Постанова

від 05.02.2019 по справі 813/2221/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/4087/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Ніколіна В.В., Старунського Д.М.,

за участю секретаря судового засідання Смидюк Х.В.,

представника позивача Назарка А.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства Техінфо на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року у справі за позовом Приватного підприємства Техінфо до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

суддя (судді) в суді першої інстанції - Брильовський Р.М.,

час ухвалення рішення - 15:03:13,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - 29 жовтня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

21 червня 2017 року ПП Техінфо звернулося в суд з адміністративним позовом до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2016 року № 000039141, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 465711,25 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач провів позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, за наслідками якої встановлено порушення позивачем пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість. Вказує, що за результатами даної перевірки податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Вважає, що твердження контролюючого органу про безпідставне відображення ПП Техінфо у податковому обліку господарських операцій з ТОВ Фобос-Захід , спростовуються документами первинного бухгалтерського обліку, які надавались під час податкової перевірки. Зазначає, що посилання контролюючого органу на акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть розглядатися, як належне підтвердження фактів порушення платником податків податкового законодавства, оскільки акти на які посилається орган ДФС, стосуються не безпосередньо ПП Техінфо , а його контрагентів. Вказує, що ПП Техінфо не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Тому, допущені порушення податкового законодавства постачальниками товарів тягнуть негативні наслідки саме для таких осіб та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість. Також, зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з урахуванням фактичних обставин справи та з наявних в матеріалах справи доказів слідує, що відсутній реальний характер господарських відносин між ПП Техінфо та ТзОВ Фобос-Захід , а відтак висновки контролюючого органу є правомірними та відповідають дійсним обставинам справи.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПП Техінфо подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції в порушення вимог чинного законодавства покладено в основу рішення докази відсутні в матеріалах адміністративної справи та інформацію, що не може вважатись належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 71-75 КАС України. В рішеннях ЄСПЛ у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) та Євромак метал проти колишньої Югославської Республіки Македонія (08.10.2018) зазначено, що справи повинні бути розглянуті на підставі наданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів мусять саме податківці. А згідно вердикту ЄСПЛ у справі Кузнєцов та інші проти Російської Федерації слідує, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст. 6 Конвенції. Також, ПП Техінфо не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, в своїх поясненнях покликався на доводи в ній викладені.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма Техінфо зареєстроване, як юридична особа з 07 вересня 1995 року № 14151200000015261, юридична адреса: 79054, Львівська обл., місто Львів, вул. Петлюри, будинок 7, код ЄДРПОУ 23273723. Вид діяльності оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього (основний); неспеціалізована оптова торгівля; комп'ютерне програмування; консультування з питань інформатизації; інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність; веб-портали.

З 23 травня 2016 року по 27 травня 2016 року Залізничною ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП Техінфо з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 07 червня 2016 року № 819/13-03/14-01/23273723, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 372569,00 грн.

На підставі вказаного акту Залізнична ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області 22 червня 2016 року прийняла податкове повідомлення-рішення №0000391401, яким збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 465711,25 грн, з яких: 372569,00 грн за податковим зобов'язанням та 93142,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності (згідно наведених приписів ГК України та ПК України) є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої. (При цьому, сформульоване в ГК України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в ПК України, - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення). Виходячи з наведеного, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4. ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У статті 198 Податкового кодексу України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов'язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Зокрема, згідно із пунктом 198.1 цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший-третій цього пункту).

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог чи не підтвердженими митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У редакції Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України № 3609-V змінено формулювання цього пункту і вказано, що не відноситься до податкового кредиту сума податку, зокрема, підтверджена податковою накладною, яка була оформлена з порушенням вимог статті 201 ПК України.

