокурором Олійниченком В.В. та підозрюваним ОСОБА_5; ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України та призначено йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 8 500 /вісім тисяч п'ятсот/ гривень.

Зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що Шевченківський районний суд м. Києва встановив, що відповідно до обвинувального акта ОСОБА_5 на початку червня 2017 року, перебуваючи у м. Києві поблизу станції метро Лук'янівська, познайомився з невстановленою слідством особою, який запропонував йому зареєструвати на своє ім'я підприємство, на що він погодився. Судом зазначено, що не маючи наміру здійснювати господарську діяльність підприємства, зазначену у статутних документах ТОВ Івамар Трейд , а також не маючи засобів для ведення господарської діяльності, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього керівника та власника вказаного підприємства, усвідомлюючи, що вказане підприємство придбавається ним для здійснення незаконної діяльності невстановленими досудовим розслідуванням особами, ОСОБА_5 погодився на таку пропозицію.

З метою реалізації умислу на придбання суб'єкту підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності ОСОБА_5 у червні місяці 2017 року, діючи на прохання невстановленої досудовим розслідуванням особи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, без наміру в подальшому провадити законну підприємницьку діяльність, перебуваючи у ресторані швидкого харчування МакДональдз поблизу станції метро Лук'янівська за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 3, отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи протокол № 1 від 06.06.2017 загальних зборів учасників ТОВ Івамар Трейд (код 41380072), статут ТОВ Івамар Трейд (код 41380072), а також довіреність на представництво інтересів товариства від 06.06.2017 року.

Зі змісту вироку вбачається, що усвідомлюючи, що діяльність ТОВ Івамар Трейд (код 41380072) будуть здійснювати інші особи, реалізуючи умисел на придбання суб'єкту підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_5 засвідчив своїм підписом протокол № 1 від 06.06.2017 загальних зборів учасників ТОВ Івамар Трейд (код 41380072), статут ТОВ Івамар Трейд (код 41380072), а також довіреність на представництво інтересів товариства від 06.06.2017 року.

Як вказано судом, в подальшому, після отримання необхідних документів для діяльності ТОВ Івамар Трейд (код 41380072), невстановленими досудовим розслідуванням особами в органах державної реєстрації Маріупольської міської ради, за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, проспект Миру, 114, проведено реєстрацію юридичної особи ТОВ Івамар Трейд (код 41380072), де ОСОБА_5 виступив засновником та директором ТОВ Івамар Трейд (код 41380072).

При цьому, зі змісту вироку суду вбачається, що з червня 2017 року невстановлені досудових розслідуванням особи використовували реквізити та банківський рахунок ТОВ Івамар Трейд (код 41380072) для відображення начебто наданих послуг підприємствам реального сектора економіки, серед яких ТОВ ПК Золоте Руно, Україна (код 39018350), ТОВ Дабл Корпорейшн (код 33057059), ТОВ Транс Харвіст (код 38357174), ТОВ Компанія Конопус (код 35647279) тощо, що підтверджує факт використання ТОВ Івамар Трейд (код 41380072) для прикриття незаконної діяльності.

Судом вказано, що жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ Івамар Трейд (код 41380072) ОСОБА_5 не мав, підприємство зареєстрував на своє ім'я на прохання невстановленої досудовим розслідуванням особи без мети здійснення господарської діяльності. Реєстраційних документів ТОВ Івамар Трейд (код 41380072) ОСОБА_5 не складав, лише підписував та передавав невстановленим досудовим розслідуванням особам. Жодних документів податкової та бухгалтерської звітності ТОВ Івамар Трейд (код 41380072) не складав та не підписував, до органів Державної фіскальної служби податкову звітність не подавав та нікого на це не уповноважував, жодних службових осіб ТОВ Івамар Трейд (код 41380072) не призначав. Жодні дії з поточними рахунками ТОВ Івамар Трейд (код 41380072) в банківських установах ОСОБА_5 не вчиняв, ключами до систем дистанційного обслуговування рахунків "Клієнт-банк", печаткою ТОВ Івамар Трейд (код 41380072) ніколи не володів, їх місцезнаходження йому не відоме.

