Рішення

від 31.01.2019 по справі 826/12479/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 січня 2019 року № 826/12479/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., за участі секретаря судового засідання Яцеленко Ю.О., представників позивача Вадовського В.С. (ордер серії КС№520508 від 24.01.2019 року), Ткаченко Т. М. (ордер серії КС№22435 від 31.01.2019 року), представника Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Тетерятник О.В. (довіреність від 17.12.2018 року №255-КМР-4582, довіреність від 12.12.2018 року №001-4088, довіреність від 02.01.2019 року №062/02/07-9 відповідно), представника Єврейської релігійної громади міста Києва Ярошинської І.А. (довіреність від 16.10.2018 року), представника Будинку дитячої та юнацької творчості Голосіївського району м. Києва Федорчука О.В. (довіреність від 11.12.2018 року №151), представника Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації Візора Р.Я. (довіреність від 05.10.2018 року №100-15947), представника Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Супрун Л.О. (довіреність від 06.12.2018 року №066-753), вирішивши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомРелігійної організації Іудейська релігійна громада Хабад Любавич в Голосіївському районі м. Києва" доКиївської міської державної адміністрації, Київська міська рада треті особиГолосіївська районна в місті Києві державної адміністрації; Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); Єврейська релігійна громада міста Києва; Благодійна організація Федерація єврейських громад в столиці України ; Будинок дитячої та юнацької творчості Голосіївського району м. Києва про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

Релігійна організація Іудейська релігійна громада Хабад Любавич в Голосіївському районі м. Києва (далі також - позивач, релігійна організація) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської державної адміністрації (далі також - відповідач 1, КМДА), Київської міської ради (далі також - відповідач 2, КМР), в якому просить:

- визнати протиправними дії Київської міської державної адміністрації щодо відмови розглядати питання передачі будинку на просп. Голосіївському, 22/1, літ. А у власність чи безоплатне користування Релігійній організації Іудейська релігійна громада Хабад Любавич в Голосіївському районі м. Києва (ідентифікаційний код: 26549717, місцезнаходження: 03039, м. Київ, проспект Голосіївській (40-річчя Жовтня), будинок 62, кв. 87);

- зобов'язати Київську міську державну адміністрацію повторно розглянути питання передачі будинку на просп. Голосіївському, 22/1, літ. А у власність чи безоплатне користування Релігійній організації "Іудейська релігійна громада Хабад Любавич в Голосіївському районі м. Києва (ідентифікаційний код: 26549717, місцезнаходження 03039, м. Київ, проспект Голосіївській (40-річчя Жовтня), будинок 62, кв. 87);

- визнати протиправними дії Київської міської ради щодо відмови розглядати питання передачі будинку на просп. Голосіївському, 22/1, літ. А у власність чи безоплатне користування Релігійній організації Іудейська релігійна громада Хабад Любавич в Голосіївському районі м. Києва (ідентифікаційний код: 26549717, місцезнаходження 03039, м. Київ, проспект Голосіївській (40-річчя Жовтня), будинок 62, кв. 87);

- зобов'язати Київську міську раду повторно розглянути питання передачі будинку на просп. Голосіївському, 22/1, літ. А у власність чи безоплатне користування Релігійній організації Іудейська релігійна громада Хабад Любавич в Голосіївському районі м. Києва (ідентифікаційний код: 26549717, місцезнаходження 03039, м. Київ, проспект Голосіївській (40-річчя Жовтня), будинок 62, кв. 87).

Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з метою реалізації свого права, передбаченого статтею 17 Закону України Про свободу совісті і віросповідання , 10.02.2017 року Релігійна організація Іудейська релігійна громада Хабад Любавич в Голосіївському районі м. Києва звернулася до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з клопотанням №В-17-02 про передачу у власність будинку на проспекті Голосіївському (40-річча Жовтня), 22/1, літ А , у задоволенні якого, листами Департаменту комунальної власності м. Києві виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.03.2017 року №062/06/51/305-2412, 12.05.2017 року №062/06/51/305-4703, 27.07.2017 року №062/06/51/305-7545, 20.04.2018 року № 062/06/51/3806 - відмовлено.

На думку позивача, йому відмовлено протиправно, оскільки вважає, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України 27.09.1996 року №02-5/109 має переважне право на цю будівлю як законний претендент.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2018 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 07.11.2018 року. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Голосіївську районну в місті Києві державної адміністрації; Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); Єврейську релігійна громада міста Києва; Благодійну організацію Федерація єврейських громад в столиці України ; Будинок дитячої та юнацької творчості Голосіївського району м. Києва.

Через канцелярію суду 31.08.2018 року Департаментом культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подано пояснення щодо позову, в якому просить відмовити у його задоволенні.

Через канцелярію суду 13.09.2018 року представником відповідачів та третьої особи Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подано відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує з огляду на те, що вирішення питання, поставлене позивачем у клопотаннях, розглянутих Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) може бути розглянуто лише у разі надання позивачем відповідних архівних документів, як того вимагає розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.09.1996 року №02-5/109, та переміщення Будинку дитячої юнацької творчості Голосіївського району міста Києва до іншого приміщення, про що й письмово повідомлено позивача. Крім іншого, третьою особою повідомлено позивача про те, на означену будівлю також претендують Єврейська релігійна громада міста Києва та Федерація Єврейських громад в столиці України та звернуто увагу на пункт 7 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.02.1996 року №02-5/109 Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону України Про свободу совісті та релігійні організації .

Через канцелярію суду 03.10.2018 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому позовні вимоги підтримано.

Через канцелярію суду 18.10.2018 року Єврейською релігійною громадою міста Києва подано пояснення, в яких проти позову заперечує, оскільки також має намір отримати у власність будинок на просп. Голосіївському, 22/1, літ. А у власність чи безоплатне користування.

У судове засідання 07.11.2018 року прибули представники позивача, відповідачів та третіх осіб Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Єврейської релігійної громади міста Києва. Іншими третіми особи, належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, які містяться у матеріалах справи, участь уповноважених представників не забезпечено. Заяв, клопотань до суду не подано.

Судом оголошено про початок розгляду клопотання позивача про витребування доказів, про яке заявлено у позовній заяві. Представниками позивача зазначено про втрату актуальності цим клопотанням, з огляду на що, судом залишено клопотання позивачем про витребування доказів без розгляду.

Судом заслухано вступні слова присутніх у судовому засіданні учасників справи та оголошено перерву на цій стадії до 12.12.2018 року та зобов'язано відповідачів подати суду усі документи, які стосуються предмета позову.

