Постанова

від 17.01.2019 по справі 903/94/17

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року Справа №903/94/17

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Коломис В.В. , суддя Дужич С.П.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

позивача: представник не з'явився

відповідача: представник Овдійчук О.О. - адвокат

третьої особи 1: представник не з'явився

третьої особи 2: підприємець Лисий В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Любомльської міської ради Волинської області на рішення господарського суду Волинської області, ухваленого 23.05.17р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Костюк С. В., судді Кравчук А.М., Якушева І.О. у м.Луцьку, повний текст складено 26.05.17р. у справі №903/94/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-Сервіс"

до відповідача Любомльської міської ради Волинської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) ПрАТ "Любомльське РТП"

2) ФОП Лисого Віталія Володимировича

про визнання дій міської ради протиправними, скасування рішення Любомльської міської ради та відновлення становища, яке існувало до його порушення шляхом визнання рішення дійсним

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Волинської області від 23.05.2017р. у справі №903/94/17 позов задоволено частково; визнано дії Любомльської міської ради протиправними по винесенню рішення №58/13 від 10.09.2015 року та скасовано рішення Любомльської міської ради від 10.09.2015р. №58/13 "Про скасування рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради від 11.07.2006 року №75 "Про оформлення права власності"; відмовлено в позові про відновлення становища, яке існувало до його порушення шляхом визнання рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради від 11.07.2006 року №75 "Про оформлення права власності" дійсним; стягнуто з Любомльської міської ради в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-Сервіс" 1600,00 грн. витрат по судовому збору; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-Сервіс" в доход державного бюджету України 1600,00 грн. судового збору.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що 10.09.2015 року Любомльська міська рада прийняла рішення № 58/13, яким, посилаючись на рішення господарського суду Волинської області від 27.02.2008 року у справі № 2/22-76, скасувала рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради народних депутатів від 11.07.2006 року № 75 Про оформлення права власності , дане рішення є предметом спору у справі, що розглядається. ТОВ Любомль-Сервіс створено згідно рішення зборів засновників, оформленого протоколом № 1-06 від 05.07.2006 року, Статут товариства зареєстрований 05.07.2006 року за реєстраційним № 11891020000000225, в розділі 4 Статуту зазначено, що вклад ВАТ Любомльське РТП складає нерухоме майно приміщення станції МТФ, вартість якого у грошовому співвідношенні становить 160792 грн., або 98 % статутного капіталу товариства, вклад ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 3216 грн., або 2 % статутного капіталу товариства, зміни до Статуту в частині розміру статутного капіталу не вносились. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції покликається на ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , якою визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі.

2.2. Як слідує з оскаржуваного рішення, підставою його прийняття є рішення господарського суду Волинської області від 27.02.2008 року по справі № 2/22-76, яким визнано недійсним рішення наглядової ради в частині створення ТОВ Любомль-Сервіс , оформлене протоколом засідання № 2 від 20.05.2006 року; водночас як слідує з зазначеного протоколу питання щодо створення ТОВ не розглядалось на засіданні наглядової ради. Згідно матеріалів реєстраційної справи ТОВ Любомль-Сервіс створено згідно рішення зборів засновників, оформлене протоколом № 1-06 від 05.07.2006 року, яке є чинним.

2.3. Водночас, рішення від 11.07.2006 року № 75 Про оформлення права власності було прийнято на підставі відношення ВАТ Любомльське РТП від 25.06.2006 року № 76, а на підставі рішення від 11.07.2006 року № 75 ТОВ Любомль-Сервіс видано свідоцтво на право власності на станцію МТФ-Л-2 пл. 1004,9 кв.м..

2.4. Тому місцевий господарський суд прийшов до висновку, що рішення Виконавчого комітету Любомльської міської ради №75, як акт органу місцевого самоврядування є актом одноразового застосування, вичерпав свою дію фактом його виконання - в даному випадку оформленням права власності на нерухоме майно за ТОВ Любомль-Сервіс , тому не може бути скасованим або зміненим після його виконання (рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 року № 1-9/2009).