Отже, Шевченківський районний суд м. Києва у вироку від 31.05.2018 року по справі №761/11940/18 дійшов висновку, що ОСОБА_5 своїми умисними діями, які виразилися у пособництві фіктивному підприємництву, тобто сприянні у придбанні суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності шляхом надання засобів та усунення перешкод, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

З матеріалів адміністративної справи №520/8893/18 судом під час розгляду справи встановлено, що договір поставки, укладений між позивачем та ТОВ "ІВАМАР ТРЕЙД" №15/8 від 10.08.2017 р., підписаний директором ТОВ "ІВАМАР ТРЕЙД" ОСОБА_5, також директором ОСОБА_5 підписані і такі первинні документи як специфікації №1 від 10.08.2017, №2 від 04.09.2017, видаткові накладні № РН-0000868 від 17.08.2017, № РН-0000304 від 04.09.2017, № РН-0000305 від 04.09.2017, № РН-0000306 від 04.09.2017, довіреностей №0393 від 10.08.2017, №0436 від 04.09.2017, товарно-транспортні накладні від 17.08.2017, від 04.09.2017, податкові накладні №868 від 17.08.2017, №869 від 17.08.2017, №304 від 04.09.2017, №305 від 04.09.2017, № 306 від 04.09.2017.

Таким чином, відповідно до висновків Шевченківського районного суду м. Києва, викладених у вироку від 31.05.2018 року по справі №761/11940/18, підтверджено, що директор контрагента позивача ТОВ ІВАМАР ТРЕЙД , з яким підприємство позивача мало договірні відносини після моменту здійснення перереєстрації, жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ ІВАМАР ТРЕЙД (код 41380072) не мав, підприємство зареєстрував на своє ім'я на прохання невстановленої досудовим розслідуванням особи без мети здійснення господарської діяльності. Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 31.05.2018 року по справі №761/11940/18 встановлено, що директор ТОВ "ІВАМАР ТРЕЙД" ОСОБА_5 вчинив пособництво у фіктивному підприємництві, тобто сприянні у придбанні суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом надання засобів та усунення перешкод.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що первинні документи складені позивачем та контрагентом ТОВ ІВАМАР ТРЕЙД не можуть вважатися судом належно оформленими та підписаними повноважними особами первинними документами, якими можуть бути посвідчені факти придбання товарів, робіт чи послуг, а отже, позивачем по справі було неправомірно завищено суми податкового кредиту та неправомірно включено витрати по господарських операціях з вказаними контрагентами.

Таким чином, з огляду на встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 31 серпня 2018 року №00003541402 та №00003521402 в частині нарахування податкових зобов'язань щодо взаємовідносин із контрагентом ТОВ ІВАМАР ТРЕЙД прийнято у відповідності до норм діючого законодавства, а відтак скасуванню не підлягає.

Судом встановлено, що між ТОВ "НВП "РЕМЕНЕРГОКОМПЛЕКТ", в якості покупця, та ТОВ ВІДСОН АЛЬЯНС (податковий номер 41388972), в якості продавця, було укладено договір купівлі-продажу № 20 від 10.08.2017 року.

Відповідно до умов зазначеного договору поставки № 20 від 10.08.2017 року продавець зобов'язується зробити поставки, а покупець прийняти та оплатити товар в кількості та номенклатурі згідно специфікацій, що є невід'ємною частиною договору. Пунктом 2 договору поставки № 20 від 10.08.2017 року визначено, що ціна на товар, що поставляється покупцем, вказується у специфікаціях, підписаних продавцем та покупцем, що є невід'ємними частинами договору. Положенням п.3.2 договору поставки № 20 від 10.08.2017 року визначено, що покупець здійснює самовивіз товару з місця зазначеного продавцем яким може бути склад продавця чи склад третьої особи, на якому відповідний товар зберігається.

