Ухвала

від 06.02.2019 по справі 908/5176/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

06.02.2019р. Справа №908/5176/15

за скаргою №16435/18 від 08.08.2018р. ОСОБА_1 акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» , м.Краматорськ

на дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва ОСОБА_2 при виконанні рішення суду у справі № 908/5176/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атом Україна» , м.Київ

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» , м.Краматорськ

про стягнення заборгованості в сумі 184603,01 грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Хохуля М.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від приватного виконавця: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.12.2015р. у справі №908/5176/15 (із врахуванням ухвали про виправлення описки від 17.02.2016р.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна світлотехнічна компанія» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна світлотехнічна компанія» заборгованість у розмірі 101 145,98 грн., пеню у розмірі 3 956,44 грн., 3% річних у розмірі 4 047,89 грн., інфляційні втрати у розмірі 75 452,70 грн., судовий збір у розмірі 2 769,05 грн.

Одночасно, вказаним рішенням повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Національна світлотехнічна компанія» з державного бюджету України суму судового збору у розмірі 923,01грн., сплаченого відповідно до платіжного доручення №4198 від 06.08.2015р.

14.12.2015р. на виконання вищезазначеного рішення господарським судом виданий відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.02.2016р. по справі №908/5176/15 замінено сторону у виконавчому провадженні стягувача - з Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна світлотехнічна компанія» , м.Київ на його правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Атом Україна» , м.Київ по справі №908/5176/15.

08.08.2018р. на адресу господарського суду Донецької області надійшла скарга №16435/18 від 08.08.2018р. ОСОБА_1 акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» , м.Краматорськ на дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва при виконанні рішення суду у справі №908/5176/1, в якій відповідачем заявлено про:

- визнання неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 в частині не передачі наказу господарського суду Донецької області №908/5176/18 від 14.12.2015р. до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для приєднання його до зведеного виконавчого провадження №49554205;

- визнання неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №56896317 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №908/5176/15 від 14.12.2015р.;

- скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №56896317, винесеної 01.08.2018р. приватним виконавцем ОСОБА_2 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №908/5176/15 від 14.12.2015р.;

- скасування постанови про арешт коштів боржника виконавчого провадження №56896317, винесеної 01.08.2018р. приватним виконавцем ОСОБА_2 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №908/5176/15 від 14.12.2015р.;

- визнання неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 щодо списання з рахунку ПАТ «Енергомашспецсталь» , відкритого в ПАТ «Альфа-Банк» у м.Києві (МФО 300346), боргу за виконавчим провадженням №56896317 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №908/5176/15 від 14.12.2015р., а також основної винагороди приватного виконавця та витрат на проведення виконавчих дій;

- зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 повернути на рахунок ПАТ «Енергомашспецсталь» (р/р № 26006011377801, ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві, МФО 300346) незаконно списану суму боргу за виконавчим провадженням №56896317 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №908/5176/15 від 14.12.2015р., а також основну винагороду приватного виконавця та витрати на проведення виконавчих дій за зазначеним виконавчим провадженням;

- зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 усунути порушення відповідно до вимог ст.30 ЗУ «Про виконавче провадження» шляхом передачі наказу господарського суду Донецької області №908/5176/15 від 14.12.2015р. на виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для приєднання його до зведеного виконавчого провадження №49554205.

Ухвалою від 09.08.2018р. по справі №908/5176/15 прийнято скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» за вх. №16435/18 від 08.08.2018р. на дії державного виконавця до розгляду та призначено розгляд скарги на 20.08.2018 на 12:00 год.

Ухвалою від 20.08.2018р. провадження у справі №908/5176/15 за скаргою ОСОБА_1 акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» №16435/18 від 08.08.2018р. на дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва при виконанні рішення суду у справі №908/5176/15 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку ОСОБА_3 Палатою Верховного Суду справи №904/7326/17 за скаргою ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_4.

27.08.2018р. приватний виконавець виконавчого округу м.Києва ОСОБА_2 подав відзив на скаргу на дії приватного виконавця у справі, в якому заперечує проти вимог скарги, посилаючись на правомірність своїх дій, вважає скаргу безпідставною та необґрунтованою. Зокрема, за твердженням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва, ним правомірно винесено постанову від 01.08.18р. про відкриття виконавчого провадження №56896317, оскільки право вибору пред'явлення виконавчого провадження до органу ДВС або до приватного виконавця належить стягувачу, а також у зв'язку з наявністю зареєстрованого за боржником майна на території м.Києва. Крім того, приватним виконавцем в запереченнях зазначено про те, що законодавством не врегульовано процедуру передачі виконавчих проваджень від приватних виконавців до державних, у зв'язку з чим відповідні вимоги скаржника не можуть підлягати задоволенню.