Норми статті 201 ПК України, до яких відсилають правила пункту 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов'язані з оформленням податкової накладної. У цій нормі містяться обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані із складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Так, у пункті 201.1 статті 201 ПК України зазначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначається: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Згідно з пунктом 201.6 цієї статті податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.10 зазначеної статті податкова накладна надається платнику податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Згідно із ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Враховуючи вищенаведені норми права, колегія суддів зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи слідує, що 01 липня 2013 року між ПП Техінфо (Покупець) та ТОВ Фобос-Захід (Продавець) укладено договір поставки № 010703, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується постачати, а Покупець приймати товар та оплачувати на умовах та в порядку, що визначається цим Договором, товари в асортименті, кількості та за цінами вказаними в накладних, які є невід'ємними частинами цього Договору. Згідно із п.п. 2.1 п. 2 Договору № 010703 кількість, асортимент та терміни поставки кожної окремої партії товару погоджуються сторонами окремо у вигляді письмового або усного замовлення, в тому числі переданого факсом. Відповідно до п.п. 3 п. 3 вказаного Договору Покупець сплачує вартість переданого Постачальником товару за кількістю одиниці виміру товару та за ціною одиниці товару і загальною кількістю товару та загальною його ціною, що вказується в накладній. Поставка товару здійснюється транспортом Продавця, відповідно до п. 4.3 Договору № 010703. Відповідно до п. 4.4 Договору № 010703 згідно з п. Інструкції Мінфіну від 16.05.1996 Покупець може отримувати матеріальні цінності без довіреності при умові, що матеріально-відповідальна особа завіряє свій підпис на відпускному документі печаткою підприємця Покупця. У пункті 5.1 Договору № 010703 визначено, що якість товару, що постачається за цим Договором, підтверджується сертифікатом відповідності (гігієни або іншим) або маркуванням у відповідності до стандартів ДСТУ (ГОСТ), у випадку, якщо товар підлягає сертифікації чи маркуванню (якщо це вимагається).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ Фобос-Захід позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку: договір №010703 від 01 липня 2013 року, укладений між ТзОВ ФОБОС-ЗАХІД та ПП ТЕХІНФО ; документи щодо продажу товарів, придбаних за договором №010703 від 01 липня 2013 року (договори, специфікації до договорів, видаткові накладні, платіжні документи, довіреності, товарно-транспортні накладні, відомості про вантаж); податкові декларації з податку на додану вартість та Додатки №5 до них, Реєстри податкових накладних за податковими звітними періодами; податкові накладні, отримані від ТзОВ ФОБОС-ЗАХІД за операціями згідно договору №010703 від 01 липня 2013 року; податкові накладні, надані ПП ТЕХІНФО покупцям при продажу товарів, отриманих від ТзОВ ФОБОС-ЗАХІД за операціями згідно договору №010703 віл 01 липня 2013 року; акти здачі-прийняття робіт; регістри бухгалтерського обліку з обліку товарів, придбаних згідно договору №010703 від 01 липня 2013 року та в цілому за рахунком з обліку товарів та інших товарно-матеріальних цінностей; оборотно-сальдові відомості по рахунках; податкову декларацію з податку на прибуток ПП Техінфо за 2013 та 2014 роки та деталізацію(розшифровку) рядків декларації, за якими відображено доходи з продажу товарів, придбаних за договором №010703 від 01 липня 2013 року та собівартість реалізації вказаних товарів; фінансові звіти ПП Техінфо (баланс станом на 31 грудня 2013 року, на 31 грудня 2014 року, звіт про фінансові результати за 2013 та 2014 роки; деталізацію статей запасів балансу станом на 31 грудня 2013 року, на 31 грудня 2014 року; деталізацію статей звіту про фінансові результати за 2013, 2014 роки.

Наведеними документами на думку позивача підтверджується отримання позивачем товарів від контрагента ТОВ Фобос-Захід .