2.5. З врахуванням вищезазначених обставин, суд першої інстанції вважає дії відповідача по винесенню оспорюваного рішення протиправними, а тому задоволив позов в частині скасування рішення Любомльської міської ради від 10.09.2015 року № 58/13.

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

3.1. Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач - Любомльська міська рада Волинської області звернувся до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою відповідно до якої просить відновити строк на подання апеляційної скарги; скасувати рішення господарського суду Волинської області від 23.05.2017р. у справі №903/94/17 і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-Сервіс" про визнання дій міської ради протиправними, скасування рішення Любомльської міської ради та відновлення становища, яке існувало до його порушення шляхом визнання рішення дійсним; судові витрати покласти на позивача.

3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення незаконне та необґрунтоване, таке що прийняте з неповним з'ясуванням обставин, недоведеністю обставин, невідповідністю висновків викладених у рішенні, що мають значення для справи; з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

3.3. Вирішуючи спір про правомірність рішення Любомльської міської ради про скасування рішення виконавчого комітету щодо оформлення права власності на приміщення станції МТФ за ТОВ "Любомль-Сервіс" суд першої інстанції не з'ясував обставини, в кого - ПАТ "Любомльське РТП", чи ТОВ "Любомль-Сервіс", чи в обох одночасно і на яких рахунках на даний час обліковується приміщення станції МТФ в м. Любомль, вул. Дружби, 93, а також, чи відбулася фактична передача приміщення станції МТФ, як підстава для прийняття рішення про оформлення права власності.

3.4. Не з'ясовано чи було ВАТ "Любомльське РТП" власником приміщення станції МТФ станом на травень-липень 2006 року і чи були сфальсифікованими рішення наглядової ради ВАТ "Любомльське РТП", оформлене протоколом №2 від 23.05.2006р. та лист-відношення №76 від 25.06.2006р. до Любомльської міської ради з проханням зареєструвати право власності на приміщення станції МТФ за ТОВ "Любомль-Сервіс".

3.5. Судом першої інстанції встановлено, що рішення від 11.07.2006 року №75 про оформлення права власності прийнято на підставі відношення ВАТ "Любомльське РТП" від 25.06.2006 року №76, на підставі рішення від 11.07.2006 року №75 ТОВ "Любомль-Сервіс" видано свідоцтво на право власності на станцію МТФ-Л-2 пл. 1004,9кв.м.

3.6. При цьому судом не взято до уваги факти, які стверджують про фальсифікацію листа-відношення ВАТ "Любомльське РТП" від 25.06.2006 за №76 на підставі якого виконавчим комітетом Любомльської міської ради Волинської області приймалося рішення від 11.07.2006р. №75 "Про оформлення права власності", а саме, що:

- лист-відношення від 25.06.2006р. підписано від імені директора ОСОБА_4, в той час коли керівником - генеральним директором ВАТ "Любомльське РТП" був ОСОБА_5

- в листі-відношенні від 25.06.2006р. не могло бути зазначено про державну реєстрацію ТОВ "Любомль-Сервіс" за записом №11891020000000225, яка здійснена 05.07.2006р.

3.7. Вважає, що рішення від 11.07.2006 року №75 не могло бути належною і законною підставою для видачі ТОВ "Любомль-Сервіс" свідоцтва на право власності на станцію МТФ-Л-2 пл. 1004,9кв.м.

3.8. Також судом встановлено обставину, що договір-купівлі продажу нерухомого майна приміщення станції МТФ площею 1008 кв.м. залишковою балансовою вартістю 12000 грн. було укладено між ВАТ "Любомльське РТП" та підприємцем Лисим В.В. 01.01.2005р. тобто, що на момент прийняття виконавчим комітетом рішення про оформлення права власності ВАТ "Любомльське РТП" не було власником цього майна.

3.9. Крім цього рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради Волинської області від 11.07.2006 року №75 "Про оформлення права власності" було прийнято на підставі наданих ВАТ "Любомльське РТП" сфальсифікованих документів. за умови попереднього відчуження спірного майна іншій особі - ФОП Лисому В.В., є таким, що не відповідає Конституції і Законам України, а тому відповідно до ч.9 ст.59, п.15 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" було правомірно скасовано Любомльською міською радою.