Через канцелярію суду 11.12.2018 року представником відповідачів та третьої особи Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подано пояснення щодо організаційно-процедурних питань діяльності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Через канцелярію суду 11.12.2018 року представником Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації подано пояснення на позовну заяву, в якій просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судове засідання 12.12.2018 року прибули представники позивача, відповідачів та третіх осіб Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації; Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); Єврейської релігійної громади міста Києва; Будинку дитячої та юнацької творчості Голосіївського району м. Києва. Іншими третіми особи, належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, які містяться у матеріалах справи, участь уповноважених представників не забезпечено. Заяв, клопотань до суду не подано.

Під час судового засідання представником Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) заявлено клопотання про заміну третьої особи правонаступником - Департамент культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Судом клопотання задоволено.

Судом встановлено невиконання протокольної ухвали суду від 07.11.2018 року щодо надання відповідачами усіх документів, які стосуються предмету позову, з огляду на що, судом оголошено перерву у судовому засіданні до 31.01.2019 року та встановлено відповідачам строк надання витребуваних документів до 20.12.2018 року.

Через канцелярію суду 19.12.2018 року представником Будинку дитячої та юнацької творчості Голосіївського району м. Києва подано пояснення на позовну заяву, в задоволенні вимог якої просить відмовити. В обґрунтування пояснень зазначено, що КМР правомірно не приймаються рішення щодо передачі будинку на просп. Голосіївському, 22/1, літ. А у власність чи безоплатне користування позивачу, оскільки ця будівля наразі використовується для потреб позашкільної установи - Будинку дитячої та юнацької творчості Голосіївського району м. Києва. На думку третьої особи, позитивне рішення клопотання позивача може призвести до недотримання принципу рівності перед законом та створити певні форми дискримінації.

Через канцелярію суду 22.12.2018 року представником відповідачів та третьої особи Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подано пояснення, в яких зазначено про правомірність відмови у клопотанні позивача саме Департаментом комунальної власності м. Києві виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як належним суб'єктом розгляду таких питань.

У судове засідання 31.01.2019 року прибули представники сторін. Представники управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та благодійної організації Федерація єврейських громад в столиці України належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не прибули. Заяв, клопотань не подано.

Відповідно до частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засідання 31.01.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Релігійна організація Іудейська релігійна громада Хабад Любавич в Голосіївському районі м. Києва за організаційно-правовою формою є релігійною організацією, код ЄДРПОУ 26549717.

Релігійна організація Іудейська релігійна громада Хабад Любавич в Голосіївському районі м. Києва 10.02.2017 року звернулася до КМДА, КМР та Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з клопотанням №В-17-02 про передачу у власність будинку на проспекті Голосіївському (40-річча Жовтня), 22/1, літ А , у задоволенні якого, листом від 10.03.2017 року №062/06/51/305-2412 Департаменту комунальної власності м. Києві виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовлено.

Листом Департаменту комунальної власності м. Києві виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.05.2017 року №062/06/51/305-4703, на виконання доручення заступника міського голови-секретаря Київської міської ради від 21.02.2017 року №08/3122 позивача повідомлено, що питання передачі у власність зазначеної будівлі у власність єврейським релігійним громадам на сьогодні не є можливим.

Релігійна організація Іудейська релігійна громада Хабад Любавич в Голосіївському районі м. Києва 10.07.2017 року повторно звернулося до КМДА, КМР та Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації із клопотанням №В-17-16 про передачу у власність чи безоплатне користування означеного будинку, на що, 27.07.2017 року листом Департаменту комунальної власності м. Києві виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №062/06/51/305-7545 відмовлено.

Релігійна організація Іудейська релігійна громада Хабад Любавич в Голосіївському районі м. Києва 22.03.2018 року звернулося до КМДА, КМР, Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації із клопотанням № В-18-06 стосовно переміщення Будинку дитячої та юнацької творчості Голосіївського району м. Києва з будівлі на просп. Голосіївському, 22/1, літ. А та передачі цієї будівлі у власність чи безоплатне користування Релігійній громаді.

Листом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20.04.2018 року №062/06/51/305-3806 позивача повідомлено, що враховуючи пріоритетність охорони дитинства в Україні, на виконання Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року в частині створення умов для самовираження та розвитку дитини, Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація вважає за потрібне збереження будівлі за вказаною адресою для потреб дітей та юнацтва району.

На черговому засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань культури, туризму та інформаційної політики 25.05.2018 року обговорено (розглянуто) доручення Керуючого справами щодо звернення Іудейської релігійної громади Хабад Любавич в Голосіївському районі м. Києва з проханням підтримати проект рішення Київради про передачу культової будівлі синагоги Баришпольського за адресою: проспект Голосіївський, 22/1, літ. А у власність/безоплатне користування Релігійній організації Іудейська релігійна громада Хабад Любавич в Голосіївському районі м. Києва .

Відповідно до витягу з протоколу чергового засідання постійної комісії Київської міської ради з питань культури, туризму та інформаційної політики 25.05.2018 року №10/70, під час доповіді та обговорення цього питання оголошено, що відповідний проект рішення Київської міської ради на адресу Комісії не надходив. За рішенням комісії зазначене звернення позивача взято до відома та врахувати при розгляді відповідного проекту рішення Київської міської ради, в разі його надходження на адресу Комісії.

Вважаючи, що своїми діями відповідачами порушено право позивача на належний розгляд клопотання про передачу будинку на просп. Голосіївському, 22/1, літ. А у власність чи безоплатне користування, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та пояснення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Актуальність вирішення майнового питання у церковно-державних та міжконфесійних відносинах України з роками не зменшується та залишається одним з важливих завдань в комплексі стратегії розвитку національної держави на сучасному етапі. Нерозв'язаність цього питання, створюючи конфліктність як у міжконфесійному, внутрішньо конфесійному, державно-конфесійному середовищі, спонукає до подальших розробок щодо ефективності нормативної бази, що регулює відповідні питання, та шляхів її удосконалення.

На особливу увагу в цьому аспекті заслуговує правове забезпечення повернення культового майна релігійним організаціям, що націоналізовано за часів радянської влади. До відповідних наукових розробок спонукають також і зобов'язання держави Україна перед міжнародною спільнотою щодо врахування в національному законодавстві рекомендацій ПАРЄ з питань державних гарантій релігійним інститутам, власність яких націоналізовано в минулому, реституції цієї власності у визначені строки чи, якщо це не можливо, справедливої компенсації (Рекомендації ПАРЄ № 1556 (2002) Релігія і перетворення в Центральній та Східній Європі (ч. V п. 8); Висновок ПАРЄ № 190 (1995) Щодо вступу України до Ради Європи (ч. ХІ п. 11); Резолюція ПАРЄ № 1466 (2005) Про виконання обов'язків та зобов'язань Україною (пп. 13.18)).