09.01.2019р. від приватного виконавця виконавчого округу м.Києва ОСОБА_2 надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №908/5176/15.

Протоколом автоматичного розподілу справи від 22.01.2019р. у зв'язку із закінченням повноважень судді Ніколаєвої Л.В., справу №908/5176/15 передано до провадження судді Левшиної Г.В.

Ухвалою від 25.01.2019р. поновлено провадження у справі №908/5176/15, розгляд скарги призначено на 06.02.2019 року об 11:45 год.

В судове засідання представники сторін та приватний виконавець не з'явились.

Розглянувши матеріали скарги, господарським судом встановлено наступне:

01.08.18р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 на підставі відповідної заяви стягувача винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№56896317 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №908/5176/15 від 14.12.2015р.

Постановою від 01.08.2018р. ВП№56896317 приватним виконавцем накладено арешт на грошові кошти боржника, згідно відповіді ДФС України щодо відкритих банківських рахунків боржника, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця - 206109,26 грн., та направлено платіжні вимоги про списання зазначеної суми грошових коштів у відповідні банківські установи.

01.08.2018р. приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 638,15 грн.

02.08.2018р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №56896317 згідно якої виконавчий документ фактично виконаний у повному обсязі.

02.08.2018р. боржник звернувся до приватного виконавця із заявою №17/821-1916 про передачу виконавчого провадження ВП №56896317 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для приєднання до зведеного виконавче провадження ВП №49554205 щодо стягнення грошових коштів з ПАТ «Енергомашспецсталь» .

Згідно відповіді приватного виконавця від 03.08.2018р., викладені у листі відповідача вимоги виконати не вбачається за можливе оскільки ВП №56896317 завершено на підставі фактичного виконання наказу господарського суду Донецької області №908/5176/15 від 14.12.2015р.

Як зазначає Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» , м.Краматорськ у своїй скарзі на дії приватного виконавця, на виконанні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України знаходиться зведене виконавче провадження ВП №49554205 з виконання виконавчих документів про стягнення грошових коштів з ПАТ «Енергомашспецсталь» на користь юридичних та фізичних осіб.

У зв'язку з вищезазначеними обставинами, відповідач вважає дії приватного виконавця з відкриття ВП№56896317 з примусового виконання наказу №908/5176/15 від 14.12.2015р. неправомірними та вчиненими з порушенням вимог закону, а також з порушенням прав стягувачів у зведеному виконавчому провадженні, яке здійснює Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, щодо першочергового задоволення їх вимог, а також прав та законних інтересів боржника.

Зокрема, в обґрунтування поданої скарги скаржник посилається на те, що відповідно до положень Інструкції з організації примусового виконання рішень та Закону України «Про виконавче провадження» приватному виконавцю надається право у випадку відкриття виконавчого провадження, яке є першим відкритим виконавчим провадженням відносно боржника, об'єднати виконавчі провадження у зведене, а також приєднати виконавче провадження до зведеного, тобто до того, яке є першим відкритим. Відтак, за твердженням скаржника, оскільки виконавче провадження з примусового виконання рішення про стягнення з ПАТ «Енергомашспецсталь» коштів було відкрито Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, та на виконанні якого перебуває зведене виконавче провадження №49554205, а також у зв'язку з тим, що приватним виконавцем ОСОБА_2 не здійснювалось відкриття першого виконавчого провадження про стягнення коштів з боржника ПАТ "Енергомашспецсталь", то він зобов'язаний був передати відповідний наказ господарського суду на виконання до органу ДВС, який відкрив перше виконавче провадження та здійснює виконання зведеного виконавчого провадження, а саме - до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Дослідивши матеріали скарги та інші надані документи, оцінивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга та докази за своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд, на підставі приписів чинного законодавства, дійшов висновку про те, що скарга ПАТ «Енергомашспецсталь» задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Так, відповідно до приписів статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Вказана норма кореспондується зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України, за якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України).

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 13.12.2012р. № 18-рп/2012).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження" (у редакції станом на час вчинення відповідних дій).

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусовому виконанню підлягають рішення, зокрема, на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами, у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За приписами статті 5 вказаного Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) державними виконавцями органів державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 вказаного Закону).

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Статтею 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Пункт 6 частини першої статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та пункт 4 частини першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" встановлюють принцип (засаду) диспозитивності виконавчого провадження та визначають його обов'язковість при здійсненні виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.