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що підприємницька діяльність здійснюється суб'єктом господарювання на власний ризик, а відтак, у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладаються на таких учасників. Так, належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

Необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини Булвес АД проти Болгарії, де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, обачний платник податку може не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової добросовісності за доступними базами даних, але і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Відтак, з урахуванням наведеного, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з його контрагентами слід з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, з урахуванням вищевказаної позиції Європейського Суду з прав людини; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

Також, колегія суддів зазначає, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

При цьому при розв'язанні відповідних спорів варто враховувати, що в разі надання відповідачем - податковим органом доказів, які підтверджують факт вчинення платником податку податкового правопорушення, саме на платника податків покладається обов'язок спростовувати обґрунтовані доводи податкового органу.

Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, за змістом процесуального закону платник податків повинен підтвердити належними та допустимим доказами свої заперечення проти наданих доказів податковим органом.

На обгрунтування нереальності господарських операцій позивача з контрагентом відповідач зазначає про те, що згідно з ІС Податковий блок станом на 23 травня 2016 року ТОВ Фобос-Захід має стан 45-платник до кінця року, дата зміни стану 15 лютого 2016 року. ТОВ Фобос-Захід (ЄДРПОУ 38501324) є платником, який має негативну податкову історію та по якому неодноразово проводилися перевірки та складайся акти та податкові інформації ДПІ у Франківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області.

Згідно акту від 04 квітня 2013 року №83/13-05-22-04/38501324 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Фобос-Захід щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01 грудня 2013 року по 31 грудня 2013 року встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій для надання податкової вигоди переважно з контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Також, згідно акту від 24 березня 2014 року №67/13-05-22-04/38501324 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Фобос-Захід (код ЄДРПОУ 38501324) щодо підтвердження господарських відносин із ПП Роял Ісланд (код ЄДРПОУ 36507261) за період діяльності з 01 липня 2013 року по 30 вересня 2013 року встановлено порушення п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 ст. 198, п. 198.2, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 липня 2013 року по 30 вересня 2013 року. Відповідно до додатку №5 Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до податкових декларацій з податку на додану вартість поданих ТОВ Фобос-Захід за липень 2013 року, за серпень 2013 року встановлено формування податкового кредиту за рахунок контрагента ПП Роял Ісланд (код ЄДРПОУ 36507261) на загальну суму ПДВ 292 994, 77 грн, що складає 100% від загального ПК за період з 01 липня 2013 року по 30 вересня 2013 року.

Актом ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 15 січня 2014 року №22/22-03-26-54-36507261 Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП РОЯЛ ІСЛАНД щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ ПРОКАВІ УКРАЇНА та ТОВ КОНТИНЕНТ ПРОФІ за період з 01 липня 2013 року по 30 вересня 2013 року , встановлено порушення вимог п. 14.1 ст. 14. пп. а п. 185.1 ст. 185, п. 187,1 ст. 187 Податкового кодексу України в частині включення до податкових зобов'язань сум по господарських операціях, які не здійснювались, що призвело до завищення податкових зобов'язань за період липень-вересень 2013 року всього у сумі 2492676 грн, в тому числі липень 2013 року - 1540726 грн, серпень 2013 року - 951950 грн. Фінансово-господарська діяльність ПП Роял Ісланд здійснювалась поза межами правового поля без мети досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Задекларовані показники податкового кредиту інших контрагентів за вересень 2013 по взаємовідносинах з ПП РОЯЛ ІСЛАНД в ході проведення планової чи позапланової перевірки даних підприємств підлягають зменшенню до 0 .

Судом першої інстанції встановлено, що згідно вищезазначеного акту податковий орган дійшов висновку, що здійснення фінансово-господарської діяльності з ПП Роял Ісланд не підтверджують фактичного постачання товарів та послуг на адресу ТОВ Фобос-Захід , що свідчить про відсутність взаєморозрахунків, тому підтвердження факту наявності фактичного руху активів немає.