Українською державою, розглядаючи релігійні організації як партнерів у розвитку плюралістичного суспільства, з повагою до принципів верховенства права, вже на початку 90-х років ХХ століття здійснено перші кроки щодо забезпечення повернення культового майна релігійним спільнотам. Так, у частині другій статті 17 Закону України від 23.04.1991 року № 987-XII Про свободу совісті та релігійні організації (із змінами і доповненнями) зазначено, що культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішенням обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.

Деталізацію відповідних дій держави щодо повернення колишньої церковної власності, що перебувала на той час у державній власності та використовувалася не за призначенням, релігійним спільнотам містила постанова Верховної Ради УРСР від 23.04.1991 року Про порядок введення в дію Закону України Про свободу совісті та релігійні організації та низка актів Президентів України та Кабінету Міністрів України: указ Президента України від 04.03.1992 року № 125 Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна ; розпорядження Президента України від 22.06.1994 року № 53/94-рп Про повернення релігійним організаціям культового майна ; розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.05.1998 року № 290-р Щодо забезпечення поетапного повернення релігійним організаціям культових будівель, які не використовуються або використовуються не за призначенням ; указ Президента України від 21.03.2002 року № 279 Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков та релігійних організацій ; розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.09.2002 року № 564-р Про перспективний план невідкладних заходів щодо остаточного подолання негативних наслідків політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій .

Відповідно до вищеназваних нормативно-правових актів складено перелік культових будівель, які перебувають у державній та комунальній власності та не використовуються або використовуються не за призначенням, які мають бути передані релігійним спільнотам, проводилася інвентаризація культового майна, що зберігається у фондах державних музеїв та архівів, для вирішення у встановленому законом порядку питання про можливість його подальшого використання за призначенням та здійснювалася поетапна передача колишнього церковного майна релігійним спільнотам.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг - пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Разом з тим, відповідно до частини десятої статті 17 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації рішення державних органів з питань володіння та користування культовими будівлями і майном можуть бути оскаржені до суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (остання частина статті 17 у редакції Закону України від 23.04.1992 року № 2295-XII).

В даному контексті необхідно зазначити, що вказану норму прийнято до моменту впровадження Кодексу адміністративного судочинства України Законом України від 06.07.2005 року № 2747-IV (набрав чинності 01.09.2005 року), тобто, незважаючи на те, що останню не було в подальшому змінено, даний спір, в силу вимог Кодексу адміністративного судочинства України, є публічно-правовим спором та, відповідно, підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

При цьому, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Отже, при вирішенні спору по суті, судом враховується обґрунтування позову щодо посилання позивача на документи, які на його думку, підтверджують переважне право саме позивача на отримання означеного будинку у власність або безоплатне користування, проте, з огляду на предмет спору, який полягає в оскарженні рішення суб'єкта владних повноважень щодо відмови в розгляді питання передачі комунального майна, а не у встановленні факту переважного права на будівлю як першочергового претендента на останню, суд, керуючись статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснює розгляд справи та вирішення адміністративного спору по суті саме в цій площині.

У відповідності до Указу Президента України від 04.03.1992 року №125 Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна ,культові будівлі та інше майно, що було незаконно вилучене з церковного вжитку має бути повернене релігійним громадам у власність чи безоплатне користування для використання за призначенням.

Указом Президента України від 21.03.2002 року № 279/2002 Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій визначено, що з метою остаточного подоланнянегативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР щодо релігії, забезпечення відновлення порушеної справедливості, захисту прав і законних інтересів релігійних організацій, подальшого процесу їх морально-політичної реабілітації; поліпшення відносин взаємної релігійної і світоглядної терпимості, створення сприятливих умов для утвердження принципів свободи совісті та віросповідної рівності; рекомендувати органам місцевого самоврядування вжити заходів з відновлення порушених прав церков і релігійних організацій, зокрема щодо повернення їм колишніх культових будівель, іншого церковного майна (в тому числі приміщень), що перебувають у комунальній власності і використовуються не за призначенням.

Відповідно до пункту 8 Рекомендацій Парламентської асамблеї Ради Європи з питань захисту власності релігійних громад №1566 від 2002 року, рекомендовано - гарантувати релігійним інститутам, власність яких була націоналізована в минулому, реституцію цієї власності у визначений термін.

Відповідно до частини п'ятої статті 17 Закону України від 23.04.1991 року № 987-XII Про свободу совісті та релігійні організації (із змінами і доповненнями) клопотання про передачу релігійним організаціям культових будівель і майна у власність чи безоплатне користування розглядається в місячний термін з письмовим повідомленням про це заявників.

З копії Історико - архітектурної довідки, підготовленої на замовлення директора Федерації Європейських громад в столиці України ОСОБА_10, долученої до матеріалів справи, встановлено, що існуючий будинок по Голосіївському проспекту, 22 у Голосіївському районі м. Києва є реконструйованою юдейською сакральною спорудою, щойно виявленою пам'яткою архітектури, громадською будівлею з багатою та різноманітною історією.

Рішенням IV сесії XXIV скликання Київської міської ради від 10.07.2003 року №692/852 будівлю по Голосіївському проспекту, 22 у Голосіївському районі м. Києва передано до комунальної власності територіальної громади Голосіївського району міста Києва для розміщення в ній позашкільного навчального закладу - Будинку дитячої та юнацької творчості.

Згідно з частинами п'ятою, шостою статті 60 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон України №280/97) органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Отже, з аналізу норм законодавства, слід дійти висновку, що вирішення питання щодо передачі у власність або безоплатне користування, зокрема повернення колишніх культових будівель, іншого церковного майна (в тому числі приміщень), які знаходяться у комунальній власності релігійним організаціям покладено на органи місцевого самоврядування.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач має намір отримати у власність або безоплатне користування для використання за призначенням культової будівлі колишньої синагоги Баришпольського на проспекті Голосіївський, № 22/1 літ. А , яка належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та, згідно з розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 року № 1112, передана до сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, з огляду на що, в порядку частини п'ятої статті 17 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , неодноразово звертався, зокрема, до КМДА та КМР.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону України №280/97 правовий статус місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, а також в Автономній Республіці Крим визначається Конституцією України та цим Законом з особливостями, передбаченими законами про міста Київ і Севастополь.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини другої, частини третьої статті першої Закону України 15.01.1999 року № 401-XIV Про столицю України - місто - герой Київ (із змінами) місто Київ як столиця України є: духовним, культурним, історичним, науково-освітнім центром України; місцем розташування дипломатичних представництв іноземних держав та міжнародних організацій в Україні.