Цей принцип полягає, зокрема, у наданні стягувачу права вибору - пред'явити виконавчий документ для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців (абзац другий частини першої статті 19 цього Закону).

Тобто, вищевказані положення надають стягувачу право на власний розсуд обрати орган, що буде здійснювати примусове виконання, обираючи при цьому між державною виконавчою службою та приватними виконавцями.

Частина перша статті 27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" і частина друга статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" також передбачають право фізичних або юридичних осіб вільно обирати приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначених Законом України "Про виконавче провадження". Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Залежно від вибору стягувача та після пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця у відповідного виконавця виникають передбачені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" права й обов'язки, зокрема, обов'язок здійснювати заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Застосування правила щодо обов'язкового передання виконавчого провадження від приватного виконавця до державного і навпаки призведе до порушення основоположного принципу диспозитивності, порушення права стягувача на вибір виконавця, передбаченого законом.

Забезпечення рівноцінної конкуренції між державними та приватними виконавцями судових рішень (як однієї із необхідних умов підвищення ефективності виконавчого провадження) запроваджено Стратегією реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015 - 2020 роки, схваленою Указом Президента України від 20.05.2015р. №276/2015.

ОСОБА_3 Верховного Суду у постанові від 13.07.2018р. у справі №904/7326/17 наголосила про право стягувача вільно обирати орган для здійснення примусового виконання рішення - державну виконавчу службу або приватного виконавця.

Таким чином, за висновками суду, приватний виконавець у випадку наявності всіх підстав, зобов'язаний за заявою стягувача відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документа шляхом винесення відповідної постанови, а отже відсутня неправомірність дій приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття спірного виконавчого провадження.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Абзацом другим частини першої цієї норми передбачено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

Положення, викладені у двох абзацах частини першої статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", по суті становлять два логічно завершених автономних аспекти регулювання, що відносяться до предмета цієї статті, яка визначає особливості виконання кількох рішень державним або приватним виконавцем залежно від того, до кого надійшли на виконання кілька виконавчих документів щодо одного боржника.

Разом з тим встановлене абзацом першим частини першої статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" правило щодо виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження тим виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, стосується виключно державних, а не приватних виконавців, тоді як щодо останніх діє правило абзацу другого частини першої цієї ж статті про виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження.

Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012р. №512/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016р. №2832/5) (надалі - Інструкція), розробленою відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та Закону України "Про виконавче провадження", яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.

Пункт 14 розділу ІІІ цієї Інструкції регламентує дії державного виконавця у випадках, якщо відкрито декілька виконавчих проваджень відносно одного боржника, та встановлює обов'язок перевірити наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника за даними автоматизованої системи виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження.

У разі, якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника виявлено в іншому органі державної виконавчої служби, таке виконавче провадження передається на виконання до органу державної виконавчої служби, державним виконавцем якого відкрито перше виконавче провадження, або в порядку, визначеному розділом V цієї Інструкції. У разі, якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби або ВДВС, виконавче провадження передається на виконання до цих відділів.

Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції, об'єднання виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника у зведене виконавче провадження та приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження здійснюється приватним виконавцем у порядку, визначеному пунктом 14 цього розділу.

Згідно із пунктом 1 розділу І Інструкції вона розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та Закону України "Про виконавче провадження", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог цих законів, та такі, що не можуть їм суперечити, в тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Так, положення Закону України "Про виконавче провадження" не зобов'язують приватного виконавця передавати виконавче провадження, яке перебуває у нього на виконанні, державному виконавцю з тієї підстави, що державний виконавець відкрив перше виконавче провадження щодо одного боржника.

Натомість частина п'ята статті 5 цього Закону допускає передачу виконавчого документа від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої приватному виконавцю лише за заявою стягувача.

Системний аналіз норм Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що законодавцем визначено неоднаковий порядок дій для державних та приватних виконавців у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника та допущено можливість одночасного виконання судових рішень щодо одного боржника різними виконавцями у випадку обрання стягувачем приватного виконавця для примусового виконання виконавчого документа, тоді як Інструкція не може визначати такого обов'язку.

Окрім того, за змістом положень законодавства, яким визначено порядок здійснення виконавчого провадження, будь-яка передача виконавчого документа чи виконавчого провадження від одного виконавця до іншого здійснюється лише за згодою стягувача.

Закони України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", "Про виконавче провадження" та Інструкція фактично визначають три ключові процедури (механізми), пов'язані з рухом виконавчого документа та виконавчого провадження між приватними виконавцями та/або органами державної виконавчої служби, а саме «об'єднання та приєднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження» , «передача виконавчого документа» та «передача виконавчого провадження» .