Відповідно до акту від 09 лютого 2015 року № 25/22-10/38501324 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Фобос-Захід з питань господарських відносин із платниками податків за період червень-серпень 2014 року встановлено, що порушення вимог ст. 185, п. 187.1 cт. 187, cт. 188, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 cт. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за червень-серпень 2014 року. За юридичною адресою ТОВ Фобос-Захід , особи відповідальні за фінансово-господарську діяльність Товариства відсутні, фактичне місцезнаходження підприємства встановити немає можливості. Станом на 06 лютого 2015 року відповідно до бази даних ІС Податковий блок ТОВ Фобос-Захід мало стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Податковий орган зазначив, що неможливо співставити дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів, а також підтвердження відносин з платниками податків та зборів, виду, обсягу і кількості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Згідно аналізу даних ІАС Єдиний реєстр податкових накладних встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару та відсутність фактів реального здійснення господарських операцій з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями. Операції купівлі-продажу ТОВ Фобос-Захід не спричиняють реального настання правових наслідків.

Крім цього, згідно із податкової інформації від 12 травня 2015 року № 65/22-10/38501324 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Фобос-Захід з питань господарських відносин із платниками податків за період вересень, листопад 2013 року, січень - травень, вересень, листопад, грудень 2014 року, січень - березень 2015 року, встановлено, що відповідно до довідки ОУ ДШ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області станом на 12 травня 2015 року про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків від 29 квітня 2015 року № 403/07-04 за адресою реєстрації: м. Львів вул. Пулюя, 19/14, ТОВ Фобос-Захід не встановлено. Встановлено, що суб'єкт господарювання зареєстрований на осіб, які до діяльності юридичної особи або фізичної особи-підприємця ніякого відношення не мають. Балансова вартість основних засобів ТОВ Фобос-Захід станом на 01 січня 2015 року становить 0,00 грн.

Згідно із наданою податковим органом інформацією встановлено, що здійснення фінансово-господарської діяльності з ПП Роял Ісланд не підтверджують фактичного постачання товарів та послуг на адресу ТОВ Фобос-Захід (контрагент позивача за спірною операцією), що свідчить про відсутність взаєморозрахунків, тому підтвердження факту наявності фактичного руху активів немає; операції купівлі-продажу ТОВ Фобос-Захід не спричиняють реального настання правових наслідків; балансова вартість основних засобів ТОВ Фобос-Захід станом на 01 січня 2015 року становить 0,00 грн; відсутній факт реального вчинення господарських операцій ТОВ Фобос-Захід по взаємовідносинам з платниками податків за період вересень, листопад 2013 року, січень-травень, вересень, листопад, грудень 2014 року, січень-березень 2015 року; за юридичною адресою ТОВ Фобос-Захід особи відповідальні за фінансово-господарську діяльність товариства відсутні, фактичне місцезнаходження підприємства встановити немає можливості; у ТОВ „Фобос-Захід відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

З вищевказаного слідує, що ТОВ Фобос-Захід немає засобів для ведення господарської діяльності, а відтак стверджувати, що господарська операція ПП Техінфо з ТОВ Фобос-Захід фактично відбулася за відсутності у ТОВ Фобос-Захід основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень (за відсутності підтверджуючих документів, що підтверджують, що ТОВ „Фобос-Захід орендувалися чи були на праві власності приміщення в яких міг зберігатися товар), транспортних засобів (матеріали справи зворотного не містять), фактичного постачання товарів та послуг на адресу ТОВ Фобос-Захід та за наявності балансової вартості основних засобів ТОВ Фобос-Захід станом на 01 січня 2015 року 0,00 грн немає підстав.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем не наведено переконливих доводів чи первинних документів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації, які б свідчили про наявну можливість виконати поставку товарів зазначених у договорі, як і не надано інформації щодо залучення ТОВ Фобос-Захід субпідрядних організацій при виконанні даних об'ємів роботи.