На підтвердження реальності виконання умов договору поставки № 20 від 10.08.2017 року представником позивача до суду надано копії первинних документів, а саме: специфікацій №1 від 10.08.2017, № 2 від 04.09.2017, видаткових накладних №1708177 від 17.08.2017, №1708175 від 17.08.2017, №1708177 від 17.08.2017, №1708176 від 17.08.2017, рахунку-фактури №1708175 від 17.08.2017.

Транспортування товару ТОВ НВП РЕМЕНЕРГОКОМПЛЕКТ здійснювалось орендованими транспортними засобами, відповідно до договорів оренди, копії яких представником позивача долучено до матеріалів справи, на підставі товарно-транспортної накладної №б/н від 17.08.2017.

ТОВ ВІДСОН АЛЬЯНС було виписано на користь позивача податкові накладні №115 від 17.08.2017, № 116 від 17.08.2017, № 117 від 17.08.2017, №118 від 17.08.2017.

Зі змісту позову вбачається, що оплату товару, отриманого позивачем від контрагента ТОВ ВІДСОН АЛЬЯНС , здійснено в повному обсязі.

При цьому, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що у листопаді 2017 року було укладено договори про відступлення права вимоги з ТОВ ВЕГАТОРГ 2017 (податковий номер 41402499) від 12.12.2017 №20-П, від 14.12.2017 №20-П/1, від 30.03.2018 № 20-П/2. Зазначені договори за умовами є типовими.

Також матеріали справи містять копії виписок за особовим рахунком позивача.

При цьому, до суду надано копії документів для підтвердження подальшої реалізації позивачем придбаних товарів в рамках здійснення власної господарської діяльності. Отже, як вказано представником позивача придбані товарно-матеріальні цінності ТОВ НВП РЕМЕНЕРГОКОМПЛЕКТ було використано для провадження власної господарської діяльності, а саме товарно-матеріальні цінності було списано у виробництво у З кварталі 2017 року для виконання умов договору купівлі-продажу № 26 від 10.04.2017 року, укладеного із ТОВ Концерн СУЕСП , згідно якого ТОВ НВП РЕМЕНЕРГОКОМПЛЕКТ відвантажило виготовлені на власному виробництві запасні частині.

Зі змісту акту перевірки та наданого представником відповідача відзиву на позов вбачається, що в ході перевірки використано отриману від ГУ ДФС у Донецькій області від 24.10.2017 №9172/7/05-99-46-03 податкову інформацію. Також як зазначено представником відповідача стосовно контрагента постачальника ТОВ ВІДСОН АЛЬЯНС рахується інформація щодо порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України.

Судом встановлено, що між ТОВ "НВП "РЕМЕНЕРГОКОМПЛЕКТ", в якості покупця, та ТОВ КОММЕРСБУД (податковий номер 40763362), в якості продавця, було укладено договір поставки № 20 від 19.01.2017 року.

Відповідно до умов зазначеного договору поставки № 20 від 19.01.2017 року продавець зобов'язується зробити поставку, а покупець прийняти та оплатити товар в кількості та номенклатурі згідно специфікацій, що є невід'ємною частиною договору. Пунктом 2.1 договору поставки № 20 від 19.01.2017 року визначено, що ціна на товар, що поставляється покупцем, вказується у специфікаціях, підписаних продавцем та покупцем, що є невід'ємними частинами договору. Положенням п.3.2 договору поставки № 20 від 19.01.2017 року визначено, що покупець здійснює самовивіз товару з місця зазначеного продавцем яким може бути склад продавця чи склад третьої особи, на якому відповідний товар зберігається.

На підтвердження реальності виконання умов договору поставки № 20 від 19.01.2017 представником позивача до суду надано копії первинних документів, а саме: специфікацій № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 від 19.01.2017, видаткових накладних № 2701173 від 27.01.2017, № 2701174 від 27 січня 2017 року, № 2701175 від 27 січня 2017 року, № 27011176 від 27 січня 2017 року, № 2701172 від 27.01.2017 року.