3.10. Зазначає, що постановою Вищого господарського суду України від 08.05.2008 року у справі №7/85-91 зазначено, що ухвалою господарського суду Волинської області від 03.09.2007 року зустрічна позовна заява в частині вимог про визнання недійсним рішення наглядової ради ВАТ "Любомльське РТП" від 23.05.2006 року про передачу станції МТФ до статутного фонду ТОВ "Любомль-Сервіс" прийнято до провадження, об'єднано із первісним позовом для спільного розгляду та відкладено розгляд справи, в частині решти заявлених зустрічних позовних вимог - відмовлено у їх прийнятті на підставі ч.1 ст.62 ГПК України, що в свою чергу не відповідає дійсним обставинам справи.

3.11. Також у матеріалах реєстраційної справи відсутні докази про внесення змін до Статуту в частині статутного капіталу товариства, тому при перетворені ВАТ у ПАТ розмір статутного капіталу не змінився.

3.12. Крім того встановлені судом першої інстанції обставини стверджують, що фактичної передачі нерухомого майна станції МТФ площею 1004,9 кв.м. від ВАТ "Любомльське РТП" у статутний фонд ТОВ "Любомль-Сервіс" за період з травня 2006 року по даний час не відбулося, а тому невідповідним є висновок суду, що рішення №75, як акт органу місцевого самоврядування є актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання в даному випадку оформлення права власності на нерухоме майно за ТОВ "Любомль-Сервіс", тому не може бути скасованим або зміненим після його виконання.

3.13. Апелянт зазначає, що наявні в матеріалах справи докази стверджують факти підроблення та фальсифікації посадовими особами ВАТ "Любомльське РТП" документів, що містять ознаки кримінального правопорушення.

3.14. Рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради Волинської області від 11.07.2006р. №75 "Про оформлення права власності" не відповідає Конституції і Законам України, не може вважатися актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, оскільки фактичної передачі майна у власність позивача не відбулося, а тому правомірно було скасовано Любомльською міською радою.

3.15. В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду представник скаржника підтримала доводи, наведені в апеляційній скарзі, вказала, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 23.05.2017р. у справі № 903/94/17 належить скасувати та прийняти нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Любомль-Сервіс .

4. Відзиви на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1. 17.07.2017р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від ФОП Лисого В.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу.

4.1.1. Відповідно до цього відзиву підприємець вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 23.05.2017р. є незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення господарського суду Волинської області від 23.05.2017р. у справі №903/94/17 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

4.1.2. У скарзі апелянт вказує на те, що 01.01.2005 року приміщення станції МТФ було придбане ним, приватним підприємцем Лисим В.В. у ВАТ Любомльське РТП за договором купівлі-продажу даного нерухомого майна. Покликається на те, що станом на травень-липень 2006 року приміщення станції МТФ площею 1004,9 кв.м. за адресою: Волинська область, Любомльський район, м. Любомль, вул. Дружби, 93, перебувало у його користуванні на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна з відстрочкою платежу від 01.01.2005 р. і ВАТ Любомльське РТП не мало права та не могло передавати його у статутний фонд ТОВ Любомль-Сервіс . Зазначає також, що фактичної передачі нерухомого майна - станції МТФ від ВАТ Любомльське РТП у статутний фонд ТОВ Любомль-Сервіс за період з травня 2006 року по даний час не відбулося. За таких обставин вважає, що Любомльська міська рада Волинської області правомірно прийняла рішення від 10.09.2015р. №58/13 Про відміну рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради від 11.07.2006 р. №75 Про оформлення права власності .

4.1.3. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізична особа-підприємець Лисий Віталій Володимирович в судовому засіданні підтримав свій відзив в повному обсязі, вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 23.05.2017р. у справі № 903/94/17 належить скасувати та прийняти нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Любомль-Сервіс .