Позивачем, також, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та підтверджують засвідчені документами, факти господарської діяльності, яка здійснюється з розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Під час розгляду справи ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції позивачем не було підтвердженого того факту, що саме ТОВ Фобос-Захід виконувало спірні операції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не було допустимими доказами по справі доведено суду, яким саме чином його контрагент без наявності жодної матеріально-технічної бази, а також відповідних трудових ресурсів мав змогу виконувати поставку товарів в асортименті та кількості вказаними в накладних.

При цьому колегія суддів враховує, що відповідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами , ні позивачем ні його контрагентами не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Крім цього, на обґрунтування доводів про відсутність господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ Фобос-Захід податковий орган посилається на ту обставину, що відносно директора ТОВ Фобос-Захід ОСОБА_4 було відкрито кримінальне провадження щодо вчинення правопорушення(злочину), передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України. В процесі досудового слідства встановлено, що ОСОБА_4, діючи умисно в 2012 році здійснив реєстрацію на себе ТОВ Фобос-Захід з метою прикриття незаконної діяльності та використання зазначеного суб'єкта господарювання для створення видомості фінансово-господарської діяльності, здійснення документального оформлення начебто проведення операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг) виконання робіт) підприємств реального сектору економіки, серед яких ПП Техінфо . Вину в інкримінованому злочині ОСОБА_4 визнав повністю, що підтверджується протоколом допиту підозрюваного від 22 квітня 2016 року. 05 травня 2016 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності Цьвок Р.В. та ОСОБА_4 у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 205 КК України було укладено угоду про визнання винуватості.

24 травня 2016 року вироком Сихівського районного суду м. Львова було затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 05 травня 2016 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності Цьвок Р.В. та ОСОБА_4 у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 205 КК України. Згідно вказаної угоди обвинувачений повідомив, що переслідуючи мету на здійснення фіктивного підприємництва, вчинив всі необхідні дії для реєстрації та відповідно став фактичним засновником, директором, головним бухгалтером юридичної особи ТОВ Фобос-Захід .

Враховуючи вищенаведене, податковий орган дійшов висновку, що господарські операції ПП Техінфо з придбання ТМЦ у ТОВ Фобос-Захід за період 2013-2014 роках, не вплинули на формування показника собівартістості реалізованих товарів, оскільки обсяг придбання від даного контрагента не було віднесено ПП Техінфо до складу витрат операційної діяльності, а тільки сума ПДВ була залучена до формування податкового кредиту підприємства у відповідних періодах у 2013 році та 2014 році, а тому формування ПП Техінфо податкового кредиту є безпідставним.

Стосовно таких висновків податкового органу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи слідує, що усі документи ТОВ Фобос-Захід засвідчені підписом ОСОБА_4

Колегія суддів зазначає, що керівник товариства контрагента позивача (ОСОБА_4.) визнаний винним у вчиненні злочину, даний факт унеможливлює прийняття до податкового обліку підписані ними первинні документи та податкові накладні.

Така неможливість обумовлена тим, що фіктивність створення товариства з моменту його державної реєстрації доводить відсутність законодавчо передбаченої мети створення суб'єкта господарювання, внаслідок чого, господарські операції позивача з його контрагентом не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Системний та буквальний аналіз норм свідчить про те, що обвинувачення особи, що підписує первинні документи від імені підприємства контрагента, у вчиненні злочинів, пов'язаних з фіктивністю підприємства, виключає належність таких документів встановленим вимогам законодавства та унеможливлює прийняття їх до податкового обліку.

Наявність первинних документів, які мають обов'язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту за умови якщо такі первинні документи складені від імені суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва. Такий висновок зумовлений тим, що статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди.

Верховний Суд України неодноразово висловлював висновки щодо застосування норм матеріального права, що регулюють подібні спірні правовідносини, у постановах, прийнятих за результатами розгляду справ з підстави, передбаченої у пункті 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (постанови від 22.11.2016 у справі № 826/11397/14, від 24.05.2016 у справі № 21-5332а15, від 14.06.2016 у справі № 21-1318а16, від 22.11.2016 у справі № 21-2430а16).