Місто Київ є місцем розташування Київської обласної ради та Київської обласної державної адміністрації та їх органів.

Частиною першою статті 9, статей 10 та 10 1 цього Закону встановлено, що у місті Києві діють представницькі органи місцевого самоврядування - Київська міська рада, районні в місті ради (у разі їх утворення), які є юридичними особами.

Київська міська та районні в місті ради (у разі їх утворення) мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідно Київською міською радою, районними в місті радами (у разі їх утворення), підзвітні та підконтрольні відповідним радам.

Виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

Голова Київської міської державної адміністрації призначається Президентом України в порядку, передбаченому Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Положення №2383 Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується голові Київської міської державної адміністрації, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді.

Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листами від 10.03.2017 року №062/06/51/305-2412, 12.05.2017 року №062/06/51/305-4703, 27.07.2017 року №062/06/51/305-7545, 20.04.2018 року № 602/06/51/305-3806 позивачу відмовлено у задоволенні його клопотань щодо передачі у власність або безоплатне користування для використання за призначенням культової будівлі колишньої синагоги Баришпольського на проспекті Голосіївський, № 22/1 літ. А .

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 29.12.2012 року № 2383 затверджено Положення про Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також - Положення №2383).

Основними завдання Департаменту, відповідно до пункту 4 Положення №2383, є : забезпечення реалізації державної та регіональної політики у сфері приватизації, оренди, використання, відчуження майна комунальної власності територіальної громади міста Києва та акцій (часток, паїв), що належить територіальній громаді міста Києва в статутних капіталах господарських товариств (далі - Майнові права); здійснення в межах своїх повноважень функцій щодо управління майном комунальної власності територіальної громади міста Києва, Майновими правами та державним майном, акціями (частками, паями), що передані до сфери управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); організація та проведення приватизації майна, що належить територіальній громаді міста Києва та Майнових прав згідно з програмою приватизації, затвердженою Київською міською радою; здійснення повноважень власника щодо майна, що належить територіальній громаді міста Києва та Майнових прав, які приватизуються та відчужуються згідно з прийнятими Київською міською радою рішеннями; здійснення повноважень орендодавця об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва у порядку, встановленому Київською міською радою; здійснення захисту майнових прав територіальної громади міста Києва в межах своєї компетенції; здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації, відчуження майна, що належить територіальній громаді міста Києва та Майнових прав у випадках, встановлених законодавством, передачі комунального майна в оренду та користування; повернення у власність територіальної громади міста Києва комунального майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з комунальної власності з порушенням законодавства; здійснення повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (крім речових прав та їх обтяжень на земельні ділянки).

Крім основних завдань, згідно з пунктом 5 Положення №2383, Департаментом, відповідно до визначених галузевих повноважень (у сфері приватизації, у сфері управління майном, у сфері контролю та звітності, у сфері оренди майна) виконує такі завдання: готує (бере участь у розробці) у межах своїх повноважень проекти рішень Київської міської ради, розпоряджень Київського міського голови, розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та інших нормативних документів з питань, що відносяться до компетенції Департаменту (підпункт 7 пункту 5 Положення №2383); розглядає звернення громадян, підприємств, установ та організацій з питань, що відносяться до компетенції Управління (підпункт 18 пункту 5 Положення №2383).

Отже, враховуючи статус Департаменту в системі органів місцевого самоврядування та з аналізу завдань, покладених на Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), встановлено, що Департамент, отримавши відповідний запит або клопотання суб'єкта звернення, розглядає його лише у межах своїх повноважень, та, крім іншого, є суб'єктом подання проектів рішень Київської міської ради щодо питань, вирішення яких віднесено до повноважень останньої.

Згідно з преамбулою рішення Київської міської ради від 07.07.2016 року №579/579 Про регламент Київської міської ради (із змінами та доповненнями) (далі також - Регламент), Регламент Київської міської ради (далі - Київрада) встановлює порядок діяльності Київради, її органів, секретаріату Київради та його посадових осіб, депутатів Київради, порядок скликання сесій та призначення пленарних засідань Київради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття Київрадою рішень, порядок формування і організації роботи постійних та тимчасових контрольних комісій, а також участі депутатських фракцій у роботі Київради.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 1 Регламенту, Київрада - представницький орган місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду міста Києва та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Європейською Хартією місцевого самоврядування та додатковим протоколом до неї, законами України Про місцеве самоврядування в Україні , Про столицю України - місто-герой Київ , Про статус депутатів місцевих рад , іншими законами України та Статутом територіальної громади міста Києва.

Київрада правомочна розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до її відання. Питання, які належать до виключної компетенції Київради, визначаються Законом України Про місцеве самоврядування в Україні .

Згідно з частинами першою, четвертою статті 25 Регламенту Київрада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань Київради та засідань постійних комісій Київради.

Пленарні засідання Київради проводяться не рідше одного разу на місяць, як правило, в четвер. Розпорядження про проведення пленарного засідання доводиться до відома депутатів Київради і територіальної громади міста Києва шляхом публікації на офіційному веб-сайті Київради (www.kmr.gov.ua) не пізніше ніж за десять днів до дня пленарного засідання, а інформація про час і місце його проведення, проект порядку денного пленарного засідання і скан-копії оригіналів проектів рішень та інших документів, що мають розглядатись на відповідному пленарному засіданні, - шляхом публікації на офіційному веб-сайті Київради (www.kmr.gov.ua) не пізніше ніж за сім днів до дня пленарного засідання. У виняткових випадках, що потребують термінового рішення Київради, розпорядження про проведення пленарного засідання, інформація про час і місце його проведення, проект порядку денного пленарного засідання і скан-копії оригіналів проектів рішень та інших документів, що мають розглядатись на відповідному пленарному засіданні, доводяться до відома депутатів Київради і територіальної громади міста Києва шляхом публікації на офіційному веб-сайті Київради (www.kmr.gov.ua) не пізніше ніж за день до відповідного пленарного засідання.