4.2. 26.09.2017р. на електронну адресу Рівненського апеляційного господарського суду від ТОВ "Любомль-Сервіс" надійшли заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Також 13.11.2017р. надійшли заперечення на апеляційну скаргу.

4.2.1. Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

4.3. 26.09.2017р. на електронну адресу Рівненського апеляційного господарського суду від ПАТ "Любомльське РТП" надійшли заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

4.3.1. Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ПрАТ Любомльське ремонтно-транспортне підприємство в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

4.4. Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.07.2017р. (головуючий суддя Петухов М.Г., судді Гудак А.В., Маціщук А.В.) у справі №903/94/14 прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження та призначено до розгляду.

4.4.1. Ухвалою суду у цьому ж складі від 13.11.2017 року зупинено провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею справи №903/857/17 за позовом Любомльської міської ради Волинської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-Сервіс", Приватного акціонерного товариства "Любомльське ремонтно-транспортне підприємство" про визнання недійсним рішення та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

4.4.2. Зупинення провадження у даній справі припало на один із етапів судової реформи в Україні (щодо ліквідації апеляційних судів та створення нових).

4.4.3. Відповідно до абз. 3 п. 3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

4.4.4. Згідно указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017р. Рівненський апеляційний господарський суд ліквідовано та створено Північно-західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Вінницьку, Волинську, Житомирську, Рівненську та Хмельницьку області, з місцезнаходженням у місті Рівному.

4.4.5. Частиною 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

4.4.6. 05.10.2018 в газеті "Голос України" опубліковано оголошення про початок роботи Північно-західного апеляційного господарського суду.

4.4.7. Відповідно до наказу керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду №992 від 01.10.2018 "Про комісію для передачі судових справ та матеріалів" згідно акта здачі судових справ від 03.10.2018 до Північно-західного апеляційного господарського суду передані матеріали справи №903/94/17.

4.4.8. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2018 Північно-західного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Любомльської міської ради Волинської області на рішення господарського суду Волинської області від 23.05.2017р. у справі №903/94/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Дужич С.П., суддя Коломис В.В.

4.5. 22.10.2018 року від головуючого судді Миханюк М.В. надійшла заява про самовідвід у справі №903/94/17, у зв'язку із наявністю родинних зв'язків із головуючим суддею по даній справі у Рівненському апеляційному господарському суді - Петуховим М.Г., що може викликати сумніви у неупередженості при вирішенні даного спору.

4.5.1. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.18р. у справі №903/94/17 заява судді Миханюк М.В. задоволена.

4.6. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2018 р. для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Коломис В.В., суддя Дужич С.П.

Ухвалою від 25.10.18р. новим складом суду апеляційна скарга відповідача була прийнята до провадження на стадії зупинення провадження у справі.

4.7. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2018р. поновлено провадження за апеляційною скаргою Любомльської міської ради Волинської області на рішення господарського суду Волинської області від 23.05.2017р. у справі №903/94/17 та призначено до розгляду на 12.12.2018р.

4.8. До початку розгляду апеляційної скарги від позивача - ТОВ "Любомль-Сервіс" та третьої особи ПрАТ "Любомльське РТП" надійшли заяви про відвід судді Коломис В.В.

4.9. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2018р. відмовлено у задоволенні заяв ТОВ "Любомль-Сервіс" та ПрАТ "Любомльське РТП" про відвід судді Коломис В.В.; відкладено розгляд апеляційної скарги на 17.01.2019р.

4.10. Інших заяв, клопотань від учасників провадження у даній справі не надходило.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Любомльської міської ради Волинської області на рішення господарського суду Волинської області Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:

Конституція України;

Рішення Конституційного Суду України;

Європейська хартія місцевого самоврядування;

Закон України Про місцеве самоврядування ;

Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);

Господарський процесуальний кодекс України (у редакції, чинній до 15.12.2017)

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);

Закон України Про звернення громадян

Закон України "Про судовий збір";

Тимчасове положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. N7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту постанови також - Тимчасове положення)

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши наявні матеріали оскарження ухвали, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Щодо скасування рішення Любомльської міської ради Волинської області від 10.09.2015 року №58/13.