Транспортування товару ТОВ НВП РЕМЕНЕРГОКОМПЛЕКТ здійснювалось орендованими транспортними засобами, відповідно до договорів оренди, копії яких представником позивача долучено до матеріалів справи, на підставі товарно-транспортної накладної № 2/27 від 27.01.2017 року.

ТОВ КОММЕРСБУД було виписано на користь позивача податкові накладні № 42 від 27.01.2017 року, № 43 від 27.01.2017 року, № 44 від 27.01.2017 року, № 45 від 27.01.2017 року, №41 від 27.12.2017 року.

Зі змісту позову вбачається, що оплата товару, отриманого позивачем від контрагента ТОВ КОММЕРСБУД здійснено в повному обсязі згідно платіжного доручення № 240 від 10.02.2017 р., що підтверджується копією наявної в матеріалах справи виписки за особовим рахунком.

З наданих представником позивача пояснень судом встановлено, що в подальшому придбаний у ТОВ Коммерсбуд товар був використаний ТОВ НВП РЕМЕНЕРГОКОМПЛЕКТ у власній господарській діяльності, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії актів списання. При цьому, придбані позивачем товарно-матеріальні цінності використано при виконанні робіт з ремонту насосного обладнання згідно договору про надання послуг № 769-ЗЕ-БуТЄС від 03.05.2016 р., укладеного з замовником - ПАТ ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО . Також позивачем було здійснено поставку матеріалів ТОВ РЕММАШРЕСУРС .

Зі змісту акту перевірки та наданого представником відповідача відзиву на позов вбачається, що в ході перевірки встановлено наявність розбіжностей, які виникли внаслідок не визнання декларації з податку на додану вартість та розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень 2017 року ТОВ КОММЕРСБУД як податкової звітності .

Судом встановлено, що між ТОВ "НВП "РЕМЕНЕРГОКОМПЛЕКТ", в якості покупця, та ТОВ ДОНАГРОТОРГ ПРЕМІУМ (податковий номер 41054293), в якості продавця, було укладено договір поставки № 69/06 від 15.06.2017 року.

Відповідно до умов зазначеного договору поставки № 69/06 від 15.06.2017 року продавець зобов'язується зробити поставки, а покупець прийняти та оплатити товар в кількості, номенклатурі і за цінами згідно специфікаціям. При цьому, зі змісту договору поставки № 69/06 від 15.06.2017 року вбачається зазначення специфікації №1. Пунктом 2.1 договору поставки № 69/06 від 15.06.2017 року визначено, що загальна сума договору становить 999998,40 грн., у тому числі ПДВ 166666,40 грн. Положенням п.3.2 договору поставки № 15/8 від 10.08.2017 року визначено, що покупець здійснює самовивіз товару з місця зазначеного продавцем яким може бути склад продавця чи склад третьої особи, на якому відповідний товар зберігається.

На підтвердження реальності виконання умов договору поставки № 69/06 від 15.06.2017 року представником позивача до суду надано копії первинних документів, а саме: видаткових накладних № 78 від 20.06.2017 року, № 82 від 22.06.2017 року, довіреності №280 від 20.06.2017.

Транспортування товару ТОВ НВП РЕМЕНЕРГОКОМПЛЕКТ здійснювалось орендованими транспортними засобами, відповідно до договорів оренди, копії яких представником позивача долучено до матеріалів справи, на підставі наступних товарно-транспортних накладних № 78 від 20.06.2017 року та № 82 від 22 червня 2017 року.

ТОВ ДОНАГРОТОРГ ПРЕМІУМ було виписано на користь позивача податкові накладні № 29 від 20.06.2017 року, № 30 від 22.06.2017 року.

Зі змісту позову вбачається, що оплата товару, отриманого позивачем від контрагента ТОВ ДОНАГРОТОРГ ПРЕМІУМ здійснено в повному обсязі.