Висновки Верховного Суду України полягають у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними.

У справі № 826/11397/14 Верховний Суд України, посилаючись на висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності у кримінальній справі вироку, зазначив, що така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, стосовно фіктивності підприємства - контрагента покупця, не могла бути не врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним. Тому, при розгляді конкретної справи такі доводи органу влади суди мають перевіряти.

У справах № 21-5332а15, № 21-1318а16, № 21-2430а16 Верховний Суд України зазначив, що обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким директора підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, не може бути неврахованою судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що первинні документи, виписані особою, яка визнала свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, не можуть вважатися належно оформленими документами фінансової звітності, які надають право на формування податкового кредиту.

Стосовно доводів позивача про те, що зі змісту показань допитаного в суді першої інстанції ОСОБА_4 слідує, що операції мали місце саме між ПП Техінфо та ТОВ Фобос-Захід колегія суддів відхиляє та зазначає, що злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємництва виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

За наявності вироку суду, яким було встановлено обставини фіктивності підприємницької діяльності ТОВ Фобос-Захід , товарність господарських операцій позивача з цим товариством нівелюється, а отже і правомірність формуванням позивачем податкового кредиту за операціями з ним.

Згідно ч. 6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи встановлений вироком суду факт протиправності діянь посадової особи ТОВ Фобос-Захід , колегія суддів приходить до висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані платником податків, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

При цьому, колегія суддів зазначає, що наявність оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку та задекларованих позивачем податкових вигод, а отже відсутність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Поряд з цим, колегія суддів вважає обґрунтованими, наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи на підтвердження своєї правової позиції, а саме посиланням на практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), рішення Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) та рішення Євромак метал проти колишньої Югославської Республіки Македонія (08.10.2018), у яких перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності, однак вважає за необхідне зазначити, що рішення у кожній окремій справі приймається виходячи із конкретних фактичних обставин та доказів, які лягають в основу справи.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що у пункті 65 рішення Європейського суду з прав людини Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009, заява №3991/03, зазначено, що суд вважає, що у даній справі загальні інтереси спільноти полягали у підтриманні фінансової стабільності системи оподаткування ПДВ разом із її сукупністю нормам щодо нарахування ПДВ до сплати, податкових пільг, податкового кредиту та відшкодування ПДВ. Основними елементами підтримання такої стабільності слід визнати повне і своєчасне виконання усіма платниками ПДВ своїх зобов'язань щодо декларування та сплати ПДВ та, в кінцевому результаті, запобігання будь-яких видів шахрайських зловживань у вказаній системі. Щодо цього Суд визнає, що необхідно покладати край спробам зловживання у сфері оподаткування і що з метою попередження таких зловживань може бути розумним передбачати у національному законодавстві вимоги особливої обачливості для платників ПДВ.

Щодо посилання позивача на висновок експерта № 30/1 про судово-економічну експертизу, як на доказ підтвердження використання придбаних у ТОВ Фобос-Захід товарів у господарській діяльності та про те, що на момент здійснення спірних операцій ТОВ Фобос-Захід було належним чином зареєстроване як юридична особа, то колегія суддів зазначає, що зазначений висновок експерта не є належним доказом, оскільки у даному висновку експертом досліджувалась, зокрема діяльність ПП Техінфо , та не підтверджує, що саме товар, який був реалізований іншим контрагентам був придбаний у ТОВ Фобос-Захід , а відповідно і не підтверджує фактичного здійснення спірної господарської операції ПП Техінфо з ТОВ Фобос-Захід .

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність реального характеру господарських відносин між ПП Техінфо та ТОВ Фобос-Захід , а відтак висновки контролюючого органу відповідають фактичним обставинам справи та прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Техінфо залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 813/2221/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді В. В. Ніколін Д. М. Старунський