7.2.1. Апеляційним судом встановлено, що рішенням Любомльської міської ради Волинської області від 10.09.2015 року №58/13 скасовано рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради від 11.07.2006 року №75 Про оформлення права власності .

7.2.2. Відповідно до рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради від 11.07.2006 року №75 Про оформлення права власності Виконавчий комітет Любомльської міської ради Волинської області вирішив оформити право власності на приміщення станції МТФ ТОВ Любомль-Сервіс , що знаходиться в м. Любомль по вул. Дружби, 93 за ВАТ Любомльське ремонтно-транспортне підприємство .

7.2.3. Із листа Любомльській міській раді від 25.06.2006 року №75, який став підставою для прийняття виконавчим комітетом Любомльської міської ради рішення від 11.07.2006 року №75 Про оформлення права власності , вбачається, що ВАТ Любомльське РТП просить оформити рішення про право власності на приміщення станції МТФ ТОВ Любомль-Сервіс відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю Любомль-Сервіс за №11891020000000225.

7.2.4. Проте суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що такий лист не міг бути підставою для прийняття виконавчим комітетом відповідного рішення, оскільки ТОВ Любомль-Сервіс станом на 25.06.2006 року взагалі не існувало, а така юридична особа була зареєстрована лише 05.07.2006 року, що вбачається із матеріалів справи, зокрема, Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

7.2.5. Суд апеляційної інстанції також погоджується із твердженнями відповідача, що Товариство з обмеженою відповідальністю Любомль-Сервіс не є правонаступником ВАТ Любомльське ремонтно-транспортне підприємство , а тому будь-які права по оформленню права власності на майно ВАТ Любомльське РТП до позивача не перейшли.

7.2.6. Як вбачається із матеріалів справи, рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради від 11.07.2006 року №75 Про оформлення права власності не було виконано, оскільки право власності на приміщення станції МТФ ТОВ Любомль-Сервіс , що знаходиться в м. Любомль по вул. Дружби, 93 за ВАТ Любомльське ремонтно-транспортне підприємство на його підставі не оформлялося.

7.2.7. Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, не було передбачено можливості повторної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна за одним і тим же ж власником.

7.2.8. Відповідно до п. 6.1 вказаного Тимчасового положення оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності:

а) місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування:

- фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта

комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію;

- власникам спільних будівель, які на законних підставах зробили перебудову, прибудову, унаслідок чого змінилися належні їм частки. У разі, якщо співвласники не згодні змінити частки добровільно, це питання вирішується в судовому порядку;

- членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, товариства або об'єднання, які повністю внесли свої пайові внески;

- юридичним особам у разі внесення до статутного фонду об'єктів нерухомого майна їх засновниками;

- фізичним особам та юридичним особам, які в разі ліквідації (реорганізації) підприємства, об'єднання, організації отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно підприємства, об'єднання, організації, що ліквідовується;

- фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників підприємства і за рішенням засновників (власників) отримали у власність об'єкт нерухомого майна, переданий їм за актом приймання-передавання;

- інвесторам, які у встановленому законодавством України порядку отримали у власність об'єкти нерухомого майна або його частини, побудовані за їх кошти, за наявності відповідного рішення місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, акта приймання-передавання об'єкта (частини) інвестору;

- реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об'єкти нерухомого майна з представленням рішень комісій з реабілітації про повернення цього майна;

- у разі виділення окремого будинку зі складу об'єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше будинків (будівель);

- фізичним та юридичним особам при представленні договору про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна, акта про прийняття об'єкта в експлуатацію та акта приймання-передавання цього об'єкта;

- фізичним та юридичним особам на об'єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені із житлових у нежитлові і навпаки, при наданні рішення відповідного органу;

- фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна, крім правовстановлювальних документів, передбачених у додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.

7.2.9. Відтак, в даному випадку, жодної правової підстави, визначеної Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, для оформлення та реєстрації права власності на приміщення станції МТФ Л-2, площею 1004,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Любомль, вул. Дружби, 93, не було ні у ВАТ Любомльське РТП , ні у ТОВ Любомль-Сервіс .

7.2.10. Відповідно до Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5). В Основному Законі України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (частина перша статті 140).

7.2.11. Виходячи з цих конституційних положень у системному зв'язку з положеннями статті 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 26 березня 2002 року визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов'язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад і перелік яких визначено у Конституції і законах України (пункти 4, 5 мотивувальної частини Рішення від 26 березня 2002 року № 6-рп/2002 у справі про охорону трудових прав депутатів місцевих рад).

7.2.12. Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

7.2.13. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

7.2.14. Закріплені у статті 144 Конституції України і статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування.

7.2.15. В Законі України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання, і що рішення відповідної ради може бути внесене на повторний розгляд цієї ж ради (стаття 25, частина четверта статті 59).

7.2.16. У Законі України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, які належать до компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою, і що раді належить право скасовувати акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень (частина дев'ята статті 59, пункт 15 частини першої статті 26).

7.2.17. В інших положеннях Закону України Про місцеве самоврядування в Україні також визначено право ради скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни, зокрема скасовувати дозволи на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення (пункт 36 частини першої статті 26), вносити зміни до місцевого бюджету (пункт 23 частини першої статті 26).

7.2.18. Також в Основному Законі України передбачено право направляти письмові звернення або особисто звертатися до органів місцевого самоврядування, які зобов'язані розглянути звернення (стаття 40).

7.2.19. Законом України Про звернення громадян встановлено право органів місцевого самоврядування скасовувати або змінювати оскаржувані рішення (абзац п'ятий частини першої статті 19).

7.2.20. Тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Любомльська міська рада Волинської області, ознайомившись із зверненням Фізичної особи-підприємця Лисого Віталія Володимировича та вивчивши порядок і підстави прийняття виконавчим комітетом Любомльської міської ради рішення від 11.07.2006 року №75 Про оформлення права власності , прийняла рішення від 10.09.2015 року №58/13, яким скасовано рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради від 11.07.2006 року №75 Про оформлення права власності у межах своїх повноважень, наданих законом.

7.2.21. Крім того, як встановлено судом, станом на момент звернення ТОВ Любомль-Сервіс з даним позовом рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради щодо оформлення права власності на станцію МТФ за ПрАТ Любомльське РТП виконане не було та не стосувалося ТОВ Любомль-Сервіс , ПрАТ Любомльське РТП первинних документів про право власності на відповідне майно не зареєструвало, як цього вимагає стаття 182 Цивільного кодексу України. Судами також не встановлено наявності інших доказів, які б свідчили про наявність у позивача прав на вказане майно, які б виникали на підставі рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради від 11.07.2006 року №75 Про оформлення права власності . Посилань на існування у позивача таких документів не містить і саме рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради від 11.07.2006 року №75 Про оформлення права власності , яке приймалося виключно за зверненням керівника ПрАТ "Любомльське РТП".

7.2.22. Отже, суд приходить до висновку, що за рішенням виконавчого комітету Любомльської міської ради від 11.07.2006 року №75 Про оформлення права власності у позивача не виникло ні право власності, яке повинно було вже існувати на момент звернення, ні правова підстава для оформлення такого права.

7.2.23. Тому рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради саме по собі не є правовстановлюючим документом, а лише легітимізує вже існуюче право власності, створює правову підставу для оформлення (державної реєстрації) речового права на майно у встановленому законодавством порядку.

7.2.24. Таким чином, і позовна вимога про скасування спірного рішення Любомльської міської ради Волинської області № 58/13 від 10.09.2015 року Про скасування рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради від 11.07.2006 року № 75 Про оформлення права власності зводиться до спору про право власності між позивачем та третіми особами, а не є спором між позивачем та відповідачем щодо повноважень останнього при прийнятті рішення про оформлення об'єктів нерухомості.

7.2.25. З огляду на це, рішення Любомльської міської ради Волинської області № 58/13 від 10.09.2015 року Про скасування рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради від 11.07.2006 року № 75 Про оформлення права власності не порушує прав позивача, який відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017) не довів належними та допустимим доказами наявності у нього будь-яких речових прав на нерухоме майно, оформлене за ВАТ Любомльське РТП рішенням виконавчого комітету Любомльської міської ради від 11.07.2006 року № 75 Про оформлення права власності .

7.2.26. Відповідно до вимог частини 5 статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

7.2.27. Згідно з статтею 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

7.2.28. Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

7.2.29. Статтею 393 Цивільного кодексу України встановлено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

7.2.30. Відповідно до вимог ст. 1 ГПК України (у редакції, що діяла до 15.12.2017 року) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

7.2.31. Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

7.2.32. Наведені положення є реалізацією частини першої статті 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та частини другої статті 124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

7.2.33. До господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто, в контексті норми статті 4 Господарського процесуального кодексу України має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. При цьому, заінтересована особа вправі звертатись до суду за захистом не будь-якого, а виключно охоронюваного законом інтересу, законного інтересу (абз.3 п.3.5 мотивувальної частини Рішення КСУ №18-рп/2004 від 01.12.2004 року у справі про охоронюваний законом інтерес).

7.2.34. З наведеного вбачається, що для задоволення позовних вимог про визнання незаконним акту органу місцевого самоврядування недостатньо встановити лише обставини суперечності цього акту вимогам закону. Для задоволення вимог потрібно також встановити, що незаконний акт органу місцевого самоврядування порушує права позивача. У випадку, якщо акт органу місцевого самоврядування прав позивача не порушує, у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог про визнання його незаконним.

7.3. Щодо вимоги позивача про відновлення становища, яке існувало до його порушення шляхом визнання рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради від 11.07.2006 року №75 дійсним.

7.3.1. Способи захисту цивільних прав, як зазначалося вище у даній постанові (п.7.2.27.), передбачені у статті 16 ЦК України, який регулює приватноправові відносини. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено пунктом 4 частини другої цієї статті.

7.3.2. Як вбачається із позовної заяви (прохальна частина), ТОВ Любомль-Сервіс звернулося з позовом до суду про оскарження рішенням Любомльської міської ради Волинської області від 10.09.2015 року №58/13, яким скасовано рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради від 11.07.2006 року №75 Про оформлення права власності , яке фактично не було виконано. Адже право власності на приміщення станції МТФ, що знаходиться в м. Любомль по вул. Дружби, 93 за ВАТ Любомльське ремонтно-транспортне підприємство на підставі такого рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради ніколи не оформлялося, що підтверджується матеріалами справи.

7.3.3. Рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради від 11.07.2006 року №75 Про оформлення права власності не стосується ТОВ Любомль-Сервіс , оскільки не надає жодних прав та повноважень останньому, не є правовстановлюючим чи іншим документом щодо майна ТОВ Любомль-Сервіс . Відповідно, права ТОВ Любомль-Сервіс вказаним рішенням виконавчого комітету Любомльської міської ради від 11.07.2006 року №75 Про оформлення права власності не порушуються.

7.3.4. У прохальній частині позовної заяви (п.4) позивач просить відновити становище, яке існувало до його порушення. Визнати рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради Волинської області від 11 липня 2006 року №75 Про оформлення права власності на приміщення станції МТФ за ТОВ Любомль-сервіс , що знаходиться в м.Любомль, вул..Дружби, 93, Волинська область, 44300 - дійсним.

7.3.5. Поряд з тим жодних обґрунтувань зазначеної позовної вимоги (п.7.3.4. цієї постанови) позивачем у позовній заяві не наводиться.

Незважаючи на відсутність у позовній заяві обґрунтувань такої вимоги, суд першої інстанції в оспорюваному судовому рішенні зазначив, що рішення від 11.07.2006 року № 75 про оформлення права власності було прийнято на підставі відношення ВАТ Любомльське РТП від 25.06.2006 року №76. На підставі рішення від 11.07.2006 року №75 ТОВ Любомль-Сервіс видано свідоцтво на право власності на станцію МТФ-Л-2 пл. 1004,9кв.м.