Відповідно до пункту 30 частини першої статті 26 Закону України №280/97 виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади. Реорганізація або ліквідація навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється за рішенням місцевої ради.

Рішенням Київської міської ради від 19.06.2014 року №9/9 затверджено Положення про постійні комісії Київської міської ради (далі також - Положення №9/9), пунктом 13 частини першої статті 4 якого зазначено, що постійні комісії Київської міської ради за дорученням Київської міської ради, Київського міського голови, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради або за власною ініціативою відповідно до функціональної спрямованості: попередньо розглядають проекти рішень щодо землекористування та землеволодіння, а також розпорядження об'єктами права комунальної власності територіальної громади міста Києва, які належать до функціональної спрямованості постійних комісій.

Згідно з частинами першою - третьою, сьомою - дев'ятою статтею 26 Регламенту, суб'єктами подання проектів рішень виступають Київський міський голова, депутати Київради, заступник міського голови - секретар Київради, постійні комісії Київради, виконавчий орган Київради (Київська міська державна адміністрація), загальні збори громадян в порядку, визначеному законодавством та цим Регламентом, а також члени територіальної громади міста Києва в порядку місцевої ініціативи відповідно до вимог, передбачених законодавством та цим Регламентом.

Проекти рішень, суб'єктом подання яких є виконавчий орган Київради (Київська міська державна адміністрація), підписуються посадовими особами, визначеними Регламентом виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

Проекти рішень Київради подаються до управління організаційного та документального забезпечення діяльності Київради у паперовому та в електронному вигляді (формати .doc, .docx, .rtf, шрифт Times New Roman, кегль 14). Разом з проектом рішення до управління організаційного та документального забезпечення діяльності Київради подається пояснювальна записка, а також додатки (у разі наявності).

Пояснювальна записка повинна містити: 1) опис проблем, для вирішення яких підготовлено проект рішення, обґрунтування відповідності та достатності передбачених у проекті рішення механізмів і способів вирішення існуючих проблем, а також актуальності цих проблем для територіальної громади міста Києва; 2) правове обґрунтування необхідності прийняття рішення (з посиланням на конкретні положення нормативно-правових актів, на підставі й на виконання яких підготовлено проект рішення); 3) опис цілей і завдань, основних положень проекту рішення, а також очікуваних соціально-економічних, правових та інших наслідків для територіальної громади міста Києва від прийняття запропонованого проекту рішення; 4) прізвище або назву суб'єкта подання, прізвище, посаду, контактні дані доповідача проекту рішення на пленарному засіданні та особи, відповідальної за супроводження проекту рішення.

У випадку внесення на розгляд Київради проекту рішення, прийняття якого призведе до зміни показників бюджету міста Києва (надходжень бюджету та/або витрат бюджету), суб'єкт подання зобов'язаний додати у пояснювальну записку фінансово-економічне обґрунтування та пропозиції щодо джерел покриття цих витрат.

Якщо реалізація проекту рішення Київради не впливає на показники бюджету міста Києва, про це зазначається в пояснювальній записці.

До проекту рішення про внесення змін чи доповнень до рішення Київради додається порівняльна таблиця, яка містить редакцію відповідних положень (статей, частин, пунктів, абзаців тощо) чинного рішення та його нову редакцію з урахуванням запропонованих змін.

Так, відповідно до статті 27 Регламенту, проект рішення має бути зареєстровано.

Згідно з абзацом частини другої, частинами третьою - п'ятою статті 27 Регламенту, до усунення недоліків стосовно виконання вимог частин другої - десятої статті 26 Регламенту проект рішення залишається без руху.

У разі виникнення спору щодо відповідності проекту рішення вимогам частин другої - десятої статті 26 Регламенту суб'єкт подання направляє проект рішення з відповідною письмовою заявою на розгляд постійній комісії Київради, до функціональної спрямованості якої належить питання дотримання цього Регламенту. Зазначена постійна комісія протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання проекту рішення розглядає його та приймає висновок щодо відповідності проекту рішення вимогам частин другої - десятої статті 26 Регламенту. Відповідний висновок викладається у протоколі засідання комісії, витяг з якого направляється суб'єкту подання та управлінню організаційного та документального забезпечення діяльності Київради. У випадку прийняття комісією висновку про відповідність проекту рішення вимогам частин другої - десятої статті 26 Регламенту управління організаційного та документального забезпечення діяльності Київради вчиняє дії, передбачені частиною четвертою - п'ятою статті 29 Регламенту.

У разі, якщо поданий проект рішення відповідає вимогам, визначеним частинами другою - десятою статті 26 цього Регламенту, управління організаційного та документального забезпечення діяльності Київради протягом двох днів з дня реєстрації передає оригінал проекту рішення Київському міському голові або за наявності відповідного доручення Київського міського голови заступнику міського голови - секретарю Київради.

Протягом п'яти днів з дня реєстрації проекту рішення в управлінні організаційного та документального забезпечення діяльності Київради Київський міський голова або за його дорученням заступник міського голови - секретар Київради надає доручення щодо розгляду проекту рішення постійній комісії, яка, враховуючи функціональну спрямованість постійних комісій, визначається ним профільною для попереднього розгляду відповідного проекту рішення, а також іншим постійним комісіям виходячи з їх функціональної спрямованості.

Управління організаційного та документального забезпечення діяльності Київради в день надання передбаченого абзацом першим частини п'ятої цієї статті 29 Регламенту доручення робить скан-копію проекту рішення, направляє оригінал проекту рішення та його скан-копію для розгляду до профільної постійної комісії, а скан-копії оригіналу проекту рішення - для розгляду іншим постійним комісіям Київради, а також оприлюднює відповідний проект рішення шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Київради (www.kmr.gov.ua) на виконання вимог статті 15 Закону України Про доступ до публічної інформації .

Згідно з абзацом 1 частини шостої статті 27 Регламенту проект рішення може бути відкликаний за письмовою заявою суб'єкта подання у будь-який момент до затвердження Київрадою порядку денного пленарного засідання Київради, до якого включено розгляд відповідного проекту рішення.

Відповідно до частини першої, восьмої, десятої статті 30 Регламенту, постійні комісії Київради (окрім профільної) протягом двадцяти днів з моменту реєстрації проекту рішення в управлінні організаційного та документального забезпечення діяльності Київради опрацьовують його та за результатами розгляду проекту рішення приймають висновок, яким: 1) підтримують проект рішення Київради без зауважень та підписують його; 2) підтримують проект рішення Київради із зауваженнями чи рекомендаціями; у цьому випадку на оригіналі проекту рішення навпроти назви відповідної постійної комісії поряд із підписом голови цієї постійної комісії ставиться відмітка із зауваженнями або з рекомендаціями ; 3) відхиляють проект рішення з відповідним обґрунтуванням; у цьому випадку на оригіналі проекту рішення навпроти назви відповідної постійної комісії поряд із підписом голови цієї постійної комісії ставиться відмітка відхилено із зазначенням дати та номеру відповідного протоколу засідання постійної комісії.

У разі відхилення проекту рішення профільна постійна комісія протягом семи днів з моменту прийняття відповідного висновку направляє суб'єкту подання оригінал проекту рішення з відповідним висновком. У цьому випадку суб'єкт подання може протягом тридцяти днів з моменту отримання оригіналу проекту рішення подати проект рішення разом з відповідним висновком для опрацювання до управління правового забезпечення діяльності Київради.

Відповідно до частини першої статті 31 Регламенту Управління правового забезпечення діяльності Київради протягом чотирнадцяти днів з дня отримання оригіналу проекту рішення від профільної постійної комісії чи суб'єкта подання (у випадках, передбачених частинами десятою - одинадцятою статті 30 цього Регламенту) за результатами опрацювання проекту рішення: 1) погоджує проект рішення Київради та підписує його; 2) погоджує проект рішення Київради з наданням письмових рекомендацій; у цьому випадку на оригіналі проекту рішення навпроти назви управління поряд із підписом начальника управління ставиться відмітка "з рекомендаціями"; 3) надає правовий висновок щодо невідповідності проекту рішення чи його окремих положень вимогам законодавства; у цьому випадку на оригіналі проекту рішення навпроти назви управління поряд із підписом начальника управління ставиться відмітка правовий висновок .

Згідно з частиною першою статті 32 Регламенту, Управління організаційного та документального забезпечення діяльності Київради не пізніше ніж за три дні до дня засідання Президії Київради систематизує всі направлені проекти рішень, що були розглянуті з дотриманням вимог статей 30 - 31 цього Регламенту, формує та подає заступнику міського голови - секретарю Київради попередній проект порядку денного пленарного засідання Київради.

Частиною одинадцятою статті 35 Регламенту передбачено, що голосуванням на пленарному засіданні приймається рішення про: 1) прийняття проекту рішення в цілому у разі відсутності зауважень, пропозицій та поправок, крім редакційних правок; 2) прийняття проекту рішення за основу для голосування зауважень, пропозицій та поправок, внесених депутатами на пленарному засіданні Київради під час обговорення проекту рішення; 3) голосування щодо прийняття або відхилення зауважень, пропозицій та поправок, внесених депутатами на пленарному засіданні Київради під час обговорення проекту рішення; 4) прийняття проекту рішення в цілому з урахуванням прийнятих зауважень, пропозицій та поправок; 5) схвалення основних положень проекту рішення Київради і прийняття його за основу (перше читання) з направленням на доопрацювання до профільної постійної комісії Київради для підготовки проекту рішення до другого читання; 6) відхилення проекту рішення.

З аналізу норм законодавства судом встановлено, що питання, зокрема, щодо отримання у власність або безоплатне користування об'єктів комунальної власності підлягає вирішенню Київською міською радою на пленарному засіданні, чому передує підготовка відповідного проекту рішення суб'єктом подання, розгляду цього проекту постійною комісією Київради, управлінням правового забезпечення діяльності Київради, реєстрацією проекту рішення та внесення його до порядку денного пленарного засідання Київради, на якому здійснюється розгляд та вирішення цього питання.

Дослідивши листи Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.03.2017 року №062/06/51/305-2412, 12.05.2017 року №062/06/51/305-4703, 27.07.2017 року №062/06/51/305-7545, 20.04.2018 року № 062/06/51/305-3806 судом встановлено, що відмовляючи у клопотаннях позивача щодо передачі у власність або безоплатне користування для використання за призначенням культової будівлі колишньої синагоги Баришпольського на проспекті Голосіївський, № 22/1 літ. А , Департамент керувався наступним.

По-перше, однією з підстав відмови зазначено, що питання передачі у власність означеного будинку релігійній організації можливо розглядати лише у разі надання останньою відповідних архівних документів, які підтверджують належність вказаного об'єкту колишньої церковної власності позивачу.

З аналізу норм нормативно-правових актів, зокрема, Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , розпорядження Кабінету Міністрів України 27.09.1996 року №02-5/109 Про перспективний план невідкладних заходів щодо остаточного подолання негативних наслідків політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій , яким у відповідях керувався Департамент, судом не встановлено обов'язку релігійної організації, яка має намір повернути у володіння або набути безоплатно у користування за призначенням культової будівлі, підтверджувати, зокрема, архівними довідками, правонаступництво щодо бажаної споруди або доводити своє переважне право на останню.

Крім іншого, пунктом 2 зазначеного розпорядження покладено обов'язок на Центральні органи виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям забезпечити здійснення заходів, включених до перспективного плану, якими, зокрема, відповідно до розділу першого перспективного плану, є вивчення питання про долю колишніх культових будівель, церковних приміщень та майна, належність яких до колишньої церковної власності підтверджена відповідними архівними документами, та узгодити його з керівниками релігійних організацій на місцях, визначити терміни повернення цих будівель, приміщень і майна в користування церквам і релігійним організаціям та подати відповідні пропозиції Міжвідомчій комісії з підготовки пропозицій щодо відновлення прав церков і релігійних організацій, які були порушені внаслідок проведення колишнім Союзом РСР тоталітарної політики стосовно релігії (далі - Міжвідомча комісія).

Отже, слід дійти висновку, що органами місцевого самоврядування мають самостійно здійснюватися заходи щодо встановлення історичної належності відповідних культових споруд церквам та релігійним організаціям та вирішення питань щодо подальшого відновлення прав щодо володіння/користування такими спорудами належними суб'єктами.

Крім того, з наданих до клопотання позивача від 22.03.2018 року № В-18-06 додатків вбачається, що позивачем, відповідно до листів-відповідей Департаменту від 10.03.2017 року № 062/06/51/305-2412 та 27.07.2017 року № 062/06/51/305-7545, не зважаючи на відсутність такого обов'язку, надано відповідні архівні довідки, що підтверджують належність вказаного об'єкта до колишньої церковної власності громади позивача, копії яких наявні в матеріалах справи, проте останні не тільки не враховані, а взагалі жодним чином не оцінені та не проаналізовані Департаментом.