При цьому, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що було укладено договори про відступлення права вимоги з ТОВ МЕГА СТАЛЬПРОМ (податковий номер 41271019) від 15.07.2017 №77/06, з ТОВ ПЕРША ІНІЦІАТИВНА ГРУПА (податковий номер 40510364) від 02.08.2017 №2/08, з ТОВ ШАІЛД ГОЛД (податковий номер 40532629) від 17.11.2017 № 69/06-П, від 06.12.2017 № 69/06-П/1, від 15.12.2017 № 69/06-П/1. Зазначені договори за умовами є типовими.

Також матеріали справи містять копії виписок за особовим рахунком позивача.

Судом встановлено, що між ТОВ "НВП "РЕМЕНЕРГОКОМПЛЕКТ", в якості покупця, та ТОВ ГОЛДІ (податковий номер 40350534), в якості продавця, було укладено договір поставки № 26/10/2 від 26.10.2016 року.

Відповідно до умов зазначеного договору поставки № 26/10/2 від 26.10.2016 року продавець зобов'язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах цього договору. Пунктом 2.1 договору поставки № 26/10/2 від 26.10.2016 року визначено, що загальна сума договору становить 600000, 00 грн. у тому числі ПДВ 100000,00 грн. Положенням п.3.2 договору поставки № 26/10/2 від 26.10.2016 року визначено, що покупець здійснює самовивіз товару з місця зазначеного продавцем яким може бути склад продавця чи склад третьої особи, на якому відповідний товар зберігається.

На підтвердження реальності виконання умов договору поставки № 26/10/2 від 26.10.2016 року представником позивача до суду надано копії первинних документів, а саме: специфікацій №2 від 01.11.2016, № 3 від 01.11.2016, видаткових накладних № РН-0000014 від 03.11.2016 року, № РН-0000012 від 03.11.2016 року.

Транспортування товару ТОВ НВП РЕМЕНЕРГОКОМПЛЕКТ здійснювалось орендованими транспортними засобами, відповідно до договорів оренди, копії яких представником позивача долучено до матеріалів справи, на підставі товарно-транспортної накладної від № 12/03 від 03.11.2016 року.

ТОВ ГОЛДІ було виписано на користь позивача податкові накладні № 64 від 03.11.2016 року та № 65 від 03.11.2016 року.

Зі змісту позову вбачається, що оплата товару, отриманого позивачем від контрагента ТОВ ГОЛДІ здійснено в повному обсязі, що підтверджується копіями виписок за особовим рахунком позивача.

Судом встановлено, що між ТОВ "НВП "РЕМЕНЕРГОКОМПЛЕКТ", в якості покупця, та ТОВ СТАЛКЕР КП (податковий номер 39728927), в якості продавця, було укладено договір поставки № 52 від 21.09.2016 року.

Відповідно до умов зазначеного договору поставки № 52 від 21.09.2016 року продавець зобов'язується зробити поставку, а покупець прийняти та оплатити товар в кількості, номенклатурі і за цінами згідно специфікацій. При цьому, зі змісту договору поставки № 52 від 21.09.2016 року вбачається зазначення специфікації. Пунктом 2.1 договору поставки № 52 від 21.09.2016 року визначено, що визначено, що загальна сума договору становить 206829,60 грн. у тому числі ПДВ 172358,60 грн. Положенням п.3.2 договору поставки № 52 від 21.09.2016 року визначено, що покупець здійснює самовивіз товару з місця зазначеного продавцем яким може бути склад продавця чи склад третьої особи, на якому відповідний товар зберігається.

На підтвердження реальності виконання умов договору поставки № 52 від 21.09.2016 року представником позивача до суду надано копію видаткової накладної № 28091617 від 28 вересня 2016 року.

Транспортування товару ТОВ НВП РЕМЕНЕРГОКОМПЛЕКТ здійснювалось орендованими транспортними засобами, відповідно до договорів оренди, копії яких представником позивача долучено до матеріалів справи, на підставі товарно-транспортної накладної № 17/09 від 28 вересня 2016 року.