7.3.6. Суд вважає, що рішення № 75, як акт органу місцевого самоврядування є актом одноразового застосування, вичерпав свою дію фактом його виконання в даному випадку оформленням права власності на нерухоме майно за ТОВ Любомль-Сервіс , тому не може бути скасованим або зміненим після його виконання (рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 року № 1-9/2009).

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

8.1. Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

8.2. Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

8.3. З огляду на зазначене, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

8.4. Проте позивач не надав до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження порушення його прав та законних інтересів оскаржуваним ним рішенням Любомльської міської ради.

8.5. Отже, у даному випадку прийняття відповідачем спірного рішення № 58/13 від 10.09.2015 року Про скасування рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради від 11.07.2006 року № 75 Про оформлення права власності не мало наслідком порушення прав позивача. Саме ця обставина, а не посилання на наявність у позивача необхідного обсягу повноважень на скасування свого ж рішення, повинна бути підставою для відмови в позові в цій частині.

8.6. Аналогічної правової позиції дотримується також Верховний Суд у складі колегії суддів Палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 31.01.2018 року у справі №911/1563/17.

8.7. З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає висновок суду першої інстанції відносно того, що рішення Любомльської міської ради від 10.09.2015 року №58/13, яким скасовано рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради від 11.07.2006 року №75 Про оформлення права власності , внаслідок протиправних дій по його винесенню, потребує скасування є передчасним; таким, що не ґрунтується на наявних у справі доказах; прийнятим при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи

У цій частині апеляційна скарга Любомльської міської ради Волинської області підлягає до задоволення.

8.8. Враховуючи ту обставину, що суд апеляційної інстанції прийшов до висновку (з урахуванням пунктів 7.2.4.-7.2.5, 7.2.20, 7.2.22. - 7.2.25 даної постанови) про скасування пункту 2 резолютивної частини рішення господарського суду Волинської області від 23.05.17р. щодо задоволення позовних вимог про визнання дій Любомльської міської ради протиправними по винесенню рішення №58/13 від 10.09.15р. та скасування рішення Любомльської міської ради від 10.09.2015 року №58/13 "Про скасування рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради від 11.07.2006 року №75 "Про оформлення права власності", вимога позовної заяви про визнання рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради від 11.07.2006 року №75 дійсним є такою що не підлягає до задоволення.

7.3.8. Місцевим господарським судом правомірно відмовлено позивачу у вимозі про визнання рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради від 11.07.2006 року №75 дійсним.

Рішення господарського суду Волинської області від 23.05.17р. у цій частині прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та учасниками провадження у даній справі не оскаржувалося.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є підставними та обґрунтованими; ґрунтуються на вимогах закону.

9.2. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

9.3. Підставами для скасування судового рішення у даному випадку повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (стаття 277 ГПК України).

9.4. За таких обставин рішення господарського суду Волинської області від 23.05.17р. у справі №903/94/17 слід скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо визнання дій Любомльської міської ради протиправними по винесенню рішення №58/13 від 10.09.15р. та скасування рішення Любомльської міської ради від 10.09.2015 року №58/13 "Про скасування рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради від 11.07.2006 року №75 "Про оформлення права власності". В цій частині слід ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи апелянтом - Любомльською міською радою за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Волинської області від 23.05.17р. у справі №903/94/17 сплачений судовий збір у сумі 3520грн. - в порядку та розмірі, визначеному Законом України Про судовий збір (а.с.238-239, т.1).

10.2. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

10.3. Оскільки апеляційна скарга задоволена, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 277, 278, 279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Любомльської міської ради Волинської області від 30.06.17р. задоволити.

Рішення господарського суду Волинської області від 23 травня 2017 року у справі №903/94/17 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо визнання дій Любомльської міської ради протиправними по винесенню рішення №58/13 від 10.09.15р. та скасування рішення Любомльської міської ради від 10.09.2015 року №58/13 "Про скасування рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради від 11.07.2006 року №75 "Про оформлення права власності".

В цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №903/94/17 повернути господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "05" лютого 2019 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Дужич С.П.