Також, з вищевказаних листів встановлено, що відмовляючи у задоволенні клопотання позивача, Департаментом зазначено, що перешкодою для розгляду клопотання, є окрім позивача, інші претенденти на це приміщення, а саме, Єврейська релігійна громада міста Києва та Федерація Єврейських громад в столиці України, що унеможливлює на разі розгляд такого клопотання.

Такий висновок обґрунтовано пунктом 7 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.02.1996 року №02-5/109 Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , в якому зазначено, що …відповідно до статті 17 Закону (987-12) культові будівлі і майно, які складають державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - Уряду цієї республіки. Слід мати на увазі, що згідно з пунктом 3 Указу Президента України від 4 березня 1992 року № 125/92 Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна зазначені державні органи зобов'язані протягом 1992-1993 років здійснити передачу релігійним громадам у власність чи безплатне користування культових будівель, що використовуються не за призначенням. (Розпорядженням Президента України від 22.06.94 №53/94-рп дію цього пункту продовжено до 01.12.97). Отже, згідно з цим Указом допускається не лише повернення, а й передача у власність релігійних громад культових будівель. Зазначена передача культових будівель у власність релігійних громад, які не були їх власниками, можлива за умови, якщо в населеному пункті немає законного претендента на ці будівлі, тобто релігійної громади тієї конфесії (віросповідної приналежності), якій належала будівля на момент її переходу у власність держави .

На таке твердження Департаменту, суд зазначає наступне.

Роз'яснення, зокрема, Вищого арбітражного суду України, не є нормативними актами, а має рекомендаційний характер відносно вирішення питання щодо застосування права. Це роз'яснення тлумачить застосування Закону України Про свободу совісті та релігійні організації під час вирішення судами господарської та загальної юрисдикції спору, в тому числі, про право власності відповідної релігійної організації на майно, яке перебуває у державній чи комунальній власності, проте не створює нові норми права.

З огляду на відсутність доказів, які б свідчили про наявність або вирішеність спору про право у судах відповідної юрисдикції між позивачем, Єврейською релігійною громадою міста Києва та Федерацією Єврейських громад в столиці України, або іншими суб'єктами, суд дійшов висновку, що Департаментом безпідставно відмовлено позивачу у розгляді клопотання на тій підставі, що на будівлю колишньої синагоги Баришпольського на проспекті Голосіївський, № 22/1 літ. А претендують й інші релігійні організації, що унеможливлює розгляд клопотання позивача на цей час, оскільки вирішення даного питання не належить до компетенції Департаменту.

В той же час, Департаментом, ні у відповіді від 20.04.2018 року № 062/06/51/305-3806, ні у попередніх відповідях на клопотання позивача, не зазначено про наявність чи відсутність будь-чийого пріоритетного права на вказану будівлю взагалі та, виходячи з архівних довідок, зокрема, натомість, за відсутності будь-яких інших формальних підстав для відмови, зазначено лише про пріоритетність охорони дитинства в Україні в частині створення умов для самовираження та розвитку дитини.

Також, однією з підстав відмови Департаментом зазначено, що передачі цієї будівлі у власність чи безоплатне користування Релігійній громаді передує переміщення Будинку дитячої творчості Голосіївського району м. Києві до іншого приміщення, та, враховуючи пріоритетність охорони дитинства в Україні, на виконання Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року в частині створення умов для самовираження та розвитку дитини, Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація вважала за потрібне збереження будівлі за вказаною адресою для потреб дітей та юнацтва району.

Судом встановлено, що указом Президента України від 21.03.2002 року № 279/2002 Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій рекомендовано органам місцевого самоврядування вжити заходів з відновлення порушених прав церков і релігійних організацій, зокрема щодо повернення їм колишніх культових будівель, іншого церковного майна (в тому числі приміщень), що перебувають у комунальній власності і використовуються не за призначенням.

Отже, слід дійти висновку, що завдання щодо врегулювання питання переміщення Будинку дитячої та юнацької творчості Голосіївського району м. Києва з будівлі на просп. Голосіївському, 22/1, літ. А з метою повернення культової споруди у власність або безоплатне користування належному суб'єкту на виконання указу Президента України від 21.03.2002 року № 279/2002 Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій покладено саме на органи місцевого самоврядування, не виконання останніми чого не може слугувати підставою для відмови позивачу у розгляді відповідного клопотання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що листами від 10.03.2017 року №062/06/51/305-2412, 12.05.2017 року №062/06/51/305-4703, 27.07.2017 року №062/06/51/305-7545, 20.04.2018 року № 602/06/51/305-3806 Департаментом клопотання позивача щодо передачі у власність або безоплатне користування для використання за призначенням культової будівлі колишньої синагоги Баришпольського на проспекті Голосіївський, № 22/1 літ. А вирішено по суті, що також стверджується відповідачами та третьою особою - Департаментом комунальної власності міста Києва.

З огляду на те, що нормами Положення №2383 не наділено Департамент повноваженнями щодо вирішення питання передачі у власність або безоплатне користування комунального майна, оскільки вирішення цього питання віднесено Законом України Про місцеве самоврядування до виключних повноважень Київської міської ради, слід дійти висновку, що Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) протиправно здійснено розгляд та вирішення клопотань позивача про передачу у власність або безоплатне користування для використання за призначенням культової будівлі колишньої синагоги Баришпольського на проспекті Голосіївський, № 22/1 літ. А , яка належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та, згідно з розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 року № 1112, передана до сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.

Тому, з огляду на, по-перше, встановлені судом обставини, з урахуванням норм Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , яким передбачено вирішення питання користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності виключно Київською міською радою у встановленому порядку, Закону України Про столицю України - місто-герой Київ , яким встановлено особливості здійснення виконавчої влади в місті Києві, по-друге, здійснення органами місцевого самоврядування самостійно заходів щодо встановлення історичної належності відповідних культових споруд церквам та релігійним організаціям на підставі відповідних архівних довідок та, як наслідок, вирішення питань стосовно подальшого відновлення прав щодо їх володіння, по-третє, встановлення судом, що будь-яких підстав не тільки для не розгляду належним суб'єктом клопотань позивача, а і для відмови у їх задоволенні, у відповідачів не було, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними дій Київської міської державної адміністрації та Київської міської ради щодо відмови розглядати питання передачі будинку на просп. Голосіївському, 22/1, літ. А у власність чи безоплатне користування Релігійній організації Іудейська релігійна громада Хабад Любавич в Голосіївському районі м. Києва .