ТОВ СТАЛКЕР КП було виписано на користь позивача податкову накладну № 194 від 28.09.2016 року.

Зі змісту позову вбачається, що оплата товару, отриманого позивачем від контрагента ТОВ СТАЛКЕР КП здійснено частково, що підтверджується банківською випискою, платіжним дорученням № 350 від 01.03.2017 року.

Судом зі змісту акту перевірки та наданого представником відповідача відзиву на позов встановлено, що контролюючим органом зазначено висновки стосовно того, що відносини між позивачем та контрагентами ТОВ СТАЛКЕР КП , ТОВ ГОЛДІ та ТОВ ДОНАГРОТОРГ ПРЕМІУМ не відбулися з огляду на наявність розбіжностей між податковим кредитом та податковими зобов'язаннями постачальників згідно із даними підсистеми Податковий блок .

Під час судового розгляду справи з наданих представником позивача пояснень та доказів встановлено, що придбані товарно-матеріальні цінності, отримані від ТОВ ДОНАГРОТОРГ ПРЕМІУМ (податковий номер 41054293), ТОВ СТАЛКЕР КП (податковий номер 39728927), ТОВ ГОЛДИ (податковий номер 40350534) перебувають на складі ТОВ НВП РЕМЕНЕРГОКОМПЛЕКТ , що також підтверджується даними акту перевірки та актом інвентаризації, копія якого долучена до матеріалів справи.

Судом встановлено, що між ТОВ "НВП "РЕМЕНЕРГОКОМПЛЕКТ", в якості покупця, та ТОВ ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС (податковий номер 39728927), в якості продавця, було укладено договір поставки № 061 від 23.09.2016 року.

Відповідно до умов зазначеного договору поставки № 061 від 23.09.2016 року постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар. При цьому, вказано, що найменування, кількість товару визначається згідно накладних на товар. Пунктом 1.5 договору передбачено, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скреч-картки) на отримання товару відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 року. Відповідно до умов зазначеного договору отримання товару здійснювалось за пред'явленням скретч-карток на АЗС.

З метою підтвердження реальності виконання умов договору поставки № 061 від 23.09.2016 року представником позивача до суду надано копії первинних документів, а саме: рахунків-фактури від 07.11.2016 року № 0148/0000555, від 21.11.2016 року № 0148/0000680, від 24.11.2016 №0148/0000732, від 02.12.2016 року № 0148/0000826, від 14.12.2016 року № 0148/0000932, від 28.12.2016 року № 0148/0001061, від 10.01.2017 року № 0148/0000066, від 16.01.2017 року № 0148/0000124, видаткових накладних № 0148/0000493 від 08.11.2016 року, № 0148/0000610 від 21.11.2016 року, № 0148/0000653 від 24.11.2016 року, № 0148/0000731 від 02.12.2016 року, № 0148/0000837 від 14.12.2016 року, № 0148/0000946 від 28.12.2016 року, № 0148/0000037 від 10.01.2017 року, № 0148/0000109 від 18.01.2017 року, специфікацій № 0148/0000493-С від 08.11.2016 року, № 0148/0000610-С від 21.11.2016 року, № 0148/0000653-С від 24.11.2016 року, № 0148/0000731-С від 02.12.2016 року, № 0148/0000837-С від 14.12.2016 року, № 0148/0000946-С від 28.12.2016 року, № 0148/0000037-С від 10.01.2017 року, № 0148/0000109-С від 18.01.2017 року.

На підтвердження здійснення оплат за придбаний товар позивачем до матеріалів справи долучено копії виписок по особовому рахунку підприємства, з яких вбачається, проведення оплат відповідно до платіжних доручень № 1265 від 07.11.2016 року, від 21.11.2016 року № 1332, від 24.11.2016 року № 1363, від 02.12.2016 року № 1412, від 14.12.2016 року № 1523, від 28.12.2016 року № 1604, від 10.01.2017 року № 37, від 16.01.2017 року № 85.