Так, механізм об'єднання та приєднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження передбачений статтею 30 Закону України "Про виконавче провадження" та після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом може здійснюватися:

- органом державної виконавчої служби згідно з абзацом першим частини першої статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", пунктом 14 розділу ІІІ Інструкції (державна виконавча служба має визначений законом та підзаконними нормативними актами порядок взаємодії своїх органів: державний виконавець може сам сформувати зведене провадження за наявності у нього декількох виконавчих документів або формування такого провадження може відбуватися у межах державної виконавчої служби шляхом передачі всіх виконавчих проваджень щодо одного боржника державному виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження);

- приватним виконавцем згідно з абзацом другим частини першої статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції (формування зведеного виконавчого провадження та приєднання до нього наступних проваджень у випадку звернення до цього ж приватного виконавця стягувача чи стягувачів з виконавчими документами щодо одного й того ж боржника).

При цьому, в обох зазначених випадках згоди стягувача на формування зведеного виконавчого провадження чи приєднання до нього інших проваджень не потрібно, оскільки не йдеться про зміну виконавця.

Передача виконавчого документа визначається, зокрема, частиною п'ятою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" та розділом V Інструкції та може здійснюватися:

- від органу державної виконавчої служби до приватного виконавця;

- від приватного виконавця до органу державної виконавчої служби;

- від одного приватного виконавця до іншого.

Отже, в усіх наведених випадках передача виконавчого документа здійснюється лише за заявою стягувача (принцип диспозитивності).

Порядок передачі виконавчого провадження визначається статтями 42 і 44 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Така передача відбувається лише у прямо передбачених законом випадках, зокрема в разі зупинення діяльності сам приватний виконавець або Міністерство юстиції України (у випадку припинення діяльності на підставі наказу за наявності незакінчених проваджень) вирішує питання про заміщення такого приватного виконавця іншим приватним виконавцем. Така передача здійснюється за погодженням із стягувачем. У разі відсутності згоди стягувача приватний виконавець повертає виконавчий документ стягувачу або відповідно до рішення останнього передає його відповідному органу державної виконавчої служби або іншому приватному виконавцю.

Принцип передачі виконавчих проваджень виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження, повною мірою не може бути реалізований щодо приватних виконавців, оскільки вони мають низку обмежень у своїй діяльності, зокрема:

- щодо змісту рішень (частина друга статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" містить перелік рішень, які можуть виконуватися лише державними виконавцями. За змістом цієї норми до таких рішень фактично відносяться рішення, де боржником чи стягувачем є держава, або здійснюється виконання рішень адміністративних судів, рішень Європейського суду з прав людини, рішень про виселення та вселення фізичних осіб, рішень про конфіскацію майна, рішень, де боржники - діти або недієздатні особи та інші);

- щодо кількості виконавчих документів (згідно з пунктом 1 частини третьої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу, якщо на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця);

- щодо суми стягнення (протягом першого року зайняття діяльністю приватного виконавця приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень, за якими сума стягнення становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті (абзац тринадцятий частини другої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження").

Таким чином, поширення на приватних виконавців дії правила щодо передачі всіх виконавчих проваджень виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження щодо боржника, призведе до створення для державних виконавців більш сприятливих умов діяльності, що є неприйнятним з огляду на мету реформи системи примусового виконання рішень - дотримання балансу повноважень приватних і державних виконавців.

Виходячи з наведеного, ОСОБА_3 Верховного Суду у постанові від 13.07.2018р. у справі №904/7326/17 дійшла висновку про те, що передача виконавчого документа чи виконавчого провадження від приватного виконавця до іншого приватного чи державного виконавця може здійснюватися лише за заявою чи згодою стягувача, а стаття 30 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає обов'язок лише державного виконавця передати відкрите виконавче провадження іншому державному виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження, для виконання ним у рамках зведеного виконавчого провадження кількох рішень щодо одного боржника.

У зв'язку із чим приватний виконавець не зобов'язаний передавати виконавчий документ чи виконавче провадження для виконання тому державному чи приватному виконавцеві, який перший відкрив виконавче провадження щодо боржника, для виконання кількох рішень щодо одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження.

При цьому, передбачені статтями 45, 46 Закону України "Про виконавче провадження" правила розподілу стягнутих з боржника грошових сум та черговості задоволення вимог стягувачів підлягають застосуванню в межах одного конкретного виконавчого провадження, а не загалом до всіх виконавчих проваджень щодо боржника.