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Київської міської державної адміністрації та Київської міської ради повторно розглянути питання передачі будинку на просп. Голосіївському, 22/1, літ. А у власність чи безоплатне користування Релігійній організації "Іудейська релігійна громада Хабад Любавич в Голосіївському районі м. Києва , суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади (в т.ч. і суд) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі означає, що орган державної влади повинен бути утвореним у порядку визначеному Конституцією і законами України та зобов'язаний діяти на виконання вимог закону, за умов та обставин, визначених ним.

У межах повноважень означає, що орган державної влади (суб'єкт владних повноважень) повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

У спосіб означає, що орган державної влади (суб'єкт владних повноважень) зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії та повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії є вимогами для органу державної влади, який приймає рішення або вчиняє дії, недотримання яких несе встановлену законом відповідальність.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За приписами статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, що не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Таким чином, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 року у справі Гурепка проти України (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, пункт 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 року у справі Кудла проти Польщі (Kudla v. Poland), заява №30210/96, пункт 158) (пункт 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 року у справі Гарнага проти України (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

Отже, враховуючи те, що судом встановлено, що клопотання позивача розглянуто не уповноваженим на те структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що не може свідчити про первинний розгляд клопотання позивача уповноваженими органами, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту прав позивача є зобов'язання Київської міської державної адміністрації та Київської міської ради розглянути питання передачі будинку на просп. Голосіївському, 22/1, літ. А у власність чи безоплатне користування Релігійній організації "Іудейська релігійна громада Хабад Любавич в Голосіївському районі м. Києва .

Водночас, розгляд відповідачами вказаного питання має бути здійснено з урахуванням висновків суду, які висловлено в межах даної адміністративної справи.

Щодо позиції Єврейської релігійної громади міста Києва, суд зазначає наступне.

З письмових пояснень третьої особи встановлено, що на думку останньої, судом вирішується спір про встановлення переважного права позивача на передачу у власність або безоплатне користування будинку на проспекті Голосіївський, № 22/1 літ. А .

Водночас, суд звертає увагу Єврейської релігійної громади міста Києва на помилковість такого висновку третьою особою, оскільки Окружним адміністративним судом міста Києва у цій справі вирішуються правовідносини між позивачем - як суб'єктом звернення та відповідачами - як суб'єктами владних повноважень, в площині оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, яке полягає у відмові належного розгляду питання передачі будинку на просп. Голосіївському, 22/1, літ. А у власність чи безоплатне користування Релігійній організації Іудейська релігійна громада Хабад Любавич в Голосіївському районі м. Києва , а спосіб захисту позивача повністю відповідає передбаченому частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Оцінюючи правомірність дій, рішень чи пасивної поведінки (бездіяльності) відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владні суб'єкти.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, про вихід за межі позовних вимог та часткове задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина восьма статті 139 КАС України).

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 7 048,00 грн. за подання позовної заяви до суду, що підтверджується квитанцією від 08.08.2018 року №17.

Водночас, суд звертає увагу, що позивачем сплачено судовий збір надміру, оскільки вимоги є пов'язаними між собою та стосуються, по суті, спільних протиправних дій відповідачів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем підлягало до сплати судовий збір у розмірі 1762,00 грн. за заявлені позовні вимоги.

З огляду на те, що судом встановлено неправильність дій відповідачів, суд дійшов висновку про стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів солідарно та в повному обсязі на користь позивача.

Роз'яснити позивачу його право на повернення надміру сплачених коштів у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників .

Керуючись статтями 2, 6, 9, 11, 73 - 78, 90, 241- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Релігійної організації Іудейська релігійна громада Хабад Любавич в Голосіївському районі м. Києва задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Київської міської державної адміністрації та Київської міської ради щодо відмови розглядати питання передачі будинку на просп. Голосіївському, 22/1, літ. А у власність чи безоплатне користування Релігійній організації Іудейська релігійна громада Хабад Любавич в Голосіївському районі м. Києва (ідентифікаційний код: 26549717, місцезнаходження: 03039, м. Київ, проспект Голосіївській (40-річчя Жовтня), будинок 62, кв. 87);

3. Зобов'язати Київську міську державну адміністрацію, Київську міську раду розглянути питання передачі будинку на просп. Голосіївському, 22/1, літ. А у власність чи безоплатне користування Релігійній організації Іудейська релігійна громада Хабад Любавич в Голосіївському районі м. Києва (ідентифікаційний код: 26549717, місцезнаходження 03039, м. Київ, проспект Голосіївській (40-річчя Жовтня), будинок 62, кв. 87).

4. В іншій частині відмовити.

5. Стягнути на користь Релігійної організації Іудейська релігійна громада Хабад Любавич в Голосіївському районі м. Києва (03039, місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 62, квартира 87, ідентифікаційний код: 26549717) сплачену суму судового збору в розмірі 1762, 00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської державної адміністрації (01044, м. Київ, вулиця Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 00022527 ) та Київської міської ради (01044, м. Київ, вулиця Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) солідарно.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статті 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги

Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Релігійна організація Іудейська релігійна громада Хабад Любавич в Голосіївському районі м. Києва (03039, м. Київ, вул. проспект Голосіївський, будинок 62, квартира 87, ідентифікаційний код: 26549717);

Відповідач - 1: Київська міська державна адміністрація (01044, м. Київ, вулиця Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 00022527 );

Відповідач - 2: Київська міська рада (01044, м. Київ, вулиця Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141);

Третя особа: Голосіївська районна в місті Києві державної адміністрації (03039, м. Київ, просп.. Голосіївський, буд.42, код ЄДРПОУ 37308812);

Третя особа: Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10, код ЄДРПОУ 19020407);

Третя особа: Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01004, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 3 код ЄДРПОУ 02231933);

Третя особа: Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (04070, м. Київ, вул. Спаська, 12, код ЄДРПОУ 42475311);

Третя особа: Єврейська релігійна громада міста Києва (01001, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 13, код ЄДРПОУ 22882804);

Третя особа: Благодійна організація Федерація єврейських громад в столиці України (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, буд. 62, кв. 87);

Третя особа: Будинок дитячої та юнацької творчості Голосіївського району м. Києва (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, 22/1, код ЄДРПОУ 25662067).

Повне рішення суду складено 05.02.2019 року.

Суддя Л.О. Маруліна