ТОВ ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС було виписано на користь позивача податкові накладні № 60 від 07.11.2016 року, № 182 від 21.11.2016 року, № 228 від 24.11.2016 року, № 25 від 02.12.2016 року, № 124 від 14.12.2016 року, № 246 від 28.12.2016 року, №39 від 10.01.2017, № 112 від 17.01.2017 року.

Під час судового розгляду справи представником позивача вказано, що укладення зазначеного договору було обмовлено необхідністю забезпечення орендованих транспортних засобів бензином та дизельним паливом задля здійснення транспортних перевезень.

Зі змісту акту перевірки та наданого представником відповідача відзиву на позов вбачається, що розбіжності виникли внаслідок не подання ТОВ "ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС" декларації з податку на додану вартість та розшифровок податкових зобов'язань га податкового кредиту в розрізі контрагентів за листопад 2016 року, грудень 2016 року, січень 2017 року.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи докази та первинні документи спростовують доводи контролюючого органу щодо безтоварності господарських операцій.

Також суд зазначає, що матеріали справи не містять та судом в рамках офіційного з'ясування обставин у справи не встановлено обставин, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагентів позивача ТОВ ВІДСОН АЛЬЯНС , ТОВ ДОНАГРОТОРГ ПРЕМІУМ , ТОВ СТАЛКЕР КП , ТОВ ГОЛДИ , ТОВ КОМЕРСБУД , які б набрали законної сили.

Стосовно посилань представника відповідача в запереченнях проти позову та в акті перевірки на ненадання позивачем до перевірки документів, які б підтверджували походження та придбання контрагентами позивача до продажу позивачу товару, а також стосовно посилання відповідача на те, що підставою для встановлених порушень позивача слугувала наявна у контролюючого органу податкова інформація стосовно контрагентів, а також розбіжності, що виникли внаслідок неприйняття податкової звітності, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладену в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року.

Крім того, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, положень Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу України та статтею 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення вимог чинного законодавства.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Таким чином, оскільки первинні документи по взаємовідносинам позивача із контрагентами ТОВ ВІДСОН АЛЬЯНС , ТОВ ДОНАГ РОТОРГ ПРЕМІУМ , ТОВ СТАЛКЕР КП , ТОВ ГОЛДИ , ТОВ КОМЕРСБУД оформлені у відповідності до вимог ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", чим спростовано висновки перевіряючих під час проведення перевірки стосовно порушення позивачем положень податкового законодавства, то на разі наявні підстави для часткового скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 31 серпня 2018 року №00003541402 в частині нарахування грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням у сумі 1369796 (один мільйон триста шістдесят дев'ять тисяч сімсот дев'яносто шість) грн. 00 коп. та штрафними санкціями 342449 (триста сорок дві тисячі чотириста сорок дев'ять) грн. 00 коп. і №00003521402 в частині нарахування грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням у сумі 222957 (двісті двадцять дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 00 коп. та штрафними санкціями 55739 (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот тридцять дев'ять) грн. 25 коп.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "РЕМЕНЕРГОКОМПЛЕКТ".

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "РЕМЕНЕРГОКОМПЛЕКТ" (61052, Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 14) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 серпня 2018 року №00003541402 в частині нарахування грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням у сумі 1369796 (один мільйон триста шістдесят дев'ять тисяч сімсот дев'яносто шість) грн. 00 коп. та штрафними санкціями 342449 (триста сорок дві тисячі чотириста сорок дев'ять) грн. 00 коп.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 серпня 2018 року №00003521402 в частині нарахування грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням у сумі 222957 (двісті двадцять дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 00 коп. та штрафними санкціями 55739 (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот тридцять дев'ять) грн. 25 коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "РЕМЕНЕРГОКОМПЛЕКТ" (61052, Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 14, код ЄДРПОУ 24479421) сплачену суму судового збору в розмірі 29864 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 11 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ - 39599198).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 04 лютого 2019 року.

Суддя Мельников Р.В.