Крім того, у випадку платоспроможності боржника та недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів одночасна наявність зведених виконавчих проваджень на виконанні державної виконавчої служби та приватних виконавців не порушує передбаченого цими порядку черговості задоволення вимог стягувачів. Натомість у випадку неплатоспроможності боржника, до нього можуть застосовуватися процедури, встановлені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідна правова позиція викладена у постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 05.12.2018р. у справі № 904/7326/17.

Таким чином, обов'язок приватного виконавця, який не здійснював відкриття першого виконавчого провадження щодо боржника - ПАТ "Енергомашспецсталь", передати відповідні накази органу державної виконавчої служби, що відкрив перше виконавче провадження відносно цього боржника, для приєднання їх до зведеного виконавчого провадження, відсутній.

Частиною 7 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках (частина 3 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження").

Матеріалами справи підтверджується, що на час розгляду скарги у зв'язку із фактичним списанням із банківського рахунку ПАТ "Енергомашспецсталь" суми боргу та перерахуванням вказаної суми стягувачу, спірне виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №908/5176/15 було закінчено, тобто судове рішення виконано в повному обсягу.

Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Проте, звертаючись до суду на підставі статті 339 Господарського процесуального кодексу України, боржником - ПАТ "Енергомашспецсталь" не доведено наявності порушень своїх прав рішенням, дією або бездіяльністю приватного виконавця під час виконання судового рішення у цій справі, оскільки виконання судового рішення є прямим обов'язком боржника (частина друга стаття 15 Закону України "Про виконавче провадження"), та під час його виконання будь-яких порушень прав скаржника судом не встановлено.

Слід зазначити, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

У рішенні від 17.05.2005р. "Чижов проти України" вказано на те, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. №11-рп/2012).

Існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р., заява № 3236/03, п. 43).

Отже, виконання приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №908/5176/15 без передачі останнього до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для приєднання його до зведеного виконавчого провадження №49554205 жодним чином не суперечить приписам законодавства, та не порушує прав боржника, а доводи скарги є безпідставними.

Згідно зі статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Положеннями статті 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено право на звернення до суду стороною виконавчого провадження із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до частини 1 статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, виходячи з вищевикладених обставин, суд не вбачає неправомірної бездіяльності/дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 під час виконання наказу господарського суду Донецької області №908/5176/15 від 14.12.2015р.

Крім цього, щодо вимоги скаржника в частині скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №56896317, винесеної 01.08.18р. та постанови про арешт коштів боржника виконавчого провадження №56896317, винесеної 01.08.2018р. суд зазначає наступне.

За змістом п.9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження). Приписи Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про виконавче провадження» , пункту 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» свідчать про відсутність у суду правових підстав скасовувати постанови органів Державної виконавчої служби чи/або приватних виконавців при розгляді скарг на їх рішення, дії чи/або бездіяльність.

З урахуванням викладеного, вищевказані вимоги щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про арешт коштів боржника виконавчого провадження ВП№56896317, винесеної 01.08.2018р. є неправомірими.

Одночасно, вимоги скарги про зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 повернути на рахунок ПАТ «Енергомашспецсталь» (р/р №26006011377801, ПАТ «Альфа-Банк» у м.Києві, МФО 300346) незаконно списану суму боргу за виконавчим провадженням №56898249 з примусового виконання наказу господарського суду №908/5176/15 від 14.12.2015р., а також основну винагороду приватного виконавця та витрати на проведення виконавчих дій за зазначеним виконавчим провадженням задоволенню не підлягають, враховуючи, що дана вимога скаржника не може бути предметом розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність виконавців органів виконавчої служби, а є самостійною вимогою, яка має бути заявлена до суду в порядку позовного провадження відповідно до приписів ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги сформовані правові висновки ОСОБА_3 Верховного Суду в подібних правовідносинах у судовому рішенні по справі №904/7326/17, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог, викладених у скарзі №16435/18 від 08.08.2018р. ОСОБА_1 акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» , м.Краматорськ на дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва при виконанні рішення суду у справі №908/5176/15.

Керуючись ст.ст.121, 228, 234, 339, 341, 342 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги №16435/18 від 08.08.2018р. ОСОБА_1 акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» , м.Краматорськ, Донецька область на бездіяльність та дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва ОСОБА_2 при виконанні судового рішення по справі №908/5176/15.

В судовому засіданні 06.02.2019р. оголошено вступну та резолютивну частину ухвали.

Повний текст ухвали підписано 06.02.2019р.

Згідно